Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №949/534/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/534/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

22 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту №45516387 від 19.10.2025 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання коштів у кредит № 45516387 від 19.10.2025 у розмірі 17 798,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 19.10.2025 між сторонами в електронній формі укладено договір надання коштів у кредит № 45516387, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 30 днів з 19.10.2025 по 17.11.2025, за фіксованою процентною ставкою 0,466 % на день, із комісією за надання кредиту у розмірі 16 % від суми кредиту -1 600,00 грн та з нарахуванням у разі порушення строку повернення кредиту процентів за понадстрокове користування у розмірі 4,00 % на день від суми кредиту. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим на його електронну адресу, після ідентифікації за допомогою системи BankID НБУ.

Позивач виконав свої зобов`язання, перерахувавши 19.10.2025 кошти у сумі 10 000,00 грн на платіжну картку відповідача через платіжну установу ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА». Відповідач у встановлений строк кредит не повернув, платежів на погашення заборгованості не здійснював, унаслідок чого станом на 26.02.2026 утворилася заборгованість у розмірі 17 798,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1 398,00 грн - заборгованість за процентами; 1 600,00 грн - заборгованість за комісією; 4 800,00 грн - заборгованість за процентами, нарахованими за понадстрокове користування кредитом; 0,00 грн - пеня/неустойка.

Позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

У своєму позові та у заявах від 09.04.2026 та від 13.08.2026 про розгляд справи без участі представника позивача, позивач просить розгляд справи здійснювати без їхнього представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та у випадку неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судових засідань, в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подав відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 19.10.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45516387 з використанням мобільного застосунку кредитодавця (п. 11.3 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору сторони погодили такі умови кредиту: сума кредиту - 10 000,00 грн (п. 2.2.1); строк кредитування - 30 днів, дата повернення кредиту - 17.11.2025 (п. 2.2.2); процентна ставка - 0,466% на день (фіксована) (п. 2.2.3); комісія за надання кредиту - 16,00% від суми наданого кредиту; проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) - 4,00 % на день; денна процентна ставка (загальні витрати за кредитом у розрахунку на день) - 0,999 %; орієнтовна загальна вартість кредиту - 12 998,00 грн, загальні витрати за кредитом - 2 998,00 грн.

Пунктом 1.26 Договору проценти за понадстрокове користування кредитом визначено як «грошові кошти, що нараховуються на залишок Суми кредиту у передбачених Договором випадках за невиконання Позичальником умов Договору».

Договір з боку позичальника підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «46686», який 19.10.2025 надіслано на електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену ним у реквізитах Договору. Відповідача попередньо ідентифіковано за допомогою системи BankID НБУ. Зазначене підтверджується довідкою про ідентифікацію, виданою позивачем.

У розділі 12 Договору зазначено персональні дані відповідача (прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, РНОКПП, реквізити паспорта, адресу, номер телефону, електронну адресу) та номер його електронного платіжного засобу - НОМЕР_1 .

На виконання умов Договору позивач 19.10.2025 перерахував на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 кошти в сумі 10 000,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції (операції) № 678040b8-7132-49f2-be23-50736187ea54 від 19.10.2025, сформованою платіжною установою ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА», у якій отримувачем зазначено « ОСОБА_1 », його РНОКПП, а також довідкою ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» № КД-000034537 від 13.02.2026 про завершення зазначеної платіжної операції. Платіжна установа має ліцензію НБУ на надання фінансової платіжної послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 26.02.2026 відповідач платежів на погашення заборгованості не здійснював.

Будь-яких доказів повернення кредиту, сплати процентів чи комісії, а також контррозрахунку заборгованості відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

У статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 сформувала правовий висновок, згідно з яким підписання кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора є належним способом укладення правочину в електронній формі, який прирівнюється до власноручного підпису особи.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Судом встановлено, що Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який надіслано на його особисту електронну адресу, після ідентифікації відповідача через систему BankID НБУ. Договір містить персональні дані відповідача, які не могли бути відомі позивачеві без їх надання самим відповідачем, а також реквізити належної відповідачу платіжної картки, на яку в подальшому зараховано кредитні кошти. Відповідач факт укладення Договору та отримання коштів не спростував.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Договір укладено сторонами в електронній формі у спосіб, визначений Законом України «Про електронну комерцію», він є укладеним і відповідно до ст. 629 ЦК України обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 10 000,00 грн підтверджується електронною платіжною інструкцією платіжної установи та її довідкою, які відповідно до п. 159 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.07.2022 № 164, мають статус первинного документа. Реквізити картки-отримувача, прізвище, ім`я та РНОКПП отримувача збігаються з даними відповідача, зазначеними в Договорі. Зазначені докази є належними, допустимими й достовірними з огляду на ст. 77-79 ЦПК України, а відповідач їх не спростував.

Оскільки строк повернення кредиту настав 17.11.2025, а відповідач кредит не повернув, з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10 000,00 грн.

Проценти нараховано позивачем лише в межах погодженого сторонами строку кредитування - з 19.10.2025 по 17.11.2025 (30 днів) у сумі 10 000,00 грн ? 0,466 % ? 30 = 1 398,00 грн. Розрахунок є арифметично правильним і відповідає умовам Договору. Отже, з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитом у розмірі 1 398,00 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, зокрема проценти за користування кредитом, комісії кредитодавця та інші платежі. Закон не забороняє встановлення в договорі про споживчий кредит комісії за надання кредиту за умови, що вона чітко визначена договором, доведена до відома споживача до укладення договору та врахована при обчисленні денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1 %.

У договорі між сторонами комісія за надання кредиту визначена у твердій сумі 1 600,00 грн у п. 2.2.4 Договору як «з комісія за надання кредиту», визначена в п. 1.12 Договору як складова загальних витрат за кредитом, включена до загальної вартості кредиту. Вона не є платою за послуги, які відповідно до ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» мають надаватися безоплатно, а за своєю суттю разом із процентами становить ціну кредиту, розмір якої не перевищує імперативно встановленої законом межі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України проценти є платою за правомірне користування позиченими коштами.

З умов Договору вбачається, що проценти за понадстрокове користування кредитом нараховуються «за невиконання Позичальником умов Договору» (п. 1.26). Отже, заявлені до стягнення 4 800,00 грн, погоджені сторонами договором за процентною ставкою 4,00 % на день, підлягають стягненню в повному обсязі.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором у розмірі 17798,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1 398,00 грн - заборгованість за процентами, 1 600,00 грн - заборгованість за комісією, 4 800,00 грн - проценти за понадстрокове користування кредитом.

Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, що був сплачений при зверненні до суду у розмірі 2422,40 грн., у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України.

Представником позивача також заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 4500 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги № 20-08/25 від 20.08.2025, укладений з адвокатом Ткаченко Ю.О.; витяг з акту № 2-МК від 14.01.2026 приймання-передачі наданої правничої допомоги, згідно з яким щодо відповідача надано послуги з вивчення документів, аналізу судової практики та збору доказів (500,00 грн) і складання позовної заяви (4 000,00 грн), усього 4 500,00 грн; платіжну інструкцію про оплату правничої допомоги згідно з цим актом; ордер; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, повинен ґрунтуватись на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Водночас суд наголошує на відсутності обов`язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, участі в судовому засіданні представник позивача не брав, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір стягуваних витрат на правничу допомогу до 3500 грн. Саме такий розмір витрат суд вважає розумним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 203, 204, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 536, 599, 611, 612, 625-628, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 23, 76-78, 81, 141, 265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України суд-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» заборгованість за договором надання коштів у кредит № 45516387 від 19.10.2025 у розмірі 17798,00 грн (сімнадцять тисяч сімсот дев`яносто вісім гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» понесені судові витрати із оплати судового збору у розмірі 2662,4 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок), а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн (три тисячі п`ятсот гривень).

В задоволенні решти позовних вимог в частині витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», код ЄДРПОУ 39861924, місцезнаходження: 01010, м. Київ, площа Арсенальна, буд. 1Б, банківські реквізити: НОМЕР_2 , відкритий у АТ "Універсал Банк.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор