Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №140/14775/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/14775/24 пров. № А/857/23122/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.05.2025р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській обл., Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов`язання провести перерахунок і виплати заробітної плати та інших видів виплат, здійснити нарахування і виплату індексації та компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати (суддя суду І інстанції: Андрусенко О.О., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 06.05.2025р., м.Луцьк; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

17.12.2024р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила про:

визнання дій протиправними Територіального управління /ТУ/ Державної судової адміністрації /ДСА/ України у Волинській обл., що полягають у нарахуванні та виплаті надбавки (доплати) до посадового окладу за вислугу років у неналежному (заниженому) розмірі відсотка та з бази обчислення, невідповідної вимогам ч.4 ст.44 Закону України № 2862-ХІІ від 15.12.1992р. «Про статус суддів» (надалі - Закон № 2862-ХІІ), а саме: у розмірі 20 % від посадового окладу замість 25 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 16.05.2002р. по 31.08.2002р. включно; у розмірі 20 % від посадового окладу замість 30 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.09.2002 по 31.12.2004 включно; у розмірі 25 % від посадового окладу замість 30 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. включно; у розмірі 25 % замість 30 % від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. включно; у розмірі 25 % від посадового окладу замість 30 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. включно; у розмірі 40 % від посадового окладу, замість бази обчислення - від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас - за спірний період з 01.09.2007р. по 31.12.2007р. включно; у розмірі 40 % від посадового окладу, замість бази обчислення - від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 22.05.2008р. по 31.12.2011р. включно;

визнання дій протиправними ТУ ДСА України в Волинській обл., що полягають у нарахуванні та виплаті окладу у неналежному (заниженому) розмірі, невідповідному, зокрема, постанові Кабінету Міністрів /КМ/ України № 865 від 03.09.2005р. «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (надалі - Постанова № 865), за спірний період з 19.08.2009р. по 31.12.2010р. включно та, як наслідок, інших складових суддівської винагороди (зарплати), для обчислення яких враховується розмір окладу, у заниженому розмірі у цей же період;

визнання дій протиправними ТУ ДСА України в Волинській обл., що полягають у нарахуванні та виплаті суддівської винагороди (заробітку, зарплати) для оплати часу щорічних відпусток та додаткових відпусток, лікарняних (листків непрацездатності) матеріальної допомоги, у неналежному (заниженому) розмірі внаслідок нарахування у неналежному (заниженому) розмірі доплати за вислугу років у вказані спірні періоди: з 16.05.2002р. по 31.08.2002р. включно; з 16.05.2002р. по 31.08.2002р. включно; з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. включно; з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. включно; з 01.09.2007р. по 31.12.2007р. включно; з 22.05.2008р. по 31.12.2011р. включно; окладу у вказаний спірний період з 22.05.2008р. по 31.12.2011р. включно - протягом 2006 - 2011 років та у 2012 році;

зобов`язання ТУ ДСА України в Волинській обл. провести перерахунок та виплату надбавки (доплати) до посадового окладу за вислугу років у належному розмірі відсотка та відповідно з вимогам ч.4 ст.44 Закону № 2862-ХІІ в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів» № 4015 - 12 (1994р.), а саме: у розмірі 25 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 16.05.2002р. по 31.08.2002р. включно; у розмірі 30 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.09.2002р. по 31.12.2004р. включно; у розмірі 30 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. включно; у розмірі 30 % від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. включно; у розмірі 30 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. включно; у розмірі 40 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.09.2007р. по 31.12.2007р. включно; у розмірі 40 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 22.05.2008р. по 31.12.2011р. включно - з урахуванням виплачених сум і податків, зборів та обов`язкових платежів;

зобов`язання ТУ ДСА України в Волинській обл. провести перерахунок та виплату окладу в належному розмірі, відповідному Постанові № 865, за спірний період з 19.08.2009р. по 31.12.2010р. включно та, відповідно, інших складових суддівської винагороди (зарплати), для обчислення яких враховується розмір окладу, за цей же період - з урахуванням виплачених сум і податків, зборів та обов`язкових платежів;

