Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №300/1663/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокуСправа №300/1663/25 пров. №А/857/34201/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про опис майна у податкову заставу та податкової вимоги, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року (суддя Микитюк Р.В., м. Івано-Франківськ), -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі – Головне управління), в якому просив:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.11.2024 №№025126/2408, 025138/2408, 025136/2408 (далі – ППР №№126, 138, 136 відповідно), рішення про опис майна у податкову заставу платника податків від 13.02.2025 №683/09-19-13-15/13-03 (далі – Рішення), податкову вимогу від 13.02.2025 №0003655-1303-0919 (далі – Вимога).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі вказує, що сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Зазначає, що ОСОБА_1 був повідомлений та усвідомлював той факт, що за результатом анулювання (прощення) основної суми боргу, на нього як на платника податків покладається обов`язок подати до податкового органу за місцем реєстрації річну декларацію та сплатити податок з доходів фізичних осіб та військовий збір.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду законними та обґрунтованими, просить залишити його без змін, а апеляційну скарги - без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що на день прийняття спірних ППР діяла визначена абзацом 3 підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (далі – ПК) умова, за якою сума прощеного боргу не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Також судом зазначено, що сума прощеного боргу, яка визначена контролюючим органом лише на підставі довільних письмових повідомлень банку, без дослідження первинних документів, з`ясування суми основного боргу, анульованого (прощеного) банком у валюті наданого кредиту (доларах США), еквівалента анульованої (прощеної) у гривнях суми основного боргу у доларах США, дати такого прощення, суми боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на відповідну дату не є документально підтвердженою відповідачем.

Такі висновки суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що Головним управлінням в період з 07.10.2024 по 11.10.2024 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи платника податку ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів отриманих платником податків за період з 01.01.2022 до 31.12.2022, за результатами якої складений акт перевірки від 14.10.2024 № 18443/09-19-24-08/ НОМЕР_1 (далі Акт).

У ході проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено порушення ОСОБА_1 :

- підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 179.7 статті 179 ПК в частині заниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2022 рік у сумі 224 880,26 грн;

- підпунктів 1.2, 1.3, пункту 161 пiдрозділу 10 Pозділу XX ПК в частині заниження військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за 2022 рік в сумі 18 740,02 грн;

- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 ПК в частині неподання декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік.

До таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на такі встановлені обставини, що зазначені в пункті 2.1 Акта, а саме:

«…Відповідно до наявної податкової інформації та згідно з відомостями інформаційних баз даних Головного управління фізична особа платник податку ОСОБА_1 в 3-му кварталі за 2022 року отримав доходи, які згідно з підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164, пункту 179.1 статті 179 ПК підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та підлягають відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

Проведеним аналізом отриманих відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів та інформації від АТ КБ «ПриватБанк» в період з 01.01.2022 по 31.12.2022 фізична особа - платник податків ОСОБА_1 фактично отримав доходи у вигляді додаткового блага (126 ознака доходу) в розмірі 1249334,77 грн, повинен був задекларувати, однак в порушення вищевказаного її не задекларував і податкову декларацію не подав.

З метою підтвердження інформації до АТ КБ «ПриватБанк» направлено запит №6806/6/09-19-24-01-06 від 11.06.2024 про надання інформації та її документального підтвердження, щодо документів, які стали підставою для прощення (анулювання) залишку основної суми боргу (кредиту) боржнику.

Згідно отриманої відповіді №20.1.0.0.0/7-240618/75410 від 27.06.2024 АТ КБ «Приватбанк» підтверджує, що доходи відображені ним у ф.1-ДФ за ознакою доходу « 126» у вигляді додаткового блага по фізичній особі ОСОБА_1 отримані ним за прощення основної суми боргу за кредитним договором № IFUG00000428 від 14.02.2008 в сумі 1249334,77 грн.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою фізичної особи платника податків ОСОБА_1 , встановлено, що ним в порушення вищесказаного, одержаний дохід від прощення основного боргу (126 ознака доходу) в сумі 1 249 334,77 грн не задекларовано і податок на доходи фізичних осіб в сумі 224 880,26 грн (1 249 334,77x18%) та військовий збір в сумі 18 740,02 грн (1 249 334,77x1,5%) з нього не сплачено…».

На підставі Акта контролюючий орган прийняв 07.11.2024 ППР:

- №126, яким визначена сума податкового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 281 100,33 грн, у тому числі за основним зобов`язанням у розмірі 224 880,26 грн та за штрафними санкціями у розмірі 56 220,07 грн;

- №138, яким визначена сума податкового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 23 425,03 грн, у тому числі за основним зобов`язанням у розмірі 18 740,02 грн та за штрафними санкціями у розмірі 4 685,01 грн;

- №136, яким застосований штраф у розмірі 340 грн.

Також Головне управлінням прийняло Рішення про опис майна у податкову заставу та Вимогу.

Відповідно до статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Підпунктом 163.1.1 пункт 163.1 статті 163 ПК встановлено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду..

За приписами підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункт 164.2 статті 164 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Відповідно до підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: суми, на які зменшено (прощено) борг фізичної особи шляхом проведення реструктуризації зобов`язань, передбачених кредитним договором, відповідно до якого кредитором було надано позичальнику - фізичній особі кредит в іноземній валюті, якщо така реструктуризація здійснена відповідно до порядку і на умовах, встановлених розділом IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» або пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір..

Згідно з підпунктом 1.7 пункту 161 підрозділу 10 ПК «Перехідні положення» звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пунктах 3 і 4 пункту 170.13-1 статті 170 цього Кодексу.

В постановах від 25 червня 2020 року у справі № 817/430/17, 28 червня 2024 року у справі №640/1123/19 Верховний Суд зазначив, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

У розвиток наведених вище позицій, в постанові від 8 квітня 2025 року у справі №280/9920/21 Верховний Суд зазначив, що з аналізу підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК слідує, що для включення на його підставі отриманого платником податків додаткового блага до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу необхідним є дотримання сукупності наступних умов:

- кредитор анулював саме основну суму боргу (кредиту);

- рішення кредитора про анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту) є самостійним та не пов`язане із процедурою банкрутства;

- рішення про анулювання (прощення) боргу (кредиту) прийняте до закінчення строку позовної давності;

- сума анульованого (прощеного) боргу (кредиту) перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року;

- кредитор повідомив платника податку - боржника про прощення (анулювання) боргу та включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду шляхом (1) направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, (2) укладення відповідного договору, (3) надання повідомлення боржнику під підпис особисто.

У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2018 року у справі №804/1678/15 сформовано висновок про те, що конструкція абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає спосіб повідомлення платника податку про анулювання боргу шляхом надіслання відповідної інформації рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому, метою вказаної правової норми є повідомлення особи про наявність обов`язку сплати податку.

Так, як видно з матеріалів справи, 14.02.2008 між АТ «КБ «Приватбанк» (банк) та позивачем (позичальник) укладено кредитний договір №IFUGA00000428 відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 78940 доларів США (пункти 8.1, 8.7, 9.2 кредитного договору).

Забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за вказаним договором була іпотека квартири (пункт 8.3. кредитного договору).

Відповідно до пункту 33.3 іпотечного договору, укладеного та нотаріально посвідченого 14.02.2008 між позивачем (іпотекодавець) та АТ «КБ «Приватбанк» (іпотекодержатель) предметом іпотеки була квартира АДРЕСА_1 (далі – предмет іпотеки).

26.08.2022 між вищевказаними сторонами укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору про те, що:

1) банк зобов`язується здійснити прощення позичальнику частини заборгованості, що виникла за кредитним договором в частині заборгованості по сплаті основного боргу на суму 34164,14 доларів США, процентів на суму 622,16 доларів США, пені на суму 155269,95 доларів США, судових витрат на суму 84778,71 грн. за умови виконання умов цієї додаткового угоди та договору (пункт 1.1. додаткової угоди).

2) сторони встановлюють наявність на дату підписання цієї додаткової угоди заборгованості по кредитному договору у розмірі 25705,11 доларів США (940000 гривень по курсу НБУ), що складає: 25705,11 дол. США – кредит; 0,00 дол. США проценти; 0,00 грн. проценти за ст.625 ЦК України; 0,00 грн – пеня; 0,00 грн. – судові витрати (пункт 1.2. додаткової угоди)

3) позичальник зобов`язується погастити заборгованість за договором, визначену у пункті 1.2. цієї додаткової угоди у термін 26.08.2022.

Умови вказаної Додаткової угоди було виконано сторонами: позивачем було сплачено банку 940000 грн. (еквівалент 25705,11 доларів США), а банком здійснено анулювання заборгованості, яка вказана у пункті 1.1. додаткової угоди (частину кредиту, проценти, пеню та судові витрати). Вказана обставина підтверджується: квитанцією про сплату від 26.08.2022 на суму 399999 грн, квитанцією про сплату від 26.08.2022 на суму 399999 грн., квитанцією про сплату від 26.08.2022 на суму 140002,00 грн, довідкою банку від 31.08.2022 ; заявою банку від 07.11.2022 про повне виконання кредиторських зобов`язань та припинення дії іпотечного договору (а.с.11-27).

Отже, об`єктом прощення є 34164,14 доларів США основного боргу по вищезазначеному кредитному валютному іпотечному кредитному договору, що в еквіваленті становить 1249334,77 грн.

Разом з тим, оскільки спірна сума прощеного (анульованого) основного боргу позивача виникла за кредитним договором в іноземній валюті, що був забезпечений іпотекою житлової нерухомості, є вірними висновки суду першої інстанції про те, що прощення (анульовання) АТ КБ «ПриватБанк» за його самостійним рішенням зобов`язань ОСОБА_1 за кредитом, у цьому випадку, не є доходами позивача, які призводять до приросту показників його фінансового та майнового стану, а тому відсутні підстави вважати суму прощеного боргу додатковим благом платника податку ОСОБА_1 .

Крім того, з метою підтримки громадян України, які мають невиконані зобов`язання за кредитними договорами в іноземній валюті (валютними кредитами), та збалансування оподаткування щодо цієї категорії громадян шляхом внесення відповідних змін до ПК України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб» від 13.04.2021 (далі - Закон № 1383-IX), який набрав чинності 23.04.2021.

Так, Законом № 1383-IX абзац перший підпункту «д» викладено в такій редакції:

«д) основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом».

Підпункт 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК відповідно до Закону № 1383-IX, доповнено абзацом третім такого змісту: «основна сума боргу (кредиту) платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності».

Також згідно з Законом № 1383-IX підпункт 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК викладено в такій редакції: «суми, на які зменшено (прощено) борг фізичної особи шляхом проведення реструктуризації зобов`язань, передбачених кредитним договором, відповідно до якого кредитором було надано позичальнику - фізичній особі кредит в іноземній валюті, якщо така реструктуризація здійснена відповідно до порядку і на умовах, встановлених розділом IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» або пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства».

Верховний Суд аналізуючи зазначені положення законодавства в постанові від 4 березня 2026 року у справі № 320/41763/24 зазначив наступне: «Враховуючи наведе фактично склалась ситуація, коли платники податків фізичні особи, яким сума основного боргу (кредиту) за кредитами в іноземній валюті, що були отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити) прощені (анульовані) кредитором після 22 квітня 2021 року, не будуть платити податок на доходи, а решта таких платників, перевірки яких проводяться після зазначеної дати, водночас відповідні суми основного боргу (кредиту) яким були прощені до 22 квітня 2021 року (включно), повинні його сплачувати з відповідних сум. Наявність зазначеної ситуації свідчить про різний підхід до платників податків та дискримінацію частини платників у відсутності визначених законом умов різного оподаткування однакових платників податку.

При цьому виникнення відповідної ситуації зумовлено виключно виправленням законодавцем раніше допущеної ним прогалини щодо застосування підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК та розширенням кола доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з метою оптимізацію оподаткування божників, підвищення довіри громадян до держави та забезпечення практичної можливості реалізації прав людини на повагу до її житла та його недоторканість.

Таким чином, вирішуючи питання щодо включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу додаткового блага отриманого платником податків до 22 квітня 2021 року (включно) внаслідок прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості в частині платників податків перевірки яких проводяться з 23.04.2021 необхідно враховувати зміни несені законодавцем Законом № 1383-IX.

Позивачу суму боргу за кредитним договором №IFUGA00000428 від 14.02.2008 було прощено (анульовано) в 2022 році, тобто після 22.04.2021, водночас перевірку проведено в жовтні 2024 року, а спірні ППР, Рішення та вимогу в листопаді 2024 році, лютому 2025 році.

Таким чином, можливість не включення суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, як додаткове благо, прямо передбачено наведеними вище законодавчими нормами.

З огляду на викладені у розглядуваній справі обставини, відповідач не навів достатніх та обґрунтованих доказів в підтвердження підставності та правомірності своїх вимог, а суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про необхідність задоволення позову.

Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи, надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і відповідачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді Л. Я. Гудим

Т. В. Онишкевич