Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №380/6445/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/6445/26 пров. № А/857/35143/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року, головуючий суддя – Кравців О.Р., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВЧ НОМЕР_1 НГУ, в якому просив визнати протиправним рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про відмову у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 27.02.2022 року у віці 24 років призваний на військову службу по мобілізації під час діє воєнного стану. Під час проходження служби позивач брав участь в бойових діях, що у сукупності складає більше шести місяців, та отримав статус учасника бойових дій. З метою отримання одноразової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року позивач звертався із рапортами до командира військової частини, однак отримав відмову.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйон гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 року №153; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйон гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 року №153.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ВЧ НОМЕР_1 НГУ оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ініціатива уряду «Контракт 18-24» покликана на укладання контракту військовозобов`язаними у віці від 18 до 24 років. Позивача призвано на військову службу по мобілізації 27.02.2022 року на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 НГУ №46 від 27.02.2022 року. На момент призову позивачу виповнилось 24 роки. Він проходить службу на посаді рядового складу Військової частини НОМЕР_1 НГУ по теперішній час. Однак позивач досягнув 25-річного віку 07.09.2022 року. Бойові відрізки, задекларовані позивачем та підтверджені довідкою №85 від 12.03.2026 року: 07.03.2024 року – 02.05.2024 року (57 днів) - вік позивача 26 років; 18.05.2024 року – 22.05.2024 року (5 днів) - вік позивача 26 років; 29.08.2024 року – 17.12.2024 року (111 днів) - вік позивача 27 років; 01.01.2025 року – 13.02.2025 року (44 дні, що підпадають під строк обліку за п. 4) вік позивача 27 років. Таким чином, вся задекларована участь у бойових діях відбулась після досягнення позивачем 25-річного віку. Крмі того, позивач не є суб`єктом права на винагороду відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови №153, оскільки положення Постанови №153 прямо та вичерпно визначають учасників експериментального проєкту: «громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу». Абзац 2 пункту 4 Постанови №153 встановлює право на винагороду для: «...осіб... які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану... та брали безпосередню участь у бойових діях». За правилами системного тлумачення нормативного акта як цілісного документа, вікова характеристика «у віці до 25 років» визначає не окрему технічну умову (лише момент призову), а описує якісний портрет суб`єкта - молоду особу, яка в молодому віці прийшла на службу і в молодому віці несла бойову службу. Відривати вікову прив`язку від змісту бойової участі означало б ігнорувати єдність регуляторного задуму Постанови №153. За системним та телеологічним тлумаченням абзацу 2 пункту 4 у взаємозв`язку з пунктом 3 Постанови №153, право на винагороду виникає у особи, яка: у віці до 25 років вступила на службу; у віці до 25 років несла бойову службу відповідної тривалості. Позивач виконав лише першу з цих умов. Участь у бойових діях, що є підставою для нарахування Винагороди, здійснювалась поза межами вікового діапазону, на який розрахований експериментальний проект.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний 27.02.2022 року у віці 24 років на військову службу по мобілізації під час дії воєнного стану та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 НГУ.

Відповідно до довідок №85 від 12.03.2026 року та №120 від 21.04.2026 року позивач в періоди з 07.03.2024 року по 06.05.2024 року, з 18.05.2024 року по 22.05.2024 року, з 29.08.2024 року по 17.12.2024 року, з 15.12.2025 року по 13.06.2025 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с. Роботине Пологівського району Запорізької області, с. Юнаківка Сумського району Сумської області, с. Могриця Сумський район Сумська область, м. Суджа російська федерація.

Також, згідно з листом відповідача від 12.03.2026 року на день набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 старший солдат ОСОБА_1 провів у безпосередній участі 217 днів, загальна кількість 337 днів.

Позивач з метою отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 1 млн. грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153, звернувся до відповідача із рапортом.

Відповідно до протоколу №25/15.09.25 від 15.09.2025 року засідання комісії військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з реалізації виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової винагороди через невідповідність вимогам абзацу 2 підпункту 1 пункту 3 та абзацу 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року, а саме: ОСОБА_1 27.02.2022 року призваний на військову службу по мобілізації під час воєнного стану.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся за захистом порушених прав до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що о визначальним критерієм для застосування положень пункту 4 Постанови №153 є саме факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану особи у віці до 25 років, а не факт проходження служби чи участі у бойових діях у відповідному віці. Так, у випадку позивача вступ на військову службу відбувся шляхом призову 27.02.2022 по мобілізації під час дії воєнного стану у віці 24 років, що відповідає умові Постанови №153. Крім того, що станом на день набрання чинності Постанови №153 позивач брав безпосередню участь у бойових діях 217 днів, тобто понад 6 місців.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі також - Закон № 2232-XII).

Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (надалі по тексту також - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Законом, що визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - Закон № 2011-XII).

За змістом частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-XII).

Приписами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII унормовано, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153).

Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року. № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» (далі Указ 64/2022), проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Аналізуючи вищевказані положення пункту 4 Постанови № 153, суд апеляційної зазначає, що для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої вказаними нормами, мають бути дотримані такі умови:

- громадяни України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, мав бути прийнятий (в тому числі за контрактом) або призваний на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64;

- проходить військову службу та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора;

- не входить до кола військовослужбовців, які визначені абзацом 5 пункту 4 Постанови № 153, яким винагорода не виплачується.

При цьому, розмір вказаної грошової винагороди залежить від строку безпосередньої участі вищевказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та інших обставин, а саме:

- якщо такий строк за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, то одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах виплачується у розмірі 1 млн. гривень;

- якщо такий строк за сукупністю становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 у зв`язку із наявністю у вказаних військовослужбовців захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі, тобто також у розмірі 1 млн. гривень;

- якщо такий строк за сукупністю становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 та за відсутності наведених вище обставин щодо захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Збройних Сил, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач 27.02.2022 року у віці 24 років призваний на військову службу по мобілізації під час дії воєнного стану та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 НГУ.

Позивач, водій/стрілець 3-го відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) Військової частини НОМЕР_1 НГУ в періоди: 07.03.2024 року – 02.05.2024 року (57 днів); 18.05.2024 року – 22.05.2024 року (5 днів); 29.08.2024 року – 17.12.2024 року (111 днів); 01.01.2025 року – 13.02.2025 року (44 дні, що підпадають під строк обліку за п. 4). брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с. Роботине Пологівського району Запорізької області, с. Юнаківка Сумського району Сумської області, с. Могриця Сумський район Сумська область, м. Суджа російська федерація.

Вказане підтверджується довідками Військової частини НОМЕР_1 НГУ №85 від 12.03.2026 та №120 від 21.04.2026 про участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно з листом відповідача від 12.03.2026 року на день набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 старший солдат ОСОБА_1 провів у безпосередній участі 217 днів, загальна кількість 337 днів.

Отже, позивачем також дотримано вимогу Постанови №153 в частині строку безпосередньої участі у бойових діях.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач відповідає усім умовам, визначеним Постановою № 153, для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, оскільки: 1) був прийнятий на військову службу під час дії воєнного стану у віці до 25 років; 2) проходив військову службу станом на дату набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025 року) та продовжує її проходження; 3) сукупно понад шість місяців брав безпосередню участь у бойових діях; 4) не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення, а також до дисциплінарної відповідальності.

Щодо покликання апелянта на абзац другий підпункту 1 пункту 3 Постанови №153, то такий закріплює перелік учасників експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, зокрема, громадян України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Суд апеляційної інстанції враховує, що Постановою №153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Зазначений Порядок, в тому числі і в частині вимог до його учасників, поширює свою дію на осіб, які уклали контракт після набрання чинності Постановою №153 та, відповідно, Порядком.

Натомість п. 4 Постанови №153 закріплює право на одноразову грошову винагороду осіб, які були призвані чи прийняті на військову службу до набрання чинності Постановою №153.

Відповідні положення Постанови №153 не встановлюють імперативної норми про проходження особою військової служби виключно за контрактом.

Крім того, визначальним критерієм для застосування положень пункту 4 Постанови №153 є саме факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану особи у віці до 25 років, а не факт проходження служби чи участі у бойових діях у відповідному віці. Так, у випадку позивача вступ на військову службу відбувся шляхом призову 27.02.2022 року по мобілізації під час дії воєнного стану у віці 24 років, що відповідає вимогам п.4 Постанови №153.

Отже, оскільки позивач виконав усі передбачені п. 4 Постанови №153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, тому відмова відповідача у її призначенні та виплаті є необґрунтованою та протиправною.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі №380/6445/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич