Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №161/22574/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 161/22574/25 пров. № А/857/1146/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді : Кухтея Р.В.,

суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,

за участі секретаря судового засідання : Чупіль Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 грудня 2025 року (ухвалене головуючим-суддею Олексюком А.В. в порядку ч.4 ст.229 КАС України у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №2643 від 12.07.2025 та закрити провадження по справі.

Позов мотивований тим, що відповідачем були пропущені строки накладення адміністративного стягнення, передбачені статтею 38 КУпАП.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.12.2025 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оспорювана постанова не містить доказів вчинення ним правопорушення у відповідності до ст.251 КУпАП. Крім того, він не отримував рішень комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) ТЦК та СП, що виключає в його діях порушення ч.10 ст.1 Закону України “Про військових обов`язок та військову службу”. Також, жодних рішень ТЦК та СП про проходження ним ВЛК, не було, а у нього не було при собі медичної карти, у якій міститься інформація про його не придатність чи обмежену придатність до військової служби. Зазначає, що при винесенні оспорюваної постанови не було дотримано вимог ст.ст.280, 268 КУпАП, порушено його право на захист, працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 чинили на нього постійний психологічний тиск. Відповідачем при винесенні оспорюваної постанови не було враховано його пояснень про те, що він не відмовляється пройти ВЛК, а бажає це зробити за місцем своєї реєстрації, а саме у ІНФОРМАЦІЯ_5 , де перебуває на військовому обліку.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відтак, в контексті положень ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі підполковника ОСОБА_2 №2643 від 12.07.2025, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

За змістом оспорюваної постанови, 12.07.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не оновив своєчасно свої персональні дані протягом визначених законодавством термінів, а саме : у період з 18.05.2024 по 17.07.2024, чим порушив норми вимоги п.п.101 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 (далі - Правила №1487), відповідальність за які передбачена ч.3 ст.210 КУпАП.

Вважаючи протиправною оспорювану постанову, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вимогою про її скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимогу Закону щодо оновлення даних позивач виконав лише 09.01.2025, тобто поза межами визначеного законом 60-денного терміну, перебіг якого закінчився 16.07.2024, доказів уточнення своїх персональних даних до вказаної дати позивач не надав.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, викладеним в оскаржуваному рішенні, колегія суддів звертає перш за все на основний та єдиний довід позивача, який полягає у не застосуванні судом процесуальних наслідків пропущення відповідачем - суб`єктом владних повноважень строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності визначений КУпАП.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.7 КупАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Обставини справи свідчать про те, що позивачу інкримінують порушення вимог військового законодавства за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, що полягало у не оновленні облікових даних, передбачених ч.1 ст.7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

18.05.2024 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку” №3633-IX від 11.04.2024 (далі - Закон №3633-IX), згідно якого громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані : у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності); у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Водночас, згідно інформації з мобільного додатку “Резерв+”, уточнення даних відбулось 16.01.2025.

З матеріалів справи видно, що позивач 23.12.2024 пройшов ВЛК та відповідною постановою визнаний придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.

Так, як було вказано вище, чинним законодавством передбачено три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме : через центр надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Отже, з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку мали уточнити персональні дані.

При цьому, починаючи з 17.07.2024 невчинення відповідних дій утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210 КУпАП.

Як видно з оспорюваної постанови, позивачем порушено вимоги ст.22 Закону №3543-XII, що проявилося у не уточненні облікових даних протягом 60 днів, тобто не вчинення визначених законом дій у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно).

З матеріалів справи також видно, що позивач у грудні 2024 року за місцем проживання звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з питанням отримання відстрочки від призову від військової служби під час мобілізації.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до п.3.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 (в редакції, чинній на час проходження позивачем ВЛК), медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.

Тобто, позивач не міг би пройти ВЛК 23.12.2024 без попередньої явки до ТЦК та СП та без отримання відповідного рішення (направлення) на проходження ВЛК.

Відповідно, в рамках такої явки позивача до ТЦК та СП і мали бути уточнені всі актуальні облікові дані стосовно нього на час проходження ВЛК.

Більше того, інформація про проходження позивачам ВЛК мала бути внесена відповідачем до його військового квитка та внесена до системи “Резерв +”.

Таким чином, колегія суддів вважає слушними доводи скаржника про те, що працівники ТЦК мали можливість встановити порушення законодавства про військовий облік ще при проходженні ним ВЛК 23.12.2024, проте жодних постанов в його присутності в грудні 2024 року не виносилось.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.9 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 2101 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Отже, строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення, тобто у відношенні до позивача перебіг такого строку почався 23.12.2024.

Однак, оспорювана постанова прийнята 12.07.2025, тобто поза межами тримісячного строку, передбаченого ч.9 ст.38 КУпАП.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

За таких умов, колегія суддів вважає, що адміністративне стягнення було накладене відповідачем поза межами строку, встановленого ч.9 ст.38 КУпАП, у зв`язку з чим провадження в адміністративній справі підлягало закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 цього Кодексу.

Проте, вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції.

Згідно п.3 ч.1 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень ч.3 ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 цього Кодексу (особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 286, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 грудня 2025 року по справі №161/22574/25 скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення задовольнити повністю.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №2643 від 12 липня 2025 року і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей

судді С. П. Нос

С. М. Шевчук

Повне судове рішення складено 23.09.26