Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №460/6925/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/6925/25 пров. № А/857/52917/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.11.2025р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Іващенко Ірини Ігорівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Максимчук О.О., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 05.11.2025р., м.Рівне; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

14.04.2025р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) представник адвокат Іващенко І.І., діюча на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов`язки командувача військ Оперативного командування /ОК/ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 № 254 від 13.03.2025р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за недотримання в повній мірі вимог абз.2, 3, 4, 5 ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що призвело до несвоєчасного виконання офіцером відділу цивільно-військового співробітництва управління цивільно-військового співробітництва штабу управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_1 розпорядження № Р-23066/Л;

зобов`язати відповідальних посадових осіб ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити офіцеру відділу психологічної підтримки персоналу Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 щомісячну премію за березень 2025 року в повному від посадового окладу розмірі в передбаченому законодавством порядку (а.с.1-4).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників страви (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи (а.с.25-26).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.11.2025р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.49-55).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила позивач ОСОБА_1 , яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлені позовні вимоги задовольнити (а.с.57-66).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у березні 2025 року на підставі розпоряджень вищого командування проведено службову перевірку. При цьому письмовий наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про призначення розслідування саме щодо позивача відсутній; позивача офіційно не повідомлено про початок розслідування; пояснення було надано через месенджер WhatsApp на особисте прохання для ОСОБА_3 , а не в рамках службової перевірки; позивачу не роз`яснено права, передбачені п.3 розділу IV Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затв. наказом Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» № 608 від 21.11.2017р., зареєстр. в Міністерстві юстиції України 13.12.2017р. за № 1503/31371 (надалі – Порядок № 608); позивач не мала можливості подавати докази, клопотання чи ознайомитись з актом розслідування.

Окрім цього, суд визнав службову перевірку законною за відсутності обов`язкового письмового рішення про її призначення саме щодо позивача, а також не врахував, що за характером події службове розслідування (нетотожне поняттю «службова перевірка») було обов`язковим.

Апелянт стверджує, що кваліфікація нібито вчиненого ОСОБА_1 діяння як «істотного дисциплінарного правопорушення» вимагала від командування обов`язкового призначення та проведення службового розслідування, а не службової перевірки.

Крім того, службова перевірка без письмового рішення командира (начальника) щодо конкретно ОСОБА_1 прямо порушує п.3 розд. VII Порядку № 608. Позивача не було офіційно повідомлено про службову перевірку, пояснення в позивача не відбирались.

Стверджує, що розпорядження № Р-4356/2 від 13.02.2025р. доручало виконання розпорядження № Р-23066/Л виключно ОСОБА_3 , яка станом на 13.02.2025р. була т.в.о начальника управління цивільно-військового співробітництва штабу управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; наказ про тимчасове покладення обов`язків на позивача не містить конкретного доручення щодо цього розпорядження; ОСОБА_3 сама зняла документ з бази СЕДО і не передала його позивачу.

Отже, суд першої інстанції у спірних правовідносинах неправомірно не застосував загальні правила та спеціальні вимоги до службової перевірки в повному обсязі.

Зокрема, суд неправильно застосував ч.1 ст.45, ст.86 Дисциплінарного статуту ЗС України, не проаналізував обов`язкових критеріїв ст.86 Дисциплінарного статуту ЗС України.

Відповідач ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_1 ) скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.89-91).

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 перебувала на посаді офіцера відділу цивільно-військового співробітництва управління цивільно-військового співробітництва ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) № 79 від 20.03.2025р. майора ОСОБА_1 , офіцера відділу цивільно-військового співробітництва управління цивільно-військового співробітництва ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 20.03.2025р. (а.с.18 і на звороті).

13.02.2025р. до оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » надійшло розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 № Р-23066/Л щодо надання відповіді на звернення громадянки щодо отримання належних виплат за її загиблого чоловіка військовослужбовця Військової частини НОМЕР_3 ; виконання вимог вказаного розпорядження було покладено на капітана ОСОБА_3 (а.с.17).

Згідно витягу з наказу командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) № 48 від 17.02.2025р. тимчасове виконання обов`язків начальника управління цивільно-військового співробітництва штабу управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » покладено на майора ОСОБА_1 , офіцера відділу цивільно-військового співробітництва управління цивільно-військового співробітництва штабу управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; майора ОСОБА_3 , офіцера відділу соціального супроводу управління цивільно-військового співробітництва штабу управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в м.Рівне вважати такою, що вибула у додаткову відпустку за сімейними обставинами на 10 діб з 17.02.2025р. по 26.02.2025р. (а.с.34).

