Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №695/4102/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

24 вересня 2026 рокуСправа №: 695/4102/26

Номер провадження 3/695/1605/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 рокум. Золотоноша

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ватажок-Сташинська А.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла із Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працює, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області 23.09.2026 із Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області надійшла справа про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 173 КУпАП на підставі протоколу про адміністративне правопорушення Серія ВАД №437479 від 10.08.2026.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серія ВАД №437479 від 10.08.2026, 10.08.2026 близько 21 год 00 хв. у АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчиняв хуліганські дії, а саме погрожував стартовим пістолетом SVR-2608 ОСОБА_2 .

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення Серія ВАД №437479 від 10.08.2026 ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративна відповідальність за правопорушення передбачені цим Кодексом настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно з ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

З наданих матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що 10.08.2026 о 22 год 40 хв. ОСОБА_2 звернулась до Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області про те, що їй у с. Домантове по вул. Гоголя, 81 близько 21 години, ОСОБА_3 погрожував предметом схожим на пістолет, що також стверджується наявним у матеріалах справи протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10.08.2026.

Як зазначено у наявних у матеріалах справи письмових поясненнях ОСОБА_2 від 10.08.2026, близько 20 год 50 хв. до подвір`я домоволодіння, у якому проживає остання за адресою: АДРЕСА_2 , під`їхав автомобіль марки Лексус темно червоного кольору, з якого вийшов її колишній співмешканець ОСОБА_1 , 1984 року народження, та потім вийшла його колишня дружина ОСОБА_4 та три мало знайомі ОСОБА_2 чоловіки. ОСОБА_4 хотіла забрати належні їй речі з будинку, на що ОСОБА_2 погодилась та ОСОБА_4 пішла до будинку. Після цього ОСОБА_3 почав конфліктувати з ОСОБА_2 , та пішов до автомобіля і взяв звідти предмет зовні схожий на пістолет. На думку ОСОБА_2 , це був «пневмат» чи «травмат», вона точно не знає. Та ОСОБА_3 почав ним махати та погрожувати. Після цього усі вказані вище особи разом із ОСОБА_1 сіли в авто і поїхали у невідомому напрямку. Після цього ОСОБА_2 зателефонувала на спецлінію «102» та повідомила про цю подію.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 , 10.08.2026 близько 21 год 00 хв. він приїхав на своєму автомобілі марки Лексус червоного кольору до ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 із своєю співмешканкою ОСОБА_5 по речі, та під час того як остання забирала речі ОСОБА_2 розпочала вчиняти з ним конфлікт. ОСОБА_1 з метою припинення конфлікту пішов до свого автомобіля та витигнув із салону стартовий пістолет SVR-2608, не робочий, магазин був пустий. ОСОБА_1 не хотів погрожувати ОСОБА_2 , а хотів щоб вона припинила конфлікт. Після цього він сів в автомобіль із ОСОБА_5 та вони поїхали додому.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення Серія ВАД №437479 від 10.08.2026, 10.08.2026 близько 21 год 00 хв. у АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчиняв хуліганські дії, а саме погрожував стартовим пістолетом SVR-2608 ОСОБА_2 .

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення Серія ВАД №437479 від 10.08.2026 ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.

Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об`єднаються у чотири групи (елементи): об`єкт адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб`єкт адміністративного правопорушення та суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов`язковими. Суб`єктивна сторона відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи є необхідним елементом суб`єктивної сторони.

Статтею 173 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.

Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до порушення громадського порядку і спокою громадян.

Громадський порядок – це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян. Дрібне хуліганство необхідно відрізняти від таких схожих дій, як самоправство, приниження гідності, нанесення побоїв, або інших проступків, які мають наслідком адміністративну чи кримінальну відповідальність (поява у нетверезому стані у громадських місцях, порушення правил руху, справи приватного обвинувачення, домашнє насильство тощо).

Також з диспозиції статті вбачається, що одним з елементів об`єктивної сторони є місце вчинення правопорушення – громадські місця, тобто місця скупчення громадян, проведення громадських заходів тощо.

Тобто, громадське місце є обов`язковою ознакою, яка підлягає доказуванню під час розгляду справи про адміністративні правопорушення. Громадським місцем визначається вільна в доступі необмеженому колу осіб територія нежитлового та невиробничого призначення, яка використовується для задоволення особистих потреб, у межах якої здійснюється державне регулювання суспільних відносин з охорони громадського порядку. Отже громадське місце є публічним і знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, незалежно від соціальної, групової чи іншої належності й без будь-яких спеціальних дозволів.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною нормою, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

До поняття «інші подібні дії» слід віднести такі прояви дрібного хуліганства, як: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком; співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; гвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; публічне справляння природних потреб у невідведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільне без потреби зупинення комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах; зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів; умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього.

