Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №569/11677/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11677/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Наумов С.В., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Савчука Б.Б., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Рівненській області департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого водієм КЗ «Центр національно – патріотичного виховання та позашкільної освіти» РОР, за ч. 4 ст. 130 КУпАП.,

- зміст ст. 268 КУпАП., ОСОБА_1 роз`яснено,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 649098 від 24.04.2026, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП., вбачається, що о 12 год. 30 хв., 24.04.2026, в м. Рівне, по вул. Київська, 98, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , та вживав після ДТП, яка відбулась о 12 год. 30 хв., 24.04.2026 в м. Рівне, по вул. Київська, 98 за його участю алкоголь, що підтверджується тестом № 2380 від 24.04.2026, результат огляду становить 1,66% проміле, чим порушив п. 2.10.є ПДР.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Савчук Б.Б. вину у вчинені правопорушення за обставин зазначених у протоколі заперечили, просили суд провадження по справі закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Суду повідомили, що приблизно о 12 год. 12 хв., 24.04.2026 він керуючи службовим транспортним засобом «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , під час паркування на території будівельного супермаркету, трішки зачепив транспортний засіб «Tesla» д.н.з. НОМЕР_2 , який був припаркований і не відчув контакт. Якби знав, що вчинив ДТП то чекав би на місці власника і працівників поліції. Він не усвідомлював, що став учасником ДТП та у нього був відсутній умисел у вчиненні правопорушення. В подальшому він поїхав по справах а потім за місцем проживання. Після приїзду додому, приблизно о 16 год. він випив трішки алкоголю. Про контактування його автомобіля з іншим, він дізнався лише після телефонного дзвінка свого начальника, якому подзвонили працівники поліції. Після чого, начальник завіз його на місце події, з метою сприяння у встановленні істини у вказаній пригоді. В подальшому працівники поліції склали на нього протоколи за ст.ст. 124, 122-4 КУпАП та запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки вони почули від нього запах алкоголю. На дану пропозицію він погодився та о 17 год. 50 хв. продув алкотестер, результат огляду - 1.66% проміле. Після чого, працівники поліції не беручи до уваги, що після вчинення ДТП, про яке йому не було відомо, пройшло більше п`яти години часу, склали на нього протокол за ч. 4 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 зауважив, що не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння під час ДТП, також не вживав алкоголю після його вчинення. Вважають, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП не знаходить свого підтвердження в дійсності, є незаконним та необґрунтованим. Також надали суду копію постанови Рівненського міського суду Рівненської області № 569/10949/26 від 11.06.2026, згідно якої провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Савчука Б.Б. в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушенняє охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП України завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 №11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де зазначено, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

Стаття 251 КУпАП вказує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

За правилами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що викладені у вищевказаному протоколі обставини про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в них та фактичних їх обставинах.

У відповідності до протоколу серії ЕПР1 № 649098 складеного о 18 год. 44 хв. 24.04.2026, о 12 год. 30 хв., 24.04.2026, в м. Рівне, по вул. Київська, 98, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , та вживав після ДТП, яка відбулась о 12 год. 30 хв., 24.04.2026 в м. Рівне, по вул. Київська, 98 за його участю алкоголь, що підтверджується тестом № 2380 від 24.04.2026, результат огляду становить 1,66% проміле, чим порушив п. 2.10.є ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Зазначений протокол складено о 18 год. 44 хв. 24.04.2026 по факту подій які відбулися о 12 год. 30 хв., 24.04.2026, тобто, з порушеннями норм ст. 266 КУпАП, зі спливом шести годин з часу настання вказаних у протоколі подій.

З урахуванням наведеного, протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 649098 від 24.04.2026 відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП, в розумінні статті 251 КУпАП, не може підтверджувати вчинення останнім правопорушення, оскільки факт його складення, в порушення вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції та Порядку, згідно яких огляд осіб на стан сп`яніння здійснюється не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Тобто, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП складений працівниками поліції в порушення вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції та Порядку, не може бути допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 правопорушення.

Жодні інші належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні та в судовому засіданні не здобуті.

Крім того, із дослідженої в судовому засіданні копії постанови Рівненського міського суду Рівненської області № 569/10949/26 від 11.06.2026, наданої стороною захисту, встановлено, що провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Вказана постанова мотивована в тому числі тим, що ОСОБА_1 не мав на меті приховувати факт ДТП або обставини її скоєння. А отже, умисел на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП в його діях відсутній.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, а отже правовідносини, які охоплюються сферою дії Конвенції, мають врегульовуватися з урахуванням не лише національного законодавства, але й Конвенції та практики ЄСПЛ.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, під дію кримінального аспекту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підпадають порушення правил дорожнього руху, у відношенні яких передбачено накладення штрафу чи обмеження на керування автомобілем, таких як штрафні бали чи дискваліфікація (справи Лунц проти Німеччини, п.182; Шмауцер проти Австрії, Малігек проти Франції).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Верховний Суд у своєму рішенні від 21 січня 2020 року (справа № 754/17019/17 провадження № 51-2568км19) вказав, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом… Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП належними та допустимими доказами не доведена, а обставини, зазначені у протоколі, "поза розумним сумнівом" не знайшли свого підтвердження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 62 Конституції України про те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає необхідним провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 130, п. 1 ст. 247, 283, 284, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.

Суддя Рівненського міського суду С.В. Наумов