Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №380/4540/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/4540/25 пров. № А/857/13900/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Мандзія О.П.,

Суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі №380/4540/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

суддя у І інстанції – Брильовський Р.М.

дата ухвалення рішення – 19.02.2026,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складення повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу підйомної допомоги на нього в розмірі місячного грошового забезпечення, на дружину, сина та доньку по 50 відсотків місячного грошового забезпечення у зв`язку з переїздом на нове місце військової служби в інший населений пункт на нове місце дислокації військової частини НОМЕР_1 до АДРЕСА_1 та добових у розмірі 6000,00 грн;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу підйомну допомогу на нього в розмірі місячного грошового забезпечення, на дружину, сина та доньку по 50 відсотків місячного грошового забезпечення у зв`язку з переїздом на нове місце військової служби в інший населений пункт на нове місце дислокації військової частини НОМЕР_1 до АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу суму добових витрат у розмірі 6000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач не виплатив підйомну допомогу та добові у зв`язку з переїздом разом із сім`єю на нове місце служби.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі № 380/4540/25 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги та добових у зв`язку з переїздом на нове місце військової служби в інший населений пункт на нове місце дислокації військової частини НОМЕР_1 до АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу у розмірі місячного грошового забезпечення та добові, у зв`язку з переїздом на нове місце військової служби в інший населений пункт на нове місце дислокації військової частини НОМЕР_1 до АДРЕСА_1 .

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, оскільки вважає, що вказане судове рішення, в частині відмови в задоволенні позову, прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що надав докази про переїзд разом із сім`єю до міста Кривий Ріг та міста Львів, в тому числі родинні відносини, а тому суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Позивач просив змінити рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у цій та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги з мотивів, які наведені у судовому рішенні.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд виходячи із такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

До 24.02.2022 місце дислокації військової частини НОМЕР_1 було АДРЕСА_2 .

У зв`язку із збройною агресію Російської Федерації проти України, на підставі наказу від 24.02.2022 № 38 військову частину НОМЕР_1 було передислоковано до АДРЕСА_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2022 № 39 позивач, 25.02.2022, прибув до АДРЕСА_3 , де тимчасово дислокувалася військова частина НОМЕР_1 .

05.03.2022 позивач вибув до тимчасового місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.03.2022 № 46.

07.03.2022 позивач прибув до тимчасового місця дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.03.2022 № 49.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.03.2022 №61 було визначено місцем дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .

30.01.2025 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату йому та членам його родини підйомної допомоги.

На заяву позивача надана відповідь військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2025 № 681/185/10/36/339/пс, у якій позивача проінформовано про відсутність підстав для виплати йому та членам його сім`ї підйомної допомоги через те, що податкова адреса військової частини не змінилася та директива Міністерства оборони України на проведення передислокації військової частини на нове місце не видавалась.

Наказом військової частини НОМЕР_1 (по стройовiй НОМЕР_2 ) від 20.01.2025 № 16 позивача з 21 січня 2025 року виключено зі списків особового складу військової частини та вcix видiв забезпечення та направлено для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вважаючи протиправною відмову відповідача у перерахунку грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання підйомної допомоги та добових витрат. Однак, члени його сім`ї позбавлені такої можливості, оскільки позивач не надав доказів того, що члени його сім`ї переїхали разом з ним у іншу місцевість.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів керується таким.

Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

Пунктом 1 частини 3 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується:

підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби;

добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі (далі - добові) на військовослужбовця та кожного члена його сім`ї, який переїхав разом з ним.

Такі ж норми містяться і у пункті 1 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 № 45 (далі - Порядок № 45).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 45 встановлено, що право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає:

- на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посаду;

- на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів;

- на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 45 розмір підйомної допомоги обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов`язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім`ї - на дату реєстрації рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім`ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.

Виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем відповідно до навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.

У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов`язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини).

Отже, із аналізу означених норм суд робить висновок, що військовослужбовці, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший на нове місце дислокації військової частини, мають право на виплату їм підйомної допомоги та добових.

Згідно з п. 5 Порядку № 45 підйомна допомога та добові в разі переїзду на нове місце військової служби на членів сім`ї військовослужбовця виплачуються на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому нарахованої суми до виплати, який видається на підставі рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім`ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.

