Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №380/4971/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/4971/25 пров. № А/857/21612/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Глушка І.В., Іщук Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року (головуючий суддя Кедик М.В., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 20.12.2024 № 134650018808 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Відділу перерахунків пенсій № 4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, надання житлових субсидій та пільг) про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу», яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні із пенсії по віку на загальних підставах на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII стаж роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на посадах спеціалістів у органах податкової служби (інспекції, адміністрації) ДФС, Міндоходів України за період з 04.09.1995 по день подання позову по 21.02.2025 зокрема:

з 04.09.1995 по 27.08.2000 ДПІ (ДПА) в Залізничному районі м. Львова а саме з:

04.09.1995 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу аудиту юридичних в Державну податкову інспекцію по Залізничному району м. Львова;

26.11.1996 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора ДПА у Залізничному районі;

03.01.1997 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок юридичних осіб;

16.02.1998 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок юридичних осіб в ДПІ у Залізничному районі м. Львова;

04.05.1998 на посаді головного державного податкового ревізора інспектора відділу проведення документальних перевірок юридичних осіб;

04.05.1999 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора того ж відділу.

З 28.08.2000 по 21.02.2025 ДПА (ДПС). ГУ Міндоходів ГУ ДФС у Львівській області а саме з:

28.08.2000 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу з боротьби з приховуванням неоподаткованих доходів ДПА у Львівській області;

02.04.2001 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за операціями у банківських установах, ЗЕД та обігом валюти управління з боротьбі з приховуванням не оподаткованих доходів, та відмиванням доходів одержаних не законним шляхом;

19.11.2001 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за операціями у банківських установах, ЗЕД та обігом валюти у відділі протидії зовнішньоекономічним технологіям відмивання кримінальних доходів;

07.12.2005 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу фінансових розслідувань цього ж управління;

31.01.2012 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу аналітичної роботи, моніторингу фінансових операцій, ведення баз даних та організацій роботи з боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом в Державну податкову службу у Львівській області;

29.05.2013 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу фінансових розслідувань управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом Головного управління Міндоходів у Львівській області;

17.12.2014 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок сумнівних операцій управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом Головного управління ДФС у Львівській області;

12.09.2019 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу організації роботи боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом та перевірок сумнівних операцій управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом Головного управління ДПС у Львівській області;

28.09.2020 на посаді головного державного інспектора відділу перевірок підозрілих фінансових операцій та аналітичної роботи управління боротьби з відмивання доходів одержаних злочинним шляхом Головного управління ДПС у Львівській області;

05.01.2021 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок підозрілих податкових операцій та аналітичної роботи управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом Головного управління ДПС у Львівській області;

21.10.2021 на посаді головного державного інспектора відділу перевірок підозрілих фінансових операцій та аналітичної роботи управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом;

04.08.2022 переведений на посаду головного державного інспектора відділу перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям пов`язаним з легалізацією доходів одержаних злочинним шляхом Головного управління ДПС у Львівській області по 21.02.2025 (по день подання позову);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з пенсії по віку на загальних підставах на пенсію державного службовця за віком відповідно до п. 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 та призначити пенсію державного службовця на підставі та з часу подання заяви від 16.12.2024 зареєстрованої за № 9633 та доданими до неї документами в тому числі і довідками виданими ГУ ДПС у Львівській області 16.12.2024 №700-13-01-10-00-11, №701-13-01-10-00-11; № 151-13-01-10-21.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 20.12.2024 № 134650018808 Про відмову гр. ОСОБА_1 у переведені на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 04.09.1995 по 27.08.2000 в ДПІ в Залізничному районі м. Львова, з 28.08.2000 по 28.05.2013 ДПА у Львівській області, з 29.05.2013 по 11.12.2019 ГУ Міндоходів у Львівській області, з 12.09.2019 по 21.02.2025 у ГУ ДПС у Львівській області.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 16.12.2024 переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ та здійснити нарахування пенсії з врахуванням довідок про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 16.12.2024 № 700-13-01-10-00-11, № 701-13-01-10-00-11, № 151-13-01-10-21, виданих ГУ ДПС у Львівській області.

5. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 3633,60 грн судових витрат.

6. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 (Одна тисяча) грн 00 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржили його в апеляційному порядку, просять таке скасувати, та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначає, що в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є неналежним відповідачем у справі, оскільки не приймалося рішення про відмову у перерахунку пенсії

Крім того апелянт зазначає, що 01.05.2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-УІІІ (далі - Закон № 889), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723).

Пунктом 11 частини 3 статті 3 Закону № 889 визначено органи, на які поширюється дія Закону та посади, на які не поширюється дія Закону, зокрема: дія цього Закону, не поширюється на депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування.

Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено право державних службовців за певних умов на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723.

Згідно з пп. 1 п. 2 розділу XI Закону № 889, Закон України від 16.12.1993 № 3723 XІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723) втратив чинність, крім статті 37, яка застосовується для осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889.

Відповідно до пункту 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднссеиих до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до етапі 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднссеиих до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пенсії відповідно до Закону № 889 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (стаття 37 Закону № 3723) призначаються особам, які: досягай пенсійного віку; мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»:

-чоловіки - 35 років, жінки - 30 років;

-не отримували пенсію відповідно до ст. 37 Закону № 3723;

-на день набрання чинності Законом № 889 (01.05.2016) займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, або на день набрання чинності Законом № 889 мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01 травня 2016 року.

Статтею 25 Закону № 3723 визначено сім категорій посад державних службовців, залежно від яких встановлюються ранги державних службовців.

Основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно - правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Однією із вимог призначення пенсій згідно Закону № 889 є наявність відповідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723, основною умовою зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.

Якщо у статті 25 Закону № 3723 невизначений певний державний орган, посади у якому віднесені до відповідних категорій посад державної служби, при визначені права особи на пенсію державного службовця слід керуватись нормативно - правовими актами, за якими в подальшому такі посади були віднесені до посад державної служби.

Так, згідно положень цього закону, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону X® 889).

Згідно ч. З ст. 21 Закону № 889 особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, - з дня призначення на посаду.

Однією із вимог призначення пенсій згідно Закону № 889 є наявність відповідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723, основною умовою зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.

Постановою Кабінету Міністрів від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб ( надалі - Порядок № 622), який передбачає право на призначення пенсії державного службовця на умовах Закону № 889, які досягай пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком в мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058, з урахуванням стажу державної служби передбаченого п.2 Порядку №622, якщо до набрання чинності Законом № 889 не призначалась пенсія відповідно до Закону № 3723, що діяв до 01.05.2016.

Згідно частини 3 Порядку № 622 право на пенсію згідно ст.37 Закону №3723 та з урахуванням вимог визначених п.10 і 12 Прикінцевих і перехідних положень Закону №889, мають особи при досягненні пенсійного віку жінками згідно статті 26 Закону України №1058 та наявності страхового стажу 30 років.

Відповідно до статті 90 Закону № 889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється за нормами Закону № 1058.

Законом України № 889 визначено, що при прийнятті на державну службу державному службовцю присвоюється ранг в межах відповідної категорії.

При визначенні права особи на призначення пенсії за Законом № 889 слід керуватися записами в трудовій книжці та аналізувати відповідність займаної особою посади, посадам визначеним у статті 25 Закону № 3723 та в актах Кабінету Міністрів України.

Законом України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» було передбачено, що Рада Міністрів УРСР встановлює для працівників державних податкових інспекцій персональні звання, спеціальну форму та відзнаки.

Подальшими редакціями цього Закону було передбачено, що службовим особам державних податкових інспекцій присвоюються спеціальні звання.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, розмір надбавок за звання затверджувався Кабінетом Міністрів України (постанови Кабінету Міністрів України від 05.10.1992 № 559 «Питання державної податкової служби в Україні», від 22.02.1999 № 258 «Про затвердження Положення про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби», від 22.09.2004 № 1234 «Про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби», від 19.12.2012 № 1169 «Питання присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів державної податкової служби», від 23.10.2013 № 839 «Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів»).

Водночас, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 №503- р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців», відповідні посади в місцевих державних податкових адміністраціях було віднесено до 4-7 категорій посад державних службовців.