зобов`язання ТУ ДСА України в Волинській обл. провести перерахунок та виплату суддівської винагороди (заробітку, зарплати) для оплати часу щорічних відпусток та додаткових відпусток, лікарняних (листків непрацездатності) матеріальної допомоги, у належному розмірі після нарахування у належному розмірі відповідно до зазначених вимог надбавки (доплати) до посадового окладу за вислугу років у вказані вище спірні періоди: з 16.05.2002р. по 31.08.2002р. включно; з 16.05.2002р. по 31.08.2002р. включно; з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. включно; з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. включно; з 01.09.2007р. по 31.12.2007р. включно; з 22.05.2008р. по 31.12.2011р. включно; окладу у вказаний спірний період з 19.08.2009р. по 31.12.2010р. включно відповідно до Постанови № 865 протягом 2006-2011 років та у 2012 році, з урахуванням виплачених сум і податків, зборів та обов`язкових платежів;

зобов`язання ТУ ДСА України в Волинській обл. нарахувати та виплатити, з врахуванням сум недоплачених: надбавки за вислугу років; суддівської винагороди (зарплати) за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших виплат у спірні періоди з 16.05.2002р. по 31.08.2002р. включно; з 16.05.2002р. по 31.08.2002р. включно; з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. включно; з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. включно; з 01.09.2007р. по 31.12.2007р. включно; з 22.05.2008р. по 31.12.2011р. включно, а також суми недоплаченого всупереч первісній редакції Постанові № 865 посадового окладу у належному розмірі у спірний період з 19.08.2009р. по 31.12.2010р. включно, компенсацію відповідно до Закону України № 2050-III від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (надалі - Закон № 2050-ІІІ), індексацію відповідно до Закону України № 1282-XII від 03.07.1991р. «Про індексацію грошових доходів населення» (надалі - Закон № 1282-XII);

зобов`язання ТУ ДСА України в Волинській обл. нарахувати суми компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та індексації відповідно до Закону № 1282-XII з врахуванням невиплаченої вчасно суми суддівської винагороди за період з 18.04.2020р. по 27.08.2020р. у розмірі 204870 грн. 83 коп., не виплаченої по даний час, що зазначена як заборгованість по виплаті суддівської винагороди у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2022р. у справі № 140/15550/21, по дату ухвалення рішення суду в розглядуваній справі;

зобов`язання ТУ ДСА України в Волинській обл. нарахувати та виплатити суми компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та індексації відповідно до Закону № 1282-XII з врахуванням невиплачених вчасно сум: суддівської винагороди, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, одноразової матеріальної допомоги за період з 01.01.2021р. по 31.12.2021р. та з 01.01.2022р. по 18.01.2022р., обчисленої відповідно до ст.130 Конституції України, ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатної особи за період з 01.01.2021р. по 31.12.2021р. в розмірі 2270 грн. та за період з 01.01.2022р. по 18.01.2022р. в розмірі 2481 грн., обчислені в загальній сумі біля 185000 грн., однак, не виплачені по даний час, але зазначені як заборгованість по виплаті суддівської винагороди у рішенні Волинського окружного адміністративного суду в справі № 140/7684/22, по дату ухвалення рішення суду в розглядуваній справі;

зобов`язання Державної судової адміністрації /ДСА/ України здійснити фінансування ТУ ДСА України в Волинській обл. з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів коштів для проведення виплати перерахованої відповідачем - ТУ ДСА України в Волинській області - надбавки (доплати) до посадового окладу за вислугу років у належному розмірі відсотка та відповідно з вимогам ч.4 ст.44 Закону № 2862-ХІІ, а саме: у розмірі 25 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 16.05.2002р. по 31.08.2002р. включно; у розмірі 30 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.09.2002р. по 31.12.2004р. включно; у розмірі 30 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. включно; у розмірі 30 % від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. включно; у розмірі 30 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. включно; у розмірі 40 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 01.09.2007р. по 31.12.2007р. включно; у розмірі 40 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за спірний період з 22.05.2008р. по 31.12.2011р. включно - з урахуванням виплачених сум і податків, зборів та обов`язкових платежів; окладу в належному розмірі, відповідному Постанові № 865, за спірний період з 19.08.2009р. по 31.12.2010р. включно та, відповідно, інших складових суддівської винагороди (зарплати), для обчислення яких враховується розмір окладу, за цей же період; суддівської винагороди (заробітку, зарплати) для оплати часу щорічних відпусток та додаткових відпусток, лікарняних (листків непрацездатності) матеріальної допомоги, у належному розмірі після нарахування у належному розмірі надбавки (доплати) до посадового окладу за вислугу років у вказані спірні періоди: з 16.05.2002р. по 31.08.2002р. включно; з 16.05.2002р. по 31.08.2002р. включно; з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. включно; з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. включно; з 01.09.2007р. по 31.12.2007р. включно; з 22.05.2008р. по 31.12.2011р. включно; окладу у вказаний спірний період з 22.05.2008р. по 31.12.2011р. включно - протягом 2006 - 2011 років та у 2012 році; компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ по заявлених до відповідача ТУ ДСА України в Волинській обл. вимогах; індексації відповідно до Закону № 1282-XII по заявлених до відповідача ТУ ДСА України в Волинській обл.;

зобов`язання ДСА України, як розпорядника бюджетних коштів, здійснити нарахування та виплату з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів невиплаченої суми суддівської винагороди за період з 18.04.2020р. по 27.08.2020р. у розмірі 204870 грн. 83 коп., що стягнута з ДСА України за рішенням суду в справі № 140/15550/21 за період з 18.04.2020р. по 27.08.2020р., однак не виплачена по даний час, компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та індексації відповідно до Закону № 1282-XII - по дату ухвалення судового рішення у розглядуваній справі (а.с.1-15).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами (а.с.82-83).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.05.2025р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Волинській обл. щодо нарахування та виплати позивачу у періоди з 16.05.2002р. по 31.12.2005р. включно, з 01.09.2007р. по 31.12.2007р. включно та з 22.05.2008р. по 31.12.2011р. включно надбавки за вислугу років, обчислюючи її розмір не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи відповідно до ч.4 ст.44 Закону № 2862-XII, а також щодо нарахування та виплати у вказані періоди у неналежному розмірі заробітної плати за час щорічних та додаткових відпусток, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальних допомог на вирішення соціально-побутових питань, внаслідок нарахування у неналежному розмірі надбавки за вислугу років за вказані періоди; зобов`язано ТУ ДСА України в Волинській обл. здійснити позивачу за періоди з 16.05.2002р. по 31.12.2005р. включно, з 01.09.2007р. по 31.12.2007р. включно та з 22.05.2008р. по 31.12.2011р. включно перерахунок та виплату надбавки за вислугу років, обчислюючи її розмір від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи відповідно до ч.4 ст.44 Закону № 2862-XII, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язано ТУ ДСА України в Волинській обл. здійснити позивачу за періоди з 16.05.2002р. по 31.12.2005р., з 01.09.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2011р. перерахунок та виплату заробітної плати за час щорічних та додаткових відпусток, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальних допомог на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язано ТУ ДСА України в Волинській обл. нарахувати та виплатити позивачу на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час щорічних відпусток та додаткових відпусток, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальних допомог на вирішення соціально-побутових питань за періоди з 16.05.2002р. по 31.12.2005р., з 01.09.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2011р. індексацію відповідно до Закону № 1282-ХІІ та компенсацію відповідно до Закону № 2050-ІІІ; зобов`язано ТУ ДСА України в Волинській обл. нарахувати та виплатити позивачу на суми невиплаченої суддівської винагороди, присудженої рішеннями Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2022р. у справі № 140/15550/21 та від 10.01.2023р. у справі № 140/7684/22, по дату ухвалення рішення суду в даній справі компенсацію втрати чистини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ, а також індексацію в розмірах і межах, передбачених Законом № 1282-ХІІ та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р.; зобов`язано ДСА України здійснити фінансування ТУ ДСА України в Волинській обл. для проведення виплати недоплачених позивачу надбавки за вислугу років та заробітної плати за час щорічних та додаткових відпусток, допомоги по тимчасовій непрацездатності, матеріальних допомог на вирішення соціально-побутових питань, індексації відповідно до відповідно до Закону № 1282-ХІІ та компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ за періоди з 16.05.2002р. по 31.12.2005р., з 01.09.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2011р.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.121-131).