05.03.2025р. тимчасово виконуючим обов`язки начальника штабу – заступника командувача Сухопутних військ ЗС Військової частини НОМЕР_1 надіслано звернення, з якого слідує, що інформація щодо виконання розпорядження начальника штабу - заступника командувача Сухопутних військ ЗС України № Р-23066/Л від 13.02.2025р., яке було доручено посадовим особам Військової частини НОМЕР_1 , є відсутньою. З метою з`ясування причин невчасного виконання зазначеного розпорядження поставлено вимогу про призначення командиром Військової частини НОМЕР_1 службової перевірки та прийняття рішення за наслідками такої перевірки (а.с.16).

На виконання вимог розпоряджень начальника штабу - заступника командувача Сухопутних військ ЗС України № 765/в3/4201 від 05.03.2025р. та командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 32477 від 05.03.2025р. начальником служби геопросторової підтримки управління сил підтримки управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » проведена службова перевірка з метою з`ясування причин несвоєчасного виконання розпорядження начальника штабу - заступника командувача Сухопутних військ ЗС України № Р-23066/Л від 13.02.2025р. (далі - розпорядження № P-23066/Л). З

Із доповідної записки начальника служби геопросторової підтримки управління сил підтримки управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » полковника ОСОБА_4 слідує, що в ході проведення службової перевірки встановлено, що 13.02.2025р. до ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » надійшло розпорядження № Р-23066/Л щодо надання відповіді в термін до 20.02.2025р. на звернення громадянки щодо отримання належних виплат за її загиблого чоловіка військовослужбовця Військової частини НОМЕР_4 . Виконання вимог розпорядження № Р-23066/Л було покладено на тимчасово виконуючу обов`язки начальника управління цивільно-військового співробітництва штабу управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » майора ОСОБА_5 , яка відповідно до наказу № 48 від 17.02.2025р. перебувала у відпустці за сімейними обставинами терміном 10 днів у зв`язку із смертю батька, з 17.02.2025р. (а.с.8-9).

3 17.02.2025р. по 22.02.2025р. тимчасове виконання обов`язків начальника управління цивільно-військового співробітництва штабу управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » покладено на офіцера відділу соціального супроводу управління цивільно-військового співробітництва штабу управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » майора ОСОБА_6 .

Звернення громадянки було опрацьовано майором ОСОБА_7 та 01.03.2025р. за належністю надіслане до Військової частини НОМЕР_3 та ІНФОРМАЦІЯ_3 для надання відповіді. У зв`язку з тим, що майор ОСОБА_8 приступила до виконання службових обов`язків за посадою 12.02.2025р., та у період з 17 по 21.02.2025р. виконувала обов`язки начальника управління цивільно-військового співробітництва штабу управління ОК «Захід», відсутністю, з поважних причин, решти особового складу управління цивільно-військового співробітництва штабу управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 », великою кількістю надходжень скарг, звернень, запитів від громадян, адвокатів, народних депутатів України, державних органів управління та громадських організацій, вказана військовослужбовець (позивач) не надала своєчасно відповідь на звернення громадянки, а відтак неналежно виконувала службові обов`язки, не забезпечила належний контроль та не виконала у визначені терміни вимоги розпорядження № P-23066/Л (а.с.8-9).

За результатами проведеної перевірки тимчасово виконуючим обов`язки командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 13.03.2025р. винесено наказ № 254 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», згідно якого за неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог абз.2, 3, 4, 5 ст.11, ст.16 Статуту внутрішньої служби ЗС України, затв. Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», на підставі ст.45, 48, 56 Дисциплінарного статуту ЗС України, затв. законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» майора ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення «сувора догана» (а.с.5-6).

Вважаючи протиправним наказ про притягнення майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді «суворої догани», представник позивача звернулася до суду із розглядуваним позовом.

Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами службової перевірки доведено наявність дисциплінарного проступку в діях позивача. Зокрема, майора ОСОБА_1 неналежно виконала свої службові обов`язки, а саме: тимчасово виконуючи обов`язки начальника управління цивільно-військового співробітництва штабу управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у період з 17.02.2025р. по 21.02.2025р. не виконала розпорядження начальника штабу-заступника командувача Сухопутних військ ЗС України № Р-23066/Л від 13.02.2025р. про надання відповіді на звернення громадянки в строк до 20.02.2025р., у зв`язку з тимчасовим покладенням на неї таких обов`язків, оскільки приймаючи таку посаду, остання повинна була неухильно дотримуватись покладених на неї обов`язків, через що несе повну відповідальність за виконання/невиконання всіх функцій та обов`язків, передбачених посадою, на яку її тимчасово призначили.

Отже, відповідачем належними та допустимими доказами доведено наявність правових та фактичних підстав для прийняття оскаржуваного наказу № 254 від 13.03.2025р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, в якому відповідач навів обґрунтовані підстави та мотиви для прийняття такого наказу, а тому такий наказ є правомірним та не підлягає скасуванню.

При цьому суд врахував, що при обранні виду дисциплінарного стягнення командир реалізує свої дискреційні повноваження, з огляду на що суд не вправі втручатись у здійснення ним вказаних повноважень та перебирати на себе відповідні функції.

Окрім цього, враховуючи що до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, у задоволенні похідної вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну премію за березень 2025 року слід відмовити.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав щодо задоволення заявленого позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Особливістю спірних правовідносин є те, що вони виникли під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб, який у подальшому продовжений іншими Указами Президента України та діє на сьогоднішній час.

Відповідно, у таких умовах особлива відповідальність покладається на військових, адже саме вони несуть державну службу особливого характеру, що полягає у здійсненні професійної оборони держави, її незалежності та територіальної цілісності.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України № 2232-XII від 25.03.1992р. «Про військовий обов`язок і військову службу» /далі – Закон № 2232-XII/.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 4 ст.2 Закону № 2232-XII встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України № 548-XIV від 24.03.1999р. «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі – Статут).

Відповідно до положень Статуту він визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Згідно з п.1 ст.11 Статуту військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Статтею 16 Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом (ст.26 Статуту).

Згідно з ст.28 Статуту єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно- правовими актами.

Законом України № 551-XIV від 24.03.1999р. «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі – Дисциплінарний статут ЗС України, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до вимог ст.ст.1, 2 Дисциплінарного статуту ЗС України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗС України визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

За стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність. (ст.5 Дисциплінарного статуту ЗС України).

Згідно ст.6 Дисциплінарного статуту ЗС України право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту (ч.1 ст.7 Дисциплінарного статуту ЗС України).

Отже, до кожного військовослужбовця висуваються підвищенні вимоги, що пов`язано з особливим статусом всіх військових формувань та державною службою особливого характеру, пов`язаній із обороню України її незалежності та територіальної цілісності, а особливо в період дії воєнного стану. При цьому військовослужбовець зобов`язаний неухильно дотримуватись порядку і правил.

Відповідно до частини 4 ст.12 Дисциплінарного статуту ЗС України керівники (начальники) регіональних (територіальних) органів і регіональних (територіальних) органів управління військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями користуються стосовно підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою командувача військ оперативного командування.

Згідно із частиною 1 ст.45 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту ЗС України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ст.48 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту ЗС України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Статтею 56 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту ЗС України передбачено, що командир корпусу, командувач військ оперативного командування, командувач виду, окремого роду військ (сил) Збройних Сил України має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами «а» - «ґ», а також пунктами «д» - «ж» (до підполковника включно) статті 48 цього Статуту.

Згідно із ст.83 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту ЗС України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Відповідно до частини першої ст.84 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту ЗС України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Згідно з ч.1 ст.85 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту ЗС України службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Відповідно до ст.86 Дисциплінарного статуту ЗС України, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Згідно ст.88 Дисциплінарного статуту ЗС України військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Враховуючи викладене, підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного правопорушення, що виявилося у невиконанні чи неналежному виконанні службових обов`язків або порушенні військової дисципліни.

Для правомірного притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності обов`язковою є наявність складу правопорушення, що передбачає: фіксацію самого факту порушення; повне доведення вини військовослужбовця; встановлення ступеня його вини; з`ясування причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.

З метою уточнення обставин, визначення ступеня вини, а також виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, прийняттю рішення про накладення дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.

Згідно із ч.1 ст.87 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту ЗС України дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Наказом Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» № 608 від 21.11.2017р., зареєстр. в Міністерстві юстиції України 13.12.2017р. за № 1503/31371) затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі – Порядок № 608). Цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Відповідно до абз.2 п.2 розділу І Порядку № 608 службова перевірка – комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цього Порядку, з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з`ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення.

Згідно з п.п.1, 2 Розділу VІІ Порядку № 608 з метою перевірки інформації про факт правопорушення, з`ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, а також якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення, проводиться службова перевірка.

Під час службової перевірки встановлюються: особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення або порушення виконавської дисципліни; обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) правопорушення або порушення виконавської дисципліни; не виконані або неналежно виконані військовослужбовцем розпорядження, доручення, вказівки начальників, службові обов`язки; наявність чи відсутність події, з приводу якої призначалась перевірка. У разі необхідності уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного правопорушення, за фактом якого проведено службову перевірку, та ступеня вини військовослужбовця за результатами службової перевірки може бути проведено службове розслідування.

Пунктом 3 Розділу VІІ Порядку № 608 визначено, що службова перевірка проводиться за письмовим рішенням відповідного командира (начальника), у якому зазначаються відомості про посадових осіб, яким доручається проведення перевірки, її мета та дата завершення. Строк проведення перевірки встановлюється з урахуванням мети, обсягу визначених завдань та кількості особового складу, який залучається. Письмове рішення командира (начальника) оформлюється шляхом накладення відповідної резолюції на документі (рапорті (доповіді)) про необхідність проведення перевірки або видання окремого доручення (доручення), розпорядження на її проведення.

Відповідно до п.п.8, 9 Розділу VІІ Порядку № 608 результати службової перевірки оформлюються доповідною запискою на ім`я посадової (службової) особи, яка призначила перевірку, та підписуються посадовою (службовою) особою, яка провела її одноособово, або головою комісії.

У доповідній записці зазначаються підстави та мета проведення службової перевірки, службові особи, які її проводили, вжиті заходи та отримані результати, висновки і пропозиції та інші відомості, необхідні для прийняття посадовою (службовою) особою, яка призначила перевірку, законного рішення.

Встановлено та матеріалами справи підтверджено, що командиру Військової частини НОМЕР_1 доручено призначити службову перевірку щодо невиконання розпорядження начальника штабу - заступника командувача Сухопутних військ ЗС України № Р-23066/Л від 13.02.2025р., яке було доручено посадовим особам Військової частини НОМЕР_1 .

На виконання вимог розпоряджень начальника штабу-заступника командувача Сухопутних військ ЗС України № 765/в3/4201 від 05.03.2025р. та командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 32477 від 05.03.2025р. начальником служби геопросторової підтримки управління сил підтримки управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » проведена службова перевірка з метою з`ясування причин несвоєчасного виконання розпорядження начальника штабу - заступника командувача Сухопутних військ ЗС України № Р-23066/Л від 13.02.2025р.

З доповідної записки начальника служби геопросторової підтримки управління сил підтримки управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » слідує, що в ході проведення службової перевірки встановлено, що 13.02.2025р. до ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » надійшло розпорядження № Р-23066/Л щодо надання відповіді в термін до 20.02.2025р. на звернення громадянки щодо отримання належних виплат за її загиблого чоловіка військовослужбовця Військової частини НОМЕР_4 ; виконання вимог розпорядження № Р-23066/Л було покладено на тимчасово виконуючу обов`язки начальника управління цивільно-військового співробітництва штабу управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » майора ОСОБА_7 , яка відповідно до наказу № 48 від 17.02.2025р. з 17.02.2025р. перебувала у відпустці за сімейними обставинами терміном 10 днів у зв`язку із смертю батька.

3 17.02.2025р. по 22.02.2025р. тимчасове виконання обов`язків начальника управління цивільно-військового співробітництва штабу управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було покладено на офіцера відділу соціального супроводу управління цивільно-військового співробітництва штабу управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » майора ОСОБА_1 . Звернення громадянки було опрацьовано майором ОСОБА_7 та 01.03.2025р. за належністю надіслане до Військової частини НОМЕР_3 та ІНФОРМАЦІЯ_3 для надання відповіді.

У зв`язку з тим, що майор ОСОБА_1 приступила до виконання службових обов`язків за посадою 12.02.2025р. та у період з 17.02.2025р. по 21.02.2025р. виконувала обов`язки начальника управління цивільно-військового співробітництва штабу управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 », відсутністю з поважних причин решти особового складу управління цивільно-військового співробітництва штабу управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 », великою кількістю надходжень скарг, звернень, запитів від громадян, адвокатів, народних депутатів України, державних органів управління та громадських організацій, позивач не надала своєчасно відповідь на звернення громадянки, а відтак неналежно виконувала службові обов`язки, не забезпечила належний контроль та не виконала у визначені терміни вимоги розпорядження № P-23066/Л.

Апеляційний суд враховує, що п.3 розділу VІІ Порядку № 608 визначено, що службова перевірка проводиться за письмовим рішенням відповідного командира (начальника), у якому зазначаються відомості про посадових осіб, яким доручається проведення перевірки, її мета та дата завершення.

Водночас як вбачається з матеріалів справи, а саме з доповідної записки начальника служби геопросторової підтримки управління сил підтримки управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 », службову перевірку призначено та проведено на виконання вимог розпорядження начальника штабу – заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 765/в3/4201 від 05.03.2025р., а також розпорядження командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 32477 від 05.03.2025р.

Таким чином, факт видання уповноваженими керівниками відповідних розпорядчих документів спростовує твердження позивача про відсутність правових підстав для проведення перевірки. За таких обставин посилання позивача на відсутність рішення компетентного командира про призначення службової перевірки є юридично необґрунтованими і такими, що повністю спростовуються дослідженими судом письмовими доказами.

Водночас, з доповідної записки начальника служби геопросторової підтримки управління сил підтримки управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » слідує, що службова перевірка проведена на виконання вимог розпоряджень начальника штабу-заступника командувача Сухопутних військ ЗС України № 765/в3/4201 від 05.03.2025р. та командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 32477 від 05.03.2025р., що свідчить про безпідставність посилань позивача на відсутність рішення командира про проведення службової перевірки.

При цьому доповідна записка відповідає вимогам п.9 Розділу VІІ Порядку № 608, зокрема, в ній зазначено підстави та мету проведення службової перевірки, службову особу, яка її проводила, вжиті заходи та отримані результати, з посиланням на пояснення позивача та майора ОСОБА_9 .

Зокрема, у матеріалах справи наявний бланк отримання пояснень від 06.03.2025р. офіцера відділу соціального супроводу управління ЦВС штабу ОСОБА_3 , в яких ОСОБА_3 зазначила, що відповідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 48 від 17.02.2025р. їй була надана відпустка за сімейними обставинами терміном на 10 діб. Враховуючи великий обсяг покладених завдань на підрозділ, визначених Положенням управління цивільно-військового співробітництва штабу, функціональними обов`язками, великою кількістю надходжень для опрацювання до управління цивільно-військового співробітництва штабу скарг, звернень, запитів від громадян, адвокатів, народних депутатів України, державних органів громадських організацій та громадських організацій, звернення заявниці не було вчасно опрацьовано. 01.03.2025р. вказана скарга за належністю була надіслана до Військової частини НОМЕР_3 та ІНФОРМАЦІЯ_3 для надання відповіді заявниці.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено порядок проведення службової перевірки, оскільки останнє здійснювалось без повідомлення позивача про її проведення та без належного відібрання письмових пояснень. Водночас, як зазначає позивач, на прохання ОСОБА_7 , позивач перекинула власні пояснення через мережу WhatsApp, що свідчить про те, що характер та обставини вчинення правопорушення належним чином відповідачем не встановлені.

У частині вказаних доводів апеляційний суд враховує, що відповідно до абз.4 п.6 розділу VІІ Порядку № 608 проведення службової перевірки здійснюється за загальними правилами проведення службових розслідувань, встановленими розділами III та цього Порядку, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Зокрема, розділом ІV Порядку № 608 визначено повноваження осіб під час службового розслідування. Пунктом 2 Розділу ІV Порядку № 608 передбачено, що особи, які проводять службове розслідування, мають право, серед іншого: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані).

Отже, зміст зазначеної норми свідчить, що отримання письмових пояснень є диспозитивним правом (повноваженням) особи, яка проводить розслідування, а не її імперативним обов`язком. Цей висновок додатково підтверджується пунктом 1 Розділу IV Порядку № 608, яким у переліку обов`язків уповноваженої особи не передбачено вимоги щодо обов`язкового відібрання пояснень під час службового розслідування (перевірки).

Аналізуючи доводи позивача щодо процесуальних порушень під час проведення службового розслідування, апеляційний суд зазначає, що чинне законодавство України не пов`язує відсутність письмових пояснень військовослужбовця з обов`язковим визнанням результатів перевірки протиправними або автоматичним скасуванням накладеного дисциплінарного стягнення.

Відібрання пояснень є правовою процесуальною гарантією об`єктивності розслідування та забезпечення права особи на захист. Проте, цей процедурний елемент не може слугувати інструментом для уникнення від юридичної відповідальності за вчинене правопорушення, якщо факт останнього повністю та беззаперечно доведений сукупністю інших належних, допустимих та достатніх доказів, наявних у матеріалах справи.

Водночас, апеляційний суд враховує ту обставину, що доповідна записка все ж містить посилання на надані позивачем пояснення щодо питання опрацювання звернення громадянки, яке надійшло до штабу Військової частини НОМЕР_1 13.02.2025р., які відповідають змісту пояснень, наданих позивачем до її позовної заяви (а.с.12-13).

Зокрема, у своїх письмових поясненнях позивач зазначила, що у період з 17 до 21 лютого (включно) виконувала обов`язки начальника управління ЦВС штабу Військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з відсутністю інших офіцерів управління ЦВС. У вказаних поясненнях позивач також зазначила, що на управління ЦВС штабу Військової частин НОМЕР_1 щодня надходить не менше як 20-30 звернень як за напрямком соціального супроводу так і ЦВС, окрім інших скарг та звернень громадян, адвокатів тощо, а кожне звернення потребує якісного опрацювання та часто попереднього перенаправлення до підпорядкованих підрозділів з метою всебічного вивчення, що несе за собою додаткові часові витрати. Станом на 05.03.2023р. Військова частина НОМЕР_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 були надіслані розгорнуті відповіді на адресу заявниці, час надання відповідей знаходиться в межах норм чинного законодавства України.

Отже, у вказаних поясненнях позивач підтверджує, що в період з 17 до 21 лютого (включно) вона тимчасово виконувала обов`язки начальника управління цивільно-військового співробітництва штабу управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та у зв`язку з великим надходженням звернень, заява громадянки, яка надійшла до штабу Військової частини НОМЕР_1 13.02.2025р., станом на 05.03.2025р. була розглянута Військовою частиною НОМЕР_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 з наданням розгорнутих відповідей.

Вказані пояснення позивача не містять посилань на її необізнаність про наявність розпорядження № Р-23066/Л від 13.02.2025р. щодо надання відповіді на звернення громадянки в термін до 20.02.2025р., як і того, що у позивача була відсутня технічна можливість щодо вчасного виконання такого розпорядження та надання відповіді на звернення в термін до 20.02.2025р., у зв`язку з покладенням на позивача тимчасових обов`язків начальника управління цивільно-військового співробітництва штабу управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та відповідно виконання функціональних обов`язків у зв`язку з прийняттям такої посади.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає безпідставними та відхиляє доводи позивача про неналежне її повідомлення щодо необхідності опрацювання розпорядження № Р-23066/Л від 13.02.2025р. та про неможливість такого опрацювання, у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 нібито зняла з бази надходжень електронного документообігу (СЕДО) вказане розпорядження та позивачу було невідомо про його наявність, оскільки вони є суто суб`єктивними, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються достовірними доказами в матеріалах справи.

З урахуванням висновків проведеної службової перевірки, оформленої доповідною запискою начальника служби геопросторової підтримки управління сил підтримки управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 », тимчасово виконуючим обов`язки командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » винесено наказ № 254 від 13.03.2025р., яким майора ОСОБА_1 за неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог абз.2, 3, 4, 5 ст.11, ст.16 Статуту внутрішньої служби ЗС України, на підставі ст.ст.45, 48, 56 Дисциплінарного статуту ЗС України притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана».

Статутом внутрішньої служби ЗС України встановлені загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

За приписами ст.16 Статуту внутрішньої служби ЗС України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.

У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку, на військовослужбовця може бути накладено владою командира дисциплінарне стягнення, яке може бути оголошено або особисто, або у письмовому наказі (розпорядженні), або на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

З матеріалів службової перевірки слідує, що позивач неналежно виконала свої службові обов`язки, а саме тимчасово виконуючи обов`язки начальника управління цивільно-військового співробітництва штабу управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у період з 17.02.2025р. по 21.02.2025р. не виконала розпорядження начальника штабу-заступника командувача Сухопутних військ ЗС України № Р-23066/Л від 13.02.2025р. про надання відповіді на звернення громадянки в строк до 20.02.2025р., у зв`язку з тимчасовим покладенням на неї таких обов`язків, оскільки приймаючи таку посаду позивач повинна була неухильно дотримуватись покладених на неї обов`язків та несе повну відповідальність за виконання/невиконання всіх функцій та обов`язків, передбачених посадою, на яку її тимчасово призначили.

Відтак, матеріалами службової перевірки доведено наявність дисциплінарного проступку в діях позивача, що полягає в неналежному виконанні службових обов`язків та незабезпеченні своєчасного виконання вимог розпорядження № P-23066/Л, у зв`язку з покладенням на позивача тимчасових обов`язків начальника управління цивільно-військового співробітництва штабу управління ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та відповідно виконання функціональних обов`язків у зв`язку з прийняттям такої посади.

При цьому апеляційний суд відхиляє доводи позивача щодо порушення відповідачем послідовності застосування дисциплінарних стягнень та накладення на неї надто суворого дисциплінарного стягнення, без дотримання послідовності, з огляду на таке.

Відповідно до ст.86 Дисциплінарного статуту ЗС України якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Таким чином, при обранні виду дисциплінарного стягнення командир реалізує свої дискреційні повноваження, з огляду на що суд не вправі втручатись у здійснення ним вказаних повноважень та перебирати на себе відповідні функції.

Дисциплінарний статут ЗСУ не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості, що в свою чергу наділяє уповноважену особу певною дискрецією у визначенні виду стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.

Водночас, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст.2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, оскаржуваний наказ № 254 від 13.03.2025р. містить належне обґрунтування із посиланням на фактичні обставини, встановлені за результатами службової перевірки, а також чітку правову кваліфікацію підстав притягнення позивача до відповідальності у відповідності до норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини справи та викладені норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено наявність правових та фактичних підстав для прийняття оскаржуваного наказу № 254 від 13.03.2025р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, в якому відповідач навів обґрунтовані підстави та мотиви для прийняття такого наказу, а тому такий наказ є правомірним.

У частині позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну премію за березень 2025 року у повному від посадового окладу розмірі у передбаченому законодавством порядку, апеляційний суд враховує наступне.

Виплата премії військовослужбовцям є складовою грошового забезпечення та здійснюється відповідно до наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018р. «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі – Порядок № 260).

Відповідно до п.1 розділу XVI Порядку № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Абзацом 2 п.4 розділу XVI Порядку № 260 передбачено, що при порушенні військової дисципліни військовослужбовцями під час виконання ними службових обов`язків, незадовільному виконанні службових обов`язків, виплата щомісячної премії здійснюється в таких розмірах у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму від чотирьох до семи прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

Аналізуючи правомірність дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу щомісячної премії, апеляційний суд виходить із того, що преміювання військовослужбовців перебуває у прямій залежності від дотримання ними військової дисципліни, вчинення дисциплінарних правопорушень та/або накладення дисциплінарних стягнень.

Згідно з нормами чинного законодавства визначення конкретного розміру щомісячної премії та додаткових винагород належить до виключних дискреційних повноважень командира військової частини. Зазначені повноваження реалізуються керівництвом одноособово з урахуванням особистого внеску військовослужбовця в загальні результати служби та за умови відсутності фактів порушення військової дисципліни.

Оскільки до позивача у встановленому законом порядку було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, тому дії відповідача щодо обмеження чи позбавлення позивача преміювання за відповідний період є правомірними, вчиненими на підставі та в межах наданих командиру повноважень.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення основних позовних вимог, похідна вимога позивача щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити щомісячну премію за березень 2025 року також не підлягає задоволенню.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів приходить до переконливого висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленого позову, через що останній не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача залишено без задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Відповідно до правил ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ОСОБА_1 .

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.11.2025р. в адміністративній справі № 460/6925/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 24.09.2026р.