Але, це розпорядження 06.08,2016 втратило чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 465 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України».

Відповідно до статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюють спеціальні звання.

У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Тому, особи, які працюють на посадах в контролюючих органах, яким присвоєно спеціальне звання, не належать до категорій посад державних службовців, які визначені статтею 25 Закону № 3723-ХП.

Відповідно до зазначеного, до стажу державної служби, що дає право на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-УІІІ можливо зарахувати періоди роботи гр. ОСОБА_1 , з 04.09.1995 року по 01.02.1997 року до присвоєння рангу та спеціального звання.

Оскільки станом на 01.05.2016 року гр. ОСОБА_1 не перебував на посадах державної служби, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та не має 20 років стажу на зазначених посадах, то права на призначення пенсії згідно Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII у нього немає.

Отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судового збору, та витрат на надання правничої допомоги то зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України 1058 забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі не передбачені цим Законом. Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону № 1058 кошти Пенсійного фонду використовуються на:

1) виплату пенсій, передбачених цим Законом;

1-1 здійснення страхових виплат та фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом та Законом України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування”;

3) фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду;

4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій;

5) формування резерву коштів Пенсійного фонду

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві навело доводи аналогічні за змістом та по суті доводам викладеним в апеляційній скарзі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягаютьзадоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.

ОСОБА_1 16.12.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою щодо переведення на пенсію за Законом України «Про державну службу».

За принципом екстериторіальності документи позивача розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 20.12.2024 № 134650018808 відмовлено у переведені на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу».

У рішенні вказано, що до стажу державної служби, що дає право на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VІІІ можливо зарахувати періоди роботи гр. ОСОБА_1 з 04.09.1995 по 01.02.1997 до присвоєння рангу та спеціального звання. Оскільки станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не перебував на посадах державної служби, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та не має 20 років стажу на зазначених посадах, права на призначення пенсії згідно з Прикінцевими положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII у нього немає.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, з урахуванням змін, (далі - Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон

Абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), який набрав законної сили з 01.01.2004 визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), згідно із пунктом 2 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України Про державну службу №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із пунктом 8 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 10 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення).

Пунктом 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі Порядок № 622, дата набрання чинності 23.09.2016, застосовується з 01.05.2016).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 622 згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу»:

- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу” не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають, зокрема: чоловіки, які досягли віку 62 роки.

Відповідно до абзацу 1 частини третьої Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

З огляду на це суд підставно вважав, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень України Закону № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи:

1) які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, та

2) мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , наявної у матеріалах справи, позивач у період з 04.09.1995 по теперішній час працює в органах Державної податкової служби, а саме:

з 04.09.1995 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу аудиту юридичних;

з 26.11.1996 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора;

з 03.01.1997 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок юридичних осіб;

з 01.02.1997 присвоєне спеціальне звання – інспектора податкової служби ІІ рангу;

з 04.05.1998 на посаді головного державного податкового ревізора інспектора відділу проведення документальних перевірок юридичних осіб;

з 04.05.1999 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу проведення документальних перевірок юридичних осіб;

з 28.08.2000 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу з боротьби з приховуванням неоподаткованих доходів;

з 02.04.2001 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за операціями у банківських установах, ЗЕД та обігом валюти управління з боротьбі з приховуванням не оподаткованих доходів, та відмиванням доходів одержаних не законним шляхом;

з 29.05.2001 присвоєне спеціальне звання – інспектора податкової служби І рангу;

з 19.11.2001 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу протидії зовнішньоекономічним технологіям відмивання кримінальних доходів;

з 01.02.2005 присвоєне спеціальне звання – радник податкової служби ІІІ рангу;

з 07.12.2005 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу фінансових розслідувань;

з 31.01.2012 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу аналітичної роботи, моніторингу фінансових операцій, ведення баз даних та організацій роботи з боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом;

з 29.05.2013 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу фінансових розслідувань управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом Головного управління Міндоходів у Львівській області;

з 01.01.2014 присвоєне спеціальне звання – радник податкової та митної справи ІІІ рангу;

з 17.12.2014 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок сумнівних операцій управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом Головного управління ДФС у Львівській області;

з 12.09.2019 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу організації роботи боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом та перевірок сумнівних операцій управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом Головного управління ДФС у Львівській області;

з 28.09.2020 на посаді головного державного інспектора відділу перевірок підозрілих фінансових операцій та аналітичної роботи управління боротьби з відмивання доходів одержаних злочинним шляхом Головного управління ДПС у Львівській області;

з 05.01.2021 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок підозрілих податкових операцій та аналітичної роботи управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом Головного управління ДПС у Львівській області;

з 21.10.2021 на посаді головного державного інспектора відділу перевірок підозрілих фінансових операцій та аналітичної роботи управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом;

з 04.08.2022 на посаді головного державного інспектора відділу перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям пов`язаним з легалізацією доходів одержаних злочинним шляхом Головного управління ДПС у Львівській області.

Надаючи оцінку посиланням відповідача в оскарженому рішенні на те, що займані позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, суд виходив з того, що згідно з пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Згідно із пунктом 9 «Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 8 39 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

Відповідно до пункту 4 «Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

З огляду на це суд підставно зауважив, що вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Отже, спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 306.

Враховуючи наведене, суд дійшов вірного висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Дана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22.10.2013 у справі 21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".

Зокрема, в постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 у справі 21-340а13 колегія суддів зазначила, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 № 503-р "Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців" не є підставою для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.

Згідно з частиною другою статті 46 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII та «Порядку обчислення стажу державної служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, які діють з 01.05.2016, до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

При цьому, відповідно до пункту 5 «Порядку обчислення стажу державної служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.

Враховуючи висновки Верховного Суду, та те, що позивач з 04.09.1995 по даний час працює в органах державної податкової служби, прийняв присягу державного службовця (04.09.1995), суд дійшов обґрунтованого висновку, що всі періоди роботи (служби) позивача підлягають зарахуванню до стажу державної служби, відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 20.12.2024 № 134650018808 «Про відмову ОСОБА_1 у переведені на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», прийняте без урахування вищевказаних обставин, тому є таким, що прийняте всупереч нормам чинного законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того правильним є твердження суду першої інстанції і про те, що для захисту прав позивача необхідно задовольнити і похідні позовні вимоги та зобов`язати відповідача зарахувати до стажу державної служби період роботи з 04.09.1995 по 27.08.2000 ДПІ (ДПА) в Залізничному районі м. Львова, з 28.08.2000 по 28.05.2013 ДПА (ДПС), з 29.05.2013 по 11.12.2019 ГУ Міндоходів, з 12.09.2019 по 21.02.2025 у ГУ ДПС у Львівській області.

Судом з`ясовано, що на час звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у позивача наявний необхідний вік, стаж державної служби та страховий стаж (підтверджується записами трудової книжки позивача).

Крім того, позивач досяг пенсійного віку.

Отже, на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у нього були наявні умови, які необхідні для переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про держану службу» на підставі п.п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 № «Про державну службу».

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закон № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Оскільки заява позивача про переведення пенсії подана ним 16.12.2024, тому суд підставно вважав можливим покласти на відповідача обов`язок щодо переведення позивача на пенсію за віком державного службовця з 16.12.2024.

При цьому, довідки від 16.12.2024 № 700-13-01-10-00-11, № 701-13-01-10-00-11, № 151-13-01-10-21, видані ГУ ДПС у Львівській області є документами, які підтверджують нарахований заробіток позивача під час роботи у ГУ ДПС у Львівській області, а тому підлягають врахуванню відповідачем для визначення розміру пенсії позивача.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також суд першої інстанції з урахуванням вимог ст. ст. 132, 134, 139 Кодексу адміністративного судочинства України правильно вирішив питання розподілу судових витрат.

Крім того, колегія судів вважає за необхідне вказати, що доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в апеляційній скарзі про те, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки не приймало рішення про відмову у перерахунку пенсії не заслуговують на увагу, бо Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у даній справі має процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача і щодо нього судом першої інстанції не приймалось жодного рішення по суті позовних вимог так як і не приймалось рішення щодо розподілу судових витрать.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року у справі №380/4971/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді І. В. Глушко

Л. П. Іщук