Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №500/6960/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Справа № 500/6960/25 пров. № А/857/24456/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Курильця А.Р., Онишкевича Т.В.,

при секретарі судового засідання Гладкій С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року (суддя Юзьків М.І., м. Тернопіль),

ВСТАНОВИВ:

05.12.2025 (електронний суд) ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі ГУДПС), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 25.11.2025 №18-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення» (далі Наказ).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивача, який із покликанням на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі наводячи обставини справи вказує, що поставленого йому у провину дисциплінарного поступку він не вчиняв, правовий висновок про необхідність застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі норм пункту 15 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265/95-ВР) не надавав.

Постійно діючою комісією ГУДПС з розгляду заперечень та спірних питань (далі Комісія), яка є колегіальним органом, під час розгляду заперечень фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі ФОП) розмір грошового зобов`язання платнику податків не визначався, дане питання не ставилося на голосування членам комісії. Пропозиція про застосування штрафних санкцій висловлена ним під час роботи Комісії не є дією чи рішенням, яке має юридично значимі наслідки та за яку можна притягнути до відповідальності.

Дисциплінарна справа не містить доказів взаємозв`язок між його участю в засіданні Комісії та винесенням податкового повідомлення-рішення ГУДПС від 20.03.2025 №00034412405 (розрахунок грошових зобов`язань, формування податкового повідомлення-рішення, його візування; далі ППР), яке в подальшому було скасовано за результатами адміністративного оскарження. Апелянт ніколи не визнавав провину у вчиненні дисциплінарного проступку, а у своїх поясненнях лише абстрактно підтримав загальний принцип, що матеріали перевірки слід вивчати повно та всебічно, що є банальним і беззаперечним твердженням, яке жодним чином не є визнанням вини щодо конкретно поставлених дій.

Суд першої інстанції самостійно сформував новий склад дисциплінарного проступку, відмінний від того, що зазначений в Наказі - позивач як член Комісії, будучи відповідальним за забезпечення контролю за дотриманням законності в її діяльності, не вжив в межах своїх повноважень, визначених «Положенням про управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Тернопільській області», затвердженого наказом ГУДПС від 14.01.2025 №44 (далі Положення) та «Посадовою інструкцією державного службовця категорії «Б» (начальника управління правового забезпечення ГУДПС (далі Посада, Управління відповідно), затвердженої наказом ГУДПС від 14.06.2022 (далі Посадова інструкція) дієвих заходів щодо коректив в роботі комісії з метою виконання покладених на неї завдань, що підтверджується підписаними ним без зауважень протоколом засідання Комісії від 18.03.2025 №19/19-00-24-05/3326207676 (далі Протокол) та висновком Комісії від 18.03.2025 №25/19-00-24-05/3326207676 (далі Висновок). Таким чином, цей суд вийшов за межі предмета позову та перебрав на себе повноваження суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності його рішення.

Відповідач у додаткових поясненнях заперечує вимоги апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не встановив порушення відповідачем процесуальних гарантій державного службовця під час здійснення дисциплінарного провадження відносно Посада.

Цей Суд дійшов висновку, що спір у справі виник у зв`язку із застосуванням до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани за вчинення дисциплінарного проступку невиконання посадових обов`язків під час участі у роботі Комісії під час розгляду заперечень ФОП на висновок акта про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП від 21.02.2025 №2204/19-00-24-05/ НОМЕР_1 (далі Акт перевірки).

Комісія при розгляді вказаних заперечень не виконала покладених на неї завдань, зокрема не визначила розмір грошового зобов`язання чи констатувала відсутність підстав такого визначення.

При цьому, позивач як член Комісії, будучи відповідальним за забезпечення контролю за дотриманням законності в її діяльності, не вжив в межах своїх повноважень, визначених Положенням та Посадовою інструкцією, дієвих заходів щодо коректив в роботі комісії з метою виконання покладених на неї завдань, що підтверджується підписаними ним без зауважень Протоколом та Висновком.

