Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №380/18130/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/18130/25 пров. № А/857/20754/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Боршовського Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року (судді Качур Р.П., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі №380/18130/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не підготовки та не направлення до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій довідки про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (за формою згідно з додатком 6), зобов`язати відповідача підготувати та направити до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій довідки про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (за формою згідно з додатком 6).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Вказує, що самим відповідачем видано офіційні внутрішні документи накази та іменні списки, за якими визнавало ОСОБА_1 особою, що перебуває безпосередньо в районах ведення бойових дій та отримував збільшену винагороду саме за такий статус. Вважає, що зміст цих документів прямо суперечить позиції відповідача про відсутність підстав для видачі довідки. Також зазначає, що суд першої інстанції не надав доказам жодної оцінки, обмежившись загальним твердженням про їх невизначальність без аналізу конкретного змісту та підстав виплати, однак позивач у цій справі: виконував доручення, видані безпосередньо на підставі бойових розпоряджень ОУ «Дніпро» та ТГР «Запоріжжя»; включений самим відповідачем до списків осіб, що перебувають в районах бойових дій, для цілей виплати збільшеної винагороди, а 15.07.2022 він особисто перебував у м. Гуляйполе (зона активних бойових дій) та проводив інструктаж особового складу (геолокація підтверджена EXIF-метаданими знімків 15.07.2022, час 13:06, координати в межах м. Гуляйполе), а також письмовими поясненнями чотирьох свідків, долученими до матеріалів справи 06.11.2025. Посилається на позицію Верховного Суду у постанові від 16.10.2025 у справі № 120/7930/23. Матеріали справи містять дві взаємовиключні офіційні позиції відповідача у відповіді від 31.07.2025 вих. № 70аз/04/08-2025, яке офіційно підтвердило, що надані доручення «підтверджують участь ОСОБА_1 у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони», а вже у відповіді від 04.08.2025 вих. № 3730/107/15/с-25 той самий орган стверджує, що зі змісту тих самих доручень «неможливо встановити інформацію, яка б підтверджувала безпосередню участь».

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу в якому заперечує вимоги апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подану скаргу слід задовольнити частково з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 у період з 28.04.2017 по 17.10.2022 проходив службу в підрозділах Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, а з березня 2023 року звільнений з лав Національної поліції за власним бажанням.

З початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України з 24.02.2022 та до 17.10.2022 ОСОБА_2 перебував на посаді начальника Запорізького районного управління Головного управління Національної поліції у Запорізькій області.

Представник позивача звернувся до Головного управління Національної поліції у Запорізькій області із запитом від 24.07.2025 про надання завірених копій та витягів доручень начальника ГУНП в Запорізькій області генерала поліції третього рангу Миколи Лушпієнка від 05.03.2022 № 16др; від 27.03.2022 № 19др; від 01.07.2022 № 71др/дск (БР ОУ “Дніпро” від 01.07.2022 №34Д); від 25.07.2022 № 86др (БР ТГР “Запоріжжя” від 23.07.2022 №52); від 29.07.2022 № 90др (БР ТГР “Запоріжжя” від 25.07.2022 №340ДСК); та надати витяги з бойових розпоряджень (БР ОУ “Дніпро” від 01.07.2022 №34Д, БР ТГР “Запоріжжя” від 23.07.2022 №52, БР ТГР “Запоріжжя” від 25.07.2022 №340ДСК) про залучення ОСОБА_1 до проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі військової агресії російської федерації (арк.спр.11).

У відповідь на запит (вих. № 70аз/04/08-2025 від 31.07.2025) Головне управління Національної поліції у Запорізькій області надало: копії та витяги доручень начальника ГУНП в Запорізькій області: від 05.03.2022 № 16др; від 27.03.2022 № 19др; від 01.07.2022 № 71др/дск; від 25.07.2022 № 86др; від 29.07.2022 № 90др та зазначило, що вони підтверджують участь ОСОБА_1 у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування та відсічі збройної агресії російської федерації. В частині надання зазначених у запиті бойових розпоряджень відмовлено з тих підстав, що такі документи містять інформацію для службового користування, а отже, потрібна письмова згода органу, який їх розробив (арк.спр.19).

Представник позивача звернувся до Головного управління Національної поліції у Запорізькій області із запитом від 24.07.2025 про надання довідки про залучення ОСОБА_1 до проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі військової агресії російської федерації на підставі доручень начальника ГУНП в Запорізькій області генерала поліції третього рангу Миколи Лушпієнка, а саме: від 05.03.2022 № 16др; від 27.03.2022 № 19др; від 01.07.2022 № 71др/дск (БР ОУ “Дніпро” від 01.07.2022 №34Д); від 25.07.2022 № 86др (БР ТГР “Запоріжжя” від 23.07.2022 №52); від 29.07.2022 № 90др (БР ТГР “Запоріжжя” від 25.07.2022 №340ДСК); та надати витяги з бойових розпоряджень (БР ОУ “Дніпро” від 01.07.2022 №34Д, БР ТГР “Запоріжжя” від 23.07.2022 №52, БР ТГР “Запоріжжя” від 25.07.2022 №340ДСК) (арк.спр.10).

У відповіді Головне управління Національної поліції у Запорізькій області (вих.№ 3730/107/15/с-25 від 04.08.2025) зазначено, що зі змісту доручень начальника ГУНП в Запорізькій області від 05.03.2022 № 16др, від 27.03.2022 №19др, від 01.07.2022 № 71др/дск, від 25.07.2022 № 86др, від 29.07.2022 № 90др не можливо встановити інформацію, яка б підтверджувала безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також період та зону перебування. Таким чином, на теперішній час відсутні підстави для надання довідки згідно з додатком 6 до Порядку ОСОБА_1 (арк.спр.18).

07.08.2025 представник позивача надіслав запит до Генерального штабу Збройних Сил України (арк.спр.12).

13.08.2025 представник позивача звернувся із запитом до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України з проханням надати витяги з бойових розпоряджень БР ОУ “Дніпро” від 01.07.2022 №34Д, БР ТГР “Запоріжжя” від 23.07.2022 №52, БР ТГР “Запоріжжя” від 25.07.2022 №340ДСК (арк.спр.16-17).

У відповідь Галузевий державний архів надав архівну довідку від 21.08.2025 №179/1/8619, де зазначено, що в перевірених бойових розпорядженнях оперативного угруповання військ “Дніпро”: бойове розпорядження №34Д датоване 08.07.2022, а від 01.07.2022 бойове розпорядження №20Д, в яких ОСОБА_1 не значиться. Бойові розпорядження тактичної групи "Запоріжжя" від 23.07.2022 №52, від 25.07.2022 №340ДСК на зберігання до ГДА Міноборони не надходили (арк.спр.34).

Вважаючи бездіяльність відповідача в частині ненадання довідки про залучення позивача до виконання заходів із забезпечення національної безпеки і оборони протиправною, ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, а дії відповідача визнані законними та обґрунтованими.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2024 по справі №420/35756/23 вказав, що загальновідомим є факт введення Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України воєнного стану. Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб`єктами стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких водночас пов`язане з небезпекою для життя і здоров`я.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

За визначенням статті 5 Закону №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до абзацу 1 пункту 19 частини 1 статті 6 Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України (абзац 2 пункту 19 частини 1 статті 6 Закону №3551-ХІІ).

Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі - Порядок № 413; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпункт 2 пункту 2 Порядку № 413 визначає, що заявник - особа, зазначена у пунктах 19-21, 25 частини першої статті 6 Закону, її законний представник або уповноважена особа, яка звертається за наданням статусу учасника бойових дій, або відносно якої командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) подано документи для надання статусу учасника бойових дій.

Підпунктом 4 пункту 4 Порядку № 413 передбачено, що підставою для надання заявникам статусу учасника бойових дій є: для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6.

Заявники, зазначені в абзаці першому цього підпункту, за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.

Підпунктом 1 пункту 5 Порядку № 413 визначено, що для надання статусу учасника бойових дій документи подаються: командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації стосовно заявників, зазначених в пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону, або самостійно заявником з їх числа у разі неподання документів командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації.

Згідно пункту 8 Порядку № 413, для надання статусу учасника бойових дій заявникам з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу заявники, довідки за формою згідно з додатком 6 або додатком 7.

Пунктом 19 Порядку № 413 установлено, що рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається: комісіями - стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону.

За правилами пункту 20 Порядку № 413 комісії розглядають документи, у разі потреби заслуховують пояснення заявників, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають документи до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання та повторного подання на розгляд комісій протягом 10 календарних днів.

Згідно пункту 24 Порядку № 413, комісія або міжвідомча комісія відмовляє заявнику в наданні статусу учасника бойових дій у разі: 1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій; 2) відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку; 3) подання недостовірної інформації; 4) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення заявником умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

У разі усунення виявлених підстав для відмови в наданні статусу учасника бойових дій заявник або уповноважена особа може повторно ініціювати винесення питання про надання зазначеного статусу (за процедурою, визначеною цим Порядком) на розгляд комісії шляхом подання заяви до керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, в якому утворено комісію.

Рішення комісії або міжвідомчої комісії може бути оскаржене відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» та/або в судовому порядку.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2016 № 405 затверджено Положення про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України (далі - Положення № 405).

Розділом ІІІ Положення № 405 визначено особливості надання поліцейським статусу учасника бойових дій, державним службовцям та іншим працівникам Національної поліції України статусу учасника війни за участь в антитерористичній операції чи в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України

Пункт 2 розділу III Положення № 405 установлює, що комісія приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій на підставі таких документів: для поліцейських, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - не менш як один з таких документів - витяги з наказів органу поліції про відрядження (залучення) поліцейського до районів ведення бойових дій (у яких зазначені номер та дата бойового розпорядження військового командування), витягів із журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), витягів із вахтових журналів, витягів із польотних листів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв. До документів, які надсилаються на розгляд Комісії, можуть додаватися інші документи - витяги (копії) з наказів органу поліції про залучення до виконання бойових розпоряджень (із поіменним списком поліцейських), витяги (копії) з наказів про виконання бойового (спеціального) завдання зведеним підрозділом Національної поліції України (з поіменним списком поліцейських), посвідчення про відрядження, витяги з бойових донесень (листи, рапорти, доповідні записки, довідки про виконання бойових завдань) із резолюцією уповноваженої посадової особи поліції, відрядженої до органів військового управління, зареєстрованих в органі (підрозділі) поліції, стройова чи доповідна записки, рапорти, розрахунки, книга нарядів чи інші документи, що підтверджують безпосередню участь поліцейських у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що містять докази та підтверджують факт виконання поліцейськими бойових (службових) завдань.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.11.2022 № 775 затверджено Порядок та умови виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану (далі - Порядок № 775).

Пунктом 2 Порядку № 775 установлено, що на період дії воєнного стану поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії та заходи), перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, ця винагорода збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

Згідно пункту 3 Порядку № 775, до безпосередньої участі в бойових діях та заходах належить здійснення поліцейським у районах проведення воєнних (бойових) дій: 1) бойових (спеціальних) завдань із відсічі та стримування збройної агресії проти України під час підпорядкування поліцейського відповідному органу військового управління або на виконання бойових розпоряджень такого органу; 2) заходів, пов`язаних з організацією та виконанням розвідувальних завдань, у разі їх залучення розвідувальним органом відповідно до законодавства; 3) охорони об`єктів (у тому числі несення служби на блокпостах) під час відбиття збройного нападу чи нанесення по них вогневого ураження противником, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення; 4) боротьби з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями в умовах безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником; 5) розмінування, що має оперативний характер, у частині виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів; 6) заходів з евакуації населення (жителів) із територій (населених пунктів), які під час здійснення таких заходів піддаються вогневому ураженню противника; 7) інших повноважень поліції, крім зазначених у підпунктах 1 - 6 цього пункту, на територіях (населених пунктах), які у день здійснення таких повноважень піддаються вогневому ураженню противника, або на яких після деокупації тривають заходи з відновлення виконання завдань поліції відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", згідно плану заходів, затверджених Головою Національної поліції (у період з дня деокупації відповідної території (населеного пункту) до одного місяця).

Отже, додаткова винагорода поліцейським у розмірі, збільшеному до 100000 грн, виплачується у випадку безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Факт виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, доводить, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Судом встановлено, що з 24.02.2022 та до 17.10.2022 ОСОБА_2 перебував на посаді начальника Запорізького районного управління ГУ НП у Запорізькій області.

Як вказує позивач, що не заперечується відповідачем, що ОСОБА_2 виконував доручення начальника Головного управління Національної поліції у Запорізькій області генерала поліції третього рангу Лушпієнка М. та відповідні бойові розпорядження, видані оперативним угрупованням військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та тактичною групою «Запоріжжя», зокрема: від 05.03.2022 № 16др, від 27.03.2022 № 19др, від 01.07.2022 № 71др/дек (БР ОУ «Дніпро» від 01.07.2022 № 34Д), від 25.07.2022 № 86др (БР ТГР «Запоріжжя» від 23.07.2022 № 52), від 29.07.2022 № 90др (БР ТГР «Запоріжжя»), від 25.07.2022 № 340ДСК (а.с.20-33).

Вказані документи визначали обов`язки саме позивача ОСОБА_1 як начальника Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Запорізькій області, що свідчить про його особисту участь в організації та керівництві заходами із забезпечення національної безпеки і оборони.

У відповіді на запит № 70аз/04/08-2025 від 31.07.2025 відповідачем вказано, що завірені копії та витяги доручень начальника ГУНП в Запорізькій області: від 05.03.2022 № 16др; від 27.03.2022 № 19др; від 01.07.2022 № 71др/дск; від 25.07.2022 № 86др; від 29.07.2022 № 90др підтверджують участь ОСОБА_1 у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування та відсічі збройної агресії російської федерації. В частині надання у запиті бойових розпоряджень відмовлено з тих підстав, що такі документи містять інформацію для службового користування, а отже, потрібна письмова згода органу, який їх розробив (а.с.19 зворот).

Колегія суддів враховує, що матеріали справи містять банківську виписку Приватбанку по картці/рахунку ОСОБА_1 за період з 01.02.2022 - 30.11.2022, згідно яких він щомісяця отримував додаткову винагороду, збільшену до 70000 гривень (а.с. 64 зворот). Додаткова винагорода поліцейським у такому розмірі, враховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та Порядку № 775, виплачується лише у випадку безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

На думку колегії суддів відсутність же окремих розпорядчих документів про залучення ОСОБА_1 до виконання спеціальних службових завдань в зоні бойових дій, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, заходів, необхідних для забезпечення оборони України та захисту безпеки населення та інтересів держави, зокрема, на території Запорізького районного управління Головного управління Національної поліції у Запорізькій області у період з 24.02.2022 по 17.10.2022, не спростовує залучення позивача до таких заходів з урахуванням виплати у цей період додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн.

Також відповідачем не доведено незалучення позивача до виконання спеціальних службових завдань в зоні бойових дій, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, заходів, необхідних для забезпечення оборони України та захисту безпеки населення та інтересів держави, хоча саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок з доведення правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Крім того, в силу Порядку № 413 відповідач мав обов`язок подати на розгляд комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, необхідних документів, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 , однак протиправно цього не зробив, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Верховий Суд у постанові від 03.06.2025 у справі № 620/11392/24 зазначив, що повноваження комісій не обмежуються формальною перевіркою поданих документів. На них покладено обов`язок здійснювати всебічну та об`єктивну перевірку обставин, які можуть підтверджувати участь особи в заходах, пов`язаних із захистом України. Зокрема, комісії зобов`язані не лише вивчати надані матеріали, а й, за необхідності, витребувати додаткові документи, заслуховувати пояснення свідків та осіб, щодо яких розглядається питання про надання статусу учасника бойових дій.

Колегія суддів також зазначає, що враховуючи положення статті 6 Закону № 3551-XII та пунктів 4, 5 Порядку № 413, визначальною підставою для надання статусу учасника бойових дій є не формальне подання повного пакета документів, а підтвердження факту безпосередньої участі особи в бойових діях або заходах із забезпечення оборони України. Документи виступають лише засобом доведення цієї участі, а не самостійною умовою для визнання такого статусу. Відтак, формальний підхід до розгляду поданих матеріалів, без врахування їх реального змісту та обставин, що свідчать про виконання особою завдань у зоні бойових дій, є неправомірним і суперечить меті правового регулювання законодавства у сфері захисту прав ветеранів війни.

У разі неможливості отримання документів, прямо перелічених у Порядку №413, з об`єктивних причин (наприклад, знищення архівів під час бойових дій, розформування підрозділу, втрата документів не з вини особи), Комісія не повинна обмежуватися констатацією їх відсутності. Вона зобов`язана сприяти особі у відновленні доказової бази та вжити заходів для встановлення факту участі на підставі сукупності інших непрямих доказів, таких як накази про відрядження до зони бойових дій, дані про отримані нагороди, фото- та відеоматеріали, свідчення свідків тощо, що і було зазначено позивачем-апелянтом однак не надано оцінку судом першої інстанції, а саме вказує, що 15.07.2022 ОСОБА_1 особисто перебував у м. Гуляйполе (зона активних бойових дій) та проводив інструктаж особового складу (геолокація підтверджена EXIF-метаданими знімків 15.07.2022, час 13:06, координати в межах м. Гуляйполе), також подав письмові поясненням 4 свідків, долученими до матеріалів справи 06.11.2025.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача підготувати та направити до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України (за формою згідно з додатком 6), колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При цьому, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади (постанови Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №599/1422/16-а, від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18).

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини на підставі статей 9, 245 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач допустив протиправні дії щодо не підготовки та не направлення до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 та належним способом захисту в частині дискреційних повноважень відповідача є зобов`язання повторно розглянути матеріали ОСОБА_1 щодо підготовки та направлення до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій довідки про його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України згідно з додатком 6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413, з урахуванням правової оцінки, викладеної судом у даному рішенні, та всіх наявних документів, що стосуються безпосередьої участі ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, доводи апеляційної скарги частково складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення у справі щодо відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, через що рішення суду згідно статті 317 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення заявленого позову частково, з вищевикладених мотивів.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем сплачено за подання позовної заяви 1211,20 грн. та за подання апеляційної скарги 1816,80 грн., що становить 3028 грн., а керуючись статтею 139 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі №380/18130/25 – скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо не підготовки та не направлення до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України згідно з додатком 6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Запорізькій області повторно розглянути матеріали ОСОБА_1 щодо підготовки та направлення до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій довідки про його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України згідно з додатком 6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413, з урахуванням правової оцінки, викладеної судом у даному рішенні, та всіх наявних документів, що стосуються безпосередьої участі ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (ЄДРПОУ 40108688) 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. понесених витрат по сплаті судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Ільчишин

судді В. В. Гуляк

Т. І. Боршовський