Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №307/2715/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа №: 307/2715/26

Провадження № 3/307/740/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Сас Л.Р., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 25 червня 2026 року в 11 год., повторно протягом року, після притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП, на підставі постанови серії ЕНА № 7345168 від 10.06.2026, по вул. Центральна (Князя Володимира) у с. Вільхівці, Тячівського району, Закарпатської області, керуючи транспортним засобом – автомобілем марки «Сітроен», номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимогу пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху, а саме, керував транспортним засобом, не маючи права керувати таким транспортним засобом, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Захисник ОСОБА_1 – Марич І.Ю. 23 вересня 2026 року подав клопотання про закриття провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки крім самого протоколу, матеріали містять тільки рапорт поліцейського; очевидним та фактом стали лише дії поліцейського, направлені на спробу залучити ОСОБА_1 до участі у складенні протоколу про адміністративне правопорушення, які почалися, згідно із відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, після 11 год 11 хв. 25.06.2026 року біля будівлі магазину квітів в с. Вільхівці. З діалогу поліцейського та ОСОБА_2 , яка є матір`ю ОСОБА_1 вбачається, що поліцейські пропонують ОСОБА_1 ніби-то переглянути запис факту керування ним транспортним засобом, яким той керував 11 хв. до відеозапису та відмовляють у перегляді такого відео його матері. Разом з тим, зазначеного відео до матеріалів справи не додано.

Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7345168 від 10 червня 2026 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності за те, що 10.06.2026 о 10 год. керував мотоциклом без номерного знаку та реєстрації і на нього накладено стягнення у вигляду штрафу у розмірі 1 400 грн. Проте у самій постанові зазначено час вчинення правопорушення: 10.06.2026 року, 00 год. 51 хв. 25 сек.

Крім цього, на розгляді Тячівського районного суду Закарпатської області перебував протокол серії ЕПР1 № 688722 від 10 червня 2026 року, згідно якого ОСОБА_1 10 червня 2026 року о 10 год. у с. Вільхівці по вул. Центральній, Тячівського району, Закарпатської області, керував мотоциклом марки «КОVI», без державного номерного знаку, у стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора «Drager Alcotest 6810», результат тестування позитивний - 1,25% проміле, а також послався на постанову поліцейського серії ЕНА № 7345168 від 10 червня 2026 року.

За наслідками розгляду суд визнав ОСОБА_1 винним у вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначив покарання у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавлення прав керування транспортним засобом на 1 рік.

Зазначену постанову захисник ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку і розгляд справи призначено на грудень 2026 року.

ОСОБА_1 та його захисник заперечили факт керування мотоциклом, зазначивши, що той втікав від поліції штовхаючи мотоцикл, та стверджуючи що на відеозапису не має зафіксовано ні керування, ні штовхання мотоцикла порушником, є лише відеозапис процедури складання протоколу, а про постанову серії ЕНА № 7345168 від 10 червня 2026 року ОСОБА_1 нічого не було відомо і вона залишилась не оскарженою.

Отже, слід констатувати, що у справі не має жодного доказу факту повторного керування ОСОБА_1 будь-яким транспортними засобом 25.06.2026 року та вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.

Рапорт поліцейського про подібний факт не може бути належним доказом, Оскільки складений упередженою особою, яка не може бутим в т.ч. і свідком цього правопорушення. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Враховуючи викладене, відсутність відеозапису із доказами керування ОСОБА_1 транспортним засобом вказує на безпідставність та відсутність будь-якого фактичного доказу вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та з огляду на викладене, є підстави вважати дії поліцейських зловмисним переслідуванням з їх сторони щодо ОСОБА_1 через фактичне оспорювання ним протоколу про ніби то керування ним 10.06.2026 мотоциклом у стані алкогольного сп`яніння.

Дослідивши матеріали справи, слід дійти висновку про закриття вказаної справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення керуючись таким.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97 №475/97-ВР визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтями 251 та 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 2 ст. 251 та ст. 252 КУпАП встановлено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 2.1.а Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Положення ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. Об`єктивна сторона інкримінованого правопорушення полягає у безпосередньому здійсненні особою керування транспортним засобом.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Із протоколу про адміністративне правопорушення від 25 червня 2026 року відомо, що ОСОБА_1 25 червня 2026 року в 11 год. по вул. Центральній (Князя Володимира) у с. Вільхівці, Тячівського району, Закарпатської області, керуючи транспортним засобом – автомобілем марки «Сітроен», номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимогу пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху, а саме, керував транспортним засобом, не маючи права керувати таким транспортним засобом (а. с. 1).

Із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 276417 відомо, що ОСОБА_1 25 червня 2026 року в 11 год. по вул. Центральна (Князя Володимира) у с. Вільхівці, Тячівського району, Закарпатської області, керуючи транспортним засобом – автомобілем марки «Сітроен», номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимогу пункту 2.3.в, а саме, не був пристебнутий паском безпеки, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП (а. с. 3).

Із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7345168 відомо, що ОСОБА_1 10 червня 2026 року о 00 год. 51 хв. по вул. Центральна у с. Вільхівці, Тячівського району, Закарпатської області, порушив п. 2.1. а. Правил дорожнього руху, а саме, керував транспортним засобом – мотоциклом без мотошома та не маючи права керувати таким транспортним засобом, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн. (а. с. 4).

Згідно рапорту, складеного поліцейськимз РПП ВПД №1 Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області Б. Коршинським від 25.06.2026 вбачається, що під час чергування ним був зупинений транспортний засіб - автомобіль марки «Сітроен», номерний знак НОМЕР_1 пік керуванням ОСОБА_1 ; під час перевірки встановлено, що водій не має права керувати транспортним засобом та його було притягнуто до відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП (а. с. 2).

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 702416 від 25 червня 2026 року зазначено, що ОСОБА_1 повторно протягом року будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом не маючи права керувати таким транспортним засобом, керував транспортним засобом не маючи права керувати таким транспортним засобом.

Відповідно до пункту 15 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1376 від 06.11.2015 року, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

У п. 5 розділу II порядку застосування портативних відеореєстраторів та карт пам`яті до них, їх облік, зберігання та видача відеозаписів, Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026 вказано, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).

За таких умов, єдиним джерелом, з якого суд міг би встановити фактичні обставини справи є саме відеозапис із спеціального технічного пристрою, в даному випадку нагрудної камери поліцейського.

Однак, із дослідженого під час судового розгляду відеозапису, який долучений до протоколу, видно, що такий не містить факту зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 ; також відсутні докази того, що ОСОБА_1 виходив із вказаного автомобіля із боку водія. Крім цього, на відеозаписі взагалі відсутній ОСОБА_1 (а. с. 5).

Отже, належних та допустимих доказів, які б об`єктивно доводили той факт, що ОСОБА_1 , повторно протягом року будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом не маючи права керувати таким транспортним засобом, керував транспортним засобом не маючи права керувати таким транспортним засобом, матеріали справи не містять.

Відсутність відеозапису в частині фіксації керування особою транспортним засобом, у разі заперечення особою факту такого керування, призводить до неможливості дійти висновку про винуватість особи.

Оскільки, склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням та відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому, та оскільки, об`єктом правопорушення за ст. 126 КУпАП є суспільні відносини у сфері безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а об`єктивна сторона правопорушення виражається у конкретній дії або бездіяльності, зокрема, безпосереднє керування транспортним засобом особою, яка не має права керування, то з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність об`єкта та об`єктивної сторони даного правопорушення, а отже і складу правопорушення в цілому.

Така обставина, у сукупності із запереченнями захисника ОСОБА_1 – Марича І.Ю. вказує на те, що відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 , керував транспортним засобом.

Всі сумніви щодо вини особи повинні тлумачитися на її користь.

У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Також, у справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Ураховуючи наведене, а також те, що під час розгляду вказаної справи встановлені суперечливі дані, які жодним чином не спростовані, відтак досліджені судом докази тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно п. 1) ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 278, 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и л а:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Л.Р. Сас