Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №569/14075/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/14075/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

секретар судового засідання Литвиненко В.М.,

з участю представника позивача адвоката Лук`янової М.Л.,

відповідача ОСОБА_1 , його представника адвоката Беруна Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 через свого представника адвоката Лук`янову М.Л. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач ОСОБА_2 позичила ОСОБА_1 45000 (сорок п`ять тисяч доларів США), на підтвердження даних обставин додає розписку від 27.12.2018 року. Відповідач позику коштів мотивував придбанням комерційної нерухомості та швидким поверненням коштів на першу вимогу позичальниці або ще й раніше. На час звернення з позовом позичальник не повернув позичених коштів, уникає спілкування з позивачкою, що і змусило позивачку звернутися до суду з даним позовом. Також просить суд стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами в сумі 45 000 доларів США за період з 27.12.2018 року по 08.07.2025 становлять 42 825,53 доларів США, що детально викладено у розрахунку процентів за користування кредитними коштами та витрати понесені на сплату судового збору.

08.06.2026 року представником позивача Німой Т.А. подана до суду заява про зменшення позовних вимог в якій позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 борг в сумі 43100 (сорок три тисячі сто) доларів США, проценти за користування грошовими коштами кредитом в сумі 40996 (сорок тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) доларів США 41 цент , а всього стягнути 84 096 (вісімдесят чотири тисячі дев`яносто шість) доларів США 41 цент та понесені судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Берун Р.В. подав до суду відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в задоволені позову.

У відзиві зазначає, що відповідач заперечує факт отримання грошових коштів від позивачки за цією розпискою. Вказав, що в лютому 2017 ОСОБА_3 , чоловік позивачки разом з відповідачем ОСОБА_1 вирішили надати в борг для ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наявні в них грошові кошти в розмірі 60 000 доларів США, з яких 50 000 доларів США належали ОСОБА_3 , а 10 000 доларів США – відповідачу ОСОБА_1 . Такі боргові зобов`язання між відповідачем, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також ОСОБА_7 були оформлені розпискою від 02.03.2017. Водночас, за згодою всіх сторін даних правовідносин, вказана розписка була написана на ім`я відповідача, як позикодавця. За усною домовленістю, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також ОСОБА_7 повинні були сплачувати проценти за користування наданими їм коштами.

В 2018 році ОСОБА_3 помер, а ОСОБА_2 у зв`язку із цим, наполягала щоб відповідач написав їй розписку про отримання коштів на суму 45 000 доларів США, так як 5000 доларів США відповідач повернув ОСОБА_3 із власних заощаджень в кінці 2017 року. Відповідач сподіваючись на повернення коштів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в розмірі 60 000 доларів США та довіряючи їхнім обіцянкам, 27.12.2018 написав розписку для позивачки, що нібито взяв в борг кошти, яких насправді від неї не отримував. Таким чином, правова природа розписки від 27.12.2018 в дійсності не пов`язана із отриманням по ній грошових коштів. Виходячи із вищеописаного вбачається, що обраний позивачкою спосіб захисту її права є неналежним. Отримання в борг позивачкою для відповідача грошових коштів в розмірі 45 000 доларів США, а стосувалося підтвердження надання чоловіком позивачки коштів для ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за розпискою від 02.03.2017. Відповідач вважає, що розписка від 27.12.2018 на яку позивачка посилається як на підставу стягнення боргу не може бути належним доказом по даній справі, оскільки грошових коштів за нею позивачка відповідачу не передавала. Зазначає, що відповідач звернувся до суду із вимогою про стягнення боргу за розпискою від 02.03.2017 з метою повернути свої та ОСОБА_3 грошові кошти. 04.09.2019 Рівненським міським судом по справі №569/8450/18 було винесено рішення, яким з вищезазначених осіб було стягнуто на користь відповідача ОСОБА_1 60 000 доларів США На даний час кошти за рішенням суду не повернуті, однак відповідач має намір і надалі вимагати виконання рішення суду в повному обсязі.

Попри зазначене, розуміючи становище позивачки, відповідач частково, в межах можливості, починаючи з 2020 по 2024, з власних та позичених в інших осіб коштів, зараховував на картку позивачки грошові кошти в наступних сумах та періодах: 28.06.2020 – 2695 грн., що еквівалентно 100 доларів США станом на цю дату; 17.04.2020 – 2725 грн., що еквівалентно 100 доларів США станом на цю дату; 29.12.2020 – 5600 грн., що еквівалентно 200 доларів США станом на цю дату; 29.04.2021 – 2770 грн., що еквівалентно 100 доларів США станом на цю дату; 16.07.2021 – 1248 грн., що еквівалентно 50 доларів США станом на цю дату; 19.06.2021 – 1348 грн., що еквівалентно 50 доларів США станом на цю дату; 20.05.2021 – 1398 грн., що еквівалентно 50 доларів США станом на цю дату; 29.08.2021 – 2695 грн., що еквівалентно 100 доларів США станом на цю дату; 07.03.2021 – 1398 грн., що еквівалентно 50 доларів США станом на цю дату; 13.02.2021 – 2795 грн., що еквівалентно 100 доларів США станом на цю дату; 13.02.2021 – 2795 грн., що еквівалентно 100 доларів США станом на цю дату; 12.05.2023 – 7447,57 грн., що еквівалентно 200 доларів США станом на цю дату; 22.11.2023 – 3773,44 грн., що еквівалентно 100 доларів США станом на цю дату; 20.08.2024 – 4091,8 грн., що еквівалентно 100 доларів США станом на цю дату; 04.05.2024 – 7844,78 грн., що еквівалентно 200 доларів США станом на цю дату; 28.03.2024 – 7800 грн., що еквівалентно 200 доларів США станом на цю дату; 10.02.2024 – 3773, 44 грн., що еквівалентно 100 доларів США станом на цю дату, а загалом – 1900 доларів США (копії квитанцій додаються). Про отримання від відповідача зазначених коштів позивачка в позові не зазначила та не зменшила на цю суму загальний розмір умовної позики.

Другою позовною вимогою є стягнення з відповідача процентів за користування коштами в сумі 42 825,53 доларів США. При цьому, сторона позивача надає відповідний розрахунок таких процентів з посиланням на облікову ставку НБУ. Як на правову підставу стягнення процентів позивачка посилається на статті 1048 та 1050 Цивільного кодексу України. Проте, розписка від 27.12.2018 не містить жодного посилання на право позивачки стягувати проценти за користування коштами. Зазначає, що облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України – гривні. Просить відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Представник позивача адвокат Лук`янова М.Л. в судовому засіданні просила суд задовольнити позовні вимоги повністю з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 , та його представник адвокат Берун Р.В. просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник відповідача окремо звернув увагу, що не підлягає до задоволення вимога про стягнення процентів за користування позикою, оскільки законом не передбачено законом.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Частина 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 27 грудня 2018 року ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_1 проживає АДРЕСА_1 взяв в борг суму 45 000 (сорок п`ять тисяч доларів США) у ОСОБА_2 паспорт НОМЕР_2 проживаючої АДРЕСА_2 ,( копія розписки наявна в матеріалах справи, оригінал досліджено в судовому засіданні).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами),( ч.1, 2 ст. 207 ЦК України).

Згідно з ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є реальним, одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В судовому засіданні відповідач пояснив, що кошти в розмірі 50 000 доларів США в 2017 році йому передав чоловік позивачки ОСОБА_8 , далі за їх спільною згодою кошти в розмірі 60 000 доларів США були передані третім особам. Вказав, що від позивача ОСОБА_2 насправді коштів за розписко від 27 грудня 2018 року він не отримував.

Однак, суд відноситься критично до пояснень відповідача, оскільки викладені ним обставини не підтвердженні належними та допустимими доказами, рішення суду (справа 569/8450/18 від 04.09.2019 року про стягнення коштів на користь відповідач не стосується позивача ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_8 ..

Судом встановлено, у сторін виникли правовідносини щодо виконання грошових зобов`язань за розпискою від 27 грудня 2018 року на підтвердження чого відповідачем ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 були переказані кошти в 1900 доларів США, про що сам відповідач зазначає у відзиві, а позивач в свою чергу не заперечувала цих обставин, в зв`язку з чим нею було подано заяву про зменшення позовних вимог.

Щодо стягнення процентів за розпискою від 27 грудня 2018 року на підставі ст. 1048 ЦК України в сумі 40996 доларів США 41 центів за період, вказаний позивачем у позовній заяві, а саме з 28.12.2018 року по 08.07.2025 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що предметом договору позики були кошти в іноземній валюті - доларах США, ні строк договору, ні розмір процентів сторонами не був визначений.

Облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів, за допомогою якого НБУ встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні.

Верховний Суд в постанові від 31.07.2026 року справа 759/4830/25 зазначив, що за відсутності погодженого сторонами розміру процентів положення частини першої статті 1048 ЦК України щодо визначення їх на рівні облікової ставки Національного банку України можуть бути застосовані лише до грошового зобов`язання, вираженого у гривні.

Оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за в частині неповернення боргу за розпискою 43100 (сорок три тисячі сто доларів США) є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а в частині стягнення процентів за користування грошовими коштами слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 12112 грн., 20 коп сплачений позивачем при зверненні до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг в розмірі 43 100 дол. США (сорок три тисячі сто доларів США 00 центів).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 12112 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання відома адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення виготовлено 24 вересня 2026 року.

Суддя Харечко С.П.