Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №460/1740/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/1740/25 пров. № А/857/26495/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2025р. в адміністративній справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія» до Головного управління ДПС у Рівненській обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (суддя суду І інстанції: Комшелюк Т.О., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 02.05.2025р., м.Рівне; дата складання повного рішення суду І інстанції: 02.05.2025р.),-

В С Т А Н О В И В:

03.02.2025р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) за допомогою системи «Електронний суд» позивач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю /СТзОВ/ «Дубенська аграрна компанія» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем Головним управлінням /ГУ/ ДПС у Рівненській обл. податкове повідомлення-рішення № 16908/17000704 від 07.11.2024р.; стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати, в тому числі на правову допомогу (Т.1, а.с.1-12).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами (Т.1, а.с.124 і на звороті).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2025р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано прийняте відповідачем ГУ ДПС у Рівненській обл. податкове повідомлення-рішення № 16908/17000704 від 07.11.2024р. про застосування до СТзОВ «Дубенська аграрна компанія» пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності /ЗЕД/ в розмірі 314210 грн. 65 коп.; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 3770 грн. 53 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн.; у відшкодуванні решти витрат на правову допомогу відмовлено (Т.1, а.с.201-216).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДПС у Рівненській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (Т.1, а.с.218-225).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує сформованими за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки СТзОВ «Дубенська аграрна компанія» висновками, відповідно до яких встановлено порушення позивачем вимог ч.2 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції»: порушення граничного строку розрахунку, встановленого Національним банком України /НБУ/, за операцією з експорту товарів за зовнішньоекономічним контрактом № 04/09/2023 від 04.09.2023р.

Також представлені позивачем договірні документи про зарахування зустрічних позовних вимог не можуть прийматися до уваги, оскільки згідно постанови Правління НБУ № 18 від 24.02.2022р. «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» та Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотримання резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затв. постановою НБУ № 7 від 02.01.2019р. заборонено припинення зобов`язань зустрічних однорідних вимог протягом дії воєнного стану.

Окрім цього вважає, що задоволений судом розмір витрат на правову допомогу в суді першої інстанції є завищеним.

Позивач СТзОВ «Дубенська аграрна компанія» скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення, яке також відповідає усталеній судовій практиці по наведеній категорії справ.

Також у вказаному відзиві представник позивача заявив клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, понесених ним у суді апеляційної інстанції, із представленням в подальшому підтверджуючих документів (Т.2, а.с.14-30).

Згідно ухвали апеляційного суду від 27.08.2025р. апеляційний розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами (Т.2, а.с.10-11).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, на підставі направлення № 4204/Ж3/17-00-07-04 від 26.09.2024р., виданого ГУ ДПС у Рівненській обл., відповідно до пп.78.1.1. п.78.1, п.78.4 ст.78, п.82.2. ст.82 Податкового кодексу /ПК/ України та наказу ГУ ДПС у Рівненській обл. № 2294-п від 24.09.2024р., проведена документальна позапланова виїзна перевірка СТзОВ «Дубенська аграрна компанія» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків по зовнішньоекономічному контракту № 04/09/2023 від 04.09.2023р. за період 04.09.2023р. по 31.08.2024р., укладеному з нерезидентом «AGROLOK Sp.z.o.o.», Польща (Т.1, а.с.158).

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 15456/Ж5/17-00-07-04/40002972 від 09.10.2024р. (надалі - Акт перевірки) (Т.1, а.с.19-24).

У розділі IV Акта перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем ч.ч.1 та 2 ст.13 Закону України № 2473-VIII від 21.06.2018р. «Про валюту і валютні операції», п.21 розділу ІІ Положення по заходи та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затв. постановою Правління НБУ № 5 від 02.01.2019р., а саме порушення законодавчо встановлених строків розрахунків при виконанні зовнішньоекономічного експортного контракту № 04/09/2023 від 04.09.2023р., укладеного з фірмою-нерезидентом «AGROLOK Sp.z.o.o.», Польща, в сумі 18526,75 дол.США (705687 грн. 61 коп. станом на 09.04.2024р.).

Порядок розрахунків за зовнішньоекономічною операцією та розрахунок пені наведено у додатках до Акта перевірки: № 15 «Зведені дані щодо експортних операцій у розрізі контрагентів-нерезидентів та стан розрахунків СТзОВ «Дубенська аграрна компанія» за період з 04.09.2023р. по 31.08.2024р. та № 17 «Розрахунок пені за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічних операціях» (Т.1, а.с.25-26).

Не погодившись із висновками перевірки, позивач в порядку п.86.7 ст.86 ПК України скерував до ГУ ДПС у Рівненській обл. письмові заперечення (Т.1, а.с.27-29).

У відповіді на заперечення за вих. № 7375/Ж12/17-00-07-04/40002972 від 06.11.2024р. податковий орган повідомив позивача про залишення висновків Акта перевірки без змін (Т.1, а.с.30-35).

12.11.2024р. позивач отримав поштою податкове повідомлення-рішення № 16908/17000704 від 07.11.2024р. за формою «С», прийняте ГУ ДПС у Рівненській обл. на підставі Акта перевірки, яким до СГТОВ «Дубенська аграрна компанія» застосовано пеню за порушення строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 314210 грн. 65 коп. (Т.1, а.с.16-17).

В порядку адміністративного оскарження, відповідно до ст.56 ПК України, позивач подав до ДПС України скаргу від 14.11.2024р. на податкове повідомлення-рішення № 16908/17000704 від 07.11.2024р. (Т.1, а.с.36-40).

31.01.2025 позивач отримав поштою рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 14.01.2025р. за вих. № 1070/6/99-00-06-01-03-06, яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 16908/17000704 від 07.11.2024р. - без змін (Т.1, а.с.50-56).

Висновки перевірки ґрунтуються на тому, що між СТзОВ «Дубенська аграрна компанія» (продавець) та «AGROLOK Sp.z.o.o.», Польща (покупець) було укладено Договір продажу № 04/09/2023 від 04.09.2023р. (надалі – Договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується доставити та передати у власність, а покупець - забрати і оплатити товар: соєві боби ГМО (надалі – Товар), з наступними показниками якості: вологість макс. 13,00%, некорисні домішки макс. 2%, термічні пошкодження макс. 0,5%, дроблені зерна макс.20%, пошкоджені зерна макс.6%, сирий протеїн мін.34% (як є), олійність на вологу речовину мін.18% (як є); товар без живих і мертвих шкідників, без ріжків, сторонніх хімікатів, грибків і шкідливих бактерій, не підгорілий, не перегрітий, з відповідним до типу запахом і кольором. Країна походження товару Україна, рік збору 2023, упаковка насипом, кількість товару 1000 +/- 5%. (Т.1, а.с.60-66).

Відповідно до п.2 цього Договору сторони домовилися про ціну Товару - 400 дол.США за метричну тонну; загальна вартість Договору - це вартість усіх партій Товару, поставлених відповідно до цього Договору; загальна вартість Договору на дату його укладення дорівнює 400000 доларів 00 центів +/- 5%.

На виконання умов Договору за період охоплений перевіркою було здійснено відвантаження товару - соєві боби врожаю 2023 року нерезиденту на суму 391360 доларів США/14271850 грн. 84 коп. Валютна виручка від нерезидента «AGROLOK Sp.z.o.o.» (Польща) за поставлений позивачем товар надійшла на валютний рахунок в сумі 344773,25 доларів США/12793273 грн. 15 коп.

З наявної в матеріалах справи митної декларації № 23UA204130008082U9, відомості вагонів від 12.10.2023р. та експортної накладної слідує, що позивачем за рахунком-інвойсом № 172 від 12.10.2023р. направлено на адресу покупця – «AGROLOK Sp.z.o.o.» (Польща) товар залізничним транспортом в загальній кількості 559400 кг у вагонах ТзОВ «УЗЛ» УЗ № 95772877 UA (маса товару 69500 кг), № 95771150 UA (маса товару 69900 кг), № 95969945 UA (маса товару 70150 кг), № 95761813 UA (маса товару 70000 кг), № 95773354 UA (маса товару 70350 кг), № 95770467 UA (маса товару 69850 кг), № 95970083 UA (маса товару 70100 кг), № 95969713 UA (маса товару 69550 кг) (Т.1, а.с.68-79).

