Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №698/700/26 — Калинопільський районний суд Черкаської області

Справа № 698/700/26

Провадження № 2/698/583/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 р. Калинопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

секретаря Пугачовської Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної ДТП та просить суд стягнути з відповідача на його користь суму завданих збитків у розмірі 11349,00 грн., моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову вказано, що 06 травня 2026 року о 21 год. 59 хв. відповідач ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки AUDI А6 н.з. НОМЕР_1 , в селищі Калинопіль, Звенигородського району, Черкаської області, по вул. Соборна, не обрав безпечної швидкості руху та здійснив зіткнення з мотоциклом MUSSTANG МТ150 н.з. НОМЕР_2 , що належить позивачу на праві приватної власності, та яким на час ДТП керував онук позивача - ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Згідно постанови Калинопільського районного суду Черкаської області у справі № 698/448/26 про адміністративні правопорушення від 15 червня 2026 р., громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Даною дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок пошкодження транспортного засобу- мотоцикла MUSSTANG МТ150, н.з. НОМЕР_2 , позивачу заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 11349,00 гривень, яка складається з вартості запасних частин і ремонтно-відновлювальних робіт – 9849,00 грн. та за проведення попереднього огляду транспортного засобу перед ремонтом з виїздом на місце – 1500,00 грн.

Зважаючи, що на час скоєння ДТП (06.05.2026 року) у ОСОБА_2 був відсутній чинний Договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів перед третіми особами, тому з метою досудового врегулювання спору, позивач неодноразово в усній формі пропонував відповідачу добровільно здійснити ремонт пошкодженого мотоцикла чи сплатити вартість ремонту.

Станом на теперішній час сума заподіяної шкоди відповідачем не сплачена і заходів щодо її сплати ОСОБА_2 не вживається, тому, за вказаних обставин позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Ухвалою Калинопільського районного суду Черкаської області від 23.07.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач правом надання відзиву не скористався. Повідомлений належним чином, що стверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення R068131118485.

Оскільки суд призначив справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, тому для її розгляду судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

06 травня 2026 року о 21 год. 59 хв. відповідач ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки AUDI А6 н.з. НОМЕР_1 , в селищі Калинопіль, Звенигородського району, Черкаської області, по вул. Соборна, не обрав безпечної швидкості руху та здійснив зіткнення з мотоциклом MUSSTANG МТ150 н.з. НОМЕР_2 , що належить позивачу на праві приватної власності, та яким на час ДТП керував онук позивача - ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Факт ДТП підтверджується матеріалами адміністративної справи № 698/448/26.

Так, з постанови Калинопільського районного суду Черкаської області від 15 червня 2026 року, яка набрала законної сили, судом встановлено, що ОСОБА_2 дійсно керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, порушив правила дорожнього руху, що спричинило ДТП та пошкодження транспортних засобів, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 130 ч. 1, 124 та 122-4 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Таким чином, встановлені суддею обставини вказують на наявність вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні інкримінованих йому правопорушень за статтями 130 ч. 1, 124 та 122-4 КУпАП.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої вона ухвалена, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин другої, третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб чи завдати шкоди довкіллю. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням права в інших формах.

Відповідно до положень частин першої - п`ятої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частиною 3 статті 13Конституції України закріплено, що власність зобов`язує, вона не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.

Відповідно до ст. 22 ЦК України: особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Внаслідок зазначених протиправних дій позивачу заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 11349,00 гривень, яка складається з вартості запасних частин і ремонтно-відновлювальних робіт – 9849,00 грн. та за проведення попереднього огляду транспортного засобу перед ремонтом з виїздом на місце – 1500,00 грн.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 11349,00 грн.

Положеннями ч. 1-3 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова Пленуму), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму, під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 вказаної Постанови Пленуму, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У даній справі встановлено протиправність поведінки відповідача, що спричинило пошкодження майна позивача, що, відповідно до положень ст. 23 ЦК України, є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині розміру моральної шкоди, позивач посилався на те, що внаслідок неправомірних дій йому заподіяно моральну шкоду, що полягає у моральних стражданнях, які пов`язані з самим фактом ДТП, фактичним пошкодженням мого майна, зміною звичного ритму життя, внаслідок пошкодження належного позивачу транспортного засобу в результаті ДТП, через що, він протягом тривалого часу позбавлений можливості пересуватися на належному йому мотоциклі, що створює істотні перешкоди у влаштуванні особистих та робочих питань. Позивач оцінив свої моральні страждання у розмірі 5000,00 гривень.

Суд погоджується із зазначеними доводами позивача, вказані ним обставини в своєї сукупності свідчать про наявність в його житті негативних явищ та зниження якості життя, що пов`язано з пошкодженням належного йому майна. На думку суду розмірі моральної шкоди 5000,00 гривень, відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості та є достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не призведе до його збагачення.

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 5000,00 гривень підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, слід вказати наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача

Так, позивачем при подачі позову сплачено судовий збір у загальному розмірі 1331,20 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, тому вказаний судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Так, на підтвердження понесених витрат на надання правової (правничої) допомоги позивачем подано: розрахунок витрат на правничу допомогу, документи на підтвердження повноважень адвоката та квитанцію про сплату адвокатських послуг на суму 3000,00 грн. відповідно до договору №16-07/26 від 16.07.2026 року.

Сума наданих адвокатом послуг складає 3000,00 грн, які повністю підтверджені наданими належними доказами.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, тому витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 3000,00 грн. При цьому, суд зауважує, що відповідач клопотання про їх зменшення не заявляв.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , завдану матеріальну шкоду у розмірі 11349 (Одинадцять тисяч триста сорок дев`ять) гривень та моральну шкоду в розмірі 5000 (Пять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збіру сумі 1331 (Одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок та витрати пов`язані з наданням правничої допомоги у сумі 3000 (Три тисячі) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Баранов О.І.