Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №545/2641/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2641/26

Провадження № 2/545/2405/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді – Ткачук О.В.,

з участю секретаря – Делії Д.О.,

без участі, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя, поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом про визнання майна спільним майном подружжя, поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 14.08.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстрований виконавчим комітетом Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про що видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 та зроблено активний запис №2. З 10.03.2026 шлюб розірвано на підставі рішення Полтавського районного суду Полтавської області. Від шлюбу сторони мають дитину – неповнолітню ОСОБА_3 , яка проживає разом з позивачкою. Під час перебування у шлюбі, на підставі Договору купівлі-продажу житлового будинку від 22.11.2019, ними був придбаний житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний будинок зареєстроване за відповідачем. Вирішити питання добровільного поділу майна сторонам не вдалося, тому позивачка просить суд: визнати житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 78,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку житлового будинку з господарськими будівлями, загальною площею 78,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 08.06.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначене у справі підготовче судове засідання.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 04.08.2026 закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явилась, попередньо надавши суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив на позов не подав.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи повторну неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, відсутність заяви про розгляд справи без його участі, неповідомлення відповідачем про причини неявки до суду, відсутність відзиву на позов та заперечень позивача проти ухвалення заочного рішення по справі, суд дійшов висновку розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити заочне рішення по цій справі в порядку ст. ст.280, 281 ЦПК України.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, об`єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статей 76-81, 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, а оцінка доказів здійснюється судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторони в період з 14.08.2018 по 10.03.2026 перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 10.03.2026 шлюб між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 14 серпня 2018 року виконавчим комітетом Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, актовий запис №2 розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишено прізвище « ОСОБА_7 » (а.с.11).

Згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москвіцем В.А. 22.11.2019, зареєстрованим в реєстрі за № 2256, ОСОБА_2 прийняв у власність житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (сім), який з цілому складається: житловий будинок А-1, житловою площею 43,1 кв.м, загальною площею 78,6 кв.м, літня кухня Б, сарай Б1, погріб б1, вбиральня В, колодязь № 1, огорожа, ворота, хвіртка № 2, 3, розташований на земельній ділянці комунальної власності (а.с.13-14).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.11.2019 право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 467780753240 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 (а.с.15).

Відповідно до положень ст. 60 Сімейного кодексу України (далі СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 343/1294/18) акцентував увагу на тому, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Подібні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 203/284/17, від 4 серпня 2021 року у справі № 553/2152/19.

Відповідач правами, наданими відповідним процесуальним статусом, не скористався, доказів на спростування презумпції належності житлового будинку до спільної сумісної власності не надав.

Отже, спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , набутий сторонами під час перебування у шлюбі, а тому є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Положеннями ч.1 ст.69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Нормами ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За таких обставин суд приходить висновку, що вимога про визнання права власності на частку житлового будинку з господарським будівлями, загальною площею 78,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.

Щодо вимог про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що вказані вимоги не є належним способом захисту права, оскільки встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення (постанова ВП ВС від 23.01.2024 по справі №523/14489/15-ц, постанова ВС від 23.01.2024 по справі №523/14489/15-ц).

Тож суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання майна об`єктом спільної сумісної власності, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 76, 263, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя, поділ спільного майна подружжя – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на (одну другу) частку житлового будинку з господарськими будівлями, загальною площею 78,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складене 22.09 .2026

Суддя О. В. Ткачук