Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №380/24447/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/24447/25 пров. № А/857/24607/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року, ухвалене суддею Чаплик І.Д. в м.Львові у порядку письмого провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 380/24447/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним і скасування наказу в частині,

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив визнати протиправним та скасувати пп.2.1 п.2 та п.4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.07.2025 №430 в частині, що стосується старшого лейтенанта ОСОБА_1 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у 2024 році 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України було проведено внутрішню аудиторську перевірку військової частини НОМЕР_1 з урахуванням підпорядкованих військових частини, зокрема і військової частини НОМЕР_2 . З питань перевірки діяльності речової служби складена Довідка за результатами аудиторського дослідження (з питань діяльності речової служби визначені «Програмою внутрішнього аудиту») №526/32ПР/07102024 від 22.11.2024. До довідки від 22.11.2024 №526/32ПР/07102024 долучено, зокрема:

- відомість про кількість та вартість понаднормово виданих предметів речового майна до закінчення встановлених строків носіння раніше отриманих речей в/ч НОМЕР_2 за період з 28.02.2022 по 21.10.2024 станом на 21.10.2024 на суму 328 833,29 грн, яка підписана посадовими особами в/ч НОМЕР_2 , в/ч НОМЕР_1 , зокрема і позивачем;

- відомість про кількість та вартість понаднормово виданих предметів речового майна до закінчення встановлених строків носіння раніше отриманих речей в/ч НОМЕР_2 за період з 28.02.2022 по 21.10.2024 станом на 21.10.2024 на суму 219 250,27 грн, яка підписана посадовими особами в/ч НОМЕР_2 , в/ч НОМЕР_1 , зокрема і позивачем.

5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України було проведено внутрішню аудиторську перевірку військової частини НОМЕР_1 у період з 07.10.2024 по 20.12.2024, за наслідками якого складено звіт від 20.12.2024 №526/34.

У аудиторському звіті № 526/34 від 20.12.2024, проведеного представниками 5 територіального управління внутрішнього аудиту у період з 07.10.2024 по 20.12.2024, у розділ «Аналітична частина», зазначено, що дослідженням порядку забезпечення та списання речового майна, яке видавалося військовослужбовцям, встановлено, що особовий склад отримував речове майно після прибуття до в/ч НОМЕР_1 і зарахування до списків частини. Речове майно видавалося зі складу частини за роздавальними відомостями, згідно Норм забезпечення речовим майном № 232. Предмети речового майна заносилися до карток обліку військового майна особистого користування. Поряд з цим, у підпорядкованих військовій частині НОМЕР_1 підрозділах встановлено видачу речового майна військовослужбовцям понад визначеними Нормами забезпечення речовим майном № 232 на суму 1 929 564,16 грн, зокрема: у військовій частині НОМЕР_2 - 548 083,56 грн.

Дослідженням карток обліку особистого користування військовослужбовців, зокрема, військової частини НОМЕР_2 встановлено, що військовослужбовцям зазначених військових частин видавалося речове майно без урахування Норм забезпечення речовим майном № 232.

Таким чином, у аудиторському звіті № 526/34 від 20.12.2024 встановлено завдання збитків державі внаслідок понаднормової видачі речового майна особистого користування через не застосування встановлених Норм забезпечення речовим майном № 232 у в/ч НОМЕР_2 у сумі 548 083,56 грн, а пропозиції аудиторського звіту направлені на прийняття рішення про відшкодування понаднормової видачі (нестачі) на загальну суму 1 929 564,16 грн (у в/ч НОМЕР_2 у сумі 548 083,56 грн) та про притягнення до передбаченої законодавством відповідальності осіб, винних у допущені виявлених порушень і недоліків або невжиття заходів щодо їх усунення. Аудиторський звіт № 526/34 від 20.12.2024 є чинним (позивачем не оскаржується), пропозиції аудиторського звіту є обов`язковими до виконання.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2024 року №861 командирів військових частин, підпорядкованих військовій частині НОМЕР_1 , зокрема, і командира військової частини НОМЕР_2 , зобов`язано призначити та провести службові розслідування щодо фактів порушень та нестач, встановлених аудиторською перевіркою, у тому числі: Згідно 2.17 Наказу №861, з метою уточнення причин та умов понаднормової видачі речового майна в особисте користування військовослужбовців на суму 1 929 564.16 грн., а також встановлення винних осіб чиї дії або бездіяльність стали причинами вчинення порушення, ступеня їх вини, командирам військових частин НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_2 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 призначити та провести службові розслідування у строк встановлений законодавством. За результатами службових розслідувань необхідно встановити винних осіб чиї дії або бездіяльність стали причинами вчинення порушення, ступінь їх вини та порядок відшкодування збитків. На виконання вищезазначеного наказу командира військової частини НОМЕР_1 , наказом командиром військової частини НОМЕР_2 від 02.01.2025 №3агд комісійно проведено службове розслідування, з метою усунення виявлених недоліків по результатам проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту військової частини НОМЕР_1 . У склад комісії увійшли: голова комісії – начальник зв`язку – начальник групи зв`язку та кібербезпеки штабу військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_2 , члени комісії: начальник служби пального та мастильних матеріалів логістики військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_3 , начальник служби авіації та протиповітряної оборони логістики військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_4 . Однак комісія за результатами службового розслідування фактично виклала незгоду із висновками проведеної 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України внутрішньої аудиторської перевірки у період з 07.10.2024 по 20.12.2024 та наданими рекомендаціями та не встановила винних осіб чиї дії або бездіяльність стали причинами вчинення порушення, ступеня їх вини.

Телеграмою (розпорядженням) від 02.03.2025 №1480/10/6/858 командир військової частини НОМЕР_1 повідомив командира військової частини НОМЕР_2 , що службове розслідування, призначене командиром військової частини НОМЕР_2 наказом від 02.01.2025 №3агд, проведене з порушенням вимог наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України». Не враховано вимог розділу VIII «Особливості проведення службового розслідування за фактами завданої державі матеріальної шкоди, п. 2 якого передбачено з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду. Виходячи з наведеного, службове розслідування, призначене командиром військової частини НОМЕР_2 наказом від 02.01.2025 №3агд, неповне та таке, що не відповідає вимогам наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та підлягає доопрацюванню шляхом проведення додаткового службового розслідування. На виконання вищезазначеної телеграми (розпорядження), командиром військової частини НОМЕР_2 видано наказ від 05.03.2025 №60 «За результатами проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту військової частини НОМЕР_1 », яким наказано у складі тієї ж комісії провести додаткове службове розслідування до службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.01.2025 №3агд, з метою уточнення причин та умов, що призвели до виявлених порушень в продовольчій службі логістики військової частини НОМЕР_2 та встановлення вини посадових осіб військової частини НОМЕР_2 .

За результатами службового розслідування складений акт службового розслідування від 14.03.2025 №90/32 та виданий наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 14.03.2025 №58од «Про результати службового розслідування щодо причин та умов, що призвели до виявлених порушень в речовій службі логістики військової частини НОМЕР_2 за результатами проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту у військовій частині НОМЕР_1 », яким вказане розслідування завершене та (п. 2) з висновком про те, що зв`язку з тим, що вини начальника речової служби логістики старшого лейтенанта ОСОБА_1 не встановлено, незаконних дій, недотримання вимог керівних документів та чинного законодавства України не виявлено, своїми діями шкоду державі не нанесено, начальника речової служби логістики старшого лейтенанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягувати, заходів щодо погашення (відшкодування) збитків не застосовувати. Знову ж комісія за результатами додаткового службового розслідування фактично виклала незгоду із висновками проведеної 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України внутрішньої аудиторської перевірки у період з 07.10.2024 по 20.12.2024 та наданими рекомендаціями та не встановила винних осіб чиї дії або бездіяльність стали причинами вчинення порушення, ступеня їх вини.

Отже, за результатами двох проведених у військовій частині НОМЕР_2 службових розслідувань, встановлені аудиторською перевіркою збитки у військовій частині НОМЕР_2 на суму 548 083,56 грн були невідшкодованими.

Покликаючись на абз.2 п.2 розділу ІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, скаржник зазначає, що службове розслідування не призначається якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду. Виходячи з наведеної норми, факт та розмір заподіяної матеріальної шкоди встановлено внутрішнім аудитом та підтверджено документально не підлягало з`ясуванню в цій частині, в рамках службового розслідування.

Командир військової частини НОМЕР_1 скасував результати додаткового службового розслідування, яке проведено у військовій частині НОМЕР_2 , та призначив власне службове розслідування, окрім цього позивач не оскаржує наказ командира в/ч НОМЕР_1 про скасування результатів службового розслідування. Актом службового розслідування, яке проведено у військовій частині НОМЕР_1 , на виконання п.27 розділу IV Пропозицій (4.2) аудиторського звіту, військовою частиною НОМЕР_1 в ході цього службового розслідування встановлені причини і умови, шо сприяли фактом понаднормової видачі речового майна військовослужбовцям через не застосування Норм забезпечення речовим майном, на суму 548 083,56 грн та встановлена винна у понаднормовій видачі речового майна військовослужбовцям посадова особа - начальник речової служби логістики військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_1 . Так, старший лейтенант ОСОБА_1 , відповідно до п. 3.2.5 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене наказом Міністерства оборони України №300 від 16.07.1997, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 22.12.1997 за №615/2419, зобов`язаний вести облік та звітність у речовій службі військової частини. Однак, старший лейтенант ОСОБА_1 , незважаючи на покладені на нього вищевказані службові обов`язки, не застосовував встановлених Норм забезпечення речовим майном, затверджених наказом МОУ №232, чим порушив вимоги пункту 8 розділу І Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України 29.04.2016 № 232 (зі змінами), що призвело до понаднормової видачі речового майна військовослужбовцям на суму 548 083,56 грн, у зв`язку з чим він підлягає притягненню до передбаченої законодавством відповідальності.

Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина полковника ОСОБА_5 , майора ОСОБА_2 , старшого лейтенанта ОСОБА_3 , старшого лейтенанта ОСОБА_4 та старшого лейтенанта ОСОБА_1 виражається у формі непрямого умислу. Своїми діями полковник ОСОБА_5 , майор ОСОБА_2 , старший лейтенант ОСОБА_3 , старший лейтенант ОСОБА_4 та старший лейтенант ОСОБА_1 порушили вимоги наступних нормативно-правових актів: статтю 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в частині обов`язку додержуватися законів України, неухильно виконувати вимоги військових статутів, наказів командирів; статтю 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, вести бойові дії ініціативна, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; статтю 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині зобов`язання виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Крім того, старший лейтенант ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 8 розділу І Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України 29.04.2016 № 232 (зі змінами). Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушень, є хибно зрозумілі інтереси військової служби підполковником ОСОБА_5 , майором ОСОБА_2 , старшим лейтенантом ОСОБА_3 , старшим лейтенантом ОСОБА_4 , реалізувавши які, вони вчинили перешкоди щодо встановлення осіб, винних у спричиненні державі прямих збитків на суму 548 083,56 грн., притягнення їх до матеріальної відповідальності та ухиленню від усунення інших порушень, встановленим аудиторською перевіркою. Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушень старшим лейтенантом ОСОБА_1 також є хибно зрозумілі інтереси військової служби, які прямо призвели до завдання матеріальної шкоди державі.

Також скаржник наголошує на наявності зв`язку правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ці правопорушення вчинені полковником ОСОБА_5 , майором ОСОБА_2 , старшим лейтенантом ОСОБА_3 , старшим лейтенантом ОСОБА_4 , старшим лейтенантом ОСОБА_1 під час виконання обов`язків військової служби.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , на посаді начальника речової служби логістики штабу вказаної військової частини, яка у свою чергу є структурним підрозділом військової частини НОМЕР_1 .

Так, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.12.2022 №387 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом начальника регіонального управління Сил територіальної оборони “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” (по особовому складу) №153 від 07 грудня 2022 року на посаду начальника речової служби логістики штабу, вважати таким, що з 08 грудня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України було проведено аудиторське дослідження з питань діяльності речової служби військової частини НОМЕР_1 , за наслідками якого було складено довідку від 22.11.2024. Серед встановлених порушень було встановлено, зокрема, порушення, що призвели до втрат на суму 2 073 870 грн, у тому числі понаднормова видача речового майна особистого користування через не застосування встановлених Норм забезпечення речовим майном № 232 на суму 1 929 560,16 грн.

