Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №380/22129/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/22129/25 пров. № А/857/17630/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2026р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Щербатого Романа Романовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській обл. про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Крутько О.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 16.02.2026р., м.Львів; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

06.11.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Щербатий Р.Р., діючий на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Харківській обл. № 133650010950 від 01.10.2025р. про відмову у призначенні пенсії;

зобов`язати відповідача ГУ ПФ України в Харківській обл. зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді вихователя з 11.10.2017р. по 31.08.2025р.;

зобов`язати відповідача ГУ ПФ України в Харківській обл. призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно з ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 24.09.2025р.;

вирішити питання про судові витрати (а.с.1-5).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи (а.с.18 і на звороті).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2026р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправним і скасовано рішення ГУ ПФ України в Харківській обл. № 133650010950 від 01.10.2025р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов`язано ГУ ПФ України в Харківській обл. зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу період роботи з 11.10.2017р. по 31.08.2025р.; зобов`язано ГУ ПФ України в Харківській обл. розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.09.2025р. про призначення пенсії за вислугою років на підставі ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019р. та з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто ГУ ПФ України в Харківській обл. за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір на суму 968 грн. 96 коп. (а.с.28-30).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України в Харківській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заявленого позову (а.с.34-35).

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що станом на дату звернення до пенсійного органу із заявою призначення пенсії за вислугу років (24.09.2025р.) вік позивача склав 55 років, страховий стаж становить 36 років 04 місяці 03 дні, в тому числі за вислугу років (до 10.10.2017р.) - 23 роки 11 місяців 20 днів. До страхового стажу та стажу за вислугу років зараховано всі періоди.

Відповідач зазначив, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я, та соціального забезпечення, зокрема, жінки, за наявності станом на 11.10.2017р. спеціального стажу 26 років 06 місяців.

На момент звернення позивача спеціальний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, становить 23 роки 11 місяців 20 днів, що є недостатнім для призначення цього виду пенсії.

Представник позивача Щербатий Р.Р. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.64-68).

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, 24.09.2025р. позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася територіального органу ПФ України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФ України в Харківській обл.

За результатами розгляду заяви ГУ ПФ України в Харківській обл. прийняло рішення № 133650010950 від 01.10.2025р. про відмову в призначенні пенсії за віком по причині відсутності необхідного спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років (а.с.10).

При цьому, в рішенні вказано, що вік заявниці 55 років; страховий стаж – 36 років 04 місяці 03 дні; стаж роботи як працівника освіти (до 10.10.2017р.) – 23 роки 11 місяців 20 днів. До загального страхового стажу та стажу за вислугу років зараховано всі періоди. Право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, зокрема жінки, за наявності станом на 11.10.2017р. страхового стажу26 років 06 місяців.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з розглядуваним позовом.

Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

При цьому відповідач при розгляді заяви позивача від 24.09.2025р. зарахував до спеціального стажу період роботи по 11.10.2017р.

Однак, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.08.1989р. позивач працювала у період з 30.08.1989р. по 31.08.2025р. на різних посадах в опорному закладі «Крукеницький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів» (з урахуванням перейменувань). Таким чином, позивач звільнена із посади, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Відтак, рішення ГУ ПФ України в Харківській обл. від 26.09.2025р. №134250013713 є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах суд зобов`язав відповідача зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу період роботи з 11.10.2017р. по 31.08.2025р. та повторно розглянути заяву позивача від 24.09.2025р. про призначення пенсії за вислугою років на підставі ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019р. та правової позиції, викладеної судом в цьому рішенні.

Наведені висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України № 1788-XII від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» /Закон № 1788-XII/ та Законом України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» /Закон № 1058-ІV/.

Статтею 2 Закону № 1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно положень ст.51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положеннями ст.52 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Пунктом «е» ст.55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015р.) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України № 213-VIII від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01.04.2015р. пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

У подальшому, згідно із Законом України № 911-VIII від 24.12.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» /Закон № 911-VIII/ до статті 55 Закону № 1788-ХІІр. з 01.01.2016р. також внесено зміни, відповідно до якого пункт «е» вказаної статті має наступний зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Отже, Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України № 213-VIII від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», Законом № 911-VIII.

Конституційний Суд України приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019р.

Враховуючи викладене, з 04.06.2019р. при вирішенні питання про призначенні позивачу пенсії за вислугою років відповідно до п.«е» ст.55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.

Отже, з 04.06.2019р. при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.

Відмовляючи у задоволенні заяви про призначення позивачу пенсії, відповідач у спірному рішенні зазначив, що у ОСОБА_1 станом на 11.10.2017р. не достатньо спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії.

Щодо вказаних доводів відповідача, апеляційний суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-ІV.

03.10.2017р. прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 11.10.2017р. розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.

Згідно з п.2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Також Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:

«До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».

Таким чином, враховуючи положення п.2-1 та п.16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсія за вислугу років згідно положень пункту «е» статті 55 Закону України № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11.10.2017р.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.07.2022р. у справі № 440/1286/20.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як було встановлено судом першої інстанції, що не заперечувалось позивачем, станом на 11.01.2017р. її стаж роботи, як працівника освіти становить 23 роки 11 місяців 20 днів. До страхового стажу та стажу за вислугу років зараховано всі періоди.

Отже, на момент звернення з заявою про призначення пенсії (24.09.2025р.) ОСОБА_1 не мала права на пенсію за вислугу років відповідно до п.«е» ст. 55 Закону України № 1788-ХІІ, оскільки станом на 11.01.2017р. її стаж роботи, як працівника освіти, був меншим ніж 25 років.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ГУ ПФ України в Харківській обл., приймаючи рішення № 133650010950 від 01.10.2025р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, оскільки позивач станом на 11.10.2017р. не мала необхідного спеціального стажу, достатнього для набуття права на такий вид пенсії.

При цьому доводи позивача про наявність у неї понад 25 років спеціального стажу на момент звернення до пенсійного органу не спростовує вказаний висновок, оскільки з урахуванням положень пункту 2-1 та пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV визначальним для виникнення права на пенсію за вислугу років є наявність необхідного стажу саме станом на 11.10.2017р., а не на дату звернення із відповідною заявою.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ГУ ПФ України в Харківській обл. є правомірним, підстави для його скасування відсутні.

Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що останній не підлягає до задоволення.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до помилкового вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

З огляду на результат апеляційного розгляду та в силу приписів ст.139 КАС України суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ПФ України в Харківській обл.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.243, ст.311, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській обл. задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2026р. в адміністративній справі № 380/22129/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову представника адвоката Щербатого Романа Романовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській обл. про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, спонукання до вчинення певних дій, - відмовити.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 24.09.2026р.