Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №712/9350/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/9350/26

Провадження № 2/712/4986/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Пономаря В.О.,

за участю секретаря судового засідання Рясик Д.Д.,

представника позивача Беленкової В.В.,

представника відповідача Пелих Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення безпідставно списаних з банківського рахунку коштів, трьох процентів річних та інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним вище позовом до АТ КБ «ПриватБанк», який обґрунтовано тим, що 31.12.2010 між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір банківського рахунку шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, на підставі якого відкрито відповідний картковий рахунок.

Банк 02.05.2026 без розпорядження позивача списав з указаного рахунку 6 343,53 грн, зазначивши призначення операції як автоматичне погашення простроченої заборгованості за іншим рахунком. У подальшому банк повідомив, що списання здійснено на підставі Умов та правил надання банківських послуг та договору про відкриття рахунку у цінних паперах від 14.07.2009.

Позивач зазначає, що умовами депозитарного договору він не надавав банку згоди на договірне списання коштів з карткового рахунку та не визначав розміру коштів, які могли бути списані на погашення зобов`язань за таким договором. Крім того, незважаючи на його звернення, банк не повідомив про розмір заборгованості за депозитарним договором, у рахунок якої було проведено списання. У зв`язку з цим позивач вважає списання 6 343,53 грн безпідставним.

З огляду на вказане, позивач просить стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» 6 343,53 грн безпідставно списаних коштів, 33,37 грн трьох процентів річних та 57,09 грн інфляційних втрат, а всього 6 433,99 грн.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Позиції учасників справи в судовому засіданні

У судовому засіданні представник позивача Беленкова В.В. позовні вимоги підтримала просила задовольнити їх в повному обсязі з мотивів наведених у позові.

Представник відповідача Пелих Я.М. просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначила, що 14.07.2009 між сторонами укладено договір про відкриття рахунку у цінних паперах, за яким позивач мав сплачувати винагороду за надані депозитарні послуги. Крім того, 31.12.2010 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», якими, на думку відповідача, передбачено право банку на договірне списання коштів з рахунків клієнта для погашення його грошових зобов`язань перед банком.

Представник відповідача вказала, що списання 02.05.2026 коштів у сумі 6 343,53 грн було здійснено у зв`язку з наявністю простроченої заборгованості позивача за договором про відкриття рахунку у цінних паперах, а тому таке списання не є безпідставним. Також зазначила, що депозитарний договір визначає підстави та розмір оплати депозитарних послуг, тоді як договір банківського рахунку та Умови і Правила регулюють механізм договірного списання коштів.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Позовна заява надійшла 08.07.2026 до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду. Цивільну справу визнано судом малозначною і вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Представником відповідача ОСОБА_2 12.08.2026 подано клопотання про відкладення судового засідання через перебування у відпустці. У зв`язку з цим, судове засідання відкладено.

Представником відповідача ОСОБА_3 18.09.2026 подано письмові пояснення у справі.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні 18.09.2026 заявила клопотання про надання додаткового строку для подання доказів на підтвердження наявності та розміру заборгованості позивача за договором про відкриття рахунку у цінних паперах, посилаючись на те, що участь у справі їй було доручено лише за декілька днів до судового засідання, а відповідні документи перебувають в іншому структурному підрозділі банку.

Ухвалою суду від 18.09.2026, занесеною до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання відмовлено. Суд виходив із того, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи та маючи достатній час для подання доказів, відзиву на позов не подав, а представником відповідача не наведено об`єктивних причин, які унеможливлювали подання відповідних доказів у встановлений судом строк, та не надано належного обґрунтування поважності причин їх неподання.

Суд 18.09.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом установлено, що 14.07.2009 року між ОСОБА_1 як депонентом та ЗАТ КБ «ПриватБанк» як зберігачем укладено договір про відкриття рахунку у цінних паперах № Ф-05/09 Ch, предметом якого було надання банком депозитарних послуг щодо зберігання, обліку та обслуговування обігу належних позивачу цінних паперів. Договором, зокрема, передбачено обов`язок депонента своєчасно сплачувати зберігачу вартість отриманих, але не оплачених послуг.

Відповідно до пункту 4.1 цього договору депонент оплачує послуги зберігача згідно з договором та затвердженими розцінками зберігача, які є невід`ємною частиною договору. Пунктом 4.2 передбачено, що акти виконаних операцій складаються в останній день місяця (кварталу), підписуються зберігачем та передаються депоненту для підписання; у разі неповернення акта протягом п`яти банківських днів послуги вважаються наданими без заперечень та підлягають оплаті. Договір укладено на невизначений строк.

При цьому умовами договору № Ф-05/09 Ch від 14.07.2009 безпосередньо не передбачено права банку здійснювати договірне або безакцептне списання коштів з інших банківських чи карткових рахунків ОСОБА_1 в рахунок оплати депозитарних послуг.

Також 31.12.2010 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. У заяві зазначено, що підписана анкета-заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами становлять договір між клієнтом і банком.

Наданим до матеріалів справи витягом з Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, зокрема, що клієнт доручає банку здійснювати списання коштів з його рахунків у межах сум, що підлягають сплаті банку, а також списання коштів з карткового рахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта у розмірах, визначених цими договорами.

Крім того, наданими Умовами передбачено право банку на безакцептне списання з карткового рахунку суми грошового зобов`язання за іншими договорами клієнта за умови, якщо можливість такого списання передбачена відповідним договором.

АТ КБ «ПриватБанк» 02.05.2026 о 09 год 05 хв з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 здійснено списання 6 343,53 грн на рахунок № НОМЕР_2 . У платіжній інструкції № PAYM260502P576187373 призначення платежу зазначено: «Head-office. Автоматичне погашення простроченої заборгованості», транзитний рахунок по ACCORD ОСОБА_1 .

З наданого позивачем скріншота мобільного застосунку «Приват24» також убачається здійснення 02.05.2026 о 09 год 05 хв операції зі списання 6 343,53 грн з картки, номер якої закінчується на 7673, із зазначенням: «Автоматичне погашення простроченої заборгованості за рахунком НОМЕР_3 ».

ОСОБА_1 05.05.2026 звернувся до банку з письмовою вимогою, в якій просив повідомити правову та фактичну підставу списання коштів, зазначити, яка саме прострочена заборгованість була погашена, та повернути списані 6 343,53 грн.

Листом від 31.05.2026 банк повідомив позивача, що його звернення перебуває на розгляді, а необхідна інформація перевіряється спеціалістами банку.

Позивач 03.06.2026 повторно звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із вимогою повідомити підстави списання та повернути кошти, вказавши, що відповіді на попереднє звернення та коштів він не отримав.

Листом від 22.06.2026 № 20.1.0.0.0/7-260603/146271 АТ КБ «ПриватБанк» повідомив ОСОБА_1 , що відкритий 14.07.2009 рахунок у цінних паперах № Ф-05/09 Ch є активним, на ньому обліковуються цінні папери, а їх облік є платною послугою. Обґрунтовуючи правомірність списання, банк послався на положення Умов та Правил надання банківських послуг, які, за твердженням банку, надають йому право здійснювати дебетовий переказ з поточних рахунків клієнта для виконання зобов`язань за договорами, укладеними між банком і клієнтом. Банк повідомив про відсутність підстав для повернення списаних коштів.

Водночас у зазначеному листі банк не навів розрахунку заборгованості у сумі 6 343,53 грн, періоду її виникнення, переліку конкретних наданих депозитарних послуг та застосованих тарифів, за рахунок яких сформовано саме такий розмір заборгованості.

Матеріали справи також не містять актів виконаних операцій, рахунків, виписок із депозитарного рахунку, розрахунку вартості депозитарних послуг чи інших первинних документів, які б підтверджували факт виникнення станом на 02.05.2026 у ОСОБА_1 заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» за договором № Ф-05/09 Ch саме у розмірі 6 343,53 грн.

Мотиви суду та застосовані норми права

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності.

У ст. 83 ЦПК України передбачено, що відповідач повинен подати наявні у нього докази разом із відзивом. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

За змістом ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Частинами 1, 3 та 4 ст. 42 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що надавач платіжних послуг платника зобов`язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції, крім випадків, передбачених цим Законом. Порядок надання згоди на виконання платіжної операції визначається договором між платником та надавачем платіжних послуг платника. Платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання. Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції, - така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено цим Законом.

Отже, саме по собі існування між сторонами будь-якого іншого грошового зобов`язання не надає банку необмеженого права самостійно вилучити необхідну, на його думку, суму з будь-якого рахунку клієнта. Для правомірності такого списання має бути встановлена передбачена законом або погоджена сторонами договірна підстава.

Судом установлено, що ОСОБА_1 31.12.2010 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Разом із тим зміст наданого до справи витягу з Умов не підтверджує право банку здійснити спірне списання незалежно від умов договору, за яким виникла відповідна заборгованість.

Так, пунктом 1.3.1.6 наданих Умов передбачено можливість списання коштів з карткового рахунку при настанні строків платежів за іншими договорами клієнта саме у розмірах, визначених цими договорами.

Більше того, пунктом 2.5.4.15 цих же Умов прямо передбачено, що банк має право на безакцептне списання з карткового рахунку суми грошового зобов`язання за іншими договорами клієнта якщо таку умову передбачено відповідним договором.

Водночас договір про відкриття рахунку у цінних паперах № Ф-05/09 Ch від 14.07.2009, на погашення заборгованості за яким, за твердженням відповідача, було здійснено спірне списання, не містить умови про право АТ КБ «ПриватБанк» списувати належні ОСОБА_1 грошові кошти з його банківських чи карткових рахунків без додаткового розпорядження останнього.

За умовами цього договору позивач зобов`язаний оплачувати депозитарні послуги відповідно до затверджених зберігачем розцінок. Пунктом 4.2 договору визначено порядок оформлення наданих послуг шляхом складання актів виконаних операцій, їх передачі депоненту та наслідки неповернення підписаного акта у встановлений строк. Водночас будь-якого положення про автоматичне, договірне чи безакцептне списання вартості таких послуг з інших рахунків депонента договір не містить.

Тому посилання відповідача на загальне право банку здійснювати договірне списання не може розглядатися відокремлено від установлених самими Умовами передумов такого списання.

Суд також не приймає посилання відповідача на пункт 1.1.11.5 Умов та Правил надання банківських послуг, наведений у листі банку від 22.06.2026 та у письмових поясненнях у цій справі, як самостійну достатню підставу для списання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 звернула увагу на те, що Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку протягом договірних відносин неодноразово змінювалися самим банком. Тому витяг з Умов, розміщених на вебсайті банку, за відсутності належних підтверджень того, що саме з цією редакцією клієнт був ознайомлений і погодився при укладенні договору, сам по собі не підтверджує включення відповідної умови до договору. Велика Палата, зокрема, зауважила, що в іншому разі кредитор фактично отримує можливість обрати для спору ту редакцію Умов, яка є найбільш сприятливою для нього.

У цій справі відповідачем не надано доказів, з яких можна було б установити, що пункт 1.1.11.5 саме у редакції, наведений банком у 2026 році, становив погоджену сторонами умову договору банківського обслуговування, чинну щодо ОСОБА_1 та таку, що надавала банку право списувати кошти саме на погашення платежів за депозитарним договором від 14.07.2009.

Окремо суд звертає увагу на недоведеність самого розміру грошового зобов`язання, на погашення якого здійснено списання.

У відповідь на звернення позивача банк повідомив лише про наявність активного рахунку у цінних паперах та платність послуг з їх обліку, однак не надав позивачу розрахунку заборгованості у сумі 6 343,53 грн, відомостей про період її виникнення, застосовані тарифи, перелік фактично наданих послуг або акти виконаних депозитарних операцій.

Такі докази не були надані й суду.

Враховуючи, що саме відповідач посилається на наявність простроченої заборгованості у визначеній сумі як на фактичну та правову підставу своїх дій, обов`язок довести існування такої заборгованості, її розмір і настання строку сплати покладається на відповідача. Наявність у банку відповідних внутрішніх документів чи перебування їх в іншому структурному підрозділі не звільняє сторону від установленого ст. 81, 83 ЦПК України обов`язку своєчасно подати докази, якими обґрунтовуються її заперечення.

За таких обставин суд не може вважати доведеним, що станом на 02.05.2026 ОСОБА_1 мав перед АТ КБ «ПриватБанк» прострочене грошове зобов`язання за договором № Ф-05/09 Ch саме у розмірі 6 343,53 грн і що настав передбачений договором строк його сплати.

Отже, відповідач не довів сукупності обставин, необхідних для правомірного списання коштів без окремого розпорядження позивача: наявності погодженої сторонами договірної підстави для списання коштів за депозитарним договором, виникнення і настання строку виконання конкретного грошового зобов`язання та його розміру 6 343,53 грн.

За змістом ст. 1073 ЦК України у разі безпідставного списання банком коштів з рахунку клієнта банк зобов`язаний після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, а також сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у постанові від 14.01.2022 у справі № 712/7740/18, вирішуючи спір з АТ КБ «ПриватБанк» щодо безпідставного списання коштів з банківського рахунку, погодився із застосуванням до відповідних правовідносин ст. 625 ЦК України та стягненням поряд із сумою безпідставно списаних коштів трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Таким чином, оскільки відповідач не довів правомірності списання 02.05.2026 з рахунку ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 6 343,53 грн та не повернув їх позивачу, вимога про стягнення цієї суми є обґрунтованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 33,37 грн трьох процентів річних, обчислених із суми 6 343,53 грн за 64 дні прострочення: 6 343,53 грн ? 3 % ? 64 : 365 = 33,37 грн.

Перевіривши наведений розрахунок, суд установив його арифметичну правильність. Контррозрахунку відповідачем не надано.

Також позивач просить стягнути 57,09 грн інфляційних втрат, виходячи з індексу споживчих цін за травень 2026 року 100,9 %. За офіційними даними Державної служби статистики України індекс споживчих цін у травні 2026 року порівняно з квітнем становив 100,9 %.

Розрахунок позивача: 6 343,53 грн ? 0,9 % = 57,09 грн є арифметично правильним.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності списання 02.05.2026 з рахунку позивача 6 343,53 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 6 343,53 грн безпідставно списаних коштів, 33,37 грн трьох процентів річних та 57,09 грн інфляційних втрат, а всього 6 433,99 грн, підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Частиною шостою цієї статті передбачено особливості розподілу судових витрат у разі, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від їх сплати.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав як споживача банківських послуг, а тому відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору.

За подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 встановлено у розмірі 3 328 грн. Отже, судовий збір, який підлягав би сплаті позивачем при зверненні до суду з цим позовом за відсутності пільги, становить 1 331,20 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а відповідач не звільнений від сплати судового збору, з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

У позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. У судовому засіданні представник позивача повідомила, що докази пов`язані з витратами на правничу допомогу будуть надані пізніше.

Оскільки представник позивача до закінчення судових дебатів заявила про намір подати докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу протягом строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, питання про розподіл цих витрат у цьому рішенні не вирішується та за наявності передбачених законом підстав може бути вирішене додатковим рішенням суду.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення безпідставно списаних з банківського рахунку коштів, трьох процентів річних та інфляційних втрат – задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6 343 (шість тисяч триста сорок три) гривні 53 копійки, три проценти річних у розмірі 33 (тридцять три) гривні 37 копійок та інфляційні втрати у розмірі 57 (п`ятдесят сім) гривень 09 копійок, а всього 6 433 (шість тисяч чотириста тридцять три) гривні 99 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у дохід держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 23.09.2026.

Найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ.

Суддя В.О. Пономар