Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №308/12659/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12659/26

3/308/3993/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М., за участю прокурора – Коптєва І.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла із Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант, майстер номера обслуги 1 самохідного артилерійського взводу 4 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , за ч. 2 ст. 172-17 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

27.08.2026 о 05 год 34 хв виїзна варта прибула до вантажодержувача у АДРЕСА_2 . Після доставки військового вантажу до АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , який входив до складу зазначеної виїзної варти та був озброєний закріпленою за ним штатною зброєю, у подальшому перебував разом з іншими військовослужбовцями у хостелі за адресою: АДРЕСА_3 , де самостійно вживав алкогольні напої, які завчасно придбав. Після вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 , перебуваючи у цивільному одязі та маючи при собі закріплену за ним штатну зброю, попрямував у напрямку магазину «АВС», розташованого за адресою: вул. Одеська, 14, м. Ужгород. Перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 звертався до громадян із закликами поміняти його на військовій службі.

У подальшому, після повідомлення громадянином про зазначені обставини на лінію «102», працівниками Військової служби правопорядку ОСОБА_1 було доставлено до медичного закладу для проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Таким чином, ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, включеним до складу виїзної варти та озброєним штатною зброєю, під час виконання бойового завдання, допустив порушення встановленого порядку несення служби, перебуваючи на території м. Ужгород у стані алкогольного сп?яніння, чим порушив вимоги ст. 11, 16, 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 97, ст. 288, 291, 302, 307 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22.08.2026 №630, постової відомості №1 та встановлений порядок несення вартової служби.

Прокурор у судовому засіданні просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-17 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню за вказаною статтею, посилаючись на обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомлено. При цьому, до протоколу додана заява ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі, в якій зазначив про згоду з протоколом та щодо визнання своєї вини. Просив суворо не карати та призначити мінімальну міру адміністративного стягнення.

При цьому враховую, що рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

За таких обставин, вважаю за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Статті 11 та 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України покладають на кожного військовослужбовця обов`язки щодо знання та утримання в готовності до застосування закріпленого озброєння, бойової та іншої техніки, збереження державного майна, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни. Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Статтею 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України регламентовано, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Стаття 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає, що солдат зобов`язаний підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність, досконало володіти закріпленою за ним зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням, бути хоробрим та ініціативним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

Статтею 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зазначено, що кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров`я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).

Згідно вимог ст. 340 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України особовому складові чергової зміни під час несення бойового чергування заборонено відволікатися, братися за справи, не пов`язані з виконанням обов`язків несення бойового чергування. Згідно вимог ст. 1, 2, 3, 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі по тексту - Дисциплінарний статут Збройних Сил України) військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов?язків, вимог військових статутів, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-17 КУпАП – порушення правил несення бойового чергування (бойової служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та безпеки України.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-17 КУпАП, стверджується зібраними у справі доказами, а саме: протоколом №58 про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 172-17 КУпАП від 28.08.2026; наказом №47 від 20.01.2026 начальника штабу-заступника командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 ; витягом з наказу №630 від 22.08.2026; витягом з наказу №631 від 22.08.2026; списком особового складу варти для охорони і супроводу військового транспорту № НОМЕР_3 ; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.08.2026 №669; військовим квитком серії НОМЕР_4 від 29.08.2022; поясненнями від 28.08.2026 щодо визнання вини.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обираючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, враховую особу порушника, характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини та вважаю необхідним накласти на нього адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 2 ст. 172-17 КУпАП, яка є альтернативною, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вважаю, що застосування відносно ОСОБА_1 саме такого стягнення, буде достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети – виховного впливу та запобігання вчинення нових правопорушень.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, – у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Керуючись ст. 33, 172-20 ч. 3, 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-17 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 307 та частини другої статті 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області О.М. Світлик