Приписами п. 8 Порядку № 45 визначено, що підйомна допомога військовослужбовцям, у тому числі на членів сім`ї, виплачується не більш як за два переїзди військовослужбовця протягом календарного року, пов`язані з призначенням на посади чи передислокацією військової частини (підрозділу).

Суд встановив, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка до 24.02.2022 дислокувалася у АДРЕСА_2 .

У зв`язку із збройною агресію рф проти України, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2022 № 38 військова частина НОМЕР_1 була передислокована до до АДРЕСА_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2022 № 39 позивач, 25.02.2022, прибув до АДРЕСА_1 , де тимчасово дислокувалася військова частина НОМЕР_1 .

07.03.2022 позивач прибув до тимчасового місця дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.03.2022 № 49.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.03.2022 №61 було визначено місцем дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на виплату підйомної допомоги та добових у зв`язку із зміною дислокації військової частини НОМЕР_1 .

Оскільки відповідач не виконав свій обов`язок щодо виплати цих сум, суд вірно зобов`язав відповідача вчинити відповідні дії.

При цьому, суд першої інстанції вірно зауважив зауважує, що визначення конкретного розміру добових належить до виключної компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати розрахунок такої суми.

Це пов`язано з тим, що відповідач, а не суд розраховує розмір 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї, який переїхав на нове місце військової служби.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про виплату підйомної допомоги та добових членам сім`ї позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних доказів того, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є членами його сім`ї та переїжджали разом із ним на нове місце служби.

При цьому, суд першої інстанції керувався п. 6 Порядку № 45, відповідно до якого підйомна допомога та добові виплачуються на членів сім`ї військовослужбовця, які на дату їх приїзду на нове місце служби військовослужбовця зазначені в його особовій справі, а саме: на дружину (чоловіка) незалежно від віку і працездатності, шлюб з якою (яким) зареєстрований до дати прибуття військовослужбовця на нове місце служби або прийому (призову) на військову службу за контрактом (призовом); на дітей військовослужбовця і його дружини (чоловіка), у тому числі усиновлених, які не досягли повноліття (в тому числі непрацездатних незалежно від віку); на непрацездатних батьків або усиновителів військовослужбовця та його дружини (чоловіка).

Тобто, Порядком № 45 передбачено, що для підтвердження належності особи до членів сім`ї військовослужбовця є зазначення відповідних осіб в особовій справі військовослужбовця на дату їх приїзду на нове місце служби.

Апеляційний суд встановив, що у матеріалах справи відсутні матеріали особової справи позивача.

Водночас, апеляційний суд зауважує, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному КАС України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду повинне бути не просто формально законним і обґрунтованим, а й справедливим за своєю суттю.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

В рішенні ЄСПЛ «Суомінен проти Фінляндії» (№ 37801/97, 01.07.2003р. §36) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доводів сторін на підтвердження їхніх позицій, - суд зобов`язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.

Апеляційний суд вважає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог про виплату підйомної допомоги та добових членам сім`ї позивача, суд першої інстанції формально підійшов до трактування норм права та обставин справи.

Суд першої інстанції не врахував того, що позивача надав докази родинних відносин, зокрема: свідоцтва про народження обох дітей та свідоцтво про шлюб.

Крім того, у матеріалах справи є довідка Військової частини НОМЕР_1 про перевірку житлових умов від 01.08.2022 № 484, відповідно до якої позивач разом із сім`єю проживає у АДРЕСА_4 .

Ці обставини не заперечує і відповідач.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, тому рішення суду необхідно скасувати та прийняти постанову про часткове задоволення позову, шляхом:

визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підйомної допомоги та добових у зв`язку з переїздом на нове місце військової служби ОСОБА_1 в інший населений пункт на нове місце дислокації військової частини НОМЕР_1 до АДРЕСА_1 ;

зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підйомної допомоги та добових у зв`язку з переїздом на нове місце військової служби ОСОБА_1 в інший населений пункт на нове місце дислокації військової частини НОМЕР_1 до АДРЕСА_1 .

Своєю чергою

Отже апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає, оскільки позивач його не платив, так як є звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі № 380/4540/25 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підйомної допомоги та добових у зв`язку з переїздом на нове місце військової служби ОСОБА_1 в інший населений пункт на нове місце дислокації військової частини НОМЕР_1 до АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підйомної допомоги та добових у зв`язку з переїздом на нове місце військової служби ОСОБА_1 в інший населений пункт на нове місце дислокації військової частини НОМЕР_1 до АДРЕСА_1 .

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар