Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №711/7573/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7573/26

Номер провадження2/711/3951/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судових засідань Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2026 року ТОВ «Факторинг Партнерс», через підсистему «Електронний суд», звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором у розмірі 43 544,38 грн, витрати на сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу допомогу (вхідний №31404, а.с.1-5).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 01.07.2025 між позичальником ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит №101707121 (далі – Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримала 12000 грн, на умовах визначених Кредитним договором, та зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно п. 1.1. Кредитного договору, кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі – кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі – плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до умов Кредитного договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 3.65 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. У свою чергу, проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.0 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду.

Відповідно до розділу 2 Кредитного договору, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.

Також позивач у позові зазначає, що сторонами Кредитного договору узгоджено, що позичальник відповідає перед кредитодавцем за зобов`язаннями, що випливають з цього договору, всіма коштами та майном, що йому належать на праві власності (у т.ч. часткової та сумісної), на які відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. У разі прострочення позичальником виконання зобов`язань зі сплати заборгованості, кредитодавець має право, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, якщо такі складались), нарахувати проценти за стандартною ставкою, визначеною цим договором, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 6.1 Кредитного договору, цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.

Також сторонами Кредитного договору узгоджено, що розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений Кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником кредитодавцем.

Крім того відповідно до умов Кредитного договору, приймаючи пропозицію кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що вона ознайомлена, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) кредитодавцем, що розміщені на сайті кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору.

З огляду на викладене позивач робить висновок, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Кредитного договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Кредитним договором №101707121 від 01.07.2025, що підлягає стягненню з позичальника, станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 43 544,38 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 11 976 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 7120,74 грн, заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 10455,64 грн, заборгованість за комісіями – 7992 грн, та заборгованість за пенею та/або штрафами – 6000 грн.

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором до відповідача, то ТОВ «Факторинг Партнерс» обгрунтовує це тим, що 29.12.2025 було укладено договір факторингу №29-12/2025/Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Кредитним договором №101707121 від 01.07.2025. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за Кредитним договором №101707121 від 01.07.2025.

З огляду на викладене, ТОВ «Факторинг Партнерс» просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за Кредитним договором в розмірі 43 544,38 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 11 976 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 7120,74 грн, заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 10455,64 грн, заборгованість за комісіями – 7992 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами – 6000 грн, а також судові витрати (судовий збір в сумі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 16000 грн).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 11 год 10 хв 20 серпня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.82-84).

Судове засідання, що було призначене о 11 год 10 хв 20 серпня 2026 року, не відбулося з підстав зайнятості складу суду в розгляді цивільної справи №711/7795/26 про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.97). Розгляд справи відкладений до 10 год 00 хв 23.09.2026.

Представник позивача Сердійчук Я.Я. в судове засідання не з`явилася, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомила, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і ОСОБА_2 як його представнику, що були отримані цими учасниками справи 21.08.2026 (а.с.99 зворот, 100 зворот). Водночас, представник позивача, яка діє в порядку самопредставництва, Сердійчук Я.Я., в пункті 5 прохальної частини позовної заяви, висловила прохання до суду здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача і не заперечила проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення (а.с.5).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 23 вересня 2026 року о 10 год 00 хв не з`явилася, про причини неявки не повідомила, хоча про місце, день і час розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без її участі до суду не подала, відзиву до суду не направила (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).

У зв`язку з цим 23 вересня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 01 липня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 . був укладений договір про споживчий кредит №101707121 (індивідуальна частина) (далі – Кредитний договір).

Пунктом 1.1 Кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2 договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1.4 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

У пунктах 1.2-1.4 Кредитного договору сторони обумовили параметри та умови кредиту, порядок і графік повернення позики та сплати процентів. Зокрема, сума (загальний розмір) кредиту становить 12000 грн; кредит надається загальним строком на 360 днів з 01.07.2025 (дата надання кредиту).

Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів наведеному в додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 26.06.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Також п.1.5-1.7 Кредитного договору сторонами обумовлено, що загальні витрати позичальника за кредитом складають 38895,60 грн. Денна процентна ставка складає (38895,60 грн./12000,00 грн.)/360 днів*100%=0,90%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 1373,89%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 50895,60 грн.

Комісія за надання кредиту: 0,00 грн., яка нараховується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 19536.00 грн, що нараховується за ставкою 7.40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору.

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів нараховується за ставкою 3,65% річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів.

Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.

Позичальник не повинен сплачувати на користь кредитодавця будь-які платежі не передбачені цим договором та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної реальної річної процентної ставки. Укладаючи цей договір сторони виходять з того, що протягом строку його дії, вказані в цьому договорі тарифи, розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом всього строку дії договору. У випадку зміни обставин після його укладення, вказані в цьому договорі тарифи, розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород кредитодавця можуть бути змінені відповідно до п.3.2.8 договору (при зменшені) або за письмовою згодою позичальника (при збільшенні). Отримання позичальником додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб для укладення цього договору не вимагається.

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Пунктами 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору визначено, що комісія за надання кредиту нараховується кредитодавцем одноразово в момент видачі кредиту. Строк сплати позичальником загальної (всієї) суми комісії за надання кредиту настає в момент її нарахування і для кожної окремої частини комісії завершується у відповідну дату платежу – дату завершення розрахункового періоду, сума платежу за який включає цю частину комісії, відповідно до Графіку платежів, а якщо відповідно до Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті в повному обсязі в першу дату платежу, строк 4 її сплати завершується в цю першу дату платежу. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) нараховується кредитодавцем в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів. Строк сплати позичальником нарахованої суми комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) настає в момент її нарахування і триває до дати платежу (включно), з настанням якої завершується розрахунковий період, в якому така комісія була нарахована, згідно Графіку платежів. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату остаточного погашення заборгованості (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. База для нарахування процентів: фактична кількість днів в місяці, 365 днів в році. Строк сплати процентів настає в день їх нарахування і триває до дати платежу (включно), з настанням якої завершується розрахунковий період, в якому такі проценти були нараховані, згідно Графіку платежів. Строк сплати кожної окремої частини кредиту (тіла кредиту) настає та завершується у відповідну дату платежу, що передбачає сплату цієї частини (тіла) кредиту, згідно Графіку платежів. Якщо відповідно до Графіку платежів вся сума (тіло) кредиту підлягає сплаті одноразово, строк сплати всієї суми (тіла) кредиту настає та завершується у відповідну дату платежу, що передбачає сплату тіла кредиту, згідно Графіку платежів.

Проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п.1.5.4. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п.1.5.3 процентна ставка протягом встановленого Графіком платежів першого розрахункового періоду запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну ставку визначену п.1.5.4 договору. Якщо визначена п.1.5.3 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення першого розрахункового періоду, проценти, починаючи з другого розрахункового періоду встановленого Графіком платежів, продовжують нараховуватись за стандартною ставкою, згідно п.1.5.4. договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом першого розрахункового періоду є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк та нарахованих на одну базу протягом будь-якого іншого періоду кредитування, це означає, що протягом першого розрахункового періоду позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п.1.5.4. та процентною ставкою визначеною п.1.5.3 договору. Після спливу строку кредитування нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника..

Із п.2.4.1 Кредитного договору встановлено судом, що позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в розмірі та у терміни, що встановлені у графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору, що є невід`ємною частиною договору. Позичальник має сплачувати поточний загальний платіж за розрахунковий період в день закінчення розрахункового періоду (дату платежу), згідно графіку платежів. Сплата заборгованості до настання дати платежу не звільняє позичальника від необхідності сплати заборгованості в дату платежу, проте може зменшувати її розмір. Сплата заборгованості після спливу дати платежу є підставою виникнення у позичальника додаткових обов`язків щодо сплати штрафів та/або процентів, згідно розділу 4 договору.

Крім того, з п.6.1, 6.5 Кредитного договору встановлено, що кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

З титульної сторінки Кредитного договору суд встановив, що означений правочин підписаний позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 784323 (а.с.27-32).

Також суд встановив, що разом із Кредитним договором відповідач ОСОБА_1 , на виконання умов п. 6.3 означеного правочину, погодилася з графіком платежів за договором як додатком №1 до Кредитного договору (а.с.61-62).

Крім того із заяви на отримання кредиту №101707121 як додатку №2 до Кредитного договору суд встановив, що позичальник (відповідач) ОСОБА_1 виявила волю на отримання кредиту в ТОВ «Мілоан» на наступних умовах: сума кредиту: 12000 грн; загальний строк кредитування: 360 днів, процентна ставка протягом першого розрахункового періоду: 3,65% на день, протягом решти строку кредитування: 180% на день; комісія за надання кредиту: 0,00% від суми кредиту; комісія за обслуговування кредиут: нараховується за ставкою 7,40% від суми кредиту за кожний розрахунковий період, що встановлені Графіком платежів; платіжна картка позичальника, на яку має бути перерахована сума кредиту: НОМЕР_1 (а.с.56).

Із довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з якою укладено Кредитний договір, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відомості про одноразовий ідентифікатор наступні: одноразовий ідентифікатор: 784323; дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику: 01.07.2025 о 13 год 46 хв 52 сек; номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_3 (а.с.11).

Із довідки ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №20684 від 20.02.2026 суд встановив, що ТОВ «ФК «Контрактовий дім» о 13 год 47 хв 01.07.2025 прийнято до виконання замовлення ТОВ «Мілоан» та успішно перераховано 12000,00 грн на банківську картку, маска картки № НОМЕР_4 , з метою виконання умов кредитного договору №101707121 (а.с.12).

Крім того з довідки АТ «ПУМБ» №КНО-07.8.5/14589 БТ від 18.08.2026, що витребувана судом за клопотанням позивача та надійшла до суду 24.08.2026, суд встановив, що первісним кредитором ТОВ «Мілоан» через означену банківську установу 01.07.2025 було здійснено перерахунок суми кредиту в розмірі 12000 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_5 (а.с.102-103).

Згідно безпосередньо дослідженої судом відомості про щоденні нарахування та погашення, що підготовлена ТОВ «Мілоан», суд встановив, що означеним товариством як кредитодавцем 01.07.2025 надано відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 12000 грн.

Згідно означеного засобу доказування суд встановив, що відсотки первинним кредитодавцем позичальнику ОСОБА_1 нараховувалися наступним чином:

1)у період часу з 02.07.2025 до 31.07.2025 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 1,2 грн згідно п.1.5.3 Кредитного договору;

2)у період часу з 01.08.2025 до 15.08.2025 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 59,12 грн згідно п.1.5.4 Кредитного договору;

3)у період часу 16.08.2024 до 30.08.2025 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 59,06 грн згідно п.1.5.4 Кредитного договору;

4)у період часу з 31.08.2025 до 14.09.2025 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 59,06 грн згідно п.1.5.4 Кредитного договору;

5)у період часу з 15.09.2025 до 29.09.2025 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 59 грн згідно п.1.5.4 Кредитного договору;

6)у період часу з 30.09.2025 до 14.10.2025 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 58,94 грн згідно п.1.5.4 Кредитного договору

7)у період часу з 15.10.2025 до 29.10.2025 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 58,88 грн згідно п.1.5.4 Кредитного договору;

8)у період часу з 30.10.2025 до 13.11.2025 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 58,82 грн згідно п.1.5.4 Кредитного договору;

9)у період часу з 14.11.2025 до 28.11.2025 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 58,76 грн згідно п.1.5.4 Кредитного договору;

10)у період часу з 29.11.2025 до 13.12.2025 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 58,7 грн згідно п.1.5.4 Кредитного договору;

11)у період часу з 14.12.2025 до 29.12.2025 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 58,65 грн згідно п.1.5.4 Кредитного договору.

Крім того з означеної відомості судом також встановлено, що позичальник ОСОБА_1 здійснила часткове погашення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 24 грн (15.08.2025 та 30.08.2025), за процентами сукупно в сумі 1 774,5 грн (31.07.2025, 15.08.2025 та 30.08.2025), а також заборгованості зі сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 888 грн (30.08.2025). У зв`язку з цим, сукупний розмір заборгованості за Кредитним договором, станом на 29.12.2025, складає 33 088,74 грн, з яких: 11 976 грн – заборгованість за тілом кредиту, 7120,74 грн – заборгованість за процентами, 7992 грн – заборгованість зі сплати комісії, та 6000 грн – заборгованість по пені та штрафам (а.с.14-16).

Суд, безпосередньо дослідивши договір факторингу №29-12/2025/Т від 29.12.2025 (а.с.18-20) встановив, що 29 грудня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено означений правочин, відповідно до 2.1. якого клієнт – первісний кредитор, відступає за плату своє право грошової вимоги до боржників, строк виконання зобов`язань за якою настав, або яке виникне у майбутньому у сумі 39 559 729,19 грн, а фактор, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, приймає право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між клієнтом і боржниками.

Пунктом 2.3 договору факторингу №29-12/2025/Т від 29.12.2025 передбачено, що до фактора переходять права клієнта як первісного кредитора за договорами про споживчий кредит в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Зокрема, фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів за користування кредитом та/чи процентів за порушення грошового зобов`язання за договорами про споживчий кредит за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), нарахування та стягнення неустойки за порушення боржниками грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій відповідно до умов договорів про споживчий кредит.

Із додаткової угоди №1 від 30.12.2025 до договору факторингу №29-12/2025/Т від 29.12.2025 суд встановив, що у зв`язку з виявленням технічної помилки (описки) в додатку №3 (реєстрі боржників для друку від 29.12.2025) сторони вирішили внести зміни до нього, виклавши його в редакції, що додається (а.с.24).

Факт оплати ТОВ «Факторинг Партнерс» ТОВ «Мілоан» грошових коштів за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №29-12/2025/Т від 29.12.2025 судом встановлено із дослідженої у судовому засіданні платіжної інструкції №0594770000 від 29.12.2025, відповідно до якої ТОВ «Факторинг Партнерс» перерахувало ТОВ «Мілоан» 3 475 956,79 грн плати за укладення договору факторингу №29-12/2025/Т від 29.12.2025 (а.с.25).

Із витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №29-12/2025/Т від 29.12.2025 (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2025) судом встановлено, що ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на підставі договору №101707121 у сумі 33 088,74 грн, з яких: 11 976 грн – заборгованість за тілом кредиту, 7120,74 грн – заборгованість за процентами, 7992 грн – заборгованість зі сплати комісії, та 6000 грн – заборгованість по пені та штрафам (а.с.34-37).

Також із розрахунку заборгованості за Кредитним договором, що підготовлений позивачем за період з 30.12.2025 до 25.06.2026, суд встановив, що ТОВ «Факторинг Партнерс» здійснило нарахування відсотків за користування відповідачем тілом кредиту в сумі 10455,64 грн з призми відсоткової ставки 180% річних (а.с.17).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі – Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, із дослідженого Кредитного договору суд встановив, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання означеного правочину за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем): 784323.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі договору факторингу №29-12/2025/Т від 29.12.2025, що був укладений між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс».

Частина 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання нею в кредит від ТОВ «Мілоан» грошових коштів в сумі 12000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином.

Водночас матеріалами справи підтверджується той юридичний факт, що сума кредиту, що обумовлена між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 і відображена у п.1.2 Кредитного договору, була отримана відповідачем шляхом перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_5 , відкритий в АТ «ПУМБ», реквізити якого містяться в п.2.1 Кредитного договору.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором як первинному кредитодавцю ТОВ «Мілоан», так і його правонаступнику у спірних правовідносинах ТОВ «Факторинг Партнерс», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 11976 грн (з урахуванням сплачених 24 грн) у рахунок стягнення основної суми боргу (тіла кредиту) підлягає задоволенню.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 7120,74 грн (тобто, за період часу з 02.07.2025 до 29.12.2025) суд зазначає наступне.

Пунктами 1.5-1.7 Кредитного договору сторонами обумовлено, що загальні витрати позичальника за кредитом складають 38895,60 грн. Денна процентна ставка складає (38895,60 грн./12000,00 грн.)/360 днів*100%=0,90%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 1373,89%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 50895,60 грн.

Комісія за надання кредиту: 0,00 грн., яка нараховується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 19536.00 грн, що нараховується за ставкою 7.40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору.

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів нараховується за ставкою 3,65% річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів.

Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.

Позичальник не повинен сплачувати на користь кредитодавця будь-які платежі не передбачені цим договором та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної реальної річної процентної ставки. Укладаючи цей договір сторони виходять з того, що протягом строку його дії, вказані в цьому договорі тарифи, розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом всього строку дії договору. У випадку зміни обставин після його укладення, вказані в цьому договорі тарифи, розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород кредитодавця можуть бути змінені відповідно до п.3.2.8 договору (при зменшені) або за письмовою згодою позичальника (при збільшенні). Отримання позичальником додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб для укладення цього договору не вимагається.

Пунктами 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору визначено, що комісія за надання кредиту нараховується кредитодавцем одноразово в момент видачі кредиту. Строк сплати позичальником загальної (всієї) суми комісії за надання кредиту настає в момент її нарахування і для кожної окремої частини комісії завершується у відповідну дату платежу – дату завершення розрахункового періоду, сума платежу за який включає цю частину комісії, відповідно до Графіку платежів, а якщо відповідно до Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті в повному обсязі в першу дату платежу, строк 4 її сплати завершується в цю першу дату платежу. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) нараховується кредитодавцем в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів. Строк сплати позичальником нарахованої суми комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) настає в момент її нарахування і триває до дати платежу (включно), з настанням якої завершується розрахунковий період, в якому така комісія була нарахована, згідно Графіку платежів. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату остаточного погашення заборгованості (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. База для нарахування процентів: фактична кількість днів в місяці, 365 днів в році. Строк сплати процентів настає в день їх нарахування і триває до дати платежу (включно), з настанням якої завершується розрахунковий період, в якому такі проценти були нараховані, згідно Графіку платежів. Строк сплати кожної окремої частини кредиту (тіла кредиту) настає та завершується у відповідну дату платежу, що передбачає сплату цієї частини (тіла) кредиту, згідно Графіку платежів. Якщо відповідно до Графіку платежів вся сума (тіло) кредиту підлягає сплаті одноразово, строк сплати всієї суми (тіла) кредиту настає та завершується у відповідну дату платежу, що передбачає сплату тіла кредиту, згідно Графіку платежів.

Проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п.1.5.4. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п.1.5.3 процентна ставка протягом встановленого Графіком платежів першого розрахункового періоду запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну ставку визначену п.1.5.4 договору. Якщо визначена п.1.5.3 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення першого розрахункового періоду, проценти, починаючи з другого розрахункового періоду встановленого Графіком платежів, продовжують нараховуватись за стандартною ставкою, згідно п.1.5.4. договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом першого розрахункового періоду є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк та нарахованих на одну базу протягом будь-якого іншого періоду кредитування, це означає, що протягом першого розрахункового періоду позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п.1.5.4. та процентною ставкою визначеною п.1.5.3 договору. Після спливу строку кредитування нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника..

Із п.2.4.1 Кредитного договору встановлено судом, що позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в розмірі та у терміни, що встановлені у графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору, що є невід`ємною частиною договору. Позичальник має сплачувати поточний загальний платіж за розрахунковий період в день закінчення розрахункового періоду (дату платежу), згідно графіку платежів. Сплата заборгованості до настання дати платежу не звільняє позичальника від необхідності сплати заборгованості в дату платежу, проте може зменшувати її розмір. Сплата заборгованості після спливу дати платежу є підставою виникнення у позичальника додаткових обов`язків щодо сплати штрафів та/або процентів, згідно розділу 4 договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру боргу за нарахованими та несплаченими процентами за користування відповідачем кредитом (за період часу з 02.07.2025 до 29.12.2025), керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору у взаємозв`язку з додатковим договором до Кредитного договору, встановив, що їх розмір визначений правильно.

Так, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно); починаючи з 21.08.2024 та надалі - 1%.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (частина 1 ст.5 ЦК України).

Частиною 3 ст.6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Здійснивши аналіз означених правових норм, суд звертає увагу учасників справи, що встановлення процентної ставки у розмірі 180% річних або 0,4931%/день, що передбачені умовами п.1.5.4 Кредитного договору, мало місце після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023, а тому первісним кредитодавцем, під час укладення з позичальником ОСОБА_1 . Кредитного договору, дотримано положення Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин (укладення Кредитного договору).

Отже, сукупний розмір відсотків, що лишилися недоплаченими відповідачем кредитодавцю ТОВ «Мілоан», у період строку кредиту (до часу укладення договору факторингу) та згідно даних відомості про щоденні нарахування і погашення, складає 7120,74 грн.

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми іншого розміру сплачених нею коштів у рахунок як погашення тіла кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.

Що стосується позовної вимоги про стягнення розміру заборгованості за відсотками в сумі 10455,64 грн (тобто, за період часу з 30.12.2025 до 25.06.2026) суд зазначає про таке.

Згідно пункту 2.3 договору факторингу №29-12/2025/Т від 29.12.2025 передбачено, що до фактора переходять права клієнта як первісного кредитора за договорами про споживчий кредит в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Зокрема, фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів за користування кредитом та/чи процентів за порушення грошового зобов`язання за договорами про споживчий кредит за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), нарахування та стягнення неустойки за порушення боржниками грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій відповідно до умов договорів про споживчий кредит.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки, станом на день укладення договору факторингу №29-12/2025/Т від 29.12.2025, строк Кредитного договору не закінчився (діє до 26.06.2026), а до позивача як нового кредитора відповідача ОСОБА_1 перейшло право здійснювати нарахування та стягнення процентів за користування кредитом та/чи процентів за порушення грошового зобов`язання за договорами про споживчий кредит за умови дотримання вимог чинного законодавства України, то позивач має право на нарахування та стягнення розміру процентів, розрахованих згідно п.1.5.4 Кредитного договору, до закінчення строку його дії, тобто до 26.06.2026.

У зв’ язку з цим суд дійшов висновку, що позивач має право на нарахування відсотків, а відповідно і на їх стягнення у разі не сплати позичальником, за період часу, починаючи з 30.12.2025 до 26.06.2026 включно.

Так, за період з 30.12.2025 до 25.06.2026 включно, розмір відсотків, що підлягали нарахуванню позивачем на підставі п.1.5.4 Кредитного договору складає 10455,64 грн, що узгоджується з даними розрахунку заборгованості, що підготовлений позивачем і який лишився не спростованим у процесуальний спосіб відповідачем.

Отже, сукупний розмір відсотків, що підлягали сплаті відповідачем кредитодавцям ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс», з урахуванням сплачених грошових коштів у рахунок погашення означеної складової Кредитного договору, у період строку кредиту, складає 17 576,38 грн (10455,64 грн + 7120,74 грн).

У зв`язку з цим позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитним коштами підлягає задоволенню в розмірі 17 576,38 грн.

Що стосується позовної вимоги про стягнення заборгованості зі сплати комісії за обслуговування кредиту в сумі 7992 грн, то суд зазначає про таке.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10.06.2017.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 01.07.2025 (день укладення Кредитного договору), загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 01.07.2025 (день укладення Кредитного договору), до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 01.07.2025 (день укладення Кредитного договору), після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 01.07.2025 (день укладення Кредитного договору), умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зважаючи на викладене, комісія за обслуговування кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредиту, їх погодження зі споживачем при укладенні Кредитного договору. Умови Кредитного договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг як і не містять найменування цих послуг, а тому передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту, в тому числі слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», згідно яких надання таких послуг передбачено безоплатно.

Отже, виходячи з принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які фінансовою установою фактично не надавались, оскільки доказів їх надання первісним кредитодавцем відповідачу як позичальнику матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що п.1.5.2 Кредитного договору передбачена комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 19536 грн, що нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору.

Ураховуючи, що позивач як правонаступник первісного кредитодавця не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні Кредитного договору, тому положення Кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30.11.2023 в справі № 216/7637/21 (провадження № 61-5692св23).

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі №359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Відтак, суд дійшов висновку про неправомірність нарахування комісії за обслуговування кредиту, а відповідно і про відмову в стягненні такої складової заборгованості.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по неустойці в сумі 6000 грн, то суд зазначає про таке.

Зі змісту відомості про щоденні нарахування та погашення (а.с.14-16) суд встановив, що первинним кредитодавцем нараховано відповідачу як позичальнику штраф сукупно в сумі 6000 грн за період 17.09.2025 до 01.12.2025.

Пунктом 4.1 Кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 грн за кожний випадок порушення зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Водночас ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки – звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань, а також нарахування відсотків відповідно до положень ст.625 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Кредитного договору (п.4.1) сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником штрафу у розмірі 1000 грн за кожний випадок порушення зобов`язання зі сплати платежів у визначенні графіком платежів дати платежів, проте п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях, а також і від відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки у виді штрафу в розмірі 6000 грн слід відмовити.

Що стосується прохання позивача, що викладене у п4 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 16000 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» (далі – АО «Лігал Ассістанс») (а.с.46-48); 2) прайс-листа АО «Лігал Ассістанс», затверджений рішенням Загальних зборів №01-12/2025 від 01.12.2025 (а.с.50-51); 3) заявки на надання юридичної допомоги № 103 від 01.06.2026 (а.с.52); 4) витягу з Акту № 38 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026 (а.с.53).

У зв`язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги АО «Лігал Ассістанс» у справі щодо стягнення боргу за договором №101707121 від 01.07.2025 з відповідача ОСОБА_1 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

Проте у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) звернено увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим («East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з цим, беручи до уваги складність справи, яка по суті є малозначним спором, та співмірність, суд визначає вартість наданих правових послуг в розмірі 3500 грн, що відповідає критерію реальності адвокатських витрат (підготовка АО «Лігал Ассістанс» позовної заяви та клопотання про витребування доказів), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи (справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є незначним), а відповідно такі витрати в означеному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.2 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із дослідженої платіжної інструкції №0673780048 від 14.07.2026 (а.с.66) судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8). Інших доказів, понесених позивачем судових витрат, матеріали цивільної справи №711/7573/26 не містять.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 43544,38 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» задоволено частково, в розмірі 29 552,38 грн, що складає 67,87% від ціни позову (29 552,38 грн / 43544,38 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 806,97 грн, тобто 67,87% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 грн х 0,6787).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором підлягають задоволенню частково в розмірі 29 552,38 грн, з яких: 11 976 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 17 576,38 грн - заборгованість за відсотками (7120,74 грн, що нараховані первинним кредитодавцем, та 10455,64 грн – нараховані позивачем). Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 1806,97 грн судового збору, що визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам, а також 3500 грн витрат на професійну правничу допомогу. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 516, 527, 530, 610, 626-628, 638, 1054, 1056-1, п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.8, 12, п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит №101707121 від 01 липня 2025 року в розмірі 29 552 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) гривні 38 (тридцять вісім) копійок, з яких: 11 976 (одинадцять тисяч дев`ятсот сімдесят шість) гривень – заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), та 17 576 (сімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят шість) гривень 38 (тридцять вісім) копійок – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 1806 (одна тисяча вісімсот шість) гривень 97 (дев`яносто сім) копійок судового збору та 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу, а всього 5306 (п`ять тисяч триста шість) гривень 97 (дев`яносто сім) копійок.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складене 23 вересня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко