Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №949/221/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/221/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

законного представника неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

захисника неповнолітнього обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,

психолога ОСОБА_8 ,

представників Служби у справах дітей Дубровицької міської ради - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

старшого інспектора СЮП Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області - ОСОБА_11 ,

представника Сарненського районного сектору №1 філії ДУ "Центр пробації" у Рівненській області - ОСОБА_12 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м.Дубровиця кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025181110000337 від 24 грудня 2025 року за обвинуваченням неповнолітнього

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , із базовою загальною середньою освітою, учня другого курсу ДПТНЗ «Дубровицький професійний ліцей», неодруженого, раніше несудимого, громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

12 лютого 2026 року до Дубровицького районного суду Рівненської області надійшли матеріали кримінального провадження по обвинуваченню неповнолітнього ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України із затвердженим 31 січня 2026 року обвинувальним актом.

Ухвалою суду від 17 лютого 2026 року по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду 18 травня 2026 року кримінальне провадження за обвинуваченням неповнолітнього ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України до судового розгляду у закритому судовому засіданні.

Неповнолітній ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, а саме: неповнолітній ОСОБА_5 , спільно із малолітнім ОСОБА_13 , 23 грудня 2025 року близько 00:54 год., та о 03:20 год., діючи з корисливих мотивів, маючи єдиний умисел на таємне викрадення чужого майна, проник через завчасно підготовлене незамкнене вікно до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований по АДРЕСА_1 , звідки таємно викрав: дві пляшки горілки «Nemiroff Originals Vodka», об`ємом 0,5 л. кожна, дві пляшки горілки «Nemiroff Originals Vodka» об`ємом 0,37 л. кожна, - належні ФОП ОСОБА_14 та одну пляшку шампуню «bogenia MEN 3 in 1» об`ємом 0,5 л, вісімнадцять флаконів рідини для POD-систем «ELFLIQ» об`ємом 30 мл., кожна, POD-систему VAPORESSO XROSS Mini», три картриджі для POD-системи Voopoo VINCL Series V2, два картриджі для POD- систем «VAPORESSO», вісім пачок по 20 сигарет «Winston Blue», десять пачок по 25 сигарет «Bond Blue», шість пачок по 20 сигарет «Kent Silver», п`ять пачок по 25 сигарет «Rothmans Blue», дві пачки по 25 сигарет «Rothmans Red», п`ять пачок по 20 сигарет «Lucky Strike Unlimited Red», три пачки по 20 сигарет «Lucky Strike Red», три пачки по 20 сигарет «Lucky strike silver», п`ять пачок по 20 сигарет «Winston XStyle Silver», три пачки по 20 сигарет «Sobranie Gold», дві пачки по 25 сигарет «West Blue», одну пачку по 25 сигарет «West Red», дві пачки по 25 сигарет «Прилуки Класичні 10», дві пачки по 30 сигарет «Chesterfield Blue», дві пачки по 20 сигарет «L&М Loft Blue», одну пачку по 20 сигарет «L&М Loft Sea Blue», одну пачку по 20 сигарет «Parliament Aqua Blue», кошти в сумі 29 110 гривень - належні ФОП ОСОБА_15 . У результаті чого, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_5 заподіяв ФОП ОСОБА_15 майнової шкоди на суму 44232 грн., та ФОП ОСОБА_14 - на суму 460 грн.

Своїми діями, які виразились в таємному викраденні чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у інше приміщення та вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 відповідно до ст. 491 КПК України у присутності законного представника - ОСОБА_6 , захисника - ОСОБА_7 та психолога - ОСОБА_8 , свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України визнав повністю і показав, що 23 грудня 2025 року вночі, він разом зі своїм малолітнім братом ОСОБА_13 , проникли через завчасно підготовлене незамкнене вікно до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований по АДРЕСА_1 , звідки таємно викрали гроші, горілку, цигарки, шампунь, рідину та картріджі для електронних сигарет. Перелік, кількість та вартість викраденого майна неповнолітній обвинувачений не оспорював. Окрім того пояснив, що викрадене вони пакували в пакети, занесли додому та сховали у своїй кімнаті в ящиках. Вранці до них додому приїхали працівники поліції, які знайшли в них викрадене. Про те, що вони вночі з братом ходили до магазину та здійснили крадіжку, їх батько ОСОБА_6 нічого не знав, він у той час спав. Про вчинене ОСОБА_5 щиро розкаюється, усвідомив протиправність своєї поведінки, обіцяє більше такого не вчиняти, продовжує навчання, просив суд суворо його не карати.

Окрім того ОСОБА_5 зазначив, що шкода потерпілим відшкодована повністю, викрадені речі повернуто власникам.

Законний представник обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 суду пояснив, що того дня, 23 грудня 2025 року вночі, коли він прокинувся, то побачив, що його діти ОСОБА_16 та ОСОБА_17 не спали. Він запитав у них, чому вони не сплять. Нічого підозрілого він тоді не помітив. Він сказав дітям, щоб вони лягали спати, бо вже пізня ніч. Вранці до них додому приїхали працівники поліції і повідомили, що його діти причетні до крадіжки в магазині «ВАШ», що знаходиться у їхньому селі Нивецьк. Про те, що діти здійснили крадіжку, він не знав. Викрадені речі знаходилися в кімнаті у дітей, у ящиках. Він бачив, що там були цигарки, горілка, шампунь та картріджі до електронних сигарет. Про те, що його діти так вчинили, він щиро жаліє, вважає їх поступок неприпустимим. Окрім того ОСОБА_6 зазначив, що шкода потерпілим відшкодована повністю, викрадені речі повернуто власникам. Також ОСОБА_6 додав, що постійно проводить зі своїми дітьми виховні бесіди з приводу скоєного. Просить суд суворо не карати його сина ОСОБА_5 , адже у тому, що сталося, вважає і свої прогалини у його вихованні.

Прокурор ОСОБА_3 підтримала висунуте неповнолітньому ОСОБА_5 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України і зазначила, що доводиться воно зібраними в ході досудового розслідування по справі доказами, безпосередньо дослідженими в процесі судового розгляду. З досліджених характеризуючих матеріалів вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий та не притягувався до кримінальної відповідальності, не перебуває на обліках у лікаря нарколога, психіатра, в цілому позитивно характеризується за місцем проживання та навчання. З дослідженої досудової доповіді органу пробації вбачається, що ризик скоєння повторного правопорушення є низьким. Також прокурор звернула увагу на обставини, які обтяжують і пом`якшують покарання. Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 , не встановлено. Щодо обставин, які пом`якшують його покарання - вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, визнання вини, щире каяття. Шкода потерпілим відшкодована в повному обсязі, претензій до обвинуваченого потерпілі не мають. Прокурор важає, що враховуючи поведінку обвинуваченого, визнання ним вини, є підстави для визнання таких пом`якшуючих обставин, як щире каяття, сприяння для встановлення обставин в ході судового розслідування, тому вважає, що в цьому випадку встановлено дві пом`якшуючі обставини. Прокурор вважає, що у справі достатньо доказів для визнання ОСОБА_5 винним за частиною 4 ст. 185 КК України, та враховуючи його неповнолітній вік і пом`якшуючі обставини, а також практику Європейського Суду в якрайкращих інтересах дитини, вважає за можливе призначити йому покарання із застосуванням вимог статті 69 Кримінального кодексу України у виді пробаційного нагляду на строк один рік. Також просила покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 2 статті 59-1 КК України. Окрім того просила суд покласти на ОСОБА_5 обов`язки виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою відповідно до п.4 ч.3 ст. 59-1 КК України.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 зазначив, що цілком погоджується із прокурором відносно запропонованої міри покарання обвинуваченому неповнолітньому ОСОБА_5 у виді пробаційного нагляду, оскільки це найм`якша міра покарання, яку можливо застосувати до неповнолітнього обвинуваченого.

Потерпілі ОСОБА_15 та ОСОБА_14 в судове засідання не з`явилися, 15 травня 2026 року подали до суду заяви про розгляд кримінального провадження без їх участі, зазначивши, що претензій до обвинуваченого ОСОБА_5 не мають, так як завдана шкода відшкодована в повному обсязі, питання призначення покарання просять вирішити на розсуд суду.

Представник Служби у справах дітей Дубровицької міської ради - ОСОБА_10 та представник Сарненського районного сектору №1 (Дубровиця) філії ДУ «Центр пробації» у Рівненській обл. - ОСОБА_12 у судовому засіданні погодились із прокурором щодо виду покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме: просили обрати ОСОБА_5 покарання із застосуванням вимог статті 69 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік.

Допитана у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_18 суду показала, що точної дати не пам`ятає, однак це було наприкінці 2025 року в грудні місяці, коли вона прийшла на роботу в магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований по вул. Шкільна, 17А, с. Нивецьк Сарненського району Рівненської області, то помітила відсутність грошей в касі . Окрім того їй видалося дивним неправильне положення стола в магазині. А коли вона підійшла до вікна, то помітила, що воно не зачинене. Окрім того, на підвіконні вона побачила сліди від взуття, і відразу зрозуміла, що магазин обікрали. Про це вона повідомила власнику магазина. Невдовзі вона дізналася, що крадіжку в магазині скоїли брати Кулики.

Показаннями свідка ОСОБА_19 , яка показала суду, що напередодні крадіжки вона допізна працювала на роботі в магазині «ВАШ», що розташований по вул. Шкільна, 17А, с. Нивецьк Сарненського району Рівненської області. Близько одинадцятої вечора вона зачинила магазин, дуже поспішала додому, адже було пізно. Того дня вона бачила, що брати ОСОБА_20 та ОСОБА_17 сиділи за столиком в магазині. Оскільки в магазині є інтернет, то вони ним користувалися. Нічого підозрілого за ними вона не помічала. Про те, що в магазині може бути відчинене вікно взимку, вона навіть не подумала. І коли вранці до неї зателефонував власник магазину і повідомив про крадіжку, вона одразу зрозуміла, що до крадіжки причетні саме вони : Томас та ОСОБА_21 . Невдовзі, протягом години, вони вже знали, що крадіжку скоїли ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , адже у них знайшли викрадені товари.

Крім визнання вини обвинуваченим ОСОБА_5 , його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду, зокрема:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження за №12025181110000337 від 24 грудня 2025 року(а.к.п. 1);

- протоколом огляду місця події від 23.12.2025 з фототаблицею, яким зафіксовано обстановку в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_3 , місце і спосіб проникнення - вікно, його стан; відсутність товарів на полицях і коштів у касі (а.к.п.10-22);

- протоколом огляду місця події від 23.12.2025 з фототаблицею, яким зафіксовано виявлене та вилучене у будинку, за місцем проживання ОСОБА_5 майно (а.к.п. 23-29);

- постановою слідчого від 24.12.2025 про визнання речей і документів речовими доказами (а.к.п. 30);

- розписками потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_14 про отримання майна на відповідальне зберігання (а.к.п.31-32);

- матеріалами документальної ревізії: заключеннями документальної ревізії, актом документальної ревізії ФОП ОСОБА_15 та ФОП ОСОБА_14 (а.к.п.46-49);

- протоколом огляду речі з додатком від 29.12.2025 (а.к.п.46-49);

- відеозаписом камер відеоспостереження магазину, дослідженим у судовому засіданні, на якому зафіксовано як дві постаті чоловічої статі (один із них меншої статури з головним убором на голові, інший- без головного убору) проникають через вікно до магазину, підходять до барної стійки, складають у пакет майно із магазину, виносять майно із основного залу та ставлять в центр підлоги в зал зі столиками. Згодом через вікно виносять викрадене майно та залишають приміщення магазину(а.к.п.53)

- документами, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_5 (а.к.п. 60-73).

Згідно статті 370 Кримінального процесуального кодексу України, судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим та вмотивованим.

В силу частини 3 статті 62 Конституції України, статті 17 Кримінального процесуального кодексу України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стаття 10 Кримінального процесуального кодексу України встановлює рівність всіх перед законом і судом.

Відповідно до частини 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статей 10 і 11 Загальної Декларації прав людини та статті 14 Міжнародного Пакту про громадські та політичні права, кожна людина, яка звинувачується у вчиненні злочину, має право вважатися безвинною доти, доки її вина не буде встановлена законним чином шляхом прилюдного розгляду її справи незалежним і безстороннім судом на основі повної рівності, з додержанням всіх вимог справедливості, і з забезпеченням всіх можливостей для захисту.

При цьому, суд враховує, що однією із засад судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, пункт 4 статті 129 Конституції України. Принцип змагальності конкретизовано і в статті 22 Кримінального процесуального кодексу України, якою також встановлено, що під час кримінального провадження суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Пленум Верховного Суду України в Постанові №9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" в пункті 18, пункті 19 виснував, визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Правило частини 2 статті 6 Європейської конвенції з прав людини (презумпція невинуватості) вимагає, щоб обов`язок доказування покладався на сторону обвинувачення (справа "Капо проти Бельгії"). Відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", рішення Європейського Суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. Так, у справі "Барбера, Мессегуе і Хабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1998 року пункт 146 Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного".

Відповідно до статті 373 Кримінального процесуального кодексу України, вирок може бути обвинувальним або виправдувальним. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Приймаючи рішення з постановлення обвинувального вироку у цьому кримінальному провадженні, суд вдається до безпосередньої оцінки доказів для належного обґрунтування прийнятого рішення і бере до уваги наступне.

Оцінюючи докази відповідно до ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, суд вважає їх належними, оскільки вони прямо підтверджують обставини, що підлягають доказуванню відповідно до ст. ст. 91, 485 КПК України, і допустимими, оскільки їх отримано в порядку, встановленому КПК України. Стороною захисту допустимість доказів не оспорювалась, а суд підстав для визнання їх недопустимими за ст. ст. 86, 87 КПК України не встановив.

Показання обвинуваченого є послідовними, узгоджуються між собою та з показаннями потерпілих і свідків, а також з даними протоколів слідчих дій і речовими доказами щодо часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення, переліку та вартості викраденого. Суперечностей, які могли б поставити під сумнів установлені судом обставини, досліджені докази не містять. Сукупність доказів є достатньою для висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом (ч. 2 ст. 17 КПК України).

ОСОБА_5 діяв з прямим умислом і корисливим мотивом: усвідомлював, що вилучає чуже майно без відома власників. Викрадення було таємним: вчинялося в нічний час у зачиненому магазині за відсутності власників та сторонніх осіб, і для інших воно залишалося непомітним. Ознака «за попередньою змовою групою осіб» знайшла підтвердження: до початку викрадення ОСОБА_5 домовився з ОСОБА_13 про спільне вчинення крадіжки, для проникнення вони скористалися заздалегідь підготовленим незамкненим вікном і діяли спільно та узгоджено, кожен виконуючи частину об`єктивної сторони кримінального правопорушення. Обвинувачений потрапив у приміщення магазину в нічний час через вікно, без дозволу власників і всупереч їхній волі, тобто незаконно. Кримінальне правопорушення вчинено в умовах воєнного стану, який діяв на всій території України на момент його вчинення.

Отже, дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 485 КПК України та ч. 1 ст. 103 КК України суд з`ясував вік, рівень розвитку, умови життя та виховання неповнолітнього, вплив на нього дорослих та інші характеризуючі обставини.

Ухвалою суду від 18.05.2026 органу пробації доручено скласти досудову доповідь відповідно до ст. 314-1 КПК України.

ОСОБА_5 на момент вчинення кримінального правопорушення досяг 15 років, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, на профілактичному обліку в поліції не перебуває. Після закінчення 9 класу Нивецької гімназії Дубровицької міської ради навчається у ДПТНЗ «Дубровицький професійний ліцей» за фахом «Опоряджувальник будівельний», отримує стипендію. За характеристикою навчального закладу має навчальні досягнення середнього та низького рівнів, відвідує заняття нерегулярно, потребує постійного контролю, легко піддається чужому впливу. За характеристикою Дубровицької міської ради за місцем проживання ОСОБА_5 характеризується посередньо: у побуті скромний, стриманий, у спілкуванні ввічливий, громадського порядку не порушував, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Батьки обвинуваченого у шлюбі не перебувають. Він проживає з батьком ОСОБА_6 , братом і сестрами, а мати ОСОБА_22 проживає окремо. ОСОБА_5 перебуває на обліку у Службі у справах дітей Дубровицької міської ради як дитина, яка опинилася у складних життєвих обставинах у зв`язку з ухиленням батьків від виконання батьківських обов`язків. 28.10.2025 комісія з питань захисту прав дитини затвердила індивідуальний план його соціального захисту, а сім`я перебуває під соціальним супроводом КЗ «Центр надання соціальних послуг».

Згідно з досудовою доповіддю Сарненського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області від 29.05.2026 ризик вчинення неповнолітнім обвинуваченим повторного кримінального правопорушення оцінено як низький (5 балів за оцінкою від 25.05.2026). Криміногенними факторами визначено стосунки в сім`ї, освіту та навчання, а також дозвілля. Орган пробації дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе і не становить високої небезпеки для суспільства за умови нагляду та застосування соціально-виховних заходів.

Обставинами, що пом`якшують покарання, відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім. Крім того, суд враховує, що викрадене майно та грошові кошти повернуто потерпілим, які не мають матеріальних претензій.

Згідно з п. 3 ПП ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого ( постанова ВС від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к).

Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених дій та осуд своєї поведінки, а також викрадене майно та грошові кошти повернуто потерпілим, які не мають матеріальних претензій.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

Згідно із постановою Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18, покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, Судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно п. 23.2 Рекомендацій СМ/Rec (2008) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Про Європейські правила стосовно неповнолітніх правопорушників, щодо яких застосовуються санкції або заходи, перевагу необхідно надавати таким санкціям та заходам, які можуть мати виховний вплив, а також сприяти відшкодуванню збитків, завданих правопорушенням, яке вчинила неповнолітня особа.

У Мінімальних стандартних правилах ООН, що стосуються відправлення правосуддя у відношенні до неповнолітніх (Пекінські правила) від 29.11.1985 року визначено, що заходи впливу завжди повинні бути порівняні не тільки з обставинами і тяжкістю правопорушення, але і зі становищем та потребами неповнолітнього, а також з потребами суспільства; неповнолітнього правопорушника не слід позбавляти особистої свободи, якщо тільки його не визнано винним у вчиненні серйозного діяння із застосуванням насильства проти іншої особи або в неодноразовому вчиненні інших серйозних правопорушень, а також за відсутності інших відповідних заходів впливу ( п. a, b, c правила 17.1).

Призначаючи покарання, суд відповідно до ст. ст. 50, 65, 103 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин, умови життя і виховання неповнолітнього, вплив на нього дорослих, а також мету покарання: не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Покарання має бути необхідним і достатнім для досягнення цієї мети.

Призначаючи вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує:

- приписи статті 50 Кримінального кодексу України щодо того, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення злочинів як засудженими, так і іншими особами;

- вимоги статті 8 Конституції України, згідно якої в Україні діє принцип верховенства права і як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами скоєного і особою винного; адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України;

- загальні засади призначення покарання, закріплені в статті 65 Кримінального кодексу України;

- роз`яснення, наведені в пункті 1 Постанови Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" щодо реалізації принципу законності, справедливості та індивідуалізації покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного;

- практику ЄСПЛ, зокрема рішення "Скоппола проти Італії" від 17 вересня 2009 року про те, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає співмірним і не становити "особистого надмірного тягаря для особи".

- приписи ч. 1 ст. 69 КК України, за якими за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

- розділ XV Кримінального кодексу України, у якому визначені особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, в якому статтями 98 - 102 цього Кодексу передбачені види та розміри покарань, які можуть бути призначені неповнолітньому.

Також суд враховує практику Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові по справі №634/609/15-к від 01 лютого 2018 року, згідно якої поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст.ст. 66, 67 КК України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, а неповнолітньому за тяжкий злочин позбавлення волі може бути призначене на строк не більше семи років (п. 3 ч. 3 ст. 102 КК України). Підстав для застосування ст. ст. 97, 105 КК України немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини КК України за це кримінальне правопорушення.

Суд вважає, що такі підстави у цьому провадженні є. Судом встановлено три обставини, що пом`якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та вчинення його неповнолітнім. Разом з обставинами справи та даними про особу обвинуваченого вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, зокрема з огляду на таке:

- на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 виповнилося лише 15 років, раніше він не притягувався ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності;

- з самого початку досудового розслідування він визнавав вину, а в суді дав послідовні показання і щиро розкаявся;

- усе викрадене майно, зокрема грошові кошти, повернуто потерпілим, і матеріальних претензій потерпілі не мають;

- кримінальне правопорушення вчинено в умовах недостатнього батьківського контролю: дитина перебуває на обліку служби у справах дітей у зв`язку з ухиленням батьків від виконання батьківських обов`язків, а сім`я - під соціальним супроводом, що суд враховує відповідно до ч. 1 ст. 103 КК України;

- ОСОБА_5 продовжує навчання у професійному ліцеї, має намір здобути фах і працювати за спеціальністю, а орган пробації оцінив ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення як низький.

Обмежень для застосування ст. 69 КК України судом не встановлено.

Обираючи вид покарання, суд виходить з того, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 98 КК України пробаційний нагляд є одним з основних видів покарання, які можуть бути застосовані до неповнолітніх.

Згідно з ч. 1 ст. 59-1 КК України він полягає в обмеженні прав і свобод засудженого із застосуванням наглядових і соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. Саме такий вид покарання відповідає висновку органу пробації: у досудовій доповіді визнається можливим виправлення ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі за умови нагляду, соціально-виховних заходів і пробаційної програми. На відміну від звільнення від відбування покарання з випробуванням, пробаційний нагляд є реальним покаранням. Це забезпечує невідворотність відповідальності за вчинене і водночас не ізолює неповнолітнього від сім`ї та навчального закладу. Перешкод для призначення пробаційного нагляду, передбачених ч. 5 ст. 59-1 КК України, немає.

Строк пробаційного нагляду суд визначає в межах, встановлених ч. 4 ст. 59-1 КК України від одного до п`яти років. З огляду на вік обвинуваченого, низький ризик повторного кримінального правопорушення та сукупність пом`якшуючих обставин, суд вважає достатнім строком пробаційного нагляду один рік.

На засудженого належить покласти обов`язки, передбачені ч. 2 ст. 59-1 КК України. З урахуванням криміногенних факторів, виявлених органом пробації (стосунки в сім`ї, освіта та навчання, дозвілля), а також рекомендації органу пробації про проходження програми «Зміна прокримінального мислення», суд вважає за необхідне покласти на нього також обов`язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою (п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України).

На переконання суду, покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік з покладенням зазначених обов`язків є справедливим, співмірним з вчиненим і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

З врахуванням вище наведеного, суд, приходить до переконання, що для виправлення, перевиховання обвинуваченого неповнолітнього ОСОБА_5 є доцільним призначати йому покарання на підставі частини 1 статті 69 Кримінального кодексу України у виді одного року пробаційного нагляду та покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно пункту 4 частини 3 статті 59-1 Кримінального кодексу України, покласти на ОСОБА_5 обов`язки виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації, відповідно до частини 1 статті 49-2 Кримінально виконавчого кодексу України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальних витрат немає.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався, арешт на майно не накладався.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України: майно, яке передано законним власникам, слід залишити у їх розпорядженні.

Керуючись ст. ст. 100, 337, 368, 370, 373, 374, 376, 484, 485 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання на підставі частини 1 статті 69 Кримінального кодексу України - один рік пробаційного нагляду.

Згідно частини 2 статті 59-1 Кримінального кодексу України, покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно пункту 4 частини 3 статті 59-1 Кримінального кодексу України, покласти на ОСОБА_5 обов`язки виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації відповідно до частини 1 статті 49-2 Кримінально виконавчого кодексу України.

Виконання покарання у виді пробаційного нагляду покласти на уповноважентй орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Речові докази: дві пляшки горілки «Nemiroff Originals Vodka» об`ємом 0,5 л кожна та дві пляшки горілки «Nemiroff Originals Vodka» об`ємом 0,37 л кожна, передані потерпілій ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженці с. Хиночі, Вараського району Рівненської області, зареєстрованій та фактично проживаючій по АДРЕСА_4 , - залишити у її власності;

одну пляшку шампуню «bogenia MEN 3 in 1» об`ємом 0,5 л, вісімнадцять флаконів рідини для POD-систем «ELFLIQ» об`ємом 30 мл., кожна, POD-систему VAPORESSO XROSS Mini», три картриджі для POD-системи Voopoo VINCL Series V2, два картриджі для POD- систем «VAPORESSO», вісім пачок по 20 сигарет «Winston Blue», десять пачок по 25 сигарет «Bond Blue», шість пачок по 20 сигарет «Kent Silver», п`ять пачок по 25 сигарет «Rothmans Blue», дві пачки по 25 сигарет «Rothmans Red», п`ять пачок по 20 сигарет «Lucky Strike Unlimited Red», три пачки по 20 сигарет «Lucky Strike Red», три пачки по 20 сигарет «Lucky strike silver», п`ять пачок по 20 сигарет «Winston XStyle Silver», три пачки по 20 сигарет «Sobranie Gold», дві пачки по 25 сигарет «West Blue», одну пачку по 25 сигарет «West Red», дві пачки по 25 сигарет «Прилуки Класичні 10», дві пачки по 30 сигарет «Chesterfield Blue», дві пачки по 20 сигарет «L&М Loft Blue», одну пачку по 20 сигарет «L&М Loft Sea Blue», одну пачку по 20 сигарет «Parliament Aqua Blue», кошти в сумі 29 110 гривень, передані потерпілому ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцю та зареєстрованому в АДРЕСА_5 , жителю АДРЕСА_4 , - залишити у його власності.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду ОСОБА_1