Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №380/13147/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/13147/26 пров. № А/857/38800/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Глушка І.В. та Глазька С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника Сидорця Михайла Олексійовича, діючого на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2026р. про повернення позовної заяви представника ОСОБА_2 , діючого на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, скасування наказу про мобілізацію (суддя суду І інстанції: Мартинюк В.Я., час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 30.06.2026р., м.Львів; дата складання повної ухвали суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2026р. повернуто позивачу ОСОБА_1 в порядку п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства /КАС/ України позовну заяву представника Сидорця М.О., діючого на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_2 / про визнання дій протиправними, скасування наказу про мобілізацію (а.с.19-20).

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив представник Сидорець М.О., діючий на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення питання про повернення позовної заяви (а.с.25-28).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що на виконання ухвали суду від 30.06.2026р. про залишення позовної заяви без руху він усунув недоліки позовної заяви, через що правові підстави для повернення позову були відсутніми.

Зокрема, 02.07.2026р. до суду надійшла нова редакція позовної заяви та квитанція про сплату судового збору.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст.312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, 25.06.2026р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) представник Сидорець М.О., діючий на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати дії керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 протиправними; скасувати наказ про мобілізацію ОСОБА_1 (а.с.1-3).

Ухвалою суду від 30.06.2026р. залишено позовну заяву представника Сидорця М.О., діючого на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_1 , без руху для усунення визначених судом недоліків в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали (а.с.8-9).

Серед виявлених недоліків позовної заяви вказано на необхідність представлення нової редакції позовної заяви із зазначенням відомостей про наявність/відсутність електронного кабінету; документа про сплату судового збору в розмірі 1331 грн. 20 коп.

30.06.2026р. представник позивача через засоби поштового зв`язку скерував на адресу суду першої інстанції нову редакцію позовної заяви та квитанцію про сплату судового збору; вказані документи отримані судом 02.07.2026р., що стверджується відміткою вхідної кореспонденції (долучені до матеріалів справи в поштовому конверті – а.с.24).

Згідно ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2026р. заявлений позов повернуто позивачу ОСОБА_1 , оскільки останній не виконав у визначений судом строк вимоги ухвали суду від 30.06.2026р. про залишення позовної заяви без руху, а саме не подав нову редакцію позовної заяви та докази сплати судового збору. При цьому суд врахував додаткові докази і клопотання представника позивача, що надійшли до суду 30.06.2026р.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.

Питання залишення позовної заяви без руху та повернення позову врегульовані діючим процесуальним законом - КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, відповідно до ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1).

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч.2).

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Отже, повернення позовної заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише у тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.

Згідно фактичних обставин 30.06.2026р. на виконання вимог ухвали суду від 30.06.2026р. представник позивача скерував до суду нову редакцію позовної заяви та докази сплати судового збору.

Останні надійшли до суду 02.07.2026р., що стверджується відомостями реєстраційної позначки суду.

Незважаючи на встановлений 10-денний термін для усунення недоліків позовної заяви, надіслані представником позивача нова редакція позовної заяви і докази сплати судового збору не були враховані судом.

Натомість, суд помилково розглянув подані представником позивача клопотання від 29.06.2026р. про долучення додаткових доказів по справі, заяву від 29.06.2026р. про відсутність іншого позову та електронного кабінету, клопотання від 29.06.2026р. про виправлення технічної помилки (а.с.11-18) як документи, що були скеровані на виконання ухвали суду від 30.06.2026р. про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, підстави для повернення позовної заяви представника Сидорця М.О., діючого на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України, на думку колегії суддів, визначено судом передчасно.

При цьому, залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви відбулося протягом одного дня; докази вручення стороні позивача копії ухвали про залишення позовної заяви без руху в матеріалах справи є відсутніми, що беззаперечно вказує на поспішність дій суду.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини /ЄСПЛ/ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі De Geouffre de la Pradelle v. France від 16.12.1992р., заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі Bellet v. France від 04.12.1995р., заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .

При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що повернення позовної заяви в розглядуваному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст.64 Конституції України, не може бути обмежене (п.п.1, 2 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25.12.1997р., абз.7 п.3 мотивувальної частини Рішення № 11-рп/2012 від 25.04.2012р.).

Крім цього, у низці рішень ЄСПЛ, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи зазначені положення законодавства апеляційний суд вважає, що повернення позовної заяви позивачу в досліджуваному випадку призведе до порушення права, визначеного Конституцією України, на доступ до правосуддя.

Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на викладене, враховуючи приписи п.п.1, 4 ч.1 ст.320 КАС України, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного повернення позовної заяви, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

В порядку ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат в цьому апеляційному провадженню є відсутніми.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.ст.243, 311, 312, п.п.1, 4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Сидорця Михайла Олексійовича, діючого на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2026р. про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 380/13147/26 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді І. В. Глушко

С. М. Глазько

Дата складання повного судового рішення: 24.09.2026р.