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач ТУ ДСА України в Волинській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.135-142).

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що посада діловода-машиністки, яку позивач обіймала, згідно законодавства не передбачала пільг, які б прирівнювались до стажу на посаду судді. Крім того, стаж зазначеної посади не враховувався й до стажу судді, який дає право на відставку.

Позивач неправильно застосовує поняття «стаж роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання» та «стаж роботи, що дає право на щомісячну доплату за вислугу років». Доплата за вислугу років - це невід`ємна частина суддівської винагороди відповідно до ч.2 ст.135 Закону № 2862-ХІІ та припиняється відповідно до ч.10 ст.135 зазначеного Закону.

Наказом в.о. начальника Волинського обласного управління юстиції № 80-к від 16.05.2002р. позивачу встановлено надбавку за вислугу років відповідно до ст.44 Закону № 2862-ХІІ у розмірі 20 відсотків, при цьому стаж державної служби позивача становив 13 років 03 місяці 21 день на день призначення на посаду судді; зазначений наказ в судовому порядку позивачем не оскаржувався та є чинним.

Окрім цього, ТУ ДСА України в Волинській обл. не є правонаступником Волинського обласного управління юстиції.

Згідно з паспортом бюджетної програми ДСА України є головним розпорядником щодо бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», відповідальними виконавцями за якою є ТУ ДСА України, апеляційні та місцеві спеціалізовані суди.

Ураховуючи викладене, виконання судового рішення на користь судді, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя повинно здійснюватися з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя».

Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, Указом Президента України № 383/2002 від 25.05.2002р. «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Ковельського районного суду Волинської обл. строком на п`ять років.

Згідно наказу в.о. начальника Волинського обласного управління юстиції № 80-к від 16.05.2002р. «Про ОСОБА_1 » позивача призначено на посаду судді Ковельського районного суду Волинської обл. та визначено вважати такою, що приступила до виконання службових обов`язків з 16.05.2002р.; відповідно до ст.44 Закону № 2862-ХІІ позивачу встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 20 % посадового окладу як такій, стаж державної служби якої становить 13 років 02 місяця 21 день на день призначення на посаду (а.с.39).

Із записів №№12-17 трудової книжки ОСОБА_1 убачається, що 18.06.2002р. позивачу присвоєно п`ятий кваліфікаційний клас судді (підстава: рішення кваліфікаційної комісії суддів Волинської обл. від 18.06.2002р., наказ № 12-к від 21.06.2002р.); 27.03.2004р. позивача переведено на посаду судді утвореного Ковельського міськрайонного суду Волинської обл. (підстава: Указ Президента України № 358/2004 від 23.03.2004р.; наказ № 33-2-6/к від 27.03.2004р.); 17.06.2005р. позивачу присвоєно четвертий кваліфікаційний клас судді (підстава: висновок кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Львівського округу від 17.06.2005р.); 18.09.2008р. позивача обрано на посаду судді місцевого Ковельського міськрайонного суду Волинської обл. безстроково (підстава: постанова Верховної Ради України № 527-VI від 18.09.2008р., наказ № 61/2-3 від 15.10.2008р.); 28.11.2008р. позивачу присвоєно третій кваліфікаційний клас судді (підстава: висновок кваліфікаційної комісії суддів від 28.11.2008р., наказ № 73/2-3 від 11.12.2008р.); 18.01.2022р. позивача відраховано зі штату з посади судді Ковельського міськрайонного суду Волинської обл. у відставку (підстава: рішення Вищої ради правосуддя № 39/0/15-22 від 13.01.2022р., наказ № 2/03-06 від 18.01.2022р.) (а.с.48-56).

Довідкою Ковельського міськрайонного суду Волинської обл. № 03.27./111/2024 від 11.10.2024р. стверджується, зокрема, те, що відповідно до наказу № 80-к від 16.05.2002р. «Про ОСОБА_1 » позивачу з 16.05.2002р. встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 20 % посадового окладу; відповідно до наказу № 102-2-6/к від 04.09.2007р. «Про збільшення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 » з 02.09.2007р. встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 40 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас» (а.с.22).

Із розрахункових листів за період з травня 2002 року по грудень 2004 року (а.с.23-28) та особових рахунків за 2005-2011 роки (а.с.41-47) встановлено, що у період з 16.05.2002р. по 31.12.2011р. позивачу надбавка за вислугу років виплачувалася у таких відсоткових розмірах: з травня 2002 року - 20%, з квітня 2004 року - 25 %, з вересня 2007 року - 40 %. У вказаний період позивачу, окрім надбавки за вислугу років, також виплачувалися посадовий оклад, доплата за кваліфікаційний клас, інші надбавки та доплати (оклад-ранг; за інтенсивність), премія та індексація. Посадовий оклад позивача з січня 2006 року по грудень 2010 року становив 2490 грн. та протягом цього часу не змінювався.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2022р. у справі № 140/15550/21, яке набрало законної сили 28.06.2022р., визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Волинській обл. щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020р. по 27.08.2020р. включно згідно із ст.29 Закону України № 294-ІХ від 14.11.2019р. «Про Державний бюджет України на 2020 рік», в редакції Закону України № 553-ІХ від 13.04.2020р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020р.; стягнуто з ДСА України на користь ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 18.04.2020р. по 27.08.2020р. у розмірі 204870 грн. 83 коп., з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» (а.с.57-64).

Також згідно рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2023р. у справі №140/7684/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2023р., визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Волинській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , як судді Ковельського міськрайонного суду Волинської обл., суддівської винагороди та одноразової матеріальної допомоги за період з 01.01.2021р. по 31.12.2021р. включно із застосуванням положень абз.5 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», а також щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та компенсації за відпустки, одноразової матеріальної допомоги та вихідної допомоги за період з 01.01.2021р. по 18.01.2022р. у включно, із застосуванням положень абз.5 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» замість застосування положень п.1 ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020р.); зобов`язано ТУ ДСА України в Волинській обл. провести ОСОБА_1 перерахунок та виплатити суддівську винагороду, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу при звільненні, одноразову матеріальну допомогу за період з 01.01.2021р. по 31.12.2021р. та з 01.01.2022р. по 18.01.2022р., обчисливши відповідно до ст.130 Конституції України, ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатної особи за період з 01.01.2021р. по 31.12.2021р. в розмірі 2270 грн. та за період з 01.01.2022р. по 18.01.2022р. в розмірі 2481 грн. (а.с.65-74).

Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що у спірні періоди з 16.05.2002р. по 31.12.2005р., з 01.09.2007р. по 31.12.2007р. включно та з 22.05.2008р. по 31.12.2011р. включно позивачу надбавка за вислугу років нараховувалась та виплачувалась у відповідних відсотках, виходячи не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, що є порушенням ч.4 ст.44 Закону № 2862-ХІІ, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно розрахункових листів за період з травня 2002 року по серпень 2011 року (а.с.23-39) та особових рахунків за 2005-2011 роки (а.с.41-47) встановлено, що позивачу в періоди з 16.05.2002р. по 31.12.2005р., з 01.09.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2011р. надавалися відпустки (щорічна та додаткова) та виплачувалися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, а також допомога по тимчасовій непрацездатності.

Вказані виплати залежать від розміру заробітної плати судді. Відтак, у разі встановлення судом наявності підстав для здійснення перерахунку сум, які входять до складових заробітної плати, перерахунку підлягають також суми, які були обраховані на основі цих складових.

Також є наявними підстави для задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати на суму недоплаченої надбавки за вислугу років та недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 16.05.2002р. по 31.12.2005р. включно, з 01.09.2007р. по 31.12.2007р. включно та з 22.05.2008р. по 31.12.2011р. індексації відповідно до Закону № 1282-XII, а також компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ.

Окрім цього, судові рішення у справах № 140/15550/21 та № 140/7684/22 набрали законної сили, однак на теперішній час відповідачами не виконані, недоплачена сума суддівської винагороди позивачу не виплачена.

Недоплачена позивачу сума суддівської винагороди, присуджена їй судовими рішеннями у вказаних справах підлягає індексації.

Відтак суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання індексації на суму невиплаченої на даний час суддівської винагороди, присудженої їй судовими рішеннями у справах № 140/15550/21 та № 140/7684/22, за умови дотримання усіх вимог Закону № 1282-XII та Порядку № 1078. При цьому, обов`язок щодо встановлення наявності умов, передбачених Законом № 1282-XII та Порядком № 1078, для отримання позивачем такої індексації, покладено безпосередньо на ТУ ДСА України в Волинській обл.

У розглядуваному випадку має місце несвоєчасна виплата позивачу сум недоплаченої суддівської винагороди, присудженої їй судовими рішеннями у справах № 140/15550/21 та № 140/7684/22, тому позивач також має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати такої суддівської винагороди.

Суд також вважав обґрунтованими доводи позивача про наявність правових підстав для зобов`язання ДСА України здійснити фінансування ТУ ДСА України в Волинській обл. коштів для проведення позивачу оспорюваних виплат. ДСА України є головним розпорядником бюджетних коштів та учасником бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи. За цих обставин наявні правові підстави для зобов`язання ДСА України здійснити фінансування ТУ ДСА України в Волинській обл. коштів для проведення виплати позивачу зазначених сум.

Решта позовних вимог не підлягає до задоволення по причині безпідставності.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із роз`ясненнями, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Стосовно решти позовних вимог колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.92 Конституції України статус суддів визначається виключно Конституцією України та законами України, якими гарантовано незалежність і недоторканість суддів (частина перша статті 126 Конституції України).

Згідно з ч.1 ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону № 2862-ХІІ (в редакції на час призначення позивача на посаду судді) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Частиною шостої ст.44 Закону № 2862-ХІІ визначено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

Пунктом 3 наказу в.о. начальника Волинського обласного управління юстиції № 80-к від 16.05.2002р. «Про ОСОБА_1 » (яким позивача було призначено на посаду судді Ковельського районного суду Волинської обл. з 16.05.2002) встановлено позивачу відповідно до ст.44 Закону № 2862-ХІІ надбавку за вислугу років у розмірі 20 % посадового окладу як такій, стаж державної служби якої становить 13 років 02 місяця 21 день на день призначення на посаду.

З розрахункових листів за період з травня 2002 року по грудень 2004 року, особових рахунків за 2005-2011 роки встановлено, що позивачу надбавка за вислугу років виплачувалася у таких відсоткових розмірах: з травня 2002 року – 20 %, з квітня 2004 року 25 %, з вересня 2007 року - 40 %.

Відповідно до ч.4 ст.44 Закону № 2862-ХІІ суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Статтею 113 Закону України № 3235-IV від 20.12.2005р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік»(надалі - Закон № 3235-IV) установлено, що у 2006 році суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах, передбачених ч.4 ст.44 Закону № 2862-ХІІ, від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Неконституційним Закон № 3235-IVв частині виплати суддям щомісячної надбавки за вислугу років не визнавався, а тому в 2006 році щомісячна надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» обмеження або інші правила щодо нарахування надбавки за вислугу років суддям не встановлено. Відтак, з 01.01.2007р. вказана надбавка мала нараховуватися відповідно до ч.4 ст.44 Закону № 2862-ХІІ.

Підпунктом «б» пп.2 п.61розділу II Закону України № 107-VI від 28.12.2007р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (надалі - Закон № 107-VI) внесено зміни до абз.2 ч.4 ст.44 Закону № 2862-ХІІ, а саме: слова «загальної суми щомісячного заробітку» замінено словами «посадового окладу».

Отже, з 01.01.2008р. змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Постановою КМ України № 19 від 16.01.2008р. (набрала чинності з 01.03.2008р.) внесено зміни до Постанова № 865.

Постанову № 865, що діяла до 01.01.2012, доповнено пунктом 2-2, яким передбачено, що суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п`ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Рішенням від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 (надалі - Рішення № 10-рп/2008) Конституційний Суд України визнав неконституційними низку положень Закону №107-VI, у тому числі й п.61розділу ІІ Закону № 107-VI щодо внесення зазначених вище змін.

Таким чином, після 22.05.2008р. - дати винесення Конституційним Судом України Рішення №10-рп/2008 - Закон № 2862-ХІІ і Постанова № 865 по-різному врегульовували питання виплати суддям надбавки за вислугу років.

Виходячи із визначених у ч.3 ст.7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, що при визначенні бази обчислення суддям набавки за вислугу років після 22.05.2008р. слід застосовувати положення Закону № 2862-ХІІ, який має вищу юридичну силу, а не підзаконний нормативний акт - Постанову № 865.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. (під час дії ст.113 Закону № 3235-IV) та з 01.01.2008р. до 22.05.2008р. (з дати набрання чинності Законом №107-VI до винесення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) надбавка за вислугу років ОСОБА_1 повинна виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Отже, в періоди з 16.05.2002р. по 31.12.2005р. включно, з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. включно та з 22.05.2008р. по 31.12.2011р. включно надбавка за вислугу років мала виплачуватися у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи розрахункові листи за період з травня 2002 року по серпень 2011року (а.с.23-39) та особові рахунки за 2005-2011 роки (а.с.41-47) суд з`ясував, що у спірні періоди з 16.05.2002р. по 31.12.2005р. включно, з 01.09.2007р. по 31.12.2007р. включно та з 22.05.2008р. по 31.12.2011р. включно позивачу надбавка за вислугу років нараховувалась та виплачувалась у відповідних відсотках, виходячи не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, що є порушенням ч.4 ст.44 Закону № 2862-ХІІ, а тому взаємопов`язані позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Окрім цього, частиною 5 ст.44 Закону № 2862-ХІІ було встановлено, що суддям надається щорічна відпустка тривалістю 30 робочих днів з наданням додаткового посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Відповідно до пп.2 п.2-1 Постанови № 865 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) у разі надання судді відпустки виплачується додатковий посадовий оклад відповідно до ч.5 ст.44 Закону № 2862-ХІІ, а також надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх середньомісячної заробітної плати.

Пунктами 2, 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою КМ України № 100 від 08.02.1995р., визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Отже, зазначена норма ставить у залежність суму заробітної плати за період відпустки від виплат, які нараховуються особі за 12 календарних місяців роботи.

З розрахункових листів за період з травня 2002 року по серпень 2011 року (а.с.23-39) та особових рахунків за 2005-2011 роки (а.с.41-47) встановлено, що позивачу у періоди з 16.05.2002р. по 31.12.2005р., з 01.09.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2011р. надавалися відпустки (щорічна та додаткова) та виплачувалися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, а також допомога по тимчасовій непрацездатності.

Вказані виплати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань залежать від розміру заробітної плати судді.

Відтак, у разі встановлення наявності підстав для здійснення перерахунку сум, які входять до складових заробітної плати, перерахунку підлягають також суми, які були обраховані на основі цих складових.

Отже, взаємопов`язані позовні вимоги в цій частині правильно задоволені судом першої інстанції.

Статтями 33 та 34 Закону України № 108/95-ВР від 24.03.1995р. «Про оплату праці» визначено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст.1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ст.2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інші.

За змістом ст.4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016в розмірі 103 відсотка). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Частинами 1, 2 ст.5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч.6 ст.5 Закону № 1282-XII).

Статтею 9 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р. (надалі - Порядок № 1078).

Відповідно до п.1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016в розмірі 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003р. № 491-IV«Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому положеннями Закону № 1282-XIIта Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Відповідно до ст.1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За приписами ст.2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.3 Закону № 2050-ІІІ).

Відповідно до ст.4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затв. постановою КМ № 159 України від 21.02.2001р., конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 цього Порядку вказано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

З аналізу норм Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов об`єктивного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати на суму недоплаченої надбавки за вислугу років та недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 16.05.2002р. по 31.12.2005р. включно, з 01.09.2007р. по 31.12.2007р. включно та з 22.05.2008р. по 31.12.2011р. індексації відповідно до Закону № 1282-XII, а також компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ.

Також під час судового розгляду встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2022р. у справі № 140/15550/21, яке набрало законної сили 28.06.2022р., визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Волинській обл. щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020р. по 27.08.2020р. включно згідно із ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020р.; стягнуто з ДСА України на користь позивача недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 18.04.2020р. по 27.08.2020р. у розмірі 204870 грн. 83 коп., з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» (а.с.57-64).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2023р. у справі № 140/7684/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2023р., визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Волинській обл. щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди та одноразової матеріальної допомоги за період з 01.01.2021р. по 31.12.2021р. включно із застосуванням положень абз.5 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», а також щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та компенсації за відпустки, одноразової матеріальної допомоги та вихідної допомоги за період з 01.01.2021р. по 18.01.2022р. у включно, із застосуванням положень абз.5 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» замість застосування положень п.1 ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020р.); зобов`язано ТУ ДСА України в Волинській обл. провести позивачу перерахунок та виплатити суддівську винагороду, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу при звільненні, одноразову матеріальну допомогу за період з 01.01.2021р. по 31.12.2021р. та з 01.01.2022р. по 18.01.2022р., обчисливши відповідно до ст.130 Конституції України, ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатної особи за період з 01.01.2021р. по 31.12.2021р. в розмірі 2270 грн. та за період з 01.01.2022р. по 18.01.2022р. в розмірі 2481 грн. (а.с.65-74).

Судові рішення у справах № 140/15550/21 та № 140/7684/22 набрали законної сили, однак на даний час відповідачами не виконані, недоплачена сума суддівської винагороди позивачу не виплачена.

Недоплачена ОСОБА_1 сума суддівської винагороди, присуджена їй судовими рішеннями у зазначених справах, в розумінні Закону № 1282-XII підлягає індексації.

Відтак, позивач має право на отримання індексації на суму невиплаченої на даний час суддівської винагороди, присудженої їй судовими рішеннями у справах № 140/15550/21 та № 140/7684/22, за умови дотримання усіх вимог Закону № 1282-XII та Порядку № 1078. При цьому, обов`язок щодо встановлення наявності таких умов для отримання позивачем такої індексації покладено безпосередньо на ТУ ДСА України в Волинській обл.

Визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст.2 Закону № 2050-ІІІ, є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

За таких обставин право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.

В розглядуваному випадку має місце несвоєчасна виплата позивачу сум недоплаченої суддівської винагороди, присудженої їй судовими рішеннями у справах № 140/15550/21 та № 140/7684/22, тому позивач також має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати такої суддівської винагороди.

Суд також підставно визнав обґрунтованими доводи позивача про наявність правових підстав для зобов`язання ДСА України здійснити фінансування ТУ ДСА України в Волинській обл. коштів для проведення позивачу оспорюваних виплат.

Відповідач ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Враховуючи приписи ст.2 Бюджетного кодексу України, п.п.1, 2, 3, 5, 6 Положення про Державну судову адміністрацію України, затв. рішенням Вищої ради правосуддя № 141/0/15-19 від 17.01.2019р., ДСА України є головним розпорядником бюджетних коштів та учасником бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи.

За цих обставин наявні правові підстави для зобов`язання ДСА України здійснити фінансування ТУ ДСА України в Волинській обл. коштів для проведення виплати позивачу зазначених вище сум.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.09.2020р. у справі № 280/788/19, від 30.09.2020р. у справі № 280/676/19, від 29.11.2019р. у справі №821/481/18.

Таким чином, заявлений позов підлягає до часткового задоволення із вищевикладених мотивів.

Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» (Рішення від 02.11.2004р., п.53) ЄСПЛ зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».

У Рішенні від 20.11.2011р. у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (п.70).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р.). Зокрема, у п.23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткову підставність та обґрунтованість заявленого позову, через що останній підлягає до часткового задоволення, із вищевказаних мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ТУ ДСА в Волинській обл.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.05.2025р. в адміністративній справі № 140/14775/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Волинській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 24.09.2026р.