Підсумовуючи вищевикладене, цей Суд погодився з висновками дисциплінарної комісії ГУДПС (далі Дисциплінарна комісія) про вчинення Посада дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII), що виразився у неналежному виконанні вимог Положення, в частині повного, всебічного та неупередженого вивчення матеріалів планової виїзної перевірки діяльності ФОП – Акт перевірки при забезпеченні участі в роботі Комісії, що призвело до формального підходу у вирішенні поставлених завдань та неналежного обґрунтування висновків, і наявність вини у його вчиненні. В силу частини третьої статті 66 Закону № 889-VIII вчинення такого дисциплінарного проступку може бути підставою для оголошення догани.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права і з порушенням норм процесуального права, відтак оскаржуване судове рішення необхідно скасувати, з таких міркувань.

Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач працював в органах Державної податкової служби з 09.12.1993. Наказом ГУДПС від 14.06.2022 № 72-о ОСОБА_1 призначено на Посаду.

За результатами протокольного доручення ГУДПС від 03.11.2025 №6-п (підпункт 2.2 пункту 2 протоколу) по результатах апаратної наради (далі Протокольне доручення), наказом ГУДПС від 05.11.2025 №45-дп «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 » вирішено порушити дисциплінарне провадження для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку стосовно Посада ОСОБА_1 , утворено Дисциплінарну комісію та затверджено її склад. Дисциплінарне провадження здійснити до 18.11.2025.

Суть Протокольного доручення стосувалося факту неналежної та неякісної підготовки позивача до засідання Комісії з розгляду заперечення ФОП, що призвело до заниження суми штрафних санкцій на 1602.7 тис. грн та ймовірних втрат бюджету. Так, ОСОБА_1 під час засідання комісії без урахування усіх норм Податкового кодексу України (далі ПК) та Закону №265/95-ВР було ініційовано хибне рішення про застосування штрафної санкції в розмірі 25 % від вартості проданих товарів за готівку за не проведення розрахункових операцій через зареєстрований РРО та в подальшому в ході адміністративного оскарження прийняте ППР на суму 404,2 тис. грн було скасовано Державною податковою службою України (далі ДПС), що в підсумку призвело до суттєвого зниження рейтингового місця ГУДПС за показником «Відсоток скасування в адміністративному порядку сум грошових зобов`язань по податках і зборах, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, з урахуванням штрафних санкцій та пені, до загальної суми донарахувань за результатами контрольно-перевірочних заходів, щодо яких прийнято рішення ДПС про результати розгляду скарг» (далі Рейтингове місце за показником).

В.о. начальника ГУДПС доручила начальнику управління організації роботи ГУДПС підготувати проект наказу про порушення дисциплінарного провадження стосовно Посада ОСОБА_1 за фактом неналежної та неякісної підготовки до засідання Комісії з розгляду заперечення ФОП та ініціювання ним винесення неправомірного рішення.

12.11.2025 позивач надав пояснення з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.

Під час засідання Дисциплінарної комісії 17.11.2025 підтверджено про наявність в діях Посада дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 6, 7, 10 частини першої статті 8 Закону №889-VIII в частині сумлінного і професійного виконання своїх посадових обов`язків, під час проходження державної служби. Визнано наявність в діях Посада ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону №889-VIII та відповідно до частини третьої статті 66 цього Закону за даний дисциплінарний проступок передбачено дисциплінарне стягнення у виді догани.

В цей же день Дисциплінарною комісією внесено в.о. начальника ГУДПС подання (далі Подання), в якому сформульовано висновок, що в діях Посада наявні ознаки дисциплінарного проступку, визначення якого передбачено пунктом 5 частини другої статті 65 Закону №889-VIII - неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

У Поданні, зокрема, вказано, що 18.03.2025 відбулось засідання Комісії, на якому розглядалось заперечення ФОП на Акт перевірки, зокрема щодо виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2023.

Листом від 17.11.2025 №120/19-00-01-ДК Дисциплінарна комісія повідомила позивача про внесене Подання та запропонувала до 25.11.2025 надати письмові пояснення в.о. начальника ГУДПС.

24.11.2025 позивач надав пояснення по суті внесеного Подання.

Наказом застосовано до Посада ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани, за вчинення ним дисциплінарного проступку, який підлягає кваліфікації за ознаками передбаченими пунктом 5 частини другої статті 65 Закону №889-VI. Підстава: Подання та Пояснення.

Підставою для застосування дисциплінарного стягнення вказано (аналогічно викладено в Поданні) вчинення дисциплінарного проступку, який виразився неналежному виконанні вимог Положення та Посадової інструкції, в частині повного, всебічного та неупередженого вивчення матеріалів планової виїзної перевірки діяльності ФОП (Акт перевірки) при забезпеченні участі в роботі комісії з розгляду спірних питань, обмежившись поверхневим аналізом, що призвело до формального підходу у вирішенні поставлених завдань та неналежного обґрунтування висновків.

За підсумками розгляду заперечення та матеріалів перевірки ОСОБА_1 надано правовий висновок про необхідність застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі норм пункту 15 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №265/95-ВР в розмірі 25 відсотків за не проведення розрахункових операцій через РРО.

В результаті до платника податків ОСОБА_2 були застосовані штрафні (фінансові) санкції за непроведення розрахункових операцій через РРО у той час, коли ФОП не відповідав критеріям, визначеним пункту 15 розділу II Прикінцевих положень Закону №265/95-ВР.

ДПС під час проведення процедури адміністративного оскарження визнано висновки акту перевірки щодо наявних порушень вірними по суті, однак застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 15 розділу II Прикінцевих положень Закону №265/95-ВР визнано необґрунтованими та скасовано ППР.

За висновками Комісії, ОСОБА_1 не забезпечив належного виконання визначених Положенням та Посадовою інструкцією функціональних обов`язків в частині дотримання вимог Закону № 889-VIII щодо забезпечення контролю за дотриманням законності ГУДПС при виконанні завдань і функцій, покладених чинним законодавством, участі в роботі комісій, робочих груп тощо.

Констатовано, що позивач вчинив дисциплінарний проступок, який виразився у порушенні вимог пунктів 6, 7 частини першої статті 8 Закону Закону № 889-VIII, в частині сумлінного і професійного виконання своїх посадових обов`язків під час проходження державної служби.

Враховано, що наказом ГУДПС від 02.04.2025 №5/5-дс/2025 «Про накладення дисциплінарного стягнення» позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Порушенню дисциплінарного провадження передували такі обставини.

Згідно з наказом ГУДПС від 12.02.2021 №273 «Про створення комісії з питань розгляду заперечень та спірних питань» очолює Комісію керівник або заступник керівника ГУДПС, який відповідно до розподілу обов`язків здійснює керівництво підрозділом податкового аудиту або іншим підрозділом, за яким закріплена функція організації та проведення перевірок платників податків. До складу Комісії за посадою включено Посада, а також начальників інших семи управлінь та відділів ГУДПС.

Актом перевірки встановлено, що ФОП за періоди з 01.10.2018 по 31.12.2018, з 01.01.2019 по 30.09.2019, з 01.01.2020 по 30.06.2020 здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування (II група), а за періоди з 01.01.2018 по 30.09.2018, з 01.10.2019 по 31.12.2019, з 01.07.2020 по 31.12.2023 здійснював на загальній системі оподаткування, був платником єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, податку на додану вартість, податку на доходи з найманих працівників, єдиного соціального внеску, військового збору.

ФОП, згідно з поданою декларацією платника єдиного податку №26096335 від 23.02.2018, отримав у 2017 році дохід у сумі 1449624,74 грн, що перевищив 1000000 грн.

Згідно наданих до перевірки документів ФОП за період 01.10.2018 по 31.12.2018, з 01.01.2019 по 30.09.2019, з 01.01.2020 по 30.06.2020 отримав дохід в сумі 3044161,64 грн, у тому числі: у 2018 році у сумі 238003,05 грн (57369,60 грн у безготівковій формі, 180633,45 грн у готівковій формі); у 2019 році у сумі 1460477,09 грн (180336,79 грн у безготівковій формі, 1280140,30 грн у готівковій формі); у 2020 році у сумі 1345681,50 грн (70613,75 грн у безготівковій формі, 1275067,75 грн у готівковій формі).

В порушення пункту 296.10 статті 296 ПК та пунктів 1, 2 ,3 статті 3 Закону №265/95-ВР ФОП не зареєстрував з 01.01.2018 реєстратор розрахункових операцій та не проводив розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів в розмірі 2735841,50 грн.

10.03.2025 (зареєстровано ГУДПС 11.03.2025 та 13.03.2025) ФОП відповідно до норм пункту 86.7 статті 86 ПК подав два заперечення на Акт перевірки в яких не погоджувався з наведеними в ньому висновками у вказаній частині (далі Заперечення).

Як слідує з Протоколу проведено засідання Комісії по розгляду Заперечень, головою комісії була заступник начальника ГУДПС Мельник М.В. (далі Посада-1), присутні були також начальники семи управлінь та відділів ГУДПС, в тому числі і позивач.

На засіданні виступив Посада ОСОБА_1 та зазначив, що оскільки ФОП не додавав до заперечення додаткових первинних документів, які б спростовували висновки, викладені в акті перевірки, залишити без змін висновки Акту перевірки та застосувати штрафну санкцію у розмірі 25 відсотків вартості проданих товарів за готівку.

Голова Комісії після обговорення усіма членами комісії спірних моментів запропонувала перейти до голосування щодо результатів розгляду Заперечень та пропозиції залишити без змін висновки Акта перевірки. За результатами голосування вирішили залишити без змін висновки Акта перевірки.

Також Комісією складено Висновок, з якого слідує, що ФОП не додав до Заперечень додаткових первинних документів, які б спростовували висновки, викладені в акті перевірки. Під час розгляду заперечень ФОП був відсутній. На засіданні 18.03.2025 Комісії одноголосно вирішено залишити без змін висновки Акта перевірки. Висновки засідання комісії врахувати при формуванні податкових рішень про нарахування пені та/або застосування штрафів.

Протокол та Висновок підписано всіма членами Комісії без зауважень.

20.03.2025 ГУДПС на підставі Акта перевірки прийнято ППР, яке підписано Посада-1, та яким за порушення пунктів 1, 2 ,3 статті 3 Закону №265/95-ВР, пункту 296.10 статті 296 ПК, у відповідності до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК, пункту 15 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №265/95-ВР застосовано до ФОП суму штрафних санкцій 404268,43 грн (1617073,75 грн х 25 %) за не проведення розрахункових операції через РРО.

Апеляційним судом, достовірно встановлено, що таке ППР позивачем не погоджувалося, а погоджено іншим працівником Управління.

Рішенням ДПС про результати розгляду скарги від 28.05.2025 №15322/6/99-00-06-03-02-06 (далі Рішення) скасовано ППР. ДПС під час проведення процедури адміністративного оскарження визнано висновки акта перевірки щодо наявних порушень вірними по суті. Водночас, застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 15 розділу II Прикінцевих положень Закону №265/95-ВР визнано не обґрунтованими, оскільки ФОП не відповідав критеріям, визначеним цією нормою, у зв`язку з чим необхідно застосувати штрафні (фінансові) санкції у розмірах, передбачених пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР. Зобов`язано ГУДПС вжити заходи відповідно до підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ФОП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, зокрема визначених у Рішенні за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 складено акт від 22.07.2025 №10211/19-00-24-05/3326207676 (далі Акт перевірки-1) в якому підтверджено висновки Акта перевірки та описано конкретні дати і суми отриманого доходу за спірний період.

11.08.2025 ГУДПС на підставі Акта перевірки-1 прийнято податкове повідомлення-рішення №00115712405 (далі ППР-1), яке підписано Посада-1, та яким за порушення пунктів 1, 2 ,3 статті 3 Закону №265/95-ВР, пункту 296.10 статті 296 ПК, у відповідності до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК, пункту 15 розділу II Прикінцевих положень Закону №265/95-ВР застосовано до ФОП суму штрафних санкцій 2410610,62 грн за не проведення розрахункових операції через РРО.

Разом з тим, фактично санкції були визначені у розмірі відповідно до статті 17 Закону № 265/95-ВР, а саме: 100% від вартості товарів за перше порушення, яке полягало у не проведенні розрахункових операцій через РРО на суму 30000,00 грн, та 150% - за усі наступні випадки, що становить 2380610,62 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року (далі Рішення суду) у справі №500/5482/25 позов ФОП задоволено. Визнано протиправним та скасовано ППР-1.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року (далі Постанова суду) Рішення суду змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині Рішення суду залишено без змін.

Підтримавши відповідні висновки суду першої інстанції, апеляційний суд в Постанові суду, між іншим вказав, що санкції нараховано у розмірах, передбачених пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, які діяли на дату прийняття оскаржуваного ППР-1.

Цей апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про протиправність дій контролюючого органу щодо розрахунку та застосування до позивача (фізичної особи) штрафних (фінансових) санкцій на підставі норм закону, чинних на момент прийняття рішення, проте які посилюють відповідальність порівняно з нормами, що діяли на момент вчинення правопорушення.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон № 889-VIII визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

За приписами частин другої та третьої статті 5 Закону №889-VIIІ відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

У відповідності до пунктів 6, 7 частини першої статті 8 вказаного Закону державний службовець зобов`язаний, зокрема: забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Відповідно до частини першої статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 65 згаданого Закону визначено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Пунктом 5 частини другої статті 65 визначено, що дисциплінарними проступком є, зокрема, невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

За змістом частин 1 та 3 статті 66 Закону № 889-VIII, за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Частиною 1 статті 69 Закону № 889-VIII визначено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Відповідно до частин десятої-одинадцятої наведеної статті результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Стаття 71 Закону № 889- VIII передбачає, що порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначає, зокрема: 1) повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії; 2) порядок формування дисциплінарної комісії; 3) порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1039 (далі - Порядок №1039).

Пунктом 4 Порядку № 1039 визначено, що дисциплінарне провадження розпочинається з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження та завершується виданням наказу (розпорядження) про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Пункт 7 Порядку № 1039 вказує, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія.

Пунктом 24 Порядку № 1039 визначено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Згідно із пунктом 25 Порядку № 1039 дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Пункт 33 Порядку № 1039 визначає, що комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити:

чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження;

чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку;

чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби;

чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності;

який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

Відповідно до пункту 34 Порядку № 1039 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії. Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні.

Пропозиція (подання) складається із вступної, мотивувальної та резолютивної частини.

У мотивувальній частині зазначаються:

у разі наявності у діях державного службовця дисциплінарного проступку:

- факти, що підтверджують вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, з посиланням на положення відповідних нормативно-правових актів;

обставини, що призвели до вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку;

- ступінь вини державного службовця;

- характер дисциплінарного проступку, ступінь його тяжкості, настання тяжких наслідків;

- відомості, що характеризують державного службовця, обставини, що пом`якшують чи обтяжують дисциплінарну відповідальність державного службовця, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та ставлення державного службовця до державної служби;

- заяви, клопотання, пояснення державного службовця та рішення, прийняті Комісією, дисциплінарною комісією за результатами їх розгляду.

у резолютивній частині зазначаються:

у разі наявності у діях державного службовця дисциплінарного проступку:

- висновок про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку, передбаченого відповідним пунктом частини другої статті 65 Закону, та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;

- вид дисциплінарного стягнення, рекомендованого до застосування, передбачений відповідною частиною статті 66 Закону, або обставини, що виключають можливість накладення дисциплінарного стягнення.

За результатами розгляду дисциплінарного провадження суб`єкт призначення протягом десяти календарних днів з дня отримання пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії приймає рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження (пункт 36 Порядку № 1039).

Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 Положення, одним із основних завдань Управління є забезпечення законності діяльності ГУ.

До функцій Управління, серед іншого, віднесено: забезпечення контролю за дотриманням законності ГУ при виконанні завдань і функцій, покладених чинним законодавством; участь у заходах, спрямованих на забезпечення правильного застосування ГУ податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС; супроводження перевірок платників податків, розгляд проєктів актів перевірок та податкових повідомлень рішень; перевірка на відповідність чинному законодавству проектів організаційно-розпорядчих документів (підпункти 111.2.1, 111.2.2., 111.2.3, підпункт 111.2.5.1. підпункт 111.2.5. пункту 111.2 Положення).

За підпунктом 4.1.23. пункту 4.1. Положення за Посадою закріплено участь у роботі комісій, робочих груп.

До основних посадових обов`язків Посада, згідно з Посадовою інструкцією, належить: здійснення керівництва діяльністю та організація роботи управління правового забезпечення відповідно до Регламенту ГУ та положення про структурний підрозділ; забезпечення контролю за дотриманням законності ГУ ДПС при виконанні завдань і функцій, покладених чинним законодавством; супроводження перевірок платників податків, розгляд проектів актів перевірок та податкових повідомлень рішень.

З матеріалів справи убачається, що фактично підставою для видання суб`єктом призначення - ГУДПС спірного Наказу послуговували Протокольне доручення та Подання, відповідно до яких позивач, зокрема, неналежно виконав вимог Положення та Посадової інструкції, надав правовий висновок про необхідність застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі норм пункту 15 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №265/95-ВР в розмірі 25 відсотків за не проведення розрахункових операцій через РРО, в результаті чого до ФОП було застосовано ППР штрафні (фінансові) санкції відповідно до вказаної норми, яке (ППР) ДПС під час проведення процедури адміністративного оскарження скасовано.

Вказані дії позивача відповідач кваліфікував як дисциплінарний проступок, визначений пунктом 5 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII, як невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

У цьому зв`язку апеляційний суд звертає увагу, що під час дисциплінарного провадження у таких справах дисциплінарна комісія та суб`єкт призначення повинні чітко визначити обсяг повноважень конкретного державного службовця, керуючись положеннями Закону № 889-VIII, інших законів України, положеннями про державний орган та/або його структурний підрозділ, а також посадовою інструкцією державного службовця.

Таким чином, саме за невиконання чи неналежне виконанні обов`язків, законодавець у згаданій нормі Закону № 889-VIII передбачив можливість застосування до такої особи дисциплінарного стягнення, зокрема, догани.

Своєю чергою, невиконання чи неналежне виконання посадових обов`язків полягає у невчиненні чи неналежному вчиненні особою дій у межах наданих їй законом прав та обов`язків.

До трудових обов`язків віднесені обов`язки працівника, визначені трудовим договором (контрактом), посадовою інструкцією, іншими локальними нормативними актами та законодавством про працю (постанова Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 305/1001/18).

Для того, щоб визначити, чи мало місце вчинення таких дій, необхідно з`ясувати компетенцію державного службовця і порівняти її із вчиненими діями.

Разом з тим, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця.

При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали (могли настати) внаслідок такого порушення. В оцінці того, наскільки є грубим порушення трудових обов`язків, потрібно виходити з характеру дій чи бездіяльності працівника, істотності наслідків порушення та форми вини (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі №661/1171/16-ц).

З Наказу чітко не зрозуміло, які саме пункти Положення та Посадової інструкції порушено позивачем, однак виходячи із вжитих словосполучень апеляційних суд доходить висновку, що відповідач мав на увазі саме вимоги цих службових документів, які наведено вище в цій постанові.

У відповідності до пункту 86.7 статті 86 ПК у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Згідно підпункту 86.7.1 пункту 86.7 наведеної статті ПК акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Приписами підпункту 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК унормовано, зокрема, що під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень:

встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);

досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності;

визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.

За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Підпунктом 86.7.5 пункту 86.7 цієї ж статті передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК - грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня;

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за результатами розгляду заперечень платника до акта перевірки комісія з розгляду заперечень зобов`язана прийняти висновок, у якому з урахуванням покладених на комісію завдань, повинен бути визначений розмір грошових зобов`язань (штрафних санкцій), або ж констатовано відсутність порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, чи наявність обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності.

Висновок комісії є підставою для прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу податкового повідомлення-рішення.

Зі змісту Протоколу, чітко вбачається, що позивач не надавав жодного «правового висновку» щодо необхідного розміру застосування штрафних (фінансових) санкцій до ФОП за наслідками перевірки, а лише висловив відповідну пропозицію. Головою комісії – Посада-1 цю пропозицію на голосування не було поставлено, а лише поставлено на голосування пропозицію позивача щодо залишення без змін висновків Акта перевірки, які (висновки) ніколи не були поставлені під сумнів і підтверджені Рішенням, Рішенням суду та Постановою суду.

Дійсно, Комісією (саме Комісією, а не позивачам) за наслідками розгляду Заперечень, не дотримано вимог підпункту 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК в частині обов`язку під час розгляду матеріалів перевірки визначити розмір грошових зобов`язань, а також необхідності надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.

Зваживши на те, що головою Комісії не було постановлено на голосування відповідне питання, дослідивши зміст ППР, Рішення, ППР-1, Рішення суду та Постанови суду, апеляційний суд приходить до переконливого висновку, що питання визначення грошового зобов`язання за наслідками Акта перевірки не було очевидним з правової точки зору та призвело до того, що ГУДПС двічі помилково визначило таке.

Позивач, як член колегіального органу, не може нести дисциплінарної відповідальності за висловлені ним пропозиції щодо того чи іншого питання, яке обговорюється, крім випадків, якщо буде встановлено умисний характер таких дій чи грубої необережності, які мали на меті сприяти досягненню завідомо протиправного рішення (результату).

Бездоказовим є твердження відповідача про неналежну та неякісну підготовку позивача до засідання Комісії з розгляду Заперечень та ініціювання ним винесення неправомірного рішення.

Більше того, за змістом підпункту 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 ПК саме висновок комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень є підставою для прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу податкового повідомлення-рішення.

У Висновку ніяким чином не відображено зміст обговорення відповідного питання (визначення розміру грошового зобов`язання), відповідної пропозиції позивача, а лише вказано що Комісією одноголосно залишено без змін висновки Акта перевірки і саме такі висновки засідання Комісії рекомендовано врахувати при формуванні податкових повідомлень-рішень про нарахування пені та/або застосування штрафів.

Дослідивши статус Комісії та її виключно керівний склад, немає підстав вважати, що пропозиція позивача висловлена на засіданні Комісії, могла будь-яким чином негативно вплинути (ввести в оману) на подальші управлінські дії Посада-1 (загальновідомий тривалий керівний досвід) щодо прийняття ППР.

Категорично не можна стверджувати, що ППР, прийняте за наслідками перевірки та результатами розгляду Заперечень до Акта перевірки, є наслідком наданої позивачем на засіданні Комісії пропозиції щодо розміру штрафних санкцій.

Як стверджує апелянт і це визнається відповідачем, позивач не брав участі у складанні і візуванні ППР.

У Поданні та Наказі не обґрунтовано прямого взаємозв`язок між рішенням Комісії викладеному у Протоколі та Висновку та процедурою прийняття ППР, яке в подальшому було скасовано за результатами адміністративного оскарження.

Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта, що немає жодного прямого причинно-наслідкового зв`язку між так званим «правовий висновок», а фактично пропозицією для членів Комісії щодо необхідність застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі норм пункту 15 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №265/95-ВР в розмірі 25 відсотків за не проведення розрахункових операцій через РРО та подальшим прийняттям ППР і застосуванням до ФОП саме такого розмірі штрафних санкцій.

Щодо Рейтингового місця за показником, як один із вагових факторів, які були враховані відповідачем під час дисциплінарного провадження та винесення Наказу, то про такі обставини йде мова лише у Протокольному дорученні. Будь який вплив саме дій позивача на Рейтингове місце за показником не було відображено у Протоколі, Поданні чи Наказі, тому відповідні твердження відповідача є надумані.

Принцип диспозитивності найшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) де вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вказаний принцип також передбачає, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, однак за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршено порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав (постанова Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі №821/3514/15-а).

У постанові Верховного Суду 31 березня 2026 року у справі № 280/1775/25 викладено усталену позицію цього Суду, що суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, яке оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що безпосередньо зазначені у відповідному акті, оскільки за іншого підходу такий орган державної влади мав би можливість самостійно та довільно змінювати або доповнювати мотиви своїх дій (рішень) уже після їх прийняття, що є несумісним із принципами правової визначеності та належного урядування.

У зв`язку з цим адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень повинен надавати правову оцінку саме тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та безпосередньо наведені у такому рішенні, а не тим, які були встановлені або наведені суб`єктом владних повноважень у подальшому з метою доведення правомірності (виправдання) свого рішення.

Подібна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2024 року справа № 380/21313/23.

В розрізі викладеного, апеляційний суд вважає слушними твердження апелянта, що суд першої інстанції фактично погіршив становища позивача, адже самостійно сформував новий склад дисциплінарного проступку, який не був підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, щоб якимсь чином обґрунтувати правомірність винесення відповідачем Наказу і притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Натомість, суд першої інстанції фактично повністю ухилився від дослідження та аналізу дисциплінарного проступку суть якого викладено у Поданні та Наказі, не надав йому жодної змістовної та обґрунтованої оцінки.

Як вже зазначав апеляційний суд, ні в Протоколі, ні в Поданні чи Наказі немає прямих покликань на порушення позивачем вимог підпункту 2.1.2 пункту 2.1 «Основні завдання Управління» Положення – забезпечення законності діяльності ГУ.

Як вище наведено, суд першої інстанції обґрунтовуючи свої висновки щодо безпідставності позову та правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності вказав, що Комісія при розгляді вказаних заперечень не виконала покладених на неї завдань, зокрема не визначила розмір грошового зобов`язання чи констатувала відсутність підстав такого визначення.

При цьому, позивач як член Комісії, будучи відповідальним за забезпечення контролю за дотриманням законності в її діяльності, не вжив в межах своїх повноважень, визначених Положенням та Посадовою інструкцією, дієвих заходів щодо коректив в роботі комісії з метою виконання покладених на неї завдань, що підтверджується підписаними ним без зауважень Протоколом та Висновком.

Підсумовуючи вищевикладене, цей Суд погодився з висновками Дисциплінарної комісії про вчинення Посада дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII, що виразився у неналежному виконанні вимог Положення, в частині повного, всебічного та неупередженого вивчення матеріалів планової виїзної перевірки діяльності ФОП – Акт перевірки при забезпеченні участі в роботі Комісії, що призвело до формального підходу у вирішенні поставлених завдань та неналежного обґрунтування висновків, і наявність вини у його вчиненні. В силу частини третьої статті 66 Закону № 889-VIII вчинення такого дисциплінарного проступку може бути підставою для оголошення догани.

Таким чином, такі обставини не були підставою для порушення дисциплінарного провадження, предметом дисциплінарного провадження, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Вони взагалі не використовувалися для формування висновків Протокольного доручення, Протоколу, Подання чи Наказу (чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений).

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження та повністю спростовують висновки суду першої інстанції, які є надумані, свідчать про невиправдано спрощену оцінку фактичних обставин справи, поверховий, вибірковий аналіз наведених норм законодавства, з метою обґрунтування своєї помилкової правої позиції, яка, інколи дослівно, відповідає доводам відповідача.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суду, суд першої інстанції внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності таких обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення) та порушив норми процесуального права, що призвело до безпідставної відмови в задоволенні позову. Вказане є підставою для скасування рішення суду та ухвалення постанови про задоволення позовних вимог повністю.

Окрім того, на підставі приписів частин першої та шостої статті 139 КАС та Закону України «Про судовий збір», суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУДПС на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду апеляційної інстанції судовий збір у розмірі 1453,44 грн.

Керуючись статтями 139, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року скасувати та ухвалити постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Тернопільській області «Про накладення дисциплінарного стягнення» від 25 листопада 2025 року №18-дс.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області (ЄДРПОУ: 44143637) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) понесені судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1453,44 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три) гривні 44 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді А. Р. Курилець

Т. В. Онишкевич

У зв`язку з перебуванням судді-доповідача у відрядженні в період з 12.09.2026 по 16.09.2026 та у відпустці 18.09.2026 повний текст судового рішення складено 23.09.2026.