Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №260/1391/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/1391/25 пров. № А/857/18953/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Глушка І.В., Іщук Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року (головуючий суддя Калинич Я.М., м. Ужгород) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просив:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати індексації–різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.03.2018 по 11.11.2021 включно.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію–різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 11.11.2021 включно у розмірі 4463,15 грн. на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року до 11.11.2021 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року до 11.11.2021 року в загальній сумі 198015,07 грн. (сто дев`яносто вісім тисяч п`ятнадцять гривень 07 коп.), відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України оскаржила його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, у зв`язку з тим, що розмір підвищеного доходу є більшим від суми можливої індексації в березні 2018 року тому у військової частини відсутні підстави для нарахування та виплати індексації-різниці чи враховуючи те, що позивачем строк звернення до суду пропущений - залишити без розгляду.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011 -XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених.

У статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частинами першою-другою статті 5 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282- ХІІ).

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів (ч. 6 ст. 5 Закону України № 1282-ХІІ).

З метою реалізації Закону № 1282-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-ГУ "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядок № 1078 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

- Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

- У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

- До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Виходячи з аналізу приведених вище правових норм, вбачається, що індексація заробітної плати (в тому числі грошового забезпечення позивача як військовослужбовця) - це механізм її підвищення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг, розрахунок самої індексації, оскільки вона покликана захистити доходи населення від інфляції, ґрунтується на індексі споживчих цін (індексі інфляції), який щомісяця публікується Держстатом України.

Для індексації заробітної плати (грошового забезпечення) необхідно визначити два показники: базовий місяць та коефіцієнт індексації.

Військова частина вважає, що законом не передбачено індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині, а задоволення вимог позивача щодо визначення фіксованої величини індексації в розмірі 4463,15 грн. в місяць не узгоджуються з положеннями нормативно-правових актів.

З 01березня 2018 року відбулась зміна грошового забезпечення військовослужбовців, у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям на березень 2018 року.

У зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 посадовий оклад позивача змінився (підвищився) у березні 2018 року.

Водночас, відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Крім того, позовні вимоги Позивача ґрунтуються на положеннях Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, у редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Зокрема, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у період існування спірних правовідносин (з 01.03.2018 до 27.02.2020) не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації».

Зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, однак лише у редакції, яка діяла до 15.12.2015.

Відтак, вважає неправильним висновок суду першої інстанції щодо наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 в частині щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 11.11.2021включно у фіксованій величині 4463,15 гривень на місяць в сумі 198015,07 з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Відповідно до наданої позивачем до позовної заяви картки особового рахунку на виплату грошового забезпечення за 2018 рік у лютому 2018 року грошове забезпечення позивача складало 11637,25 грн., а у березні 2018 року складало 17335,00 грн. (виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалась двома платіжками у сумі 9775,00 та 7560,00).

Відтак, грошовий дохід позивача збільшився на 5 697,75 грн.

Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків), позивач взяв за основу величину приросту індексу споживчих цін - 253,3%, правильність чого підтверджується листом Мінсоцполітики від 28.09.2021 № 5211/0/290-21/51.

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділена на 100%, тобто 1762,00 грн * 253,30% / 100% = 4463,15 грн.

Отже, розмір підвищення доходу (А) 5 697,75 грн є більшим від суми можливої індексації в березні 2018 року (Б) = 4463,15 грн. тому у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України відсутні підстави для нарахування та виплати індексації-різниці ОСОБА_1 .

Щодо незадоволення клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском терміну звернення до суду, то апелянт зазначає, що частина перша статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ почала діяти з 19 липня 2022 року, а тому розповсюджує свою дію на спірні правовідносини.

З набранням 19 липня 2022 року чинності Законом № 2352-ІХ, частини перша та друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції, й аналізуючи положення цієї статті у часових межах існування її юридичних норм (тобто як у її редакції, чинній до 19 липня 2022 року, так і в чинній її редакції) у зіставленні з нормами пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, згідно із якими під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVI^-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, необхідно зазначити таке:

- норми частини п`ятої статті 122 КАС України є загальними нормами для правовідносин з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, відносно норм іншого закону, які встановлюють інший строк звернення до суду у спорах, що виникають з цих правовідносин (публічної служби);

- стаття 122 КАС України, зокрема частина п`ята цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці;

- строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) визначений у статті 233 КЗпП України, норми якої є для цих (спірних) правовідносин спеціальними відносно приписів частини п`ятої статті 122 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату;

- з 19 липня 2022 року для звернення з таким позовом, як цей, до адміністративного суду передбачено тримісячний строк (частина перша статті 233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19 липня 2022 року, тобто з дати набрання чинності Законом № 2352-ІХ;

- відтак тримісячний строк для звернення з цим позовом до адміністративного суду завершився 19 жовтня 2022 року, проте на підставі пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України був продовжений до 30 червня 2023 року.

Звернувшись з цим позовом 05.03.2025, позивач пропустив строк звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 18.09.2024.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 11.11.2021 року №248 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 11.11.2021 року.

За період проходження військової служби ОСОБА_1 не в повному обсязі нараховувалася та виплачувалася військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України індексація грошового забезпечення у законодавчо визначеному порядку та спосіб, що стало підставою звернення до суду.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.03.2024, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі №260/402/22, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01 березня 2018 року по 11 листопада 2021 року, із урахуванням базового місяця березень 2018 року та без застосування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 листопада 2021 року, із урахуванням базового місяця березень 2018 року відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням фактично виплачених сум; у задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

У відповідь на адвокатський запит, в/ч НОМЕР_1 листом від 21.01.2025 №50/02/13-263 надав інформацію та документи, із яких слідує, що відповідачем на виконання рішення суду від 19.03.2024 у справі №260/402/22 нараховано позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), що підтверджується розрахунком нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Разом з тим, згідно з розрахунку слідує, що в/ч НОМЕР_1 під час здійснення перерахунку та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), не проведено нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок №1078) за період із 01.03.2018 по 11.11.2021 включно, розраховану як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Представник позивача звернувся до в/ч НОМЕР_1 із заявою від від 12.02.2025, в якій просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію – різницю у сумі 4463,15 грн. щомісячно за період із 01.03.2018 по 11.11.2021 включно.

За результатами розгляду заяви, в/ч НОМЕР_1 листом від 26.02.2025 №50/02/13-934 повідомив, що нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» віл 03.07.1991 №1282, постанови Кабінету Міністрів України «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою від 17.07.2003 року №1078 з урахуванням змін, які вносилися до цих документів та перерахунку не підлягає.

Позивач вважає, що з боку відповідача порушено його право на отримання індексації – різниці за період із березня 2018 року до часу звільнення з військової служби, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.ч.2 та 3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з п.4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №380/1513/20).

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Базовим місяцем при обчислені індексу для проведення індексації слід вважати місяць підвищення заробітної плати за рахунок зростання її постійних складових, зокрема, тарифних ставок (окладів). Якщо сума підвищення заробітної плати за рахунок постійних складових менша від суми індексу нарахованої відповідно до Порядку, то місяць такого підвищення не вважається базовим і індексація продовжується. При порівнянні суми підвищення заробітної плати та суми індексації при визначені базового місяця береться заробітна плата в частині постійних складових в розрахунку за повний відпрацьований місяць.

Таким чином, згідно із пунктом 5 Порядку №1078 місяць, у якому підвищено заробітну плату, вважають базовим для індексації за дотримання таких умов: заробітна плата зросла за рахунок її постійних складових; сума підвищення більша, ніж можлива індексація.

Таким чином суд вірно вважав, що на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Верховний Суд в подібних правовідносинах дійшов висновку про те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки (постанови від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, від 20.04.2022 у справі №420/3593/20, від 09.06.2022 у справі №600/524/21-а, від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 і від 13.04.2023 у справі №420/9187/21).

Так, розтлумачивши пункти 2, 5 Порядку №1078, у згаданих справах №400/1118/21 і №420/3593/20, Верховний Суд вказав, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Одночасно з цим, Верховний Суд зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. Верховний Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Верховний Суд в постанові від 23 квітня 2020 року у справі №816/1728/16 за результатом аналізу п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, також зазначив: Таким чином, фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації.

Отже, є таке поняття як фіксована сума індексації, яка залишається після підвищення посадових окладів, якщо сума підвищення грошового доходу не перевищила суму індексації, що склалася у місяці підвищення посадових окладів, та виплачується до наступного підвищення посадових окладів (абз.4 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078).

Щодо «фіксованої» суми індексації, то суд підставно зауважив, що у період існування спірних правовідносин (з 01.03.2018 року по 24.12.2021 року) Закон №1282-XII і Порядок №1078 такого поняття не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте Постановою №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

З огляду на пункт 1, абзаци 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суду першої інстанції вірно виснував, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов правильного висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 правильним є твердження, що березень 2018 року став місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Відповідно, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу ОСОБА_1 відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №420/6982/21 з подібними правовідносинами, яка, є застосовною і до спірних правовідносин.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 суд вірно зауважив, що позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування слід встановити:

- розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Із довідки про нараховані та сплачені суми індексація ОСОБА_1 з 01.01.2016 по 11.11.2021 від 26.02.2024 №89 вбачається, що у період із березня 2018 року по дату звільнення з військової служби в/ч НОМЕР_1 нараховувалася та виплачувалася ОСОБА_1 поточну індексацію з урахуванням березня 2018 року, як місяця обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін, виплату якої проведено починаючи із грудня 2018 року. При цьому, як встановлено при розгляді справи №260/402/22, в/ч НОМЕР_1 протиправно нараховувано ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням іншого ніж січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

З урахуванням застосування січня 2008 року, як місяця підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким в/ч НОМЕР_1 здійснила обчислення індексу споживчих цін для нарахування індексації грошового забезпечення за період із 01.12.2015 по 28.02.2018, то величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення розрахована наростаючим підсумком за період з лютого 2008 року по грудень 2015 року становить 167,1%. Звідси проіндексований дохід доходу ОСОБА_1 в межах прожиткового мінімуму у сумі 1378 грн на грудень 2015 року має становити суму індексації у грудні 2015 року 2302,64 грн. (прожитковий мінімум 1378 грн. х 167,1% коефіцієнт індексації).

Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення розрахована наростаючим підсумком за період з лютого 2008 року по березень 2018 року має становити 253,30% (постанова Верховного Суду від 22.06.2023 по справі №520/6243/22).

У справі №520/6243/22 Верховний Суд погодився із правильністю висновків та встановлених судом першої інстанції обставин, про те, що у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін 253,30%.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн).

Отже, розмір індексації для всіх військовослужбовців станом на березень 2018 року має становити 4463,15 грн.

Відповідно до картки особового рахунку на виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2018 рік, грошове забезпечення (грошовий дохід) у лютому 2018 року становило 11637,25 грн. і включало такі постійні складові, які не мають разового характеру:

- посадовий оклад – 850,00 грн.;

- оклад за військове звання – 105,00 грн.;

- надбавка за вислугу років – 286,50 грн.;

- надбавка за виконання особливо важливих завдань – 620,75 грн.;

- премія – 9775,00 грн.

Відповідно до картки особового рахунку на виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2018 рік, грошове забезпечення (грошовий дохід) у березні 2018 року становило 11637,25 грн. і включало такі постійні складові, які не мають разового характеру:

- посадовий оклад – 3440,00 грн.;

- оклад за військове звання – 1060,00 грн.;

- надбавка за вислугу років – 1800,00 грн.;

- надбавка за виконання особливо важливих завдань – 1260,00 грн.;

- премія – 4077,25 грн.

Отже, підвищення доходу ОСОБА_1 в березні 2018 року (А) у зв`язку із підвищенням на законодавчому рівні посадових окладів у березні 2018 року військовослужбовцям згідно постанови КМУ №704 від 30.08.2017 не відбулося, оскільки дохід у лютому 2018 року становив 11637,25 грн., а у березні 2018 року – 11637,25 грн.

Як зазначалось вище сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року становить 4463,15 грн.

Із огляду на те, що як зазначено вище, підвищення доходу позивача в березні 2018 року не відбулося, а сума можливої індексації грошового забезпечення позивача за березень 2018 року становить 4 463,15 грн, отже, сума можливої індексації грошового забезпечення перевищує розмір підвищення доходу.

Таким чином, суд вірно вважав що починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзацу 3, 4, п.5 Порядку №1078 має виплачуватися у розмірі 4463,15 грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.

Зазначений розрахунок відповідає методиці розрахунку індексації, яка міститься у постанові Верховного Суду в справі №400/3826/21.

Беручи до уваги вищенаведене, з метою ефективного захисту прав позивача, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що слід визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної грвадії України які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018р. до 11.11.2021р. в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, а також зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) за період з 01.03.2018р. до 11.11.2021р. включно в розмірі 198015,07 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, під час виплати індексації грошового забезпечення, суд вірно зазначив, що умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація), визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 №44.

За правилами пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктами 4, 5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку здоходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З огляду на це правильним є висновок суду, що виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.

З огляду на викладене, суд дійшов правильного висновку, що виплату належних сум грошового забезпечення військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 повинна провести із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Щодо покликань апелянт а на пропущення строку звернення до суду, то колегія судів зазначає, що спірні у цій справі правовідносини стосуються нарахування та виплатити індексації різниці грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 11.11.2021 року.

Згідно частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою вказаної вище статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Спеціальним законодавством, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак, такі питання регулює Кодекс законів про працю України (далі КЗпП України).

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до частини першої та другої статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Однак, після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Конституційний Суду України висловив правові позиції щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, відповідно суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.

З огляду на вказане, суд доводи апелянта щодо необхідності застосування до спірних правовідносин частини п`ятої статті 122 КАС України та пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду не заслуговують на увагу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі №260/1391/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді І. В. Глушко

Л. П. Іщук