Так, у вказаній довідці зазначено, що через не застосування встановлених Норм забезпечення речовим майном №232, що є порушенням вимог пункту 8 розділу 1 Інструкції про організацію речового забезпечення № 232, аудитом встановлена понаднормова видача речового майна особистого користування військовослужбовцям на суму 1 929 564,16 гривень.

Дослідженням карток обліку особистого користування військовослужбовців військових частин НОМЕР_4 , НОМЕР_2 , НОМЕР_7 , НОМЕР_6 встановлено, що військовослужбовцям визначених військових частин видавалося речове майно без урахування Норм забезпечення речовим майном № 232. За результатами дослідження складено відомість про кількість та вартість виданих предметів речового майна в особисте користування понад встановлених норм без підтвердження потреби в їх отриманні на суму 1 460 660,51 грн.

З пояснення начальника речової служби логістики військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_6 встановлено, що у військовій частині НОМЕР_1 та підпорядкованих підрозділах понаднормова видача речового майна не здійснювалася, майно видавалося взамін втраченого (знищеного) в ході ведення бойових дій. Контроль за виданим речовим майном та станом забезпеченості особового складу підрозділів військової частини НОМЕР_1 здійснюють начальники речових служб них підрозділів.

З пояснення начальника речової служби логістики військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_7 встановлено, що речове майно видавалося за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 на заміну знищеного (втраченого чи приведеного у непридатний стан) за рапортами військовослужбовців, хоча вказані рапорти та розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 на видачу речового майна аудиту не надавалися.

На вимогу командиру військової частини НОМЕР_1 від 05.11.2024 №526/1389 щодо надання інформації (рапортів військовослужбовців) про необхідність видачі військовослужбовцям речового майна взамін знищеного (втраченого) внаслідок ведення бойових дій - зазначена інформація аудиту не надавалась. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 призначено начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_1 координатором у проведені внутрішнього аудиту та зобов`язано призначити службові розслідування щодо отримання військовослужбовцями речового майна взамін знищеного (втраченого). Станом на завершення аудиту, рапортів військовослужбовців на отримання речового майна взамін втраченого (знищеного), розпоряджень командирів підпорядкованих підрозділів військової частини НОМЕР_1 - аудиту не надавалися.

За результатами аудиту надається загальна оцінка та висновок щодо діяльності речової служби суб`єкта контролю, зокрема, через не застосування встановлених Норм забезпечення речовим майном № 232, що є порушенням вимог пункту 8 розділу І Інструкції про організацію речового забезпечення № 232, аудитом встановлена понаднормова видача речового майна особистого користування військовослужбовцям на суму 1 929 564,16 гривень.

Серед рекомендацій, зокрема, зазначено, з метою встановлення винних осіб, причетних до порушень вимог пункту 8 розділу І Інструкції про організацію речового забезпечення № 232, що призвело до понаднормової видачі речового майна військовослужбовцям па суму 1 929 564,16 грн через не застосування Норм забезпечення речовим майном № 232 призначити службове розслідування, притягнути до відповідальності щодо відшкодування нанесених державі збитків.

До довідки було долучено, зокрема, відомості про кількість та вартість понаднормово виданих предметів речового майна до закінчення встановлених строків носіння раніше отриманих речей військової частини НОМЕР_2 за період з 28.02.2022 по 21.10.2024 станом на 21.10.2024.

Також 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України було проведено аудит використання коштів та майна у сфері ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наслідками якого було складено аудиторський звіт від 20.12.2024 №526/34.

За наслідками вказаного аудиту було встановлено наступне відхилення (порушення) у вигляді, зокрема, понаднормової видачі речового майна особистого користування через не застосування встановлених норм забезпечення речовим майном (не відшкодовано) у розмірі 1 929 564,16 грн.

Так, дослідженням порядку забезпечення та списання речового майна, яке видавалося військовослужбовцям встановлено, що особовий склад отримував речове майно після прибуття до військової частини НОМЕР_1 і зарахування до списків частини. Речове майно видавалося зі складу частини за роздавальними відомостями, згідно Норм забезпечення речовим майном № 232. Предмети речового майна заносилися до карток обліку військового майна особистого користування. Поряд з цим, у підпорядкованих військовій частині НОМЕР_1 підрозділах встановлено видачу речового майна військовослужбовцям понад визначеними Нормами забезпечення речовим майном № 232 на суму 1 929 564,16 грн, зокрема: у військовій частині НОМЕР_3 - 468 903,65 грн, у військовій частині НОМЕР_4 - 725 803,75 грн, у військовій частині НОМЕР_2 - 548 083,56 грн, у військовій частині НОМЕР_7 - 115 884,90 грн, у військовій частині НОМЕР_6 - 70 888,30 гривень.

Дослідженням карток обліку особистого користування військовослужбовців військових частин НОМЕР_4 , НОМЕР_2 , НОМЕР_7 , НОМЕР_6 встановлено, що військовослужбовцям визначених військових частин видавалося речове майно без урахування Норм забезпечення речовим майном № 232. За результатами дослідження складено відомість про кількість та вартість виданих предметів речового майна в особисте користування понад встановлених норм без підтвердження потреби в їх отриманні на суму 1 460 660,51 грн.

Таким чином, через не застосування встановлених Норм забезпечення речовим майном №232, що є порушенням вимог пункту 8 розділу І Інструкції про організацію речового забезпечення № 232, аудитом встановлена понаднормова видача речового майна особистого користування військовослужбовцям на суму 1 929 564,16 грн.

Зі слів посадових осіб речової служби військової частини НОМЕР_1 , все речове майно, яке видавалося понад встановлених норм - видавалося взамін втраченого (знищеного) в ході ведення бойових дій, хоча фактів підтвердження в необхідності видавання речового майна понад встановлених норм за відпрацьованими відомостями, аудиту не надавалися.

Командиру військової частини НОМЕР_1 від 05.11.2024 №526/1389 надано рекомендацію щодо надання інформації (рапортів військовослужбовців) про необхідність видачі військовослужбовцям речового майна взамін знищеного (втраченого) внаслідок ведення бойових дій - зазначена інформація аудиту не надавалась. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 призначено начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_1 координатором у проведені внутрішнього аудиту та зобов`язано призначити службові розслідування щодо отримання військовослужбовцями речового майна взамін знищеного (втраченого). Станом на завершення аудиту, рапортів військовослужбовців на отримання речового майна взамін втраченого (знищеного), розпоряджень командирів підпорядкованих підрозділів військової частини НОМЕР_1 - аудиту не надавалися. Першопричиною даного порушення стало не виконання функціональних обов`язків колишнього начальника речової служби військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_8 та начальників речових служб підпорядкованих підрозділів у повному обсязі, визначених законодавством України, у розрізі застосування встановлених норм забезпечення речовим майном.

Рекомендовано, зокрема, з метою встановлення причин і умов шо сприяли вчиненню порушень та відшкодування збитків за фактом понаднормової видачі речового майна військовослужбовцям через не застосування Норм забезпечення речовим майном, командиру військової частини призначити службове розслідування, за результатами якого прийняти рішення про відшкодування понаднормової видачі нестачі на загальну суму 1 929 564,16 грн та про притягнення до передбаченої законодавством відповідальності осіб, винних у допущені виявлених порушень і недоліків або невжиття заходів щодо їх усунення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.12.2024 №861 “По результатам проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту у військової частини НОМЕР_1 ”, на виконання пропозицій та рекомендацій НОМЕР_8 територіального управління внутрішнього аудиту у військовій частині НОМЕР_1 проведеного в період з 07.10.2024 по 20.12.2024, з метою усунення виявлених недоліків, зокрема, призначено службові розслідування за фактами порушень, зокрема, з метою уточнення причин та умов понаднормової видачі речового майна в особисте користування військовослужбовців на суму 1 929 564.16 грн., а також встановлення винних осіб чиї дії або бездіяльність стали причинами вчинення порушення, ступеня їх вини, командирам військових частин НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_2 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 (пункт 2.17).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 02.01.2025 №3агд, відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 15.12.2020 №475 “Про організацію діяльності з внутрішнього аудиту в системі Міністерства оборони України”, на виконання пропозицій та рекомендацій 5 територіального управління внутрішнього аудиту у військовій частині НОМЕР_1 , проведеного в період з 07.10.2024 по 20.12.2024, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2024 №861 “По результатам проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту військової частини НОМЕР_1 ” з метою усунення виявлених недоліків призначено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що привели до виявлених порушень в речовій службі логістики військової частини НОМЕР_2 та встановлення вини посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , а саме, зокрема, понаднормової видачі речового майна в особисте користування військовослужбовців.

Проведення службового розслідування покладено на комісію у складі:

голови комісії: начальника зв`язку — начальника групи зв`язку та кібербезпеки майора ОСОБА_2 ;

членів комісії: начальника служби пального та мастильних матеріалів логістики старшого лейтенанта ОСОБА_3 ; начальника служби авіації та протиповітряної оборони логістики старшого лейтенанта ОСОБА_4 .

02.02.2025 комісією було складено Акт службового розслідування, у якому зазначено наступне:

“Згідно пояснення начальника речової служби логістики військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_1 , призначений на посаду начальника продовольчої служби логістики наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 08.12.2022 №387 і перебуває на цій посаді по даний час. При організації обліку та видачі речового майна військовослужбовцям у власне користування керувався вимогами нормативних документів, а саме: Наказу Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 “Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту”; Наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440 “Про затвердження Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України”; Розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 №370/6/4/465 від 30.01.2023;- Розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 №2398/1/186 від 27.01.2024.

Згідно розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 №2398/1/186 від 27.01.2024 надано роз`яснення щодо порядку обліку та видачі речового майна, що надійшли у якості міжнародної (благодійної, гуманітарної) допомоги: “...некомплектні предмети обмундирування, а саме: куртки зимові - видавати замість костюмів спеціальних зимових, передбачених Нормами. Видачу зазначених предметів проводити в особисте користування на термін експлуатації, передбачений відповідними Нормами”. У відповідності до норми 2 Наказу 232 МОУ один костюм спеціальний зимовий видається з терміном носіння один рік. За період 2022 - 2024 p.p. військовослужбовці НОМЕР_2 не отримували костюмів спеціальних зимових. В своїй діяльності старший лейтенант ОСОБА_1 дотримувався вимог керівних документів та чинного законодавства при організації обліку та видачі майна речової служби логістики військової частини НОМЕР_2 під час ведення бойових дій, збитків державі не було нанесено.

При відбиранні пояснень у військовослужбовців, у яких виявлено ймовірну понаднормову видачу майна згідно результатів аудиту, комісією було встановлено, що речове майно, а саме: штани вітровологозахисні зимові та черевики з високими берцями зимові їм були видані згідно звернень військовослужбовців про приведення попередньо виданого майна в непридатний стан, куртки зимові видавались тим військовослужбовцям, що потребували забезпечення костюмами спеціальними зимовими з метою запобігання перемерзання, обмороження під час виконання бойових завдань. Попередньо видане майно прийшло у непридатний стан через інтенсивну експлуатацію в бойових умовах.

Враховуючи вищевикладене, комісія прийшла до висновку, що своїми діями, начальник речової служби логістики військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_1 , збитків державі не наніс, порушення вимог керівних документів не виявлено. Вина начальника речової служби логістики військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_1 та інших посадових осіб військової частини НОМЕР_2 - відсутня.”

Висновки та рекомендації, зокрема, наступні: у зв`язку з тим, що вини начальника речової служби логістики старшого лейтенанта ОСОБА_1 не встановлено, незаконних дій, недотримання вимог керівних документів та чинного законодавства України не виявлено, своїми діями шкоду державі не нанесено, начальника речової служби логістики старшого лейтенанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягувати, заходів щодо погашення (відшкодування) збитків не застосовувати.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 02.02.2025 №22од службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.01.2025 №3агд “За результатами проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту військової частини НОМЕР_1 ” з метою усунення виявлених недоліків призначено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що привели до виявлених порушень в речовій службі логістики військової частини НОМЕР_2 та встановлення вини посадових осіб військової частини НОМЕР_2 вважати завершеним. У зв`язку з тим, що вини начальника речової служби логістики старшого лейтенанта ОСОБА_1 не встановлено, незаконних дій, недотримання вимог керівних документів та чинного законодавства України не виявлено, своїми діями шкоду державі не нанесено, начальника речової служби логістики старшого лейтенанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягувати, заходів щодо погашення (відшкодування) збитків не застосовувати.

02.03.2025 командиром військової частини НОМЕР_1 було направлене розпорядження (телеграма) командиру військової частини НОМЕР_2 №1480/10/6/858, у якому зазначено, що службове розслідування призначене наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.01.2025 №3агд “За результатами проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту військової частини НОМЕР_1 ” неповне та таке, що не відповідає вимогам наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та підлягає доопрацюванню шляхом проведення додаткового службового розслідування, оскільки не враховано вимог розділу VIII “Особливості проведення службового розслідування за фактами завданої державі матеріальної шкоди”, п.2 якого передбачено з`ясувати: - наявність шкоди; - протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; - причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; - ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); - умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду, оскільки, зокрема, не встановлено винних осіб, причетних до видачі речового майна військовослужбовцям понад визначеними Нормами забезпечення речовим майном №232 на суму 548083,56 грн.

На виконання вказаного розпорядження командиром військової частини НОМЕР_2 прийнято наказ від 05.03.2025 №60агд (з адміністративно-господарської діяльності), яким призначено додаткове службове розслідування до службового розслідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.01.2025 №3агд “За результатами проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту військової частини НОМЕР_1 ” з метою уточнення причин та умов, що приведи до виявлених порушень в речовій службі логістики військової частини: НОМЕР_2 та встановлення вини посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , а саме, понаднормової видачі речового майна в особисте користування військовослужбовців. Проведення службового розслідування покласти на комісію у складі: голови комісії: начальника зв`язку - начальника. групи зв`язку та кібербезпеки майора ОСОБА_2 , членів комісії: начальника служби пального та мастильних матеріалів логістики старшого лейтенанта ОСОБА_3 ; начальника. служби авіації та протиповітряної оборони логістики старшого лейтенанта ОСОБА_4 .

За наслідками вказаного службового розслідування складено Акт службового розслідування від 14.03.2025, у якому зазначено, зокрема, наступне:

“Щодо п.2.17 Наказу №861, комісією не виявлена понаднормова видача речового майна в особисте користування військовослужбовців:

- видача костюмів літніх польових проводилась з 24.02.2022 по 01.10.2024 відповідно до норми №1 наказу №232 та примітки №9: “Під час виконання завдань у районі ведення бойових дій та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, відновлення боєздатності військовослужбовцям військових частин механізованих (мотопіхотних), танкових, артилерійських військ, протиповітряної оборони, Десантно-штурмових військ ЗСУ та Сил спеціальних операцій ЗСУ, Сил територіальної оборони ЗСУ, розвідки, морської піхоти, інженерного забезпечення, РХБЗ за винятком частин військової служби правопорядку, медичних, костюм літній польовий видається зі строком експлуатації (носіння) 4 місяці”;

видача куртки вітровологозахисної зимової, штанів вітровологозахисних зимових проводилась з 01.11.2022 по 30.01.2023 відповідно до норми №1 наказу №232 та примітки №10: Під час виконання завдань у районі ведення бойових дій (у тому числі під час проведення антитерористичної операції) та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, відновлення боєздатності військовослужбовцям військових частин механізованих (мотопіхотних), танкових, артилерійських військ, протиповітряної оборони, Десантно-штурмових військ ЗСУ та Сил спеціальних операцій ЗСУ, розвідки, морської піхоти, інженерного забезпечення, за винятком частин військової служби правопорядку, РХБЗ, медичних, додатково видається верх куртки вітровологозахисної зимової (куртки утепленої польової) та штанів вітровологозахисних зимових (штанів утеплених польових) зі строком експлуатації (носіння) 1 рік.

За період 2022 - 2024 p.p. військовослужбовці НОМЕР_2 не отримували верх куртки вітровологозахисної зимової (куртки утепленої польової) та штанів вітровологозахисних зимових (штанів утеплених польових).

- видача речового майна у відповідності до розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 №370/6/4/465 від 30.01.2023 проводилась: “...у разі виникнення потреби у військовослужбовців в речовому майні (прибуття особового складу від інших військових частин та центрів комплектування з недостатнім забезпеченням, бойові втрати майна, вихід речового майна з ладу тощо), невідкладно вживати заходів щодо належного забезпечення особового складу. Виключити випадки витребування від військовослужбовців зайвих пояснень, додаткових документів, розслідувань тощо. Документальне оформлення списання втрат речового майна здійснювати під час проведення заходів відновлення боєздатності (у військовій частині НОМЕР_2 заходи з відновлення не проводилися, оскільки батальйон з квітня 2022 року по даний час перебуває в зоні бойових дій. З метою покращення забезпечення військовослужбовців, недопущення випадків обмороження особового складу, забезпечення робочим та спеціальним одягом, організувати отримання з постачальних складів та видачу особовому складу речового майна матеріально-технічної (гуманітарної) допомоги, яке є в достатній кількості на постачальних складах”.

Військовою частиною НОМЕР_2 в листопаді 2022 р. було отримано речове майно у якості благодійної допомоги від Стрийської міської ради. При забезпеченні речовим майном військовослужбовців начальник речової служби логістики керувався нормою №1 наказу №232 примітки №10. Куртка вітровологозахисна зимова видавалася додатково, як верх куртки вітровологозахисної зимової у зв`язку з відсутністю забезпечення даним майном на момент видачі. В подальшому начальник речової служби логістики керувався розпорядженням Командування Сил логістики ЗСУ №370/6/4/465 від 30.01.2023.

Згідно розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_4 №2398/1/186 від 27.01.2024 (на заміну розпоряджень ІНФОРМАЦІЯ_4 №370/6/4/1401 від 27.05.2022, №370/6/4/3079 від 23.09.2022, №370/6/4/3956 від 21.11.2022, №370/6/4/4385 від 22.12.2022) надано роз`яснення щодо порядку обліку та видачі речового майна, що надійшли у якості міжнародної (благодійної, гуманітарної) допомоги: “...некомплектні предмети обмундирування, а саме: куртки зимові - видавати замість костюмів спеціальних зимових, передбачених Нормами. Видачу зазначених предметів проводити в особисте користування на термін експлуатації, передбачений відповідними Нормами”.

У відповідності до норми 2 Наказу 232 МОУ один костюм спеціальний зимовий видається з терміном носіння один рік. За період 2022 - 2024 p.p. військовослужбовці НОМЕР_2 не отримували костюмів спеціальних зимових.

В своїй діяльності старший лейтенант ОСОБА_1 дотримувався вимог керівних документів та чинного законодавства при організації обліку та видачі майна речової служби логістики військової частини НОМЕР_2 під час ведення бойових дій. Збитки державі не нанесені.

Комісія врахувала відібрані пояснення у військовослужбовців, у яких виявлено ймовірну понаднормову видачу майна згідно результатів аудиту та було встановлено, що речове майно, а саме: штани вітровологозахисні зимові та черевики з високими берцями зимові були видані згідно звернень військовослужбовців про приведення попередньо виданого майна в непридатний стан, куртки зимові видавались тим військовослужбовцям, що потребували забезпечення костюмами спеціальними зимовими з метою запобігання перемерзання, обмороження під час виконання бойових завдань. Попередньо видане майно прийшло у непридатний стан через інтенсивну експлуатацію в бойових умовах.

Враховуючи вищевикладене, комісія прийшла до висновку, що своїми діями, начальник речової служби логістики військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_1 та інші посадові особи військової частини НОМЕР_2 збитків державі не нанесли, протиправної поведінки у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків не встановлено, порушень вимог керівних документів не виявлено. Вина начальника речової служби логістики військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_1 та інших посадових осіб військової частини НОМЕР_2 - відсутня.”

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 14.03.2025 №58од додаткове службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 05.03.2025 №60агд, “За результатами проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту військової частини НОМЕР_1 ” з метою уточнення причин та умов, що призвели до виявлених порушень в речовій службі логістики та. встановлення виші посадових осіб військової частини НОМЕР_2 вважати завершеним. У зв`язку з тим, що вини начальника речової служби логістики старшого лейтенанта ОСОБА_1 та інших посадових осіб військової частини НОМЕР_2 не встановлено, незаконних дій, недотримання вимог керівних документів та чинного законодавства України не виявлено, своїми діями шкоду державі не нанесено, начальника речової служби логістики старшого лейтенанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягувати, заходів щодо погашення (відшкодування) збитків не застосовувати.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 02.06.2025 №351 (з урахуванням змін, внесених наказом від 27.07.2025 №501) скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 14.03.2025 №58од “Про результати службового розслідування щодо уточнення причин та умов, що призвели до виявлених порушень в речовій службі логістики військової частини НОМЕР_2 за результатами проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту у військовій частині НОМЕР_1 ”, як такий, що суперечить ст.8 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” та розділу VIII Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608” та призначено службове розслідування по факту не вжиття належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності у військовій частині НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.06.2025, продовжено строк службового розслідування по факту не вжиття належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності у військовій частині НОМЕР_2 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2025 №351, до 30.07.2025.

Начальником групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 було складено акт службового розслідування від 30.07.2025, у якому вказано наступне:

“Як вбачається з вступної частини наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.06,2025 №351, він виданий на виконання ст. 5 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”.

Відповідно до п.2 ст.5 цього Закону командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.

Отже, предметом службового розслідування є оцінка діяльності колишнього командира військової частини НОМЕР_2 щодо виконання пропозицій та рекомендацій, наданих 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, за результатами внутрішнього аудиту, проведеного у військовій частині НОМЕР_1 в період з 07.10.2024 по 20.12.2024, а саме відшкодування завданої державі шкоди.

Крім того, предметом службового розслідування є оцінка діяльності посадових осіб військової частини НОМЕР_2 щодо виконання пропозицій та рекомендацій, наданих 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, за результатами внутрішнього аудиту, проведеного у військовій частині НОМЕР_1 в період з 07.10.2024 по 20.12.2024, а саме: факт безпосереднього відшкодування чи невідшкодування завданої державі шкоди. Також, предметом службового розслідування є безпосереднє встановлення винної особи (осіб) у спричиненні державі матеріальної шкоди, встановленої у 2024 році за результатами проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином, в ході проведення службового розслідування встановлено таке.

За результатами проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту, відображених у аудиторському звіті № 526/34 від 20.12.2024, у військовій частині НОМЕР_2 виявлені та документально зафіксовані порушення по речовій службі, а саме: речове майно видавалося зі складу частини за роздавальними відомостями, згідно Норм забезпечення речовим майном № 232. Предмети речового майна заносилися до карток обліку військового майна особистого користування. Поряд з цим, у підпорядкованих військовій частині НОМЕР_1 підрозділах встановлено видачу речового майна військовослужбовцям понад визначеними Нормами забезпечення речовим майном № 232 на суму 1 929 564,16 грн, зокрема: у військовій частині НОМЕР_2 - 548 083,56 грн. Дослідженням карток обліку особистого користування військовослужбовців, зокрема, військової частини НОМЕР_2 встановлено, що військовослужбовцям зазначених військових частин видавалося речове майно без урахування Норм забезпечення речовим майном № 232.

Відповідно до п.4 ст.8 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб” факти порушень та завданих збитків, встановлених аудиторською перевіркою, є доведеними, а відтак, порушення підлягають усуненню, а матеріальні збитки - відшкодуванню.

На виконання п.2.17 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2024 №861, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.01.2025 №3агд “За результатами проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту військової частини НОМЕР_1 призначено та проведено службове розслідування за фактами встановлених вище порушень.

За результатами службового розслідування складений акт службового розслідування від 02.02.2025 №90/13 та виданий наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 02.02.2025 №22од за підписом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_9 , та зроблено висновок, що вини старшого лейтенанта ОСОБА_1 , начальника речової служби логістики військової частини НОМЕР_2 , не встановлено, незаконних дій, недотримання вимог керівних документів та чинного законодавства України не виявлено, шкоди державі не нанесено, до дисциплінарної відповідальності осіб не притягувати, заходів щодо погашення (відшкодування) збитків не застосовувати.

Не погоджуючись з цим, командир військової частини НОМЕР_1 телеграмою (розпорядженням) від 02.03.2025 №1480/10/6/858 зобов`язав командира військової частини НОМЕР_2 провести додаткове службове розслідування.

На виконання зазначеної телеграми штатним на той час командиром військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_10 видано наказ від 05.03.2025 №60 “За результатами проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту військової частини НОМЕР_1 ”, яким призначено додаткове службове розслідування.

Складений за результатами додаткового службового розслідування акт від 14.03.2025 №90/32 та виданий наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 14.03.2025 №58од “Про результати службового розслідування щодо уточнення причин та умов, що призвели до виявлених порушень в речовій службі логістики військової частини НОМЕР_2 за результатами проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту у військовій частині НОМЕР_1 ”, за змістом та висновками є аналогічними попереднім.

Отже, за результатами двох проведених у військовій частині НОМЕР_2 службових розслідувань, встановлені аудиторською перевіркою збитки на суму 548 083,56 грн. є невідшкодованими.

Між тим, на виконання п.27 розділу IV Пропозицій (4.2) аудиторського звіту, військовою частиною НОМЕР_1 в ході цього службового розслідування встановлені причини і умови, шо сприяли фактом понаднормової видачі речового майна військовослужбовцям через не застосування Норм забезпечення речовим майном, на суму 548 083,56 грн та встановлена винна у понаднормовій видачі речового майна військовослужбовцям посадова особа - начальник речової служби логістики військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_1 .

Так, старший лейтенант ОСОБА_1 , відповідно до п. 3.2.5 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене наказом Міністерства оборони України №300 від 16.07.1997, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 22.12.1997 за №615/2419, зобов`язаний вести облік та звітність у речовій службі військової частини.

Підпунктом 1 п.1 ст.6 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі” особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Однак, старший лейтенант ОСОБА_1 , незважаючи на покладені на нього вищевказані службові обов`язки, не застосовував встановлених Норм забезпечення речовим майном, затверджених наказом МОУ №232, відносно майна переданого у речову службу військової частини НОМЕР_2 під звіт, чим порушив вимоги пункту 8 розділу І Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України 29.04.2016 № 232 (зі змінами), що призвело до понаднормової видачі речового майна військовослужбовцям на суму 548 083,56 грн., у зв`язку з чим він підлягає притягненню до передбаченої законодавством відповідальності.

Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина полковника ОСОБА_5 , майора ОСОБА_2 , старшого лейтенанта ОСОБА_3 , старшого лейтенанта ОСОБА_4 та старшого лейтенанта ОСОБА_1 виражається у формі непрямого умислу.

Своїми діями полковник ОСОБА_5 , майор ОСОБА_2 , старший лейтенант ОСОБА_11 , старший лейтенант ОСОБА_4 та старший лейтенант ОСОБА_1 порушили вимоги наступних нормативно-правових актів: статтю 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в частині обов`язку додержуватися законів України, неухильно виконувати вимоги військових статутів, наказів командирів; статтю 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, вести бойові дії ініціативна, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; статтю 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині зобов`язання виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Крім того, начальник речової служби військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_1 , який зобов`язаний вести облік та звітність у речовій службі військової частини, підлягає притягненню до повної матеріальної відповідальності за порушення вимоги пункту 8 розділу 1 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України 29.04.2016 № 232 (зі змінами) на підставі п.п. 1 п. 1 ст.6 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі” за виявлену нестачу військового майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети.

Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушень старшим лейтенантом ОСОБА_1 також є хибно зрозумілі інтереси військової служби, які прямо призвели до завдання матеріальної шкоди державі.”

Наказом командира військової частини від 30.07.2025 №430 “Про результати службового розслідування щодо невжиття належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності у військовій частині НОМЕР_2 ” (пунктами 2, 4, підпунктом 2.1) притягнуто до повної матеріальної відповідальності в межах суми, яка підлягає відшкодуванню та за виключенням суми, стягнутої в рахунок обмеженої матеріальної відповідальності, а саме, згідно з п.1 ч.1 ст. 6 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”, за вчинення інших умисних протиправних дій, що призвели до іншого незаконного використання військового майна, яке полягає у понаднормовій видачі речового 2 майна військовослужбовцям через не застосування Норм забезпечення речовим майном, затверджених наказом Міністерства оборони України 29.04.2016 № 232 (зі змінами), притягнути колишнього начальника речової служби логістики військової частини НОМЕР_2 , начальника речової служби логістики НОМЕР_9 батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності, за виключенням суми стягнутої в рахунок обмеженої матеріальної відповідальності, у розмірі 366 403,56 грн. (триста шістдесят шість тисяч чотириста три гривні 56 копійок), шляхом стягнення вказаної суми з місячного грошового забезпечення. Начальнику служби - головному бухгалтеру фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 занести до Книги грошових стягнень та нарахувань та стягнути з грошового забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_1 кошти в сумі 366 403,56 грн. (триста шістдесят шість тисяч чотириста три гривні 56 копійок), шляхом стягнення вказаної суми з місячного грошового забезпечення.

Не погоджуючись із вказаним наказом командира військової частини НОМЕР_1 , яким його притягнуто до матеріальної відповідальності, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування у відповідній частині.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює та загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25 березня 1992 року (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XIIвійськова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», яким затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут). Дисциплінарний статут визначає, що усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Згідно ст. 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно з ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Щодо правомірності застосування до позивача дисциплінарного стягнення та притягнення його до матеріальної відповідальності, апеляційний суд зазначає таке.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі від 03.10.2019 №160-ІХ (далі Закон №160-ІХ).

Відповідно до ст.2 Закону №160-1X дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).

Відповідно до пунктів 4, 5 статті 1 Закону №160-ІХ у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;

пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Частиною першою, другою статті 3 Закону №160-IX передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Водночас умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

З наведеного убачається, що лише за одночасного доведення належними доказами наявності всіх чотирьох вищезазначених умов для притягнення особи до матеріальної відповідальності можливе притягнення військовослужбовця до одного з видів матеріальної відповідальності.

При цьому, дискреція командира у виборі виду матеріальної відповідальності не є необмеженою, а повинна ґрунтуватись на вимогах закону, який в свою чергу пов`язує настання повної та підвищеної матеріальної відповідальності саме із умисними протиправними діями військовослужбовця, наслідком яких стала втрата військового майна.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеній у постановах від 25.03.2020 у справі №814/2281/16, від 25.06.2020 у справі №825/2405/18, від 11.06.2020 у справі №1540/4486/18, від 25.03.2020 у справі №825/1000/18, від 13.11.2019 у справі №620/302/19, від 12.12.2018 №813/2751/17.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Аналіз наведених норм свідчить, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки у зв`язку з неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків, та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Статтею 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» врегульовані питання проведення службового розслідування.

Посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

У розглядуваному випадку, дисциплінарне стягнення у вигляді стягнення коштів з місячного грошового забезпечення застосовано до позивача за порушення вимог ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Так, апеляційний суд зазначає, що Статут внутрішньої служби Збройних Сил України визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини). Обов`язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями. Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями. Положення Статуту поширюються на військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів.

Згідно із ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку І дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Процедура проведення службового розслідування відносно військовослужбовців передбачена ст. ст. 47, 84 - 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України і деталізована нормами Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України (затверджено наказом МО України від 21.11.2017 року №608, зареєстровано в Мінюсті України 13.12.2017 за №1503/31371; далі - Порядок №608)

За змістом п. 3 Розділу II Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

За приписами п. 1 Розділу IV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Згідно п. 1, 3 Розділу IV Порядку №608, військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Відповідно до пунктів 1, 3 Розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

Особливості проведення службового розслідування за фактами завдання державі матеріальної шкоди визначені у положеннях Розділу VIII Порядку №608, де указано, що у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (п.1 Розділу VIII Порядку №608). Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду (п.3 Розділу VIII Порядку №608). До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини (п.3 Розділу VIII Порядку №608).

Апеляційний суд зазначає, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є повне доведення вини особи в ході службового розслідування метою якого і є саме з`ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи.

Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Для визначення виду матеріальної відповідальності вирішальне значення має характер установленого правопорушення та спосіб заподіяння шкоди. Матеріалами справи підтверджується, що підставою для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності стало не застосування ним встановлених Норм забезпечення речовим майном, затверджених наказом МОУ №232, відносно майна переданого у речову службу військової частини НОМЕР_2 під звіт, чим порушив вимоги пункту 8 розділу І Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України 29.04.2016 № 232 (зі змінами), що призвело до понаднормової видачі речового майна військовослужбовцям на суму 548 083,56 грн. Під час службового розслідування військової частини НОМЕР_1 було встановлено, що у підпорядкованих військовій частині НОМЕР_1 підрозділах встановлено видачу речового майна військовослужбовцям понад визначеними Нормами забезпечення речовим майном № 232 на суму 1 929 564,16 грн, зокрема: у військовій частині НОМЕР_2 - 548 083,56 грн. Дослідженням карток обліку особистого користування військовослужбовців, зокрема, військової частини НОМЕР_2 встановлено, що військовослужбовцям зазначених військових частин видавалося речове майно без урахування Норм забезпечення речовим майном № 232.

Однак, акт службового розслідування, за результатами якого прийнято оскаржуваний наказ, не містить точних відомостей, у чому полягали допущені позивачем порушення Норм забезпечення речовим майном, а лише містить покликання на допущення позивачем такого порушення. Суд також зазначає, що пунктом 8 розділу І Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 (далі – Інструкція №232) передбачено, що військовослужбовцям речове майно особистого користування та інвентарне майно видається за встановленими нормами і порядком, визначеними цією Інструкцією. Нормами забезпечення речовим майном військовослужбовців визначаються кількість предметів, що видаються на одного військовослужбовця у військових частинах або на одне ліжко в лікувальних закладах, а також на одиницю бойової техніки, місця несення варти (служби), підрозділ, установу, та строки їх носіння (експлуатації). Водночас, відповідно до пункту 3 розділу V Інструкції №232, строки експлуатації (носіння) речового майна в угрупуваннях військ (сил), які безпосередньо беруть участь у бойових діях (спеціальних операціях) під час збройного конфлікту, в антитерористичних операціях та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії (далі - діючі угрупування військ (сил), не встановлюються. Майно знаходиться в експлуатації (носінні) до повного зношення. У разі знищення або приведення його в непридатний стан це речове майно замінюється на нове.

Водночас акт службового розслідування не містить викладення обставин та обґрунтувань, які б давали змогу дійти беззаперечного висновку про те, що позивач діяв умисно з метою заподіяння шкоди інтересам держави.

Судом першої інстанції слушно наголошено на тому, що з матеріалів службового розслідування, зокрема, слідує, що батальйон з квітня 2022 року по даний час перебуває в зоні бойових дій, та що позивачем здійснювалась видача військовослужбовцям речового майна на заміну попередньо виданого, оскільки таке майно прийшло у непридатний стан через інтенсивну експлуатацію в бойових умовах. Отже, у зв`язку з перебуванням військовослужбовців НОМЕР_2 у зоні бойових дій, вказане зумовлює висновок про необхідність їм нового речового майна взамін втраченого по мірі потреби. Доказів проведення перевірки вказаного факту під час службового розслідування та його спростування військовою частиною НОМЕР_1 суду надано не було.

Окрім того, як вбачається із звіту та довідки 5 територіального управління внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, які стали фактичною підставою для проведення службових розслідувань у військових частинах НОМЕР_1 та НОМЕР_2 позивач під час проведення аудиторської перевірки зазначив, що речове майно понаднормово видавалося за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 на заміну знищеного (втраченого чи приведеного у непридатний стан) за рапортами військовослужбовців, хоча вказані рапорти та розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 на видачу речового майна аудиту не надавалися. Разом з цим, відповідачем не доведено, що вказані обставини щодо видачі командиром військової частини НОМЕР_2 такого розпорядження та щодо подання військовослужбовцями відповідних рапортів досліджувались в ході службового розслідування, що могло б вплинути на висновок такого розслідування в частині перевірки правомірності дій позивача, які стали предметом відповідного службового розслідування.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що службове розслідування було проведене за фактом заподіяння матеріальної шкоди військовій частині НОМЕР_1 без належного врахування усіх обставин, які мали суттєве значення для його результатів, як наслідок, оскаржуваний наказ в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення (п.п.2.1 п.2 та п.4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.07.2025 №430) щодо притягнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності, прийнятий за результатами вказаного службового розслідування, не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, а тому згаданий наказ підлягає скасуванню в оскаржуваній позивачем частині.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів суду апеляційної інстанції керується ст.322 КАС України,ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи учасників справи, оскільки судом першої інстанції були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315,316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_10 без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року, у справі №380/24447/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк