Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №380/10575/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/10575/25 пров. № А/857/39035/26

Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року (головуючий суддя Сидор Н.Т. м. Львів) у справі № 380/10575/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області щодо нездійснення перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням положень статей 40, 42 Закону України про «Загально обов`язкове державне пенсійне страхування» із зарплати за 60 календарних місяців за період з 01.02.1985 по 31.01.1990 та з 01.07.2000 по 31.03.2004., із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати у розмірі 2,53161;

зобов`язати здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком:- за період з 01.06.2007 року по 11.01.2012 року з урахуванням положень ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарплати за 60 календарних місяців за період з 01.02.1985 по 31.01.1990 та з 01.07.2000 по 31.03.2004., із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати у розмірі 2,53161 , з урахуванням раніше виплачених сум;

за період з 11.01.2012 року по 01.10.2017 року з урахуванням положень ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарплати за 60 календарних місяців період з 01.02.1985 по 31.01.1990 та з 01.07.2000 по 31.03.2004., із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати у розмірі 2,53161, з урахуванням раніше виплачених сум;

з 01.10.2017 року з урахуванням положень ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарплати за 60 календарних місяців за період з 01.02.1985 по 31.01.1990 та з 01.07.2000 по 31.03.2004., із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати у розмірі 2,53161, урахуванням раніше виплачених сум

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 21.03.2004. Після призначення пенсії продовжив працювати та набув додаткового стажу, у зв`язку з цим пенсійний орган здійснював перерахунки пенсії. Однак при здійсненні перерахунку пенсії, ГУ ПФУ у Львівській області збільшило не тільки страховий стаж, але й з власної ініціативи збільшило період за який враховувався розмір заробітної плати, а саме додало період часу з 31.03.2004 до 31.03.2007. Внаслідок цього, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати знизився. У відповідь на заяву щодо перерахунку пенсії позивач отримав відмову. Незгода з такою відмовою зумовила звернення до суду із цим позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у здійснення перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням положень статей 40, 42 Закону України про «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV із зарплати за 60 календарних місяців за період з 01.02.1985 по 31.01.1990 та з 01.07.2000 по 31.03.2004, із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати у розмірі 2,53161.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.04.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням положень статей 40, 42 Закону України про «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV із зарплати за 60 календарних місяців за період з 01.02.1985 по 31.01.1990 та з 01.07.2000 по 31.03.2004, із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати у розмірі 2,53161, з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходи з того, що у позивача є право на перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 42 Закону №1058-ІV, виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.02.1985 по 31.01.1990 та з 01.07.2000 по 31.03.2004, із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати у розмірі 2,53161.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Зокрема в апеляцій скарзі зазначає, що перерахунки пенсії позивача у 2007, 2012 та 2017 роках проводилися відповідно до норм чинного на той час законодавства (ст. 40, 42 Закону № 1058-IV, Постанови Кабінету Міністрів України № 124. Включення додаткових періодів персоніфікованого обліку проводилося відповідно до поданих заяв позивача про дорахунок стажу та заробітку. Вказує, що при зниженні індивідуального коефіцієнта заробітної плати відбувалося збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, що застосовувався при перерахунках, у зв`язку з чим загальний розмір пенсії позивача зростав, а порушень його прав не допущено.

Позивач також не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині відмовлених позовних вимог та вважає, що суд першої інстанції помилково застосував ч. 4 ст. 45 Закону № 1058-IV, оскільки в даному випадку нове право на підвищення пенсії у 2025 році не виникало, а мало місце відновлення порушеного органом ПФУ права, яке існувало безперервно з 2004 року. Застосуванню підлягає ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV (виплата не отриманих з вини органу ПФУ сум за минулий час без обмеження будь-яким строком). 2.2. Незалежно від оцінки судом апеляційної інстанції періоду з 01.06.2007 по 30.09.2017, перерахунок у будь-якому разі підлягає здійсненню щонайменше з 01.10.2017 – з огляду на повну тотожність цієї справи зі справою № 160/1052/19 (постанова Верховного Суду від 29.06.2022) саме в цій частині:

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 1.2. Рішення суду першої інстанції оскаржується Позивачем виключно в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за періоди з 01.06.2007 по 11.01.2012, з 11.01.2012 по 01.10.2017, з 01.10.2017 по 31.03.2025. В частині задоволених позовних вимог (щодо визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок з 01.04.2025) рішення суду першої інстанції відповідачем не оскаржувалося, а тому в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу пенсійного органу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши усі доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що як вбачається із листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.03.2025 №1300-5803-8/33981 позивач з 21.03.2004 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пенсія обчислена при призначенні пенсії із заробітної плати за період з 01.02.1985 по 31.01.1990, та за період з 01.07.2000 по 31.03.2004, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становив 2,53161, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становив 943,58 (2,53161-372,72).

З 01.06.2007 пенсію обчислено при страховому (загальному) стажі 44 роки 03 місяців 20 днів (врахований до 31.03.2004), індивідуальний коефіцієнт стажу – 0,44250, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії враховано за період роботи з 01.02.1985 по 31.10.1990 та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.03.2007, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 1,62305.

Відповідно до заяви від 29.05.2012 ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії у зв`язку із звільненням з 11.01.2012, де пенсія обчислена при загальному стажі 48 років 01 місяць 19 днів, коефіцієнт стажу з урахуванням оцінки одного року роботи 1 – 0,64913. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, який враховано за період роботи з 01.02.1985 по 31.01.990 та з 01.07.2000 по 30.01.2011 – становить 15007,98, із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України на 2007 рік (1197,91 х 1,25885).

При перерахунку пенсії з 01.10.2017 розмір пенсії обчислено із заробітної плати за період з 01.02.1985 по 31.01.1990, та за період з 01.07.2000 по 31.01.2011; індивідуальний коефіцієнт заробітної плати – 1,25885; середньомісячний заробіток для обчислення пенсії – 4738,81 (3764,40 х 1,25885).

Позивач 03.04.2025 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити перерахунок пенсії із зарплати за 60 календарних місяців за період з 01.02.1985 по 31.01.1990 та з 01.07.2000 по 31.03.2004., із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати у розмірі 2,53161.

Листом від 02.05.2025 №9447-8752/Л-52/8-1300/25 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило про відсутність підстав для перерахунку пенсії із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати у розмірі 2,553161.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

За правилами статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначенні середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.

Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частини третьої статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою: Зд = Д/Тх-100%, де Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.

Відповідно до ч. 4 ст. Закону №1058-ІV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Наведеними нормами законодавець надав право пенсіонеру при здійсненні перерахунку пенсії самостійно обирати заробітну плату (дохід), зокрема, той з якого була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону №1058-ІV, з урахуванням заробітної плати (коефіцієнту), з якої була призначена пенсія.

Пенсійний орган не наділений повноваженнями самостійно, без чітко вираженого волевиявлення пенсіонера, змінювати оптимізований період заробітної плати, якщо це призводить до погіршення показника індивідуального коефіцієнта заробітної плати. Зазначена правова позиція є усталеною у судовій практиці та узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 29.06.2022 у справі № 160/1052/19.

Колегія суддів критично оцінює твердження позивача про те, що неправомірне заниження індивідуального коефіцієнта заробітної плати (ІКЗП) є триваючим правопорушенням, яке дозволяє звернутися до суду у будь-який час.

Пенсія є щомісячним періодичним платежем. Отримавши пенсійні виплати у зміненому (меншому) розмірі після перерахунків у 2007, 2012 та з 01.10.2017 роках, позивач дізнався або, проявляючи належну зацікавленість станом свого пенсійного забезпечення, повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

Відповідно до практики Верховного Суду у справа № 240/12017/19, отримання пенсіонером виплат готівкою або на банківську картку передбачає презумпцію його обізнаності про розмір нарахованої пенсії. Бездіяльність позивача протягом майже 18 років (з моменту першого перерахунку з новим ІКЗП 1,62305 у 2007 році до моменту звернення із заявою 03.04.2025 року) свідчить про його триваючу пасивну поведінку.

Оскільки позивач не надав жодних доказів існування об`єктивних і непереборних перешкод для звернення до суду протягом 2007-2024 років, правові підстави для захисту його прав за минулий період відсутні.

Звернення позивача із заявою від 03.04.2025 про застосування ІКЗП у розмірі 2,53161 є формою реалізації його права на перерахунок пенсії з ініціативи пенсіонера.

Оскільки позовні вимоги про відновлення порушеного права за минулі періоди пред`явлені поза межами процесуального строку, суд першої інстанції правомірно застосував приписи частини 4 статті 45 Закону № 1058-IV. За цією нормою, перерахунок призначеної пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії (якщо заяву подано до 15 числа включно).

З огляду на те, що заява датована 03.04.2025, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зобов`язання пенсійного органу здійснити відповідний перерахунок з 01.04.2025. Такий підхід забезпечує відновлення прав позивача на майбутнє, водночас дотримуючись принципу правової визначеності (res judicata) та процесуальної дисципліни.

Щодо покликання апелянта на постанову Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 160/1052/19, колегія суддів зазначає таке.

Доводи апелянта про повну тотожність цієї справи зі справою № 160/1052/19 є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції. У згаданій справі Верховний Суд дійсно констатував протиправність самостійної зміни пенсійним органом періодів стажу для визначення ІКЗП, однак предметом касаційного перегляду у справі № 160/1052/19 було виключно правильність застосування норм матеріального права. Питання застосування наслідків пропуску процесуальних строків звернення до суду відповідно до ст. 122 КАС України у тій справі Верховним Судом не досліджувалося.

Натомість, питання строків у цій категорії спорів має вирішуватися з обов`язковим урахуванням висновків Верховного суду у справі № 240/12017/19. У цій постанові суд відступив від попередньої практики та роз`яснив, що стаття 46 Закону № 1058-IV щодо виплати пенсії за минулий час без обмеження строком підлягає застосуванню виключно за наявності двох умов: ці суми мають бути фактично нараховані пенсійним органом та не виплачені з вини держави.

У спірних правовідносинах суми пенсії із застосуванням ІКЗП 2,53161 за період з 01.06.2007 по 31.03.2025 пенсійним органом не нараховувалися. Відтак, оскільки позивач оспорює саме дії щодо ненарахування та необчислення пенсії у належному розмірі, матеріальна норма ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV застосуванню не підлягає.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог за період з 01.06.2007 по 31.03.2025. Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції по суті вирішення спору в цій частині, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі № 380/10575/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді І. В. Глушко

Р. М. Шавель