Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №460/3107/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/3107/25 пров. № А/857/22647/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Глушка І.В., Іщук Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року (головуючий суддя Зозуля Д.П., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій щодо відмови в зарахуванні періодів роботи з 11.10.2012 по 01.09.2014 до страхового стажу, з урахування довідки про заробітну плату від 08.10.2019 №2.1-4/К-86д та зобов`язання зарахувати вказаний період роботи з 11.10.2012 по 01.09.2014 до страхового стажу та з урахування довідки про заробітну плату від 08.10.2019 №2.1-4/К-86д, починаючи з 18.12.2024.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи в російській федерації з 11.10.2012 по 01.09.2014 відповідно до записів трудової книжки та довідки про заробітну плату від 08.10.2019 №2.1-4/К-86д.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в російській федерації з 11.10.2012 по 01.09.2014 та здійснити відповідний перерахунок його пенсії за віком, з урахуванням вказаного стажу та довідки про заробітну плату від 08.10.2019 №2.1-4/К-86д, починаючи з 18.12.2024.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що згідно з електронною пенсійною справою, з 28.11.2020, за заявою від 04.01.2021, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон).

Відповідно до статті 24 Закону, страховий стаж - період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Питання щодо пенсійного забезпечення громадян, які проживали та працювали на території російської федерації, було врегульовано Угодою про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у сфері пенсійного забезпечення, що набрала чинності з 13.03.1992. Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав- учасниць Угоди здійснюється за законодавством держави, на території якої вони живуть.

Згідно із статтею 6 Угоди, для встановлення права на пенсію громадянам держав учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-яких з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності Угодою.

Судом першої інстанції не було враховано Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб).

Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.

Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами. Відповідно до статті 40 Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

В електронній пенсійній справі ОСОБА_1 наявні сканкопії трудових книжок НОМЕР_1 (дата заповнення 26.10.2011) та НОМЕР_2 (дата заповнення 11.10.2012) із записами про періоди роботи з 26.10.2011 по 30.06.2013 та з 11.10.2012 по 01.09.2014 на території російської федерації.

В архівних довідках від 08.10.2019 № 2.1-4/К-86д містяться відомості про заробітну плату за періоди роботи з жовтня 2012 року по грудень 2013 року, з січня 2014 року по серпень 2014 року.

24.11.2021 ОСОБА_1 подав заяву про перерахунок пенсії “стаж та зарплата”, до якої долучено розрахункові листи за 2012-2013 роки, картка-довідка за 2014 рік, видані архівною установою.

Відповідно до підпункту «д» пункту 15 Інструкції про порядок утримання страхових внесків і використання коштів державного соціального страхування, затвердженої постановою Президії ВЦРПС від 29 лютого 1960 року, в загальну суму заробітної плати, на яку нараховувались страхові внески, включалися процентні надбавки за роботу на Крайній Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також районний та поправочний коефіцієнти.

Обчислення розміру пенсії із заробітної плати з урахуванням районних коефіцієнтів та північної надбавки проводилося за періоди роботи до 01.01.1992, оскільки Законом СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян у СРСР» з 01.01.1992 було передбачено, що у разі виїзду особи за межі районів Крайньої Півночі чи місцевостей, прирівняних до них, обчислення заробітної плати, з якої призначаються пенсії, проводиться з виключенням цих сум.

Отже, до заробітної плати за періоди роботи на Крайній Півночі до 01.01.1992 для призначення пенсій відповідна надбавка та районні коефіцієнти враховувалися, а за час після цієї дати - ні.

Поза увагою суду, що у вищевказаних довідках від 08.10.2019 № 2.1-4/К-86д суми заробітної плати вказано з урахуванням районних коефіцієнтів та північних надбавок. Відповідно до вимог Порядку № 22-1, у випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Органи Пенсійного фонду України не мають повноважень самостійно змінювати суми, зазначені в довідці про заробітну плату. Інформація від органів російської федерації про сплату страхових внесків за вищевказані періоди роботи в установах (на підприємствах), які зареєстровано на території російської федерації, відсутня.

Враховуючи зазначене та норми чинного законодавства, оскільки документи, долучені до заяви про перерахунок пенсії, не підтверджують сплату страхових внесків до відповідних фондів російської федерації за період з 11.10.2012 по 01.09.2014 (як зазначено у зверненні), то підстави для перерахунку пенсії Шеремети

Із врахуванням страхового стажу за цей період, та відповідно, заробітної плати, зазначеної у вищевказаній довідці, за такий період, відсутні. За заявою від 24.11.2021 прийнято рішення від 01.12.2021 № 172850009742 про відмову в перерахунку пенсії.

Суд не взяв до уваги, що Указом Президента України та Верховного головнокомандувача від 24.02.2022 №64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ГХ”, на території України впроваджено воєнний стан, у зв`язку з військовою збройною агресією збройних сил російської федерації.

З 24.02.2022 Укрпошта припинила поштове співробітництво з поштою росії та білорусі, в тому числі, посилки та перекази в ці країни не приймаються.

Разом з тим повідомляємо, що 11 червня 2022 року російська федерація вийшла із зазначеної вище Угоди в односторонньому порядку. З 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Розв`язуючи даний спір звертає увагу суду та норми чинного законодавства, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31 грудня 1991 року

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. У зв`язку з викладеним, пенсії громадянам, які проживали / працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом.

Строки призначення пенсії визначаються відповідно до статті 45 Закону.

При цьому: до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року; заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону.

На підставі вищевикладеного, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області правомірно було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії за віком з зарахуванням до страхового стажу періоди роботи в російській федерації з 11.10.2012 по 01.09.2014 та з урахуванням вказаного стажу та довідки про заробітну плату від 08.10.2019 №2.1-4/К-86д, починаючи з 18.12.2024.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що з 28.11.2020 ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В грудні 2024 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області з заявою про перерахунок пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 11.10.2012 по 01.09.2014, з урахування довідки про заробітну плату від 08.10.2019 №2.1-4/К-86д.

Листом від 16.01.2024 ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило позивача, що оскільки документи, долучені до заяви, не підтверджують сплату страхових внесків до відповідних фондів за період з 11.10.2012 по 01.09.2014, то підстави для перерахунку пенсії з врахуванням такого страхового стажу та відповідно заробітної плати відсутні. Крім того, зазначено, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії праці громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, Кабінет Міністрів України також постановив вийти з Угоди. У зв`язку з цим, пенсії громадянам, які проживали / працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом. Строки призначення пенсії визначаються відповідно до статті 45 Закону. При цьому: до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991; заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону.

Вважаючи дії відповідача щодо незарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Постановляючи іршення суд першої інстанції виходив з того, що частиною першою ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 (далі – Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

В силу вимог ст.62 Закону №1788-ХІІ відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики № 259/34/5 від 08.06.2001, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника

Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

На виконання статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п.2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З огляду на це суд підставно зауважив, що прийняття на підтвердження стажу роботи письмових трудових договорів, застосовується тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи на підприємстві внаслідок неможливості одержання від підприємства довідки чи відповідних документів про стаж роботи.

Згідно матеріалів справи, у позивача є в наявності трудова книжка, яку він надавав відповідачу для призначення пенсії по віку.

Більше того, позивачем подано до пенсійного фонду архівні довідки від 08.10.2019 №2.1-4/К-86д, згідно з якими позивач в період з 11.10.2012 по 01.09.2014 працював в Муніципальній автономній навчальній установі додаткової освіти «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа м.Хабаровськ» та отримував заробітну плату.

Записи про періоди роботи позивача в російській федерації, виконані в трудовій книжці, засвідчені відтиском печатки відповідного підприємства, а також містять інформацію про накази щодо дати прийняття та звільнення позивача з роботи та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України №1058-ІV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

У відповідності до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Вирішуючи спір суд правильно врахував ту обставину, що 13.03.1992 між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду: «виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення».

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

З огляду на вказане суд правильно вказав, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» (надалі Постанова №1328) постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у місті Москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України суд дійшов вірного висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.

При цьому, закон не має зворотної дії в часі, а не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, осіб які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.

За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно із Угодою, в тому числі щодо страхового стажу, отриманого громадянами до підписання Угоди.

Відповідно до частини 1 статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Таким чином, суд вірно вважав, що Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу позивачем.

Факт роботи позивача на території рф у заявлені позивачем періоди підтверджується трудовою книжкою, копія якої наявна в матеріалах справи та дійсність якої не ставиться під сумнів відповідачем, жодних недоліків в частині внесених записів Пенсійним органом у не зазначено.

Щодо тверджень про непідтвердження позивачем сплати страхових внесків за спірні періоди, то суд слушно зазначив, що позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, оскільки за правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17 та від 01.03.2021 у справі №423/757/17, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку (обрахунку) пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Більше того, в силу вимог ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Однак, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу. Відповідач, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу відповідного періоду роботи позивача, будь-яких додаткових документів від нього не вимагав, жодних дій по їх самостійному отриманню не вчиняв.

За таких обставин суд правильно вважав, що позивач не може бути позбавлений свого права на зарахування до страхового стажу спірних періодів та відповідно на перерахунок пенсії, позаяк зі свого боку позивач вчинив всі залежні від неї дії та надав усі можливі і наявні у нього документи.

З огляду на наведене, суд вважає, що періоди роботи позивача з 11.10.2012 по 01.09.2014 належним чином підтверджені трудовою книжкою та архівними довідками і правових підстав для неврахування їх до страхового стажу позивача у відповідача не було, а отже така бездіяльність відповідача є протиправною, відповідно, для відновлення порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи в російській федерації з 11.10.2012 по 01.09.2014 та зобов`язання зарахувати його з проведенням відповідного перерахунку пенсії на підставі довідок про заробітну плату від 08.10.2019 №2.1-4/К-86д, починаючи з дати звернення – 18.12.2024.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у справі №460/3107/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді І. В. Глушко

Л. П. Іщук