Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №500/6692/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/6692/25 пров. № А/857/20125/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року (головуючий суддя Чепенюк О.В., м.Тернопіль) у справі №500/6692/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

25.11.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні трудового стажу на пільгових умовах (із врахуванням кратності) та перерахунку пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025 про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 30.06.1980 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі, який підлягає зарахуванню у пільговому обчисленні, та здійснити відповідний перерахунок пенсії.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду його роботи з 01.07.1980 по 31.12.1990 у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в пільговому обчисленні з урахуванням кратності з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік шість місяців. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.1980 по 31.12.1990 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в пільговому обчисленні з урахуванням кратності з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік шість місяців, здійснивши перерахунок пенсії за віком з врахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

18.02.2026 позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій просив відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Додатковим рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким заяву залишити без розгляду. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження оплати коштів клієнтом по договору про надання правичої допомоги на загальну суму 8000,00 грн. Вказує, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на вказані вище обставини, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення у справі.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного додаткове рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Відповідно до положень статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів, оглядаючи матеріали справи, зазначає, що для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано такі документи: договір про надання правничої допомоги від 15.09.2025, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом адвокатського об`єднання «Юр-Центр» Фігурським М.А., додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 15.09.2025, акт про надання правничої допомоги від 17.02.2025.

Відповідно до умов укладеного 15.09.2025 договору про надання правової допомоги, клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає адвокатському об`єднанню доручення, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання відповідно до доручення клієнта забезпечити юридичний супровід та представництво інтересів в Тернопільському окружному адміністративному суді (пункт 1.1). У договору визначено обов`язки сторін. Адвокатське Об`єднання зобов`язане, зокрема, надавати правову допомогу клієнтам компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність в урахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта і можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до належного виконання доручення (пункт 2.1); клієнт зобов`язаний, зокрема, приймати та оплачувати послуги, передбачені цим договором, у разі виникнення потреби оплати фактичних витрат пов`язаних з виконанням даного договору оплачувати такі витрати (пункт 4.1). Розмір гонорару за надання правничої допомоги, порядок та строки його сплати встановлюється відповідно до додаткової угоди укладеної між сторонами, що є невід`ємним додатком до цього договору або за домовленістю сторін (пункт 6.1).

Сторонами договору 15.09.2025 складено та підписано додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 15.09.2025, згідно з якою сторони дійшли згоди, що розмір гонорару адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги клієнту з представництва його інтересів у Тернопільському окружному адміністративному суді під час судового розгляду справи буде становити фіксовану суму 8 000,00 грн та не залежить від обсягу наданих послуг (виконаних робіт),

Представником позивача надано акт про надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 15.09.2025, датований 17.02.2025, без опису наданої правничої допомоги та їх вартості.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження оплати коштів клієнтом по договору про надання правничої допомоги в сумі 8 000,00 грн, проте апеляційний суд з урахуванням правового висновку у постановах Верховного Суду від 05.03.2021 (справа №200/10801/19-а), від 16.03.2021 (справа №520/12065/19), від 23.12.2021 (справа №280/1361/21) виходить з того, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

А тому, з огляду на обсяг наданих адвокатами послуг, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яку належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області становить 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі № 500/6692/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар