Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №301/1890/26 — Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/1890/26

2/301/1384/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М. О., при секретарі Чийпеш А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Іршава в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білківської сільської ради Хустського району про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в Іршавський районний суд з позовом до Білківської сільради про визнання права власності на спадкове майно, що складається з житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача – ОСОБА_2 , яка не залишила заповіту. До складу спадщини входить житловий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 . Єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є її син – позивач ОСОБА_1 , який спадщину прийняв.

Позивач не може оформити свідоцтво про право на спадщину та право власності на житловий будинок, який входить до складу спадкового майна, оскільки житловий будинок не зареєстрований та відсутні правовстановлюючі документи на нього.

Просив визнати за собою право власності на спадкове майно.

Ухвалою Іршавського райсуду від 07.08.2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено на підготовче засідання.

Цією ж ухвалою за клопотанням позивача витребувано від Іршавської державної нотаріальної контори інформацію про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 та після смерті ОСОБА_3 , про наявність/відсутність заповіту.

На виконання ухвали суду від 07.08.2026 року з Іршавської державної нотаріальної контори 14.08.2026 року надійшли витребувані документи.

Ухвалою Іршавського районного суду від 11.09.2026 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, подали до суду заяву, в якій позов підтримали, просили його задовольнити та розглянути справу по суті без їх участі (а.с. 80,82,84).

Відповідач - представник Білківської сільської ради у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, подав заяву, в якій просив розглянути справу по суті без його участі, відзиву на позов не подав (а.с.81,85).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити, виходячи з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , не зареєстрований (а.с.83).

Згідно виписки з погосподарської книги Білківської сільради №02-06/128 від 15.05.2026 року, власником будинку за адресою АДРЕСА_1 , була ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.26). Житловий будинок збудований у 1977 році на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку. Технічний паспорт на житловий будинок виготовлений (а.с.27-33). Згідно висновку про вартість майна від 03.08.2026 року, вартість будинку за адресою АДРЕСА_1 , становить 131016 грн. (а.с.34).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20.11.2025 року (а.с.17).

До складу спадщини входить житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцеві.

Спадкодавець ОСОБА_2 18.08.2020 року залишила заповіт, згідно якого все належне їй майно заповіла сину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заповіт зареєстрований у Спадковому реєстрі та є чинним. Вказані обставини підтверджуються Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 11.08.2026 року та копією заповіту від 18.08.2020 року (а.с.49,50).

Однак, спадкоємець за заповітом – ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто раніше за спадкодавця. Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 07.08.2025 року (а.с.71).

Інших заповітів спадкодавець ОСОБА_2 не складала. Оскільки єдиний спадкоємець майна ОСОБА_2 за заповітом – ОСОБА_5 помер раніше за спадкодавця, спадкування відбувається за законом.

Спадкоємцями ОСОБА_2 за законом першої черги є її сини: позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в Португалії, що підтверджується витягом з Реєстру Актів цивільного стану у м.Олівейра-ду-Байрру та Свідоцтва про смерть №218 за 2026 рік (а.с.56-59).

Згідно вимог ст. 1268, 1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Реєстрація місця проживання спадкоємця за адресою спадкодавця не є беззаперечним доказом постійного спільного проживання на момент відкриття спадщини. Презумпція прийняття спадщини застосовується лише за умови фактичного постійного проживання разом із спадкодавцем, а не лише даними реєстрації.

Дана позиція суду узгоджується з позиціями ВС від 21.01.2026 року у справі № 274/7779/24, від 25.02.2026 року у справі № 624/93/25.

Згідно довідки Білківської сільради №02-06/127 від 15.05.2026 року, на день смерті ОСОБА_2 місце її проживання було зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 , разом з нею за вказаною адресою був зареєстрований син ОСОБА_3 (а.с.25).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 фактично проживав у Португалії, де і помер. Із заявою про прийняття спадщини після смерті матері до нотаріуса не звертався, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 11.08.2026 року (а.с.48).

Спадкодавець ОСОБА_2 на день смерті фактично проживала за адресою АДРЕСА_2 , в будинку свого сина ОСОБА_1 – позивача по справі, що підтверджується довідкою Білківської сільради №546 від 23.09.2026 року (а.с.87).

Отже, позивач ОСОБА_1 відповідно до ст. 1268 ч.3 ЦК вважається таким, що прийняв спадщину.

Інших спадкоємців за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 не має, оскільки її покійні сини ОСОБА_3 та ОСОБА_5 власних сімей та дітей не мали (а.с.72).

Спадкові справи після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заводилися, що підтверджується Інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 11.08.2026 року (а.с.48,51).

Строк для видачі свідоцтва про право на спадщину не обмежений у часі, однак, таке видається не раніше 6 місяців з дня відкриття спадщини. Спадкоємець за законом першої черги ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину не отримував. Однак, згідно ст. 1268 ч.5 ЦК України, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. з ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину та оформити право власності на успадкований будинок, оскільки на житловий будинок відсутні правовстановлюючі документи. Крім того, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки, на думку нотаріуса, позивач пропустив строк прийняття спадщини, оскільки не був зареєстрований із спадкодавцем за однією адресою і не подав у визначений шестимісячний строк відповідну заяву до нотаріуса. Вказана обставина підтверджується відмовою приватного нотаріуса Рацина В.Ф. від 19.08.2026 року №206/01-16 (а.с.55).

Згідно п. 4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, або у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена 31 січня 1966 року.

За змістом зазначеного нормативного акту виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Громада с. Білки, на території якого розташоване нерухоме майно,відноситься до об`єднаної територіальної громади Білківської сільської ради Хустського району (колишнього Іршавського району), яка заперечень на позов не подала.

Дана справа підсудна Іршавському районному суду, оскільки відповідно до п.3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів України», до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження в межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Оскільки згідно погосподарської книги села власником житлового будинку була мати позивача, єдиним спадкоємцем якої є позивач, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 328, 392, 1218, 1261, 1268 ч.3 ЦК України, ст. 12, 13, 76-81, 263-264 ЦПК України

рішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Головуюча : М. О. Пітерських