Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №380/743/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/743/25 пров. № А/857/14152/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Глушка І.В., Іщук Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року (головуючий суддя Мартинюк В.Я., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати індексації–різниці грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 22.08.2020 включно;

зобов`язати нарахувати та виплатити за індексацію – різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 22.08.2020 включно у розмірі 4 448,62 грн. на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації–різниці грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 22.08.2020 включно.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію–різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 22.08.2020 включно у розмірі 4 448 (чотири тисячі чотириста сорок вісім) грн. 62 коп. на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) оскаржив його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон) порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються, як цим Законом, так і відповідними положеннями про проходження військової служби та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Згідно з Витягом з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.08.2020 №301-ОС, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 22.08.2020.

З огляду на зазначене слід відмітити, що відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Так до 19.07.2022 року звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками, але 19.07.2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352 (далі Закон №2352), яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.

Отже, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.

Частини перша та друга ст.233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції:

- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті;

- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Частина 5 статті 122 КАС України, яка є спеціальною нормою, передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Вважає, що вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії подані поза межами місячного строку звернення до суду, передбаченого ч.5 ст.122 КАС України.

Щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення, зазначає наступне

Безпосередньо джерело коштів та порядок проведення індексації визначені положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 року (далі по тексту - Закон №1282-ХІІ) та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі по тексту - Порядок №1078).

Так, під час дії Порядку №1078 він неодноразово зазнавав змін, які безпосередньо впливали на порядок нарахування індексації грошового забезпечення позивача.

Відповідно до пункту 11 Порядку, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до пункту 2 Порядку, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру такі як оплата праці працівників, грошове забезпечення військовослужбовців та інше.

Відповідно до пункту 4 Порядку, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до пункту 5 Порядку, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому пункту 5, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових без підвищення посадових окладів (тарифних ставок), сума індексації не зменшується на розмір підвищення. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації.

Відповідно до пункту 102 Порядку, для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Тобто, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, зі змінами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, починаючи з січня 2016 року сума індексації не зменшується у разі збільшення будь-яких складових грошового забезпечення (премії, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за кваліфікацію тощо).

Також, у зв`язку із збільшенням з березня 2018 року посадових окладів за посадами військовослужбовців, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, для всіх військовослужбовців (в тому числі переведених з інших військових частин або в межах військової частини, прийнятих на військову службу і т.д.) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з квітня 2018 року.

У період з січня 2016 року по лютий 2018 року, керуючись пунктом 10-2 Постанови, у разі переміщення військовослужбовця по службі на іншу посаду з вищим посадовим окладом обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем такого підвищення.

Для військовослужбовців прийнятим на військову службу (з січня 2016 року по лютий 2018 року) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення здійснюється з місяця прийняття їх на військову службу.

До січня 2016 року, у разі зростання грошового забезпечення (в тому числі за рахунок збільшення розміру надбавки за вислугу років, надбавки за кваліфікацію тощо) місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Тобто, якщо проаналізувати вимоги законодавства до набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» та після нього, стає зрозумілим, що до зазначеного набрання чинності в січні 2016 року діяли положення, які визначали, що для встановлення базового місяця для обрахунку індексації враховувалися будь-які зміни в бік підвищення грошового забезпечення за рахунок постійних його складових, як наприклад зміна окладу за військовим званням чи надбавки за вислугу років, а не тільки збільшення посадового окладу.

В той же час, в зазначених вимогах законодавства робиться посилання на зміну посадового окладу конкретного працівника у зв`язку із змінами під час виконання обов`язків, а не зміну посадового окладу тільки відповідно до рішень Уряду, як про це зазначає представник позивача.

Виходячи із викладеного вважає:

Зазначене положення введено в дію разом з набуттям чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Зазначене положення не мас зворотної сили в часі, а тому може застосовуватись тільки до правовідносин після грудня 2015 року, як і відбувалось у випадку з позивачем.

Так, Постановою №1013 були внесені зміни до Порядку №1078.

Відповідно до п. 6 Постанови №1013 «ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 грудня 2015 року».

Фактично, до грудня 2015 року зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів було визначено як підстава для зміни базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для цілей визначення наявності або відсутності підстав для нарахування індексації.

Тобто, до 01.12.2015 року будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації.

Таким чином, базовий місяць, який встановлювався до 01.12.2015 для обрахунку індексації не був прив`язаний виключно до події зростання тарифних окладів працівника.

З 01.12.2015 на зміну базового місяця для нарахування індексації стало впливати виключно підвищення тарифних ставок (окладів).

При цьому прошу звернути увагу суду на той факт, що зміна тарифних ставок в період з 01.12.2015 по 01.03.2018 не відбувалась.

Зміни розмірів посадових окладів відбувались:

01.01.2008 - після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

01.03.2018 - після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Оскільки ж в період з 01.12.2015 по 01.03.2018 розміри тарифних окладів не змінювались, а зміна тарифних окладів, на яку посилається позивач відбулась в минулому - до 01.12.2015, підстави для зміни місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») є відсутніми.

Порядок №1078 ніколи не передбачав повернення до раніше встановлених «базових місяців», а передбачав лише поточну зміну «базового місяця» через зміну розмірів доходів.

Верховний Суд неодноразово підтримував правову позицію щодо застосування статті 58 Конституції України, відповідно до якої:

«Для відносин, які мають тривалий характер, зворотна дія означає неможливість застосування норми «нового» нормативно-правового акта щодо відносин, які виникли до набуття ним чинності, але продовжують існувати.»

Саме тому в Постанові №1013 було чітко визначено, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 грудня 2015 року, щоб не допустити змішування зворотної та безпосередньої дії нормативно-правового акта в часі.

Аналогічний висновок зокрема міститься в Постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року по справі №813/3576/15.

З цього приводу також вказує на рішення Конституційного Суду України у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів застосовується виключно у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб.

Більше того правило про зворотну дію в часі закріплене в статті 58 Конституції, відповідно до викладених в Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 правових висновків не поширюється навіть на норми про відповідальність юридичних осіб. Відтак не можуть мати зворотну дію в часі і норми, які закріплюють певні соціальні механізми (гарантії) за аналогією права.

Застосування ж зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно- правовому акті. І така вказівка в даному нормативно-правовому акті є в п. 6 Постанови №1013, про що вже було зазначено вище.

Таким чином немає правових підстав стверджувати про те, що вказана постанова поширює свою дію на період в часі, який охоплює січень 2008 року.

За таких обставин після набуття чинності Постановою КМУ від 09.12.2015 № 1013, при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 01 березня 2018 року позивачу було збережено місяць для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - «листопад 2016 року».

З 01 березня 2018 року, у зв`язку зі зміною (підвищенням) розмірів посадових окладів на підставі Постанови Кабінету Міністрів від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), позивачу був змінений місяць для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації грошового забезпечення на «березень 2018 року».

З дотриманням зазначених вимог законодавства Військовою частиною НОМЕР_1 було здійснено позивачу нарахування індексації грошового забезпечення.

Отже, враховуючи вищезазначене Військовою частиною НОМЕР_1 розрахунок індексації грошового забезпечення позивача проведено вірно.

Також розрахунок індексації грошового забезпечення, зокрема визначення базового місяця, є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення.

Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому належним способом захисту прав позивача у даному випадку є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період.

Також зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов`язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань.

Отже, НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України а тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії є необґрунтованими, у задоволенні яких слід відмовити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №301-ос від 22.08.2020 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Листом від 30.09.2024 року, у відповідь на адвокатський запит представника позивача, відповідач надав йому довідку про виплачені позивачу суми.

Із вказаної довідки вбачається, що позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація-різниця грошового забезпечення.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що статтями 1, 2, 4, 5, 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року за №1282-XII (надалі – Закон №1282-XII), з наступними змінами та доповненнями, індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1-1, 4, 5, 6, 14 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 року підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

01.03.2018 року вступила в дію постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року (далі - Постанова №704), якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців та у п.2 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, у березні 2018 року відбулося зростання грошового забезпечення військовослужбовців.

При цьому суд першої інстанції слушно зауважив, що Порядком №1078 передбачено можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: «поточної індексації» та «індексації-різниці».

У даній спірній ситуації правовідносини щодо нарахування й виплати позивачу поточної індексації з 01.03.2018 року не є спірними.

Вирішуючи спір суд першої інстанції правильно вказав, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації лише у жовтні 2018 року, а був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року.

Щодо «фіксованої» суми індексації, то суд вірно зауважив, що Закон №1282-XII і Порядок №1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду від 09.12.2015 року №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 01.12.2015 року в абзацах 3-6 п.5 Порядку №1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4, 5 п.5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то в абз.6 п.5 Порядку №1078 додатково передбачено, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Враховуючи положення аналіз п.1, абзаців 4-6 п.5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правильним є твердження суду першої інстанції про те, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3-6 п.5 Порядку №1078, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними.

Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

Оскільки 01.03.2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку №1078, суд вірно вважав, що березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Враховуючи положення абзаців 3, 4 Порядку №1078, правильною є позиція суду першої інстанції про те, що, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 року у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 року у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 року у справі №260/6386/21 із подібними правовідносинами.

З огляду на приписи абзацу 4 п.5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3-6 п.5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 п.5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 п.4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

З матеріалів справи, а саме з архівної відомості позивача вбачається, що грошове забезпечення за лютий 2018 року становило 12308 грн. 00 коп., грошове забезпечення позивача за березень 2018 року становило 12322 грн. 53 коп.

Таким чином, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить 14 грн. 53 коп. (12322 грн. 53 коп. – 12308 грн. 00 коп. = 14 грн. 53 коп.).

Визначення суми індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу, у березні 2018 року становить 4463 грн. 15 коп.

Такий розмір індексації грошового забезпечення 4463 грн. 15 коп., який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року), неодноразово досліджувався та встановлювався судами та підтверджується постановою Верховного Суду від 22.06.2023 року по справі №520/6243/22.

За наведеного вище, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що розмір підвищення грошового доходу позивача у сумі 14 грн. 53 коп. не перевищив розмір індексації, яка припадала на місяць підвищення посадових окладів (березень 2018 року) – 4463 грн. 15 коп., та в силу вимог абзаців 3-6 п.5 Порядку №1078 у відповідача не було законних підстав не виплачувати позивачу індексацію у період з 01.03.2018 року.

Тобто, відповідно до вимог абзацу 4 п.5 Порядку №1078, сума належної позивачу індексації різниці грошового забезпечення в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463 грн. 15 коп. мінус 14 грн. 53 коп. та становить 4448 грн. 62 коп.

Зазначений розмір «індексації-різниці» грошового забезпечення згідно з абзацу 6 п.5 Порядку №1078 повинен був бути виплачений позивачу щомісячно по день звільнення з військової служби або до наступного підвищення тарифної ставки (окладу) та до такого розміру додається сума «поточної» індексації, яка виплачується коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка.

Оскільки березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення, відповідач мав вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці за спірний період відповідно до абзаців 4-6 п.5 Порядку №1078, а також визначити її розмір, однак цього зроблено не було то суд обґрунтовано вважав, що вказану бездіяльність відповідача слід визнати протиправною та, як наслідок, зобов`язати останнього нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4448 грн. 62 коп. в місяць за період з 01.03.2018 по 22.08.2020 року включно, розраховану як різниця між сумою індексації і розміром підвищення її доходу у березні 2018 року, відповідно до абзаців 3, 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, то судом першої інстанції правильно враховано правові висновки Верховного Суду у постановах від 27.09.2023 справа №420/23176/21, від 31.01.2024 справа №320/6441/22, від 18.04.2024 справа №160/10789/22 та від 30.04.2024 справа №360/700/23, згідно яких нарахування та виплата індексації грошового забезпечення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі №380/743/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді І. В. Глушко

Л. П. Іщук