Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №260/724/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/724/25 пров. № А/857/20407/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській обл. на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.04.2025р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Свалявського районного суду Закарпатської обл., Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській обл. про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі (суддя суду І інстанції: Ващилін Р.О., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 18.04.2025р., м.Ужгород; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

30.01.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

визнати протиправним і скасувати наказ Свалявського районного суду Закарпатської обл. № 1/02-07 від 01.01.2025р. «Про встановлення на 2025 рік надбавок за вислугу років на державній службі у відсотковому розмірі, відповідно до абзацу пункту 13 розділу Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у частині встановлення з 01.01.2025р. надбавки за вислугу років на державній службі головному спеціалісту сектору управління персоналом ОСОБА_1 в розмірі 30 % посадового окладу;

зобов`язати Територіальне управління /ТУ/ Державної судової адміністрації /ДСА/ України у Закарпатській обл. здійснити перерахунок та виплату головному спеціалісту сектору управління персоналом Свалявського районного суду Закарпатської обл. ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі з 01.01.2025р. відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3-х відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу;

зобов`язати ТУ ДСА України в Закарпатській обл. у подальшому нараховувати та виплачувати надбавку за вислугу років завідувачу сектору управління персоналу Свалявського районного суду Закарпатської обл. ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3-х відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу;

зобов`язати ТУ ДСА України в Закарпатській обл. в подальшому нараховувати та виплачувати надбавку за вислугу років головному спеціалісту сектору управління персоналом Свалявського районного суду Закарпатської обл. ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3-х відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу (а.с.1-6).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників страви (у письмовому провадженні) (а.с.18-20).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.04.2025р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправним і скасовано наказ Свалявського районного суду Закарпатської обл. № 1/02-07 від 01.01.2025р. «Про встановлення на 2025 рік надбавок за вислугу років на державній службі у відсотковому розмірі, відповідно до абзацу пункту 13 розділу Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»» в частині встановлення з 01.01.2025р. надбавки за вислугу років на державній службі головному спеціалісту сектору управління персоналом ОСОБА_1 в розмірі 30% посадового окладу; зобов`язано ТУ ДСА України у Закарпатській обл. здійснити перерахунок та виплату головному спеціалісту сектору управління персоналом Свалявського районного суду Закарпатської обл. ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі з 01.01.2025р. відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3-х відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше проведених виплат; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.29-35).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ТУ ДСА України у Закарпатській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.38-44).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 01.01.2025р. набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»; абзацом 2 п.13 розділу «Прикінцеві положення» цього Закону визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2-х відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

На виконання вимог зазначеного Закону наказом Свалявського районного суду Закарпатської обл. № 1/02-07 від 01.01.2025р. «Про встановлення на 2025 рік надбавок за вислугу років на державній службі у відсотковому розмірі, відповідно до абзацу пункту 13 розділу Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на підставі пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» позивачу встановлено надбавку за вислугу років на державній службі (з 01.01.2025р. по 31.12.2025р.) в розмірі 30 відсотків посадового окладу, відповідно до стажу державної служби, який становить 35 років 04 місяці.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» в цій частині неконституційним не визнаний, а за таких обставин діє принцип презумпції конституційності та законності нормативно-правових актів.

У роз`ясненні Національного агентства України з питань державної служби № 176-р/з від 10.01.2024р. щодо умов оплати праці державних службовців державних органів, які провели класифікацію посад державної служби йдеться про те, що «державним службовцям державних органів, які провели класифікацію посад державної служби, надбавка за вислугу років у 2024 році встановлюється на рівні 2 відсотків від посадового окладу за кожний рік стажу державної служби та не може перевищувати 30 відсотків посадового окладу. У зв`язку з цим службі управління персоналом державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, необхідно підготувати проект наказу про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі у відсотковому розмірі, перерахованому відповідно до абз.2 п.12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».»

Виходячи з вищенаведеного, у апелянта є наявними правові підстави для нарахування та виплати надбавки за вислугу років відповідно до п.13 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, наказом голови Свалявського районного народного суду № 20 від 03.08.1989р. «Про прийняття на роботу» ОСОБА_1 зарахована на посаду секретаря судових засідань з оплатою згідно з штатним розписом (а.с.9).

Станом на день виникнення спірних правовідносин позивач продовжує працювати в Свалявському районному суді Закарпатської обл.; її стаж державної служби станом на 01.01.2025р. становить 35 років 04 місяці 30 днів (а.с.12).

На виконання вимог абз.2 п.13 розділу Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», ст.ст.17, 46 Закону України «Про державну службу», роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби № 176 р/з від 10.01.2024р. щодо умов оплати праці державних службовців державних органів, які провели класифікації посад державної служби, враховуючи наказ № 10 від 30.10.2023р. «Про проведення класифікації посад державної служби в Свалявському районному суді», лист ДСА України № 8-5896/24 від 26.02.2024р. «Про результати класифікації посад державної служби», лист Національного агентства України з питань державної служби № 1267/92-24 від 25.01.2024р., наказом Свалявського районного суду Закарпатської обл. № 1/02-07 від 01.01.2025р. встановлено в 2025 році (в період з 01.01.2025р. по 31.12.2025р.) державним службовцям Свалявського районного суду Закарпатської обл. надбавку за вислугу років на державній службі на рівні 2 % посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу, а саме: головному спеціалісту сектору управління персоналом ОСОБА_1 у розмірі 30 % посадового окладу (а.с.7).

Вирішуючи наведений спір та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що 19.11.2024р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», який набрав чинності з 01.01.2025р.

Зазначеним Законом не тільки зупинено положення Закону України «Про державну службу», що регулюють порядок розрахунку надбавки за вислугу років державної служби, але й запроваджено норму, що їй суперечить, а саме зменшує максимальну межу розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.

Саме вказана законодавча норма була підставою для прийняття спірного наказу № 1/02-07 від 01.01.2025р. та обчислення надбавки за вислугу років у зменшеному розмірі.

Водночас, зміни до Закону України «Про державну службу» щодо зменшення щорічного та граничного відсотку набавки за вислугу років, у тому числі, у зв`язку із проведенням класифікації посад не вносилось.

Означене вказує на неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, наявність у них протиріччя з одного й того самого предмета правового регулювання.

Водночас, спеціальним законодавчим актом, що регулює порядок проходження державної служби та визначення оплати праці державних службовців, є норми саме Закону України «Про державну службу». В свою чергу, правовідносини державної служби не входять до сфери правового регулювання норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», який є спеціальним законодавчим актом, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду.

Провівши правовий аналіз положень названого Закону, суд не вбачав підстав для субсидіарного застосування в спірних правовідносинах п.13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», оскільки вважає, що такі чітко врегульовані нормами спеціального законодавства та не потребують додаткового унормування. При цьому Закон України «Про державну службу» не передбачає можливості визначення порядку обчислення надбавки за вислугу років державної служби нормами закону про Державний бюджет на відповідний рік.

З огляду на вищезазначене, суд вважав за можливе зобов`язати ТУ ДСА України у Закарпатській обл. здійснити перерахунок та виплату позивачу надбавки за вислугу років на державній службі з 01.01.2025р. відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Поряд з цим не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання ТУ ДСА України у Закарпатській обл. в подальшому нараховувати та виплачувати позивачу надбавку за вислугу років на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають вимогам чинного законодавства та суперечать дійсним обставинам справи, з наступних підстав.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Структура заробітної плати визначена ст.2 Закону України № 108/95-ВР від 24.03.1995р. «Про оплату праці» (надалі – Закон № 108/95-ВР) та включає в себе такі складові:

основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців);

додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці; включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій);

інші заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону № 108/95-ВР оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням регулює Закон України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» (надалі – Закон № 889-VIII).

Частина 1 ст.5 Закону № 889-VIII визначає, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, Законом України «Про державну службу» та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

В силу вимог ч.2 ст.5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч.2 ст.5 Закону № 889-VIII особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Відповідно до ч.1 ст.150 Закону України № 1402-VIII від 02.06.2016р. «Про судоустрій і статус суддів» призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч.4 ст.150 цього Закону розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до найнижчої за умовами оплати праці посади державної служби, установлюється в розмірі, встановленому законодавством про державну службу. Розмір посадових окладів інших працівників апарату суду збільшується на відповідний коефіцієнт пропорційно посадовим окладам працівників, посади яких віднесені до попередньої за умовами оплати праці посади державної служби в такому суді з урахуванням юрисдикцій державних органів.

В силу вимог ч.6 ст.150 зазначеного Закону схема посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Державної судової адміністрації України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Закону № 889-VIII державний службовець має право, в тому числі на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно з ч.1 ст.46 Закону №889-VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років.

За приписами ч.ч.1-2 ст.50 Закону № 889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи. Заробітна плата державного службовця складається з:

посадового окладу;

надбавки за вислугу років;

надбавки за ранг державного службовця;

премії (у разі встановлення).

Згідно з ч.4 ст.50 Закону № 889-VIII джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.

Відповідно до ч.8 ст.50 Закону № 889-VIII особливості оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною 1 ст.52 Закону № 889-VIII передбачено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 % посадового окладу.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що стаття 43 Конституції України гарантує право на працю, яке включає в себе право на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру.

Законодавство про плату праці передбачає, що структура заробітної плати включає в себе доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

При цьому, особливості оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя, які визначені Законом № 1402-VIII, не врегульовують питання, пов`язані з обчисленням та виплатою надбавки за вислугу років, отже, визначення відповідного права здійснюється на підставі норм Закону № 889-VIII.

Також частина 1 ст.5 Закону № 889-VIII передбачає можливість правового регулювання державної служби також іншими законами України.

19.11.2024р. Верховна Рада України прийняла Закон України № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (надалі - Закон № 4059-IX), який набрав чинності з 01.01.2025р.

Так, пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX зупинено на 2025 рік дію, в тому числі, норми ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу» в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям державних органів, які здійснюють оплату праці на основі класифікації посад.

Окрім того, пунктом 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX передбачено, що у 2025 році оплата праці державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з:

1) сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України;

2) варіативної заробітної плати - премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Норми Закону України «Про державну службу» щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, Законом № 4059-IX на 2025 рік запроваджено інше правове врегулювання умов та порядку оплати праці державних службовців, зокрема, структури заробітної плати державного службовця та порядку обчислення надбавки за вислугу років.

При цьому, Закон № 4059-IX містить застереження про те, що Закон № 889-VIII щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Вказані положення Закону № 4059-IX є чинними, в установленому законом порядку неконституційними не визнавались, а суд адміністративної юрисдикції не наділений повноваженнями надавати оцінку їх відповідності Конституції України.

Норми Закону № 889-VIII та Закону № 4059-IX є нормами одного ієрархічного рівня, а тому підлягає застосуванню закон, прийнятий у часі пізніше, тобто Закон № 4059-IX.

Водночас, вказані Закони не співвідносяться між собою як загальний та спеціальний, оскільки у сфері оплати праці загальним законом є Закон № 108/95-ВР, а Закон № 889-VIII визначає особливості регулювання оплати праці державних службовців, у тому числі, з урахуванням особливостей оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя, які визначаються Законом № 1402-VIII.

Згідно з п.13 Прикінцевих положень Закону № 4059-IX умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються для державних службовців у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби.

КМ України постановою «Про підготовку до запровадження умов оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році» № 1109 від 23.10.2023р. затвердив каталог типових посад державної служби і критерії віднесення до таких посад, алгоритм проведення класифікації посад державної служби в умовах воєнного стану, а також установив, що у 2023 році з метою підготовки до впровадження у 2024 році єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад державної служби після набрання чинності законом щодо зміни моделі оплати праці державних службовців класифікація посад державної служби державними органами проводиться у місячний строк з дня набрання чинності цією постановою згідно з Алгоритмом проведення класифікації посад державної служби в умовах воєнного стану, затвердженим цією постановою.

З метою упорядкування умов оплати праці державних службовців державних органів на основі класифікації посад КМ України 29.12.2023р. прийняв постанову № 1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році», якою затвердив схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням сімей і рівнів посад, юрисдикції та типів державних органів у 2024 році; перелік типових посад державної служби в межах рівнів посад.

Пунктом 3 такої постанови установлено, що: «схема посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2023 році та Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 9, ст.284; 2022р., № 12, ст.667; 2023р., № 9, ст.642), не застосовуються до державних службовців державних органів, що провели класифікацію посад державної служби; під час переведення державних службовців на інші посади державної служби застосовується перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 9, ст.284; 2020р., № 12, ст.478), для визначення підкатегорії посади державної служби, необхідної для встановлення рівнозначності посади.»

Зазначена постанова набрала чинності з 01.01.2024р.

В подальшому постановою КМ України № 1534 від 31.12.2024р. внесено зміни до постанови КМ України № 1409 від 29.12.2023р. і поширено її дію на 2025 рік.

Водночас, позивач не навела суду аргументів стосовно того, що внаслідок застосованого наказом № 1/02-07 від 01.01.2025р. обмеження надбавки за вислугу років зменшився фактичний розмір її заробітної плати як державного службовця.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що в спірних правовідносинах відповідачі не мали підстав для незастосування положень п.13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX, які є чинними, у встановленому порядку неконституційними не визнавались, а тому спірні дії та наказ є правомірними.

Також відсутні будь-які правові підстави для того, щоб надбавку за вислугу років, встановлену наказом № 1/02-07 від 01.01.2025р., тобто, до посадових окладів, затверджених постановою КМ України № 15 від 18.01.2017р., застосовувати до посадових окладів, затверджених постановою КМ України № 1409 від 29.12.2023р.

Якщо позивач з якихось причин не влаштовувала зміна моделі оплати її праці, пов`язана з проведенням класифікації посад державної служби за новим алгоритмом, вона повинна була заявити про це на відповідному етапі роботодавцю.

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Під час вирішення наведеного спору колегія суддів враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду 19.02.2026р. в зразковій справі № 240/7215/24, згідно якого нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог п.12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX - на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивача як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби.

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до помилкового вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ТУ ДСА України в Закарпатській обл.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській обл. задовольнити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.04.2025р. в адміністративній справі № 260/724/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Свалявського районного суду Закарпатської обл., Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській обл. про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі, - відмовити.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 24.09.2026р.