Рішенням № 69/HR/zw/8/2023, прийнятим 01.12.2023р. Люблінським воєводським інспектором якості комерційних сільськогосподарських та харчових продуктів на підставі ст.104 закону від 14.06.1960р. Адміністративно-процесуального кодексу та ст.21 Закону про якість комерційних сільськогосподарських та харчових продуктів, постановлено заборонити компанії «AGROLOK Sp.z.o.o.» введення в обіг партії насіння сої (MON 40-30-2 та DAS-44406-06) у кількості 70150 кг, імпортованої з України залізничним транспортом вагоном № 95969945, яке є агропродовольчою продукцією, що не відповідає вимогам комерційної якості через надмірну вологість. Цьому рішенню надано статус негайного до виконання. Як слідує з обґрунтування зазначеного рішення, за результатами лабораторних досліджень у перевіреній партії виявлено порушення - підвищену вологість, яка не відповідає вимогам договору продажу № 04/09/2023 від 04.09.2023р., а саме 14,6+ 0,2% (при договірній нормі 13%) (Т.1, а.с.88).

Як слідує з залізничної накладної від 10.01.2024р. та митної декларації типу ІМ 41 ДЕ 24UA205050006287U0 нерезидент «AGROLOK Sp.z.o.o.» реімпортувало в Україну на адресу СТзОВ «Дубенська аграрна компанія» 70150 кг соєвих бобів на загальну вартість 28060 доларів США, підставою чого у графі 44 митної декларації вказано акт повернення № 01/2024 від 11.01.2024, дицизія № 69/HR/zw/8/2023 від 01.12.2023р. та митна декларація № 23UA204130008082U9 (Т.1, а.с.103-105).

Також договірними сторонами укладено договір від 31.01.2024р. про припинення зобов`язань за договором продажу № 04/09/2023 від 04.09.2023р. шляхом зарахування зустрічних вимог (Т.1, а.с.106-108).

Відповідно до п.1 цього договору сторони засвідчили, що покупець («AGROLOK Sp.z.o.o.») має перед продавцем (СТзОВ «Дубенська аграрна компанія») грошове зобов`язання щодо оплати вартості поставленого Товару за договором продажу № 04/09/2023 від 04.09.2023р. на суму 18526,75 доларів США, а у пункті 2 сторони зазначили, що продавець має перед покупцем грошове зобов`язання по відшкодуванню понесених покупцем витрат по сплаті зборів у зв`язку з поверненням вагону УЗ з соєвими бобами на підставі Рішення № 69/HR/zw/8/2023 від 01.12.2023р. (по фактурі № 114610/23/00074 від 14.12.2023р.) в сумі 5372,64 польських злотих, що становить 1338,81 долар США; сплаті за стоянку вагону № 95969945 за період з 01.12.2023р. по 10.01.2024р. у зв`язку із відсутністю інструкції щодо повернення навантаженого вагона в Україну (по фактурі № 114610/24/00002 від 01.02.2024р.) в сумі 49542,30 польських злотих, що становить 12389,29 доларів США та витрат на проведення експертизи якості Товару, що становить 4798,65 доларів США; вказані грошові зобов`язання в загальному складають 18526,75 доларів США.

У пункті 3 вказаного договору сторони зазначили, що строк виконання грошових зобов`язань по пункту 1 та пункту 2 цього договору настав і сторони підтвердили свої зобов`язання по ним, а у п.5 такого договору вказали на згоду здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 18526,75 доларів США, у зв`язку із чим з моменту підписання цього договору сторони вважатимуть свої зобов`язання виконаними та припиненими.

Водночас, покликаючись на п.14-6 постанови Правління НБУ № 18 від 24.02.2022р. «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», відповідач не прийняв зарахування зустрічних однорідних вимог як підставу для завершення валютного нагляду. При цьому останній зазначив в Акті перевірки, що з 06.09.2022р. набули чинності зміни в законодавстві, які вносять пряму заборону на взаємозалік заборгованостей, а тому позивачем неправомірно проведено залік однорідних вимог по зовнішньоекономічному експортному контракту № 04/09/2023 від 04.09.2023р., укладеному з фірмою-нерезидентом «AGROLOK Sp.z.o.o.» Польща, на суму 18526,75 дол.США.

Вирішуючи наведений спір та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» нарахування пені СТзОВ «Дубенська аграрна компанія» у розмірі 314210 грн. 65 коп. за порушення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом № 04/09/2023 від 04.09.2023р. є безпідставним та необґрунтованим через проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

Із змісту заявленого позову слідує, що в основу заявлених позовних вимог СТзОВ «Дубенська аграрна компанія» покладено наявність договірних документів про зарахування зустрічних позовних вимог, через що нарахування пені відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» є помилковим.

Ключовим питанням у цій справі є правомірність нарахування пені за порушення резидентом строку розрахунків в іноземній валюті за наявності проведеного заліку взаємних однорідних вимог.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, встановлення відповідальності за порушення ними валютного законодавства визначені Законом України № 2473-VIII від 21.06.2018р. «Про валюту та валютні операції» (надалі - Закон № 2473-VIII).

Відповідно до приписів ч.1 ст.13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (частина перша). Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України

Частиною 3 ст.13 Закону № 2473-VIII передбачено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку (ч.4 ст.13 Закону № 2473-VIII).

На виконання положень ст.13 Закону № 2473-VIII постановою Правління НБУ № 5 від 02.01.2019р. затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Пунктом 21 розділу II цього Положення встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Згідно з п.22 розділу II вказаного Положення граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II цього Положення:

1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій;

2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком за поданням Кабінету Міністрів України, відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон про валюту), винятків та (або) особливостей для окремих товарів, та (або) галузей економіки.

Відповідно до п.23 розділу II згаданого Положення розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

За приписами абз.1 ч.1 ст.20 Закону України № 361-IX від 06.12.2019р. «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (чинний з 28.04.2020р.) фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тисяч гривень на момент проведення фінансової операції.

24.02.2022р. Правління НБУ прийняло постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».

Постановою Правління НБУ № 68 від 04.04.2022р. внесено зміни до постанови № 18 від 24.02.2022р. шляхом доповнення її пунктами 14-2, 14-4. Зокрема, згідно з пунктом 14-2 цієї постанови граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022р.

Пунктом 14-3 цієї постанови визначено випадки, на які граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 14-2 цієї постанови, не поширюються, та умови застосування цих строків для окремих товарів та (або) галузей економіки.

Відповідно до п.14-4 вказаної постанови розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14-2 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.

Надалі постановою Правління НБУ № 113 від 07.06.2022р. «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18» змінено з 08.06.2022р. граничні строки розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами з 90 до 120 днів, а постановою Правління НБУ № 142 від 07.07.2022р. «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18» - з 120 до 180 днів з 09.07.2022р.

Частиною 5 ст.13 Закону № 2473-VIII установлено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Отже, порушення резидентом встановлених НБУ строків проведення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями тягнуть за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором або ж вартості недопоставленого товару. При цьому, така пеня не нараховується в разі настання форс-мажору чи подання резидентом позовної заяви до суду про стягнення з нерезидента заборгованості.

Водночас, встановлений НБУ граничний строк проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів може бути продовжений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі відповідного висновку.

З метою врегулювання порядку здійснення банками валютного нагляду за дотриманням резидентами встановлених граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів Правління НБУ постановою № 7 від 02.01.2019р. затвердило Інструкцію № 7.

Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції № 7 передбачено, що банк згідно з вимогами цієї Інструкції здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів резидента, які передбачають розрахунки в грошовій формі (уключаючи розрахунки резидента з нерезидентом на території України), що здійснюються через цей банк.

Відповідно до пп.2 п.6 розділу ІІ Інструкції № 7 банк здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за: операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів МД, зазначених у підпункті 3 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією.

Згідно з пп.2 п.7 розділу II Інструкції № 7 банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.

Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов`язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.

Відповідно до п.9 розділу III Інструкції № 7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків:

якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми. У разі здійснення розрахунків за експорт, імпорт товарів в іноземній валюті сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату останньої події за відповідною операцією (остання дата платежу/надходження грошових коштів, дата поставки товару, дата зарахування зустрічних однорідних вимог) (підпункт 1);

у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (включаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або від банку-гаранта (нерезидента) за гарантією, що надавалася на виконання зобов`язань зі сплати коштів за операцією з експорту товару, або від банку-гаранта (резидента) за гарантією, що надавалася на виконання зобов`язань зі сплати коштів за операцією з експорту товару, за умови попереднього отримання банком-гарантом (резидентом) коштів в іноземній валюті від банку-контргаранта (нерезидента) проти вимоги за такою контргарантією, або в порядку, визначеному в пункті 16-2 розділу IV цієї Інструкції (підпункт 3);

у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, - після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу IM-40 «Імпорт», IM-41 «Реімпорт», ІМ-51 «Переробка на митній території», IM-72 «Безмитна торгівля», IM-75 «Відмова на користь держави», IM-76 «Знищення або руйнування» (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред`явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД) (підпункт 3).

Приписами пп.5 п.10 та пп.4 п.12 Інструкції № 7 встановлено, що банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності: документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Зменшення суми грошових коштів, які мають надійти на користь резидента від нерезидента як оплата за експорт товару або вартості товарів, що імпортуються, допускається за умови, якщо протягом виконання зобов`язань за договором: відбувається повне або часткове повернення резиденту товару, що був поставлений нерезиденту за експортним договором, у зв`язку з повним або частковим невиконанням сторонами взаємних зобов`язань за експортним договором - на суму вартості такого товару, оформленого МД типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-51 «Переробка на митній території», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування» та за наявності відповідної інформації в реєстрі МД.

За позицією відповідача банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Матеріалами справи стверджується, що між СТзОВ «Дубенська аграрна компанія» (продавець) та «AGROLOK Sp.z.o.o.», Польща (покупець) було укладено Договір продажу № 04/09/2023 від 04.09.2023р., відповідно до умов якого продавець зобов`язується доставити та передати у власність, а покупець - забрати і оплатити товар: соєві боби ГМО, з відповідними показниками (Т.1, а.с.60-66).

На виконання умов Договору за період охоплений перевіркою було здійснено відвантаження товару соєві боби врожаю 2023 року нерезиденту на суму 391360 доларів США/14271850 грн. 84 коп. Валютна виручка від нерезидента «AGROLOK Sp.z.o.o.» (Польща) за поставлений позивачем товар надійшла на валютний рахунок в сумі 344773,25 доларів США/12793273 грн. 15 коп.

З наявної в матеріалах справи митної декларації № 23UA204130008082U9, відомості вагонів від 12.10.2023р. та експортної накладної слідує, що позивачем за рахунком-інвойсом № 172 від 12.10.2023р. направлено на адресу покупця – «AGROLOK Sp.z.o.o.» (Польща) товар залізничним транспортом в загальній кількості 559400 кг у вагонах ТзОВ «УЗЛ» УЗ № 95772877 UA (маса товару 69500 кг), № 95771150 UA (маса товару 69900 кг), № 95969945 UA (маса товару 70150 кг), № 95761813 UA (маса товару 70000 кг), № 95773354 UA (маса товару 70350 кг), № 95770467 UA (маса товару 69850 кг), № 95970083 UA (маса товару 70100 кг), № 95969713 UA (маса товару 69550 кг) (Т.1, а.с.68-79).

Рішенням № 69/HR/zw/8/2023, прийнятим 01.12.2023р. Люблінським воєводським інспектором якості комерційних сільськогосподарських та харчових продуктів на підставі ст.104 закону від 14.06.1960р. Адміністративно-процесуального кодексу та ст.21 Закону про якість комерційних сільськогосподарських та харчових продуктів, постановлено заборонити компанії «AGROLOK Sp.z.o.o.» введення в обіг партії насіння сої (MON 40-30-2 та DAS-44406-06) у кількості 70150 кг, імпортованої з України залізничним транспортом вагоном № 95969945, яке є агропродовольчою продукцією, що не відповідає вимогам комерційної якості через надмірну вологість. Цьому рішенню надано статус негайного до виконання. Як слідує з обґрунтування зазначеного рішення, за результатами лабораторних досліджень у перевіреній партії виявлено порушення - підвищену вологість, яка не відповідає вимогам договору продажу № 04/09/2023 від 04.09.2023р., а саме 14,6+ 0,2% (при договірній нормі 13%) (Т.1, а.с.88).

