Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №380/8045/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/8045/25 пров. № А/857/18760/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М.,

суддів – Глушка І.В., Затолочного В.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №380/8045/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дій,

суддя в 1-й інстанції Кедик М.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів ,

дата складання повного тексту ухвали 16.03.2026 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – позивач), звернувся до Львівського окружного адміністративного суду (далі – суд першої інстанції) з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду першої інстанції від 20 лютого 2026 позовну заяву залишено без руху зокрема з підстав, пропуску місячного строку звернення до суду з адміністративним позовом в частині позовних вимог, що стосуються виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за несвоєчасну виплату грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 по справі № 380/5624/20 індексацію грошового забезпечення у сумі 67 948,97 грн .

Ухвалою суду першої інстанції від 16 березня 2026 року позовну заяву було залишено без розгляду в тому числі у частині виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за несвоєчасну виплату грошового забезпечення виплаченого 25.03.2025 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2023 по справі № 380/21617/21 доплату до грошового забезпечення у розмірі 23 741,88 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив уповноважений представник позивача – Дзундза Ю.Р., який вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального та недотриманням норм матеріального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ухвала суду першої інстанції від 16 березня 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду в тому числі у частині позовних вимог що стосується грошового забезпечення виплаченого 25.03.2025 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2023 по справі № 380/21617/21 доплату до грошового забезпечення у розмірі 23 741,88 грн є необґрунтованою та такою що суперечить фактичним обставинам справи.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи про те, що ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.11.2017 по 25.03.2025 (згідно з статтею 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19.07.2022), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 08.02.1995 № 100;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.11.2017 по 25.03.2025 (згідно із статтею 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19.07.2022), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 08.02.1995 № 100.

Ухвалою від 14.05.2025 суддя прийняла позовну заяву та відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі, без повідомлення сторін.

Ухвалою судді від 20.02.2026 позовна заява ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - залишена без руху.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ доставлено ОСОБА_2 до електронного кабінету 23.02.2026 о 19:54 год.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ доставлено ОСОБА_3 (представник позивача) до електронного кабінету 23.02.2026 о 19:50 год.

Станом на 16.03.2026 позивач вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконав, недоліків позовної заяви не усунув, клопотання про продовження процесуального строку, встановленого судом, не подав.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Невиконання позивачем вимог ухвали суду від 20.02.2026 року стало підставою для винесення ухвали від 16.03.2026 року про залишення позову без розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Так, ст.129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У силу ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 ст.2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене, а також своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених Кодексом.

Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами ч.ч.1,2 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Пунктом 1 частини четвертої статі 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно із положеннями частини четвертої статті 123 КАС України позовна заява залишається без розгляду, якщо висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно- правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків . Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Ухвалою судді від 20.02.2026 позовна заява ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - залишена без руху.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ доставлено ОСОБА_2 до електронного кабінету 23.02.2026 о 19:54 год.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ доставлено ОСОБА_3 (представник позивача) до електронного кабінету 23.02.2026 о 19:50 год.

Станом на 16.03.2026 позивач вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконав, недоліків позовної заяви не усунув, клопотання про продовження процесуального строку, встановленого судом, не подав.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №380/8045/25 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді І. В. Глушко

В. С. Затолочний