Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №500/4860/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/4860/25 пров. № А/857/37055/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М.,

суддів – Глушка І.В., Затолочного В.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог у справі №500/4860/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Збаразького районного суду Тернопільської області Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

суддя в 1-й інстанції Грицюк Р.П.

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складання повного тексту ухвали 20 серпня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Збаразького районного суду Тернопільської області Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

У позовній заяві позивачка просила поновити строк звернення до суду з даним позовом. Аргументуючи тим, що стан здоров`я позивачки та її тимчасова непрацездатність перешкоджали своєчасно зібрати документи для отримання Західним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги правової допомоги адвокатом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_2 про поновлення строку звернення ОСОБА_1 до суду в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.02.2024 по 27.04.2025 було відмовлено та позовну заяву ОСОБА_1 до Збаразького районного суду Тернопільської області Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.02.2024 по 27.04.2025 повернуто позивачці.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив позивач, який вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального та недотриманням норм матеріального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що у даній справі пропуск строку звернення до адміністративного суду зумовлений істотними обставинами, що перешкоджали своєчасному зверненню до суду, які виникли об`єктивно та протягом строку який пропущений, що підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Надмірний формалізм та суворе застосування строку без урахування обставин справи є непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, перешкоджає використанню доступних засобів правового захисту, позбавляє права доступу до правосуддя. Неправильність висновків суду щодо клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду є підставою для постановлення оскаржуваної ухвали про повернення позовної заяви в частині позовних вимог що стосуються періоду з 01.02.2024 до 27.04.2025

Просить скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 у справі № 500/4860/25 про повернення позовної заяви в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.02.2024 по 27.04.2025, та направити справу для продовження розгляду Тернопільським окружним адміністративним судом

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи про те, що позивач з 29.08.2000 до моменту звернення до суду працює на посаді секретаря судового засідання у Збаразькому районному суді Тернопільської області, яка відноситься до посад державної служби.

Предмет спору зводиться до з`ясування обставин правомірності наказу відповідача від 27.02.2024 №8-к о/с та його дій в частині не нарахування та невиплати надбавки за вислугу років, починаючи з 01.02.2024.

Тож про належні до виплати, але не виплачені роботодавцем суми заробітної плати позивач повинна була дізнатися після отримання заробітної плати за відповідний місяць, починаючи з лютого 2024 року.

Однак з цим позовом заявниця звернулась до суду лише 28.07.2025, тобто з пропуском трьохмісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом, в частині вимог, які охоплюють період з 01.02.2024 по 28.04.2025.

На думку суду першої інстанції та з урахуванням висновків Верховного Суду, сформульованих в останній з постанов від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, суд першої інстанції вважав, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом у частині позовних вимог, які охоплюють період з 01.02.2024 по 28.04.2025, за відсутності пояснень щодо поважних причин його пропуску.

Суд першої інстанції, покликаючись на висновки постанови Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 щодо строку звернення до суду в яких касаційний суд зазначив, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності статті 233 КЗпП України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, регулюються згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року застосовуються норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).

На думку суду першої інстанції відсутні підстави для задоволення заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду з цією позовною заявою в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.02.2024 по 27.04.2025, про що свідчить винесена ухвала Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог у справі №500/4860/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Збаразького районного суду Тернопільської області Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає про наступне.

Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частин третьої і п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з частинами першою та другою статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

Отже, до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З матеріалів позовної заяви слідує, що позивач з 29.08.2000 по тепер займає посаду секретаря судового засідання у Збаразькому районному суді Тернопільської області, яка відноситься до посад державної служби.

Предмет спору зводиться до з`ясування обставин правомірності наказу відповідача від 27.02.2024 №8-к о/с та його дій в частині не нарахування та невиплати надбавки за вислугу років, починаючи з 01.02.2024.

Тож про належні до виплати, але не виплачені роботодавцем суми заробітної плати позивач повинна була дізнатися після отримання заробітної плати за відповідний місяць, починаючи з лютого 2024 року.

Однак з цим позовом заявниця звернулась до суду лише 28.07.2025, тобто з пропуском трьохмісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом, в частині вимог, які охоплюють період з 01.02.2024 по 28.04.2025.

Колегія суддів зазначає про те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Однак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом, за закінченням яких правовідносини вважаються усталеними.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 810/1024/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 813/3756/17, від 23 жовтня 2020 року у справі № 340/1225/20, від 29 січня 2021 року у справі № 630/832/16-а.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

За відсутності будь-яких переконливих та логічних з погляду стороннього спостерігача підкріплених доказами пояснень щодо пасивної поведінки позивача протягом досить тривалого часу, суд не має підстав вважати поведінку позивача у контексті наведених ним мотивів про поновлення процесуальних строків раціональною, послідовною та добросовісною, а стверджувані перешкоди в реалізації його прав - дійсними, реальними та доведеними.

У заяві представник позивачки зазначає, що ОСОБА_1 перебувала у відпустці з 15.01.2024 по 13.02.2024, була тимчасово непрацездатною з 01.04.2025 по 19.06.2024, з 17.10.2024 по 04.12.2024 і з 03.03.2025 по 07.03.2025. Однак, представник позивачки не наводить жодних обставин, які перешкоджали позивачці звернутися до суду в інші періоди - з 20.06.2024 по 16.10.2024, з 05.12.2024 по 02.03.2025 і з 08.03.2025 по 28.07.2025, що сукупно становить більше як 9 місяців, що є достатнім для звернення до суду з позовною заявою у межах передбаченого законом трьохмісячного строку.

Таким чином, доводи викладені представником позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, є безпідставними, тому суд першої інстанції цілком обгрунтовано не знайшов підстав для задоволення заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду з цією позовною заявою в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.02.2024 по 27.04.2025.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав у задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_2 про поновлення строку звернення ОСОБА_1 до суду в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.02.2024 по 27.04.2025, поверненні позовної заяви ОСОБА_1 до Збаразького районного суду Тернопільської області Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.02.2024 по 27.04.2025.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог у справі №500/4860/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Збаразького районного суду Тернопільської області Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді І. В. Глушко

В. С. Затолочний