Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №707/1900/26 — Черкаський районний суд Черкаської області

707/1900/26

2/707/1568/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого-судді Суходольського О.М.

з участю секретаря Культенко Н.В.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Тютюнник В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя та поділ житлового будинку, як спільного сумісного майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 через свого представника адвоката Тараненко М.О. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя та поділ житлового будинку, як спільного сумісного майна подружжя. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що позивачка та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 12.03.2021р. У період шлюбу сторони спільно проживали, мали спільний бюджет, вели спільне господарство. У період шлюбу сторонами набуто житловий будинок, загальною площею 52,1кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок придбано на підставі договору купівлі-продажу від 25.08.2021р. за 139410грн. та оформлено на ОСОБА_3 . Право власності зареєстровано 25.08.2021р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_4 ринкова вартість житлового будинку з прибудовою за адресою: АДРЕСА_1 станом на 08.04.2026р. становить 406380грн. Позивачка вказала, що хоча право власності на вказаний будинок зареєстроване за одним із подружжя, згідно ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте під час шлюбу належить подружжю на праві спільної сумісної власності незалежно від того, на ім`я кого з них воно придбане. Позивач протягом усього періоду шлюбу брала активну участь у формуванні сімейного бюджету, веденні домашнього господарства, утриманні житла та догляді за дитиною. Ведення домашнього господарства, виховання дитини, забезпечення стабільності сімейного побуту, організація повсякденного життя родини є невід`ємною частиною внеску кожного з подружжя у спільне майно, навіть якщо цей внесок не завжди має пряме грошове вираження.

Відповідно до рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 06 травня 2025 року (справа №708/363/25) шлюб між сторонами розірвано. Позивачка вказала, що на сьогоднішній день між сторонами виник спір щодо поділу вказаного майна, добровільної згоди досягти не вдалося, що унеможливлює позасудове врегулювання питання. Фактичне користування спірним майном сторонами не врегульовано, що унеможливлює належне здійснення Позивачем своїх прав співвласника. Відповідно до ст. 69, 70 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ спільного майна незалежно від розірвання шлюбу, а частки подружжя є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю або законом. Враховуючи, що спірне майно набуте у період шлюбу та є спільною сумісною власністю, відсутні підстави для відступу від принципу рівності часток подружжя, у зв`язку з чим частки сторін підлягають визначенню у розмірі 1/2 кожному.

У зв`язку з цим, позивачка звернулась до суду та просить: 1) визнати житловий будинок спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житловий будинок загальною площею 52,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; 2)п поділити спільне сумісне майно подружжя, а саме житловий будинок загальною площею 52,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за позивачем право власності на 1/2 частку вказаного майна та за відповідачем право власності на 1/2 частку; 3) стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Ухвалою суду від 21.05.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Відзив відповідачем не подано.

У підготовче та у судове засідання позивачка ОСОБА_2 не з`явилася жодного разу. Згідно письмової заяви представника позивача адвоката Тараненко М.О. від 27.07.2026р. вказано, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем і залучена до виконання бойових завдань, хоча документів з даного приводу ніяких не долучено. У підготовчому засіданні представник позивача адвокат Безвершенко І.С. підтримала заявлені позовні вимоги. На запитання суду щодо виготовлення техпаспорта на домоволодіння, яке підлягає розподілу, повідомила, що сторона позивача не вважає необхідним виготовляти техпаспорт на домоволодіння, оскільки не вважає даний документ необхідним для розгляду справи. У судове засідання позивачка та її представники не з`явилися, від представника позивача адвоката Тараненко М.О. до суду надійшла письмова заява від 21.09.2026р. про розгляд справи без участі позивача і представника, позовні вимоги позивач підтримує повністю, просить задовольнити позов на підставі наявних доказів.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Тютюнник В.В. заперечив щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_2 , просив відмовити в задоволенні позову повністю, мотивуючи тим, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 дійсно перебували в зареєстрованому шлюбі. У період шлюбу дійсно сторонами був придбаний житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та який оформлений на позивачку ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу. Однак, відповідач вважає, що вказаний будинок був придбаний за його особисті кошти, які він заробив будучи військовослужбовцем. Він регулярно переказував кошти на банківську карту своїй дружині ОСОБА_2 починаючи з травня 2021 року до 2024 року, на загальну суму більше двох мільйонів грн., і за указані кошти ОСОБА_2 придбала спірний житловий будинок. На підтвердження своїх доводів відповідач надав суду під час судового розгляду виписку щодо руху коштів по його рахунку з АТ КБ «Приватбанк». Тому, відповідач вважає, що відсутні підстави для визнання вказаного житлового будинку спільним сумісним майном подружжя та вважає, що вказаний будинок придбаний за його особисті кошти і має належати йому.

Крім цього, відповідач вважає, що вимога позивача поділити спільне сумісне майно, а саме спірний житловий будинок, є необгрунтованою, оскільки позивачем в доведення своїх позовних вимог не надано до суду техпаспорта на вказаний будинок, а без техпаспорта неможливо належним чином вирішити дане питання, оскільки підлягають доведенню обставини щодо фактичної наявності вказаного житлового будинку з надвірними спорудами, відсутності самочинно побудованих будівель, тощо.

Тому, представник відповідача адвокат Тютюнник В.В. просив відмовити в задоволенні позову повністю. Щодо судових витрат, також просив відмовити позивачеві повністю, при цьому зазначив, що окрім документу про сплату судового збору, позивачем не надано до суду будь-яких інших документів, що підтверджують понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000грн., що заявлені до стягнення.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні повністю підтримав позицію свого адвоката.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 12.03.2021р.

У період шлюбу сторони спільно проживали, мали спільний бюджет, вели спільне господарство. У період шлюбу сторонами набуто житловий будинок, загальною площею 52,1кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок придбано на підставі договору купівлі-продажу від 25.08.2021р. за 139410грн. та оформлено на ОСОБА_3 (а.с.41-42).

Право власності зареєстровано 25.08.2021р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.14).

Відповідно до рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 06 травня 2025 року (справа №708/363/25) шлюб між сторонами розірвано (а.с.11-12).

Між сторонами виник спір щодо визнання вказаного будинку спільною сумісною власністю подружжя, поділу вказаного житлового будинку, добровільної згоди щодо цього досягти не вдалося.

Згідно ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.1 ст.69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч.1 ст.70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи викладене, суд вважає, що спірне майно, а саме житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - набуте у період шлюбу та є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , незалежно від доходів кожної із сторін. Позовні вимоги з даного приводу суд вважає обгрунтованими і доведеними, а заперечення відповідача з даного приводу суд вважає необгрунтованими і безпідставними.

Що стосується іншої позовної вимоги про поділ вказаного житлового будинку, суд вважає наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що в доведеність своїх позовних вимог щодо належності позивачці спірного майна, позивачкою надано до суду договір купівлі-продажу від 25.08.2021р. та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, стороною позивача не надано до суду техпаспорта на вказаний житловий будинок, хоча у заяві від 27.07.2026р. (а.с.39-40) представник позивача адвокат Тараненко М.О. зазначав, що технічний паспорт буде згодом виготовлено та надано до суду у встановленому порядку.

Суд не вбачав підстав для витребування техпаспорта у позивача, оскільки клопотань з даного приводу не надходило, а суд керується ст.12, ст.13 ЦПК України, що саме позивач повинен довести свої позовні вимоги.

Суд вважає, що для належного, повного та об`єктивного розгляду даного спору такий доказ, як техпаспорт на спірне домоволодіння, є необхідним, оскільки техпаспорт, виготовлений на актуальну дату (за загальним правилом в рамках трьохмісячного строку) підтвердить наявність спірного будинку з відповідними спорудами, що вказаний будинок дійсно наявний, не згорів, не знищений, тощо. Суд констатує, що розподілу підлягає те майно, яке є наявне. Крім цього, у техпаспорті зазначається про наявність чи відсутність самочинного будівництва. У разі наявності самочинного будівництва, особа не набуває права власності на такий об`єкт, а саме будівництво підлягає знесенню або легалізації у спеціальному встановленому законом порядку.

Без наявності техпаспорта перевірити вказані обставини суд не має змоги.

Рішення суду повинно бути законним та не має грунтуватись на припущеннях.

Тому, суд вважає, що позивачка не довела свої позовні вимоги щодо поділу спірного будинку.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до часткового задоволення.

Щодо доказу виписки щодо руху коштів по його рахунку з АТ КБ «Приватбанк».

На підставі ч.8 ст.83 ЦПК України суд вирішив не приймати до розгляду надану відповідачем виписку щодо руху коштів по його рахунку з АТ КБ «Приватбанк», оскільки вказаний доказ не поданий відповідачем у встановлений законом та судом строк, а поданий у судовому засіданні під час розгляду справи по суті. При цьому, також порушений порядок надання доказів, що передбачений ч.9 ст.83 ЦПК України, а саме вказаний доказ не наданий іншій стороні та відсутнє підтвердження надсилання (надання) його копії позивачеві.

Щодо розподілу судових витрат по справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі суд враховує, що відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд задовольнив позовні вимоги частково. Отже, суд вважає задоволеними 50% позовних вимог, тому, на думку суду, з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки 50% сплаченого судового збору.

Сторонами на надано до суду документів, які б вказували на наявність пільг у сторін щодо стягнення судового збору. Крім цього, судом встановлено, що окрім документу про сплату судового збору, позивачем не надано до суду будь-яких інших документів, що підтверджують понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000грн., тому у суду відсутні підстави для стягнення вказаних витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.60, 61, 63, 69, 70 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) процесуальні витрати по справі, що складаються із судового збору, в сумі 1625грн. 52коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду.

Повний текст рішення складений 23.09.2026р.

Суддя: О. М. Суходольський