Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №260/165/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/165/26 пров. № А/857/19364/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Дрюченка Олександра Сергійовича на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року про повернення позовної заяви, постановлену суддею Маєцькою Н.Д. у м. Ужгороді у справі №260/165/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача – Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама-Сіті Ужгород», про визнання протиправним та скасування висновку, визнання бездіяльності протиправною, -

В С Т А Н О В И В:

14 січня 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з позовом до відповідачів - Ужгородської міської ради, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, вказавши третіми особами, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача - Ужгородську окружну прокуратуру Закарпатської області та Товариство з обмеженою відповідальністю «Панорама-Сіті Ужгород», в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати висновок № 359/03-08-20 від 19.08.2020 Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, яким погоджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки за адресою: м. Ужгород, вул. Теодора Ромжі, кадастровий номер 2110100000:001:0528, площею 0,0784 га, за цільовим призначенням – для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового буднику;

-визнати протиправною бездіяльність Ужгородської міської ради.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач через свого представника подала апеляційну скаргу. Скаржник покликається на те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить суд скасувати судове рішення суду першої інстанції, а справу - направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до помилковості висновків суду про невиконання вимог ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року про залишення позовної заяви без руху.

Згідно доводів скаржника, єдиною підставою для повернення позову було рекомендоване поштове відправлення за №R067083355929 з ухвалою про залишення позовної заяви повернуто відділенням поштового зв`язку АТ "Укрпошта" до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Однак, із змісту тренінгу вбачається, що свого обов`язку із доставлення поштового відправлення №R067083355929 АТ "Укрпошта" не здійснило, оскільки у вказаному населеному пункті відсутнє поштове відділення. 89040 с.Малий Березний (обслуговується пересувним відділенням за адресою та графіком надання послуг у населеному пункті). Вказане пересувне відділення не повідомляло позивачку про надходження до неї поштових відправлень.

В апеляційній скарзі просить врахувати положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположним свобод, яка захищає право особи на справедливий суд. Так, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Зазначає, що одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відзиви на апеляційну скаргу подані не були. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, ухвалою судді від 19 січня 2026 року позовна заява залишена без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення копії вказаної ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

Спірна ухвала мотивована тим, що станом на 10 лютого 2026 року вимоги ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року про залишення позовної заяви без руху позивачем не виконані, клопотання про продовження процесуальних строків для надання часу на усунення недоліків, зазначених в ухвалі, до суду не надано, а тому позовна заява підлягала поверненню.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

Статтею 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

До позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні тощо.

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За правилами ч. 1 ст. 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з абз. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно п.1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, визначено форму та зміст позовної заяви, документи, які додаються до неї, а також сплату судового збору за подання такої заяви.

Оскільки позивачем у встановлений судом строк не було відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України оформлена позовна заява з урахуванням висновків суду першої інстанції та немає підтвердження сплати судового збору за подання позовної заяви, а також на виконання вимог ухвали не заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з означеними позовними вимогами, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.

Слід зазначити, що поштове відправлення (ухвала суду) прибуло до відділення 89040 с.Малий Березний 22.01.2026, а повернення відправнику відбувалося 27.01.2026, тобто у позивача було достатньо часу для отримання та ознайомлення із ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху від 19.01.2026.

Ба більше, згідно довідки відділення поштового зв`язку причиною невручення зазначено "адресат відсутній за вказаною адресою". Судом апеляційної інстанції перевірено правильність заповнення адреси отримувача, така відповідає вказаній позивачем у позовній заяві. Про зміну місця проживання/перебування, зміну адреси для листування позивач додатково суд не повідомляла, інших засобів зв`язку (телефонного чи електронного) позивач не вказала, а тому розуміла або повинна була розуміти, що саме надсилання документів засобами поштового зв`язку є єдиним способом комунікації між позивачем та судом.

Водночас слід зазначити, що позивач не позбавлений можливості слідкувати за рухом справи та своєчасно подавати до суду заяви (клопотання), пояснення тощо, зокрема, і щодо усунення недоліків поданого позову, адже, при зверненні до суду з позовною заявою позивач реалізує своє право, а не обов`язок, і є зацікавленою особою щодо відстеження руху ініційованої ним справи.

Відтак, позовна заява підлягає поверненню позивачці, якій слід роз`яснити, що згідно ч.8 ст.169 вищевказаного Кодексу повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Водночас апеляційний суд зазначає, що повернення позовної заяви та надання позивачу права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду з такою позовною заявою, не є обмеженням доступу до суду, гарантованого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи позивача безпідставними, а висновки суду першої обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 242, 308, 309, 312, 315, 316, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Дрюченка Олександра Сергійовича залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року про повернення позовної заяви, постановлену у справі № 260/165/26, – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк