Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №710/140/26 — Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/140/26

Провадження № 1-кп/710/81/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2026 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області

в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

начальника Шполянського відділу Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шпола кримінальне провадження, відомості про яке внесені 13.01.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026250360000066 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шпола Шполянського району Черкаської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, непрацюючого, неодруженого, на утриманні має 1 малолітню дитину, на підставі ст. 89 КК України раніше несудимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України,

УСТАНОВИВ:

Згідно з постановою Шполянського районного суду Черкаської області від 03.04.2024, яка набрала законної сили 16.04.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Також, відповідно до постанови Шполянського районного суду Черкаської області від 10.04.2024, яка набрала законної сили 23.04.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Крім того, згідно з постановою Чугуївського районного суду Полтавської області від 17.04.2024, яка набрала законної сили 29.04.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до постанови Шполянського районного суду Черкаської області від 08.05.2024, яка набрала законної сили 21.05.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк п?ять років, без вилучення транспортного засобу.

Крім того, згідно з постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2025, яка набрала законної сили 21.04.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки.

Незважаючи на неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про накладення відносно нього адміністративних стягнень у виді позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість виконати законні постанови суду, вперто та систематично ігноруючи їх, діючи умисно, підриваючи авторитет органів правосуддя в Україні, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є

обов`язковими для виконання, продовжував керувати транспортними засобами,

зокрема 12.01.2026 у вечірній час в черговий раз керував автомобілем «DAEWOO MATIZ», д.н.з. НОМЕР_1 по вулицях в м. Шпола Звенигородського району Черкаської області.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 , як кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 382 КК України – умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

У судовому засіданні обвинувачений, ОСОБА_4 , свою винуватість у вчинені зазначеного кримінального правопорушення визнав, в ході допиту пояснив, що не був обізнаний судові засідання, однак у подальшому йому було відомо про рішення суду та позбавлення його права керування. Щиро каявся, зазначив, що став на шлях виправлення, не сідає за кермо автомобіля, частково сплатив штрафи. Запевняв, що більше не буде вичиняти правопорушення.

Вина ОСОБА_4 підтверджується належними та допустимими доказами, дослідженими під час судового розгляду, а саме:

-протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 12.01.2026 від гр. ОСОБА_5 , згідно з якою 12.01.2026 близько 21:30 невстановлена особа, умисно, таємно заволоділа автомобілем марки «DAEWOO MATIZ», н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 ;

-протоколом огляду предметів від 26.01.2026, до якого додано DVD-R диск з відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, із якого вбачається, що на запитання поліцейського щодо обізнаності про позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_4 повідомив, що він знає про це (а.с. 47);

-постановою Чугуївського районного суду Полтавської області від 17.04.2024, яка набрала законної сили 29.04.2024, згідно з якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік ( а.с.51);

-постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2025, яка набрала законної сили 21.04.2025, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки (а.с.55);

-постановою Шполянського районного суду Черкаської області від 03.04.2024, яка набрала законної сили 16.04.2024, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (а.с. 60);

-постановою Шполянського районного суду Черкаської області від 10.04.2024, яка набрала законної сили 23.04.2024 якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (а.с.62);

-постановою Шполянського районного суду Черкаської області від 08.05.2024, яка набрала законної сили 21.05.2024, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк п?ять років, без вилучення транспортного засобу (а.с.64).

Показами свідка ОСОБА_6 , який вказав, що прийшовши додому, помітив, що немає авто, викликали поліцію, виникла думка, що авто міг узяти обвинувачений, оскільки інший ключ від авто знаходився у нього. Батьки разом вже не проживали, але ключі від авто у ОСОБА_4 так і лишилися. Пізніше, їм повідомили, що знайшли авто біля парку Афганців, коли забирали автомобіль, обвинуваченого на місці не бачив. Свідок вказав, що йому відомо, що обвинувачений не мав водійського посвідчення.

Показами свідка ОСОБА_7 , яка зазначила, що 13.01.2026 під час патрулювання заступила на добове чергування з інспектором ОСОБА_8 та виявила припарковане біля домоволодіння по АДРЕСА_2 автомобіль «Део Матіс» жовтого кольору, про заволодіння яким повідомлялося раніше; зайшовши до помешкання, вони виявили ОСОБА_4 , який повідомив, що ключі перебувають у нього, а сам автомобіль він узяв у вечірній час 12.01.2026 в стані алкогольного сп`яніння біля будинку колишньої дружини по АДРЕСА_3 , після чого попрямував на вул. Мар`янівську, 82, а також підтвердив, що знав про позбавлення його права керування транспортними засобами, проте до суду не з`являвся та судові засідання за ст. 130 КУпАП не відвідував.

Показами свідка ОСОБА_5 , яка показала, що після 09 січня, точно не пам`ятає, вони з сином виявили, що зник автомобіль Део Матіс, який є спільним майном з її колишнім чоловіком ОСОБА_4 та у якого були другі ключі від автомобіля. Вона подала заяву до поліції і згодом машину знайшли. Також зазначила, що ОСОБА_5 приходили повістки у суд щодо порушень прави водіння, але він перебував на службі.

Покази свідка ОСОБА_9 до уваги не бере, оскільки такий не зміг нічого суду пояснити з приводу обставин вчинення кримінального правопорушення.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами та перевірені у відповідності до вимог КПК України, а також оцінені судом згідно ст. 94 КПК України, суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, за вказаних вище обставин.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що полягає у передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого і у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України, суд визнає щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому суд ураховує: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке класифікується відповідно положень ст. 12 КК України, як нетяжкий злочин, пом`якшуючі обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставини, характеристику обвинуваченого по місцю проживання, відповідно якої скарг на нього не надходило, негативних відгуків , неправомірної поведінки у раді не зафіксовано, до лікарів нарколога та психіатра за допомогою не звертався, вніс кошти на потреби ЗСУ у розмірі 2000,00 грн, має на утриманні малолітню доньку, думку прокурора щодо міри покарання, який вважав, що необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік із звільненням від відбування покарання строком на 1 рік та покладення на нього обов`язків згідно зі ст. 76 КК України.

З урахуванням усіх вказаних обставин суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і тому необхідно призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 382 КК України, звільнивши його від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, призначивши йому іспитовий строк, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Призначення саме такого покарання є необхідним і буде достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних злочинів.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.

Керуючись статтями 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на один рік.

На підставі статті 75 та 76 КК України звільнити засудженого, ОСОБА_4 , від відбування покарання з випробуванням строком на один рік , зобов`язавши його періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1