Хуліганство, як правопорушення, виключається за наявності таких умов: конфлікт має місце між знайомими, на ґрунті особистих неприязних відносин, тобто без мотивів явної неповаги до суспільства. У такому випадку дії сторін у конфлікті визнаються правопорушенням в залежності від шкоди, яка спричинена фактично та від передбачення кримінальної чи адміністративної відповідальності за спричинення такої шкоди.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство» при вирішенні питання про відмежування кримінально караного хуліганства від дрібного слід виходити з того, що відповідно до ч. 1 ст. 296 КК України хуліганство – це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.

Якщо таке порушення не супроводжувалось особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, його необхідно кваліфікувати як дрібне хуліганство за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП).

У п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство» зазначено, що суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій.

Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім`ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Згідно з п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство» за ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла.

Хуліганством, яке супроводжувалось винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущанням над хворим, дитиною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані, та ін.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство» вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки хуліганства, як застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296 КК України), слід враховувати, що ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров`я громадян.

Згідно з п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство» вогнепальною зброєю вважаються будь-які пристрої заводського чи кустарного виробництва, призначені для ураження живої цілі за допомогою снаряда (кулі, дробу тощо), що приводиться в рух за рахунок енергії порохових газів чи інших спеціальних горючих сумішей, - усі види бойової та іншої стрілецької зброї військового зразка, спортивні малокаліберні пістолети, гвинтівки, самопали, пристосовані для стрільби пороховими зарядами газові пістолети, нарізна мисливська зброя, а також перероблена зброя (пристосована для стрільби кулями іншого калібру), в тому числі обрізи з гладкоствольної мисливської зброї.

В абзаці другому п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство» зазначено, що використання при вчиненні хуліганства ножів, які не належать до холодної зброї, інших предметів господарсько-побутового призначення, спеціальних засобів (гумового кийка, газових пістолета, балончика, гранати, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії), пневматичної зброї, сигнальних, стартових, будівельних пістолетів, ракетниць, вибухових пакетів, імітаційно-піротехнічних та освітлюваних засобів, що не містять у собі вибухових речовин і сумішей, а також інших спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень знарядь злочину є підставою для кваліфікації дій винної особи за ч. 4 ст. 296 КК України не тільки в тих випадках, коли вона заподіює ними тілесні ушкодження, а й тоді, коли ця особа за допомогою зазначених предметів створює реальну загрозу для життя чи здоров`я громадян.

Наведені відомості виходять за межі об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та можуть свідчити про наявність ознак кримінально караних діянь, пов`язаних із погрозою застосування насильства, хуліганськими діями із застосуванням предметів, пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень, або іншими кримінальними правопорушеннями, правова кваліфікація яких належить до компетенції органу досудового розслідування.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КУпАП адміністративна відповідальність настає лише у разі, якщо правопорушення за своїм характером не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Суд зауважує, що погрози особі стартовим пістолетом не є дрібним хуліганством, оскільки вказане діяння містить ознаки особливої зухвалості, що розмежовує дрібне хуліганство з кримінально-караним діянням, передбаченим ч.4 ст. 296 КК України.

Крім того статтею 126-1 КК України передбачена кримінальна відповідальність за домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи

Частиною першою статті 129 КК України передбачена кримінальна відповідальність за погрози вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

Матеріали справи не містять постанови прокурора або органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження.

Також суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що предмет зовні схожий на пістолет, яким, як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення Серія ВАД №437479 від 10.08.2026, 10.08.2026 близько 21 год 00 хв. у АДРЕСА_2 ОСОБА_1 погрожував ОСОБА_2 , є саме стартовим пістолетом SVR-2608.

У протоколі про адміністративне правопорушення Серія ВАД №437479 від 10.08.2026 зазначено, що було вилучено стартовий пістолет SVR-2608 із пустим магазином, без набоїв.

Згідно з п.15 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України06.11.2015 № 1376, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Однак протокол про вилучення речей – стартового пістолету SVR-2608 із пустим магазином, без набоїв, до протоколу про адміністративне правопорушення Серія ВАД №437479 від 10.08.2026 не надано.

Відповідно до ст. 253 КУпАП, якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору, органу досудового розслідування.

При цьому, закон не вимагає, щоб на момент направлення матеріалів прокурору, органу досудового розслідування, суд з достовірністю встановив усі елементи складу злочину, для ініціювання питання про проведення досудового слідства достатньо наявності в діях особи, яка притягається до відповідальності, ознак кримінально-караного діяння.

Згідно з ч.2 ст.284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст.247 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Таким чином, на підставі викладеного вище, вбачається, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП, підлягає закриттю, а матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, підлягають направленню до Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області.

Керуючись ст. 9, 253, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, закрити, у зв`язку з передачею матеріалів справи до Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області у порядку ст. 253 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП направити до Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області.

Копію постанови направити до Золотоніської окружної прокуратури, для відома.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська