Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №500/6378/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/6378/24 пров. № А/857/35140/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.,

суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі № 500/6378/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування рішення

суддя в 1-й інстанції – Чепенюк О.В.,

час ухвалення рішення – не визначено,

місце ухвалення рішення – м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення – 11.08.2025,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі – відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.11.2023 №0777290-2407-1915-UA61040050000096355, №0777291-2407-1915-UA61040050000096355, від 26.03.2024 № 0058326-2407-1915-UA61040050000096355.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі № 500/6378/24 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області № 0058326-2407-1915-UA61040050000096355 від 26.03.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік у розмірі на суму 105123,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд ДК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B - F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Наявність статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не лише з його статусом, а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Вважає, що надані позивачем видаткові накладні та договори не є достатніми доказами на підтвердження використання складських приміщень для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), бо відсутні докази руху коштів, використання транспортних засобів, інструментів, залучення робочої сили, тобто подані документи вказують на торгівлю виробами з металу, але не їх виробництво.

Стверджує, що в межах спірних правовідносин відсутні підстави для звільнення позивача від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу у якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу з мотивів, які наведені в спірному рішенні.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження, згідно з положеннями статті 311 КАС України.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів виходить з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що об`єкт нежитлової нерухомості, власником якої є позивач, є промисловою будівлею, де здійснюється господарська діяльність виробництво виробів з металу.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач належить на праві власності об`єкт нерухомого майна - виробничі будівлі та споруди, загальною площею 1046 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з складу, майстерні, вбиральні, складу, цеху, навісу, виробничої будівлі, огорожі, воріт, хвіртки, площадки. Право власності на нерухоме майно зареєстровано 14.07.2021.

26.03.2024 ГУ ДПС у Тернопільській області прийняло податкове повідомлення-рішення форми Ф № 0058326-2407-1915-UA61040050000096355, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 105123,00 грн за податковий період 2023 рік, об`єкт оподаткування: нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа об`єкта: 1046 кв.м (а.с.8).

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення №0058326-2407-1915-UA61040050000096355 від 26.03.2024 протиправним звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає наступне.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України.

За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що власники нежитлової нерухомості, яка за своїми окремими характеристиками і площею підпадає під об`єкт оподаткування, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 31.12.2023) не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

З аналізу цієї норми видно, що її застосування передбачає наявність таких умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є промисловим товаровиробником, друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у промисловій діяльності, третя - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).

Також слід зазначити, що встановлена підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності промислових товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Суд зазначає, що Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Відповідно до технічного паспорту на нежитлову будівлю якою володіє позивач, таке приміщення включає виробничі будівлі і споруди: склад, вбиральню, склад, цех, навіс, виробничу будівлю, огорожу, площадку.

Отже, належне позивачу приміщення за своїми ознаками та функціональним призначенням відноситься до будівель промисловості.

Водночас, сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки з його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 812/1800/18, від 27.01.2022 у справі № 826/6649/17, від 31.05.2022 у справі № 420/12318/21.

Тому суд має встановити чи об`єкт нерухомості щодо якого нараховані податкові зобов`язання використовується за призначенням у сфері здійснення промислового виробництва, а саме виготовлені виробів з металу.

Апеляційний суд встановив, що з 09.12.2021 позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відомостями про такі види діяльності: 25.50 Кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія (основний); додаткові: 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас, 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали, 25.62 Механічне оброблення металевих виробів, 25.72 Виробництво замків і дверних петель, 25.93 Виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин, 25.94 Виробництво кріпильних і гвинтонарізних виробів, 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням i приладдям до нього, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

Згідно з положеннями Національного класифікатора України Класифікація видів економічної діяльності 009:2010, прийнятого наказом Держспоживстандарту України 11.10.2010 № 457, види діяльності за кодом 25.50 Кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія, за кодом 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали відноситься до секції С Переробна промисловість, тобто виробництво промислової продукції.

Таку господарську діяльність позивач здійснює у нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 .

Доказами провадження господарської діяльності та використання позивачем нежитлового приміщення у промисловому виробництві - виробництві виробів з металу є надані позивачем на виконання вимог ухвали суду документи про придбання сировини та продаж продукції.

Позивач надав копії видаткових накладних на придбання сировини (листи металу, арматуру) для виробництва продукції у постачальників ФОП ОСОБА_2 №РН-73 (12.10.22), №РН-67 (08.09.22), №РН-61 (02.09.22), №РН-4 (12.01.22), №РН-20 (11.04.22), №РН-13 (21.02.22), №РН-11 (28.01.22), №РН-8 (20.01.22), №РН-54 (12.04.23), №РН-65 (10.05.23), №РН-69 (16.05.23), №РН-25 (15.04.22), №РН-30 (02.06.22), №РН-37 (15.06.22), №PH-70 (04.10.22), №РН-65 (06.09.22), №РН-42 (20.06.22), №РН-7 (14.01.22), №РН-62 (27.04.23), №РН-22 (13.04.22), №РН-32 (06.06.22), №РН-35 (10.06.22), №РН-9 ( 24.01.22), №РН-59 (26.04.23), №РН-12 (17.02.22), №РН-10 (26.01.22), №РН-18 (08.04.22) (а.с.50-63), у ФОП ОСОБА_3 № скл-000076 від 04.01.2022, № скл-000095 від 12.01.2022, № скл-000128 від 25.01.2022 (а.с.44-46), у ТОВ «АВ метал груп» № 5362728 від 04.08.2023, № 5106051 від 24.03.2023 (А.с.30-31).

У 2022 році позивач продавав свою продукцію ПП «Новатор Плюс» (гаки формовані), ІНФОРМАЦІЯ_1 (малі піхотні лопатки), Військовій частині НОМЕР_1 (скоби будівельні), у 2023 році - Білецькій сільській раді (малі піхотні лопати, Дубровицькій міській раді (лопати піхотні). Зокрема, щодо реалізації виготовленої продукції у 2023 році, то до матеріалів справи долучено копію договору купівлі-продажу № 2001/3 від 09.03.2023, укладеного між позивачем та Білецькою сільською радою, згідно з яким позивач зобов`язався поставити товар, а саме малі піхотні лопати, та копію видаткової накладної № 001 від 09.03.2023; копію договору постачання № 2278, укладеного 02.08.2023 між позивачем та Дубровицькою міською радою, на поставку лопати піхотної та видаткової накладної № 2016.

З огляду на наведене, суд вважає, що об`єкт нежитлової нерухомості, власником якого є позивач, є промисловою будівлею, де позивач здійснює господарську діяльність виробництво виробів з металу.

Відповідач не надав доказів того, що позивач промислову будівлю здавав у 2023 році в оренду, лізинг чи позичку або використовував не за призначенням.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач має право на пільгу в оподаткуванні податком на нерухоме майно у 2023 році стосовно спірного нежитлового приміщення.

Таким чином, суд першої інстанції зробив вірний висновок про задоволення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі № 500/6378/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді І. В. Глушко

В. С. Затолочний