Як слідує з залізничної накладної від 10.01.2024р. та митної декларації типу ІМ 41 ДЕ 24UA205050006287U0 нерезидент «AGROLOK Sp.z.o.o.» реімпортувало в Україну на адресу СТзОВ «Дубенська аграрна компанія» 70150 кг соєвих бобів на загальну вартість 28060 доларів США, підставою чого у графі 44 митної декларації вказано акт повернення № 01/2024 від 11.01.2024, дицизія № 69/HR/zw/8/2023 від 01.12.2023р. та митна декларація № 23UA204130008082U9 (Т.1, а.с.103-105).

Також договірними сторонами укладено договір від 31.01.2024р. про припинення зобов`язань за договором продажу № 04/09/2023 від 04.09.2023р. шляхом зарахування зустрічних вимог (Т.1, а.с.106-108).

Відповідно до п.1 цього договору сторони засвідчили, що покупець («AGROLOK Sp.z.o.o.») має перед продавцем (СТзОВ «Дубенська аграрна компанія») грошове зобов`язання щодо оплати вартості поставленого Товару за договором продажу № 04/09/2023 від 04.09.2023р. на суму 18526,75 доларів США, а у пункті 2 сторони зазначили, що продавець має перед покупцем грошове зобов`язання по відшкодуванню понесених покупцем витрат по сплаті зборів у зв`язку з поверненням вагону УЗ з соєвими бобами на підставі Рішення № 69/HR/zw/8/2023 від 01.12.2023р. (по фактурі № 114610/23/00074 від 14.12.2023р.) в сумі 5372,64 польських злотих, що становить 1338,81 долар США; сплаті за стоянку вагону № 95969945 за період з 01.12.2023р. по 10.01.2024р. у зв`язку із відсутністю інструкції щодо повернення навантаженого вагона в Україну (по фактурі № 114610/24/00002 від 01.02.2024р.) в сумі 49542,30 польських злотих, що становить 12389,29 доларів США та витрат на проведення експертизи якості Товару, що становить 4798,65 доларів США; вказані грошові зобов`язання в загальному складають 18526,75 доларів США.

У пункті 3 вказаного договору сторони зазначили, що строк виконання грошових зобов`язань по пункту 1 та пункту 2 цього договору настав і сторони підтвердили свої зобов`язання по ним, а у п.5 такого договору вказали на згоду здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 18526,75 доларів США, у зв`язку із чим з моменту підписання цього договору сторони вважатимуть свої зобов`язання виконаними та припиненими.

Спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу нараховано станом на 31.08.2024р. пеню в розмірі 314210 грн. 65 коп. за порушення граничних строків розрахунків (07.04.2024р. і 08.04.2024р.) по зовнішньоекономічному експортному контракту № 04/09/2023 від 04.09.2023р. на суму 18526,76 доларів США. При цьому, відповідач виходив з того, що період порушення граничних строків розрахунків – з 09.04.2024р. по 31.08.2024р. тривалістю 145 календарних днів, сума простроченої заборгованості - 18526,76 доларів США/722324 грн. 63 коп. (Т.1, а.с.26).

Водночас, в результаті укладення договору від 31.01.2024р. про припинення зобов`язань за договором продажу № 04/09/2023 від 04.09.2023р. шляхом зарахування зустрічних вимог заборгованість нерезидента «AGROLOK Sp.z.o.o.», Польща, в розмірі 18526,75 доларів США перед СТзОВ «Дубенська аграрна компанія» Договір продажу № 04/09/2023 від 04.09.2023р. погашена.

В частині правомірності обраного способу розрахунків колегія суддів враховує, що відповідно до ч.4 ст.6 та ч.1 ст.14 Закону України № 959-XII від 16.04.1991р. «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідно до ст.ст.627, 628 ЦК України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 Кодексу), зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (ст.601). Аналогічні положення закріплені у ст.203 Господарського кодексу /ГК/ України, згідно з частиною третьою якої господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Також можливість припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог передбачено пп.5 п.10 розділу ІІІ Інструкції № 7.

При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Щодо однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

Із цього приводу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: «1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги».

На момент виникнення спірних правовідносин чинним законодавством не було заборонено та не було обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, чинне законодавство не пов`язувало застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.01.2020р. у справі № 1340/3649/18 вже зробив висновок щодо застосування наведених норм у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки в разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідно до правової позиції, сформованої в цій постанові, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

У розвиток наведеної правової позиції Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.07.2021р. у справі № 817/1200/15 сформував такий висновок: у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

Водночас, запровадження заборони зарахування зустрічних вимог було розпочато лише з 01.07.2024р., коли набрав чинності Закон України № 3706-ІХ від 09.05.2024р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей експорту окремих видів товарів у період дії воєнного стану», який доповнив статтю 16 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про валюту і валютні операції» пунктом 15 такого змісту: « 15. Тимчасово, на період дії режиму експортного забезпечення, запровадженого Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 19-2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», за операціями з експорту окремих видів товарів, визначених статтею 19-2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», забороняється: зарахування зустрічних вимог; використання рахунків резидентів, відкритих за кордоном, для отримання грошових коштів від нерезидентів; використання інших форм грошових розрахунків з нерезидентом, що не передбачають рух коштів в іноземній валюті з-за кордону на рахунки резидентів в Україні. Кабінет Міністрів України має право встановлювати винятки та/або особливості запровадження такої заборони для окремих видів товарів». Режим експортного забезпечення було запроваджено в Україні постановою КМ України № 1261 від 29.10.2024р. «Про запровадження режиму експортного забезпечення», який набрав чинності з 01.12.2024р. і стосується лише операцій з експорту окремих видів товарів за переліком згідно з додатком до цієї постанови.

Таким чином, до 01.12.2024р. в Україні була відсутня встановлена законом заборона щодо здійснення зарахування однорідних грошових вимог у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В контексті наведеного, із змісту договору від 31.01.2024р. про припинення зобов`язань за договором продажу № 04/09/2023 від 04.09.2023р. шляхом зарахування зустрічних вимог убачається, що сторони домовилися про зарахування зустрічних однорідних вимог за зазначеним договором.

Зокрема, покупець («AGROLOK Sp.z.o.o.») має перед продавцем (СТзОВ «Дубенська аграрна компанія») грошове зобов`язання щодо оплати вартості поставленого Товару за договором продажу № 04/09/2023 від 04.09.2023р. на суму 18526,75 доларів США, а продавець має перед покупцем грошове зобов`язання по відшкодуванню понесених покупцем витрат по сплаті зборів у зв`язку з поверненням вагону УЗ з соєвими бобами на підставі Рішення № 69/HR/zw/8/2023 від 01.12.2023р. (по фактурі № 114610/23/00074 від 14.12.2023р.) в сумі 5372,64 польських злотих, що становить 1338,81 долар США; сплаті за стоянку вагону № 95969945 за період з 01.12.2023р. по 10.01.2024р. у зв`язку із відсутністю інструкції щодо повернення навантаженого вагона в Україну (по фактурі № 114610/24/00002 від 01.02.2024р.) в сумі 49542,30 польських злотих, що становить 12389,29 доларів США та витрат на проведення експертизи якості Товару, що становить 4798,65 доларів США; вказані грошові зобов`язання в загальному складають 18526,75 доларів США.

Зі змісту наявних первинних документів, а також договору (угоди) про зарахування зустрічних вимог вбачається, що між суб`єктами господарювання виникли зустрічні вимоги, які є грошовими, тобто однорідними, між сторонами відсутній спір щодо характеру зобов`язань, їх змісту, умов виконання, умов проведення розрахунків за контрактами, вони відповідають критеріям, дотримання яких відповідно до пп.5 п.10 розділу III Інструкції № 7 є передумовою для зняття банком цих розрахунків з валютного нагляду.

З приводу позиції відповідача про те, що відповідно до п.14-6 Постанови № 18 з 06.09.2022р. банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, то слід зауважити, що ця норма спрямована на врегулювання діяльності саме банків у сфері валютного нагляду і не поширюється на господарську діяльність суб`єктів господарювання, не містить вимоги чи обмеження способів припинення зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.02.2023р. у справі № 813/1342/16, за змістом яких зважаючи на те, що чинним законодавством України передбачено право сторін зовнішньоекономічних операцій на застосування такої форми розрахунків, як зарахування (залік) зустрічних однорідних (грошових) вимог, таке право не може бути скасоване підзаконними актами, листами Національного Банку України тощо.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов переконливого висновку про те, що відповідач не довів правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 16908/17000704 від 07.11.2024р. про нарахування СТзОВ «Дубенська аграрна компанія» пені за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, враховуючи непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а відтак й покладених в основу прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, заявлений позов є підставним, через що підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, понесених позивачем СТзОВ «Дубенська аграрна компанія» в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем заявлені до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді апеляційної інстанції, від Адвокатського бюро /АБ/ «Миколи Бляшина» у вигляді представництва інтересів в суді першої інстанції в розмірі 28500 грн.

На підтвердження факту надання правової допомоги позивачем представлено наступні письмові докази (в копіях/оригіналах):

договір про надання правової допомоги № б/н від 23.01.2025р., укладений між позивачем та АБ «Миколи Бляшина» (Т.1, а.с.193-195);

додаткову угоду № 2 від 02.10.2024р. до вказаного договору про встановлення фіксованої суми гонорару в розмірі 25000 грн. за надані послуги під час апеляційного розгляду справи (Т.1, а.с.196);

рахунок № INV-002750 від 23.01.2025р. на оплату послуг щодо надання правової допомоги в розмірі 25000 грн.;

рахунок № INV-002750-витрати від 10.02.2025р. на оплату послуг щодо надання правової допомоги в розмірі 25000 грн. (Т.1, а.с.197);

звіт про надану правову допомогу з описом наданої правової допомоги із зазначенням кількості годин, витрачених адвокатом на надання послуг станом на 27.03.2025р. (Т.1, а.с.192);

ордер серії ВК № 1159619 від 03.02.2025р. на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Лавренчук Т.В. (Т.1, а.с.198);

свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (Т.1, а.с.191).

Із змісту згаданих документів однозначно та чітко убачається, що останні стосуються правової допомоги, наданої позивачу під час розгляду справи № 460/1740/25 в суді першої інстанції за позовом СТзОВ «Дубенська аграрна компанія» до ГУ ДПС у Рівненській обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Частинами 1 і 2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п.131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі № 910/12876/19).

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п.п.133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п.5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі № 904/4507/18.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п.147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що навіть у разі неподання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд відповідно до вимог ч.9 ст.139 КАС має перевірити, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.11.2023р. у справі № 826/7778/17.

У частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Судом першої інстанції із врахуванням всіх обставин справи визначено дійсний розмір витрат на правову допомогу адвоката в сумі 8000 грн., який є співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, апеляційний суд звертає вагу, що витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила, чи їх вона ще має сплатити.

Так, Верховний Суд у постанові від 01.11.2022р. по справі № 757/24445/21-ц дійшов висновку, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

При вирішенні наведеного питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постанові Великої Палати від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16, в постановах Касаційного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі № 826/841/17, від 19.09.2019р. у справі № 826/8890/18, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими під час вирішення наведеного спору.

Стосовно заявленого клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції колегія суддів враховує, що представником позивача не подано доказів понесення зазначених витрат під час апеляційного розгляду, тому правові підстави для стягнення останніх є відсутніми.

Покликання у відзиві на апеляційну скаргу на представлення доказів понесення витрат на правову допомогу у встановлені строки та порядку (Т.2, а.с.29) колегія суддів відхиляє, оскільки всупереч вимогам ч.3 ст.143 КАС України поважних причин неможливості своєчасного надання таких доказів апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДПС у Рівненській обл.

Окрім цього, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025р. в частині зупинення дії рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2025р. в адміністративній справі № 460/1740/25 належить визнати такою, що втратила чинність (Т.2, а.с.7-9).

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2025р. в адміністративній справі № 460/1740/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС у Рівненській обл.

В задоволенні клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія» про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, - відмовити.

Визнати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025р. в частині зупинення дії рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2025р. в адміністративній справі № 460/1740/25 такою, що втратила чинність.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 24.09.2026р.