Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №260/8796/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/8796/24 пров. № А/857/8743/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача: Мандзія О.П.,

суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 260/8796/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанції – Іванчулинець Д.В.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складення повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач, апелянт) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі також відповідач 2), яким, із врахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд:

1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

2) визнати протиправним та скасувати Наказ від 06.11.2024р. №991 Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно - господарської діяльності) в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації;

3) визнати протиправним та скасувати Наказ від 07.11.2024р. №3 61 ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та призначення на посаду Стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

4) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити ОСОБА_1 із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є студентом Мукачівського державного університету денної форми навчання за спеціальністю 013 «Початкова освіта» освітнього ступеня «Магістр», який є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», у зв`язку з чим після його зарахування звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про надання відстрочки від призову разом з усіма необхідними документами. Незважаючи на це, 06 листопада 2024 року позивача було примусово доставлено працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_6 , хоча він перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 і пред`являв документи, що підтверджували його навчання та право на відстрочку, де його без належних правових підстав та з порушенням процедури було направлено на проходження військово-лікарської комісії, під час якої скарги на стан здоров`я та наявні медичні документи були проігноровані, у наданні часу для їх подання відмовлено, а за результатами такого огляду позивача визнано придатним до військової служби.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив позивач, оскільки вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, зазначено, що станом на момент мобілізації електронний кабінет «Резерв+» містив відомості про оформлену відстрочку, а також вказує, що він направляв заяву про відстрочку 03.09.2024 на офіційну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 , однак відповіді не отримував, тому 22.1.2024 звернувся із запитом на отримання інформації, в якому просив надати інформацію про рішення, прийняте ІНФОРМАЦІЯ_8 за результатами розгляду заяви про відстрочку від призову, що свідчить про вчинення ним активних дій для реалізації права на відстрочку.

Просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач, ОСОБА_1 , є студентом та здобувачем вищої освіти Мукачівського державного університету за денною формою навчання за спеціальністю 013 «Початкова освіта» освітнього ступеня «магістр», що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Факт навчання підтверджується студентським квитком, довідками з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, витягом з наказу про зарахування, довідкою університету та договором про навчання за кошти державного бюджету. Після зарахування адміністрація університету повідомила ІНФОРМАЦІЯ_8 про зміну облікових даних позивача, а саме про набуття ним статусу студента денної форми навчання, що відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є прямою та безумовною підставою для надання відстрочки від призову під час мобілізації.

З метою належної реалізації свого права на відстрочку позивач після отримання всіх необхідних документів особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 , однак там йому відмовили у прийнятті документів, посилаючись на завантаженість та порадивши звернутися пізніше. У зв`язку з цим 03 вересня 2024 року позивач направив на офіційну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву про надання відстрочки разом з повним пакетом підтвердних документів, що відповідає формі та вимогам Порядку проведення призову, затвердженого постановою КМУ №560. Втім, у порушення пункту 60 цього Порядку комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 заява не була розглянута у встановлений строк, жодного рішення позивачу не повідомлено, а інформація про відстрочку не була належним чином відображена, що змусило його додатково звернутися із письмовим запитом 22 жовтня 2024 року, на який відповіді також надано не було.

06 листопада 2024 року позивач був примусово доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_6 , незважаючи на те, що він перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 і неодноразово повідомляв про свій статус студента та наявність підстав для відстрочки, підтверджуючи це документами. У приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 він був направлений на проходження військово-лікарської комісії, яка мала формальний характер, без належного врахування скарг на стан здоров`я та без надання можливості подати медичні документи, у зв`язку з чим його було визнано придатним до військової служби. Того ж дня було видано наказ про призов позивача на військову службу під час мобілізації, копію якого йому не вручали.

Надалі наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.11.2024 року №361 позивача було зараховано до списків особового складу та призначено на посаду стрільця, що є похідним рішенням від незаконного наказу про призов. На думку позивача, відповідачі не виконали покладений на них законом обов`язок перевірити наявність у нього підстав для відстрочки від мобілізації, чим допустили протиправне втручання у його право на освіту та призвали на військову службу особу, яка відповідно до закону не підлягала призову, у зв`язку з чим, вважаючи оскаржувані накази протиправними звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент призову позивача в нього не було відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а твердження позивача про те, що станом на момент мобілізації у електронному кабінеті «Резерв+» містилися відомості про оформлену відстрочку є лише припущеннями і матеріалами справи ніяк не підтверджено.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (Закон № 2232-XII).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Частиною 5 статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Частиною чотирнадцятою статті 2 Закону № 2232-XII встановлено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідно до Указів Президента від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025.

Статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлені підстави для відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

За приписами пункту 1 частини 3 наведеної статті Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Отже, ОСОБА_1 як студент та здобувач вищої освіти Мукачівського державного університету за денною формою навчання за спеціальністю 013 «Початкова освіта» освітнього ступеня «магістр» мав право на відстрочку від призову.

Разом з цим колегія суддів звертає увагу, що у подібних правовідносинах Верховним Судом сформована стала правова позиція, як то у постановах від 01.10.2024 у справі №160/10728/23, від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22, згідно з якою право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

У свою чергу суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних заходів в ІНФОРМАЦІЯ_1 була наявна інформація про наявність у позивача права на відстрочку від призову, яка підтверджується належними документами. У військово-облікових документах також була відсутня інформація про оформлення відстрочки від призову станом на 06.11.2024, що не спростовано позивачем.

Щодо посилань позивача на долучені до матеріалів справи знімки екрана із застосунку «Резерв +» із наявною відміткою про відстрочку, то такі судом апеляційної інстанції не беруться до уваги, з огляду на те, що на них вказаний час, коли такий сформовано – 08.11.2024 21:26, в той час як позивач був затриманий до доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_6 – 06 листопада 2024 року.

Доводи позивача, що відповідна заява про надання відстрочки з усіма документами була направлена поштою 03.09.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , суд апеляційної інстанції не вважає слушними, адже конверт про відправлення заяви про надання відстрочки взагалі не містить поштової марки, однак присутній штамп АТ «Укрпошта», який завжди ставиться поверх поштової марки. Колегія суддів вказує, що марка є дійсним платіжним інструментом, використовується для отримання поштових послуг та задля неможливості використання марки повторно, поверх неї наноситься штамп відділення АТ «Укрпошта», крім цього, на конверті відсутні штрихові кодові ідентифікатори, які дублюються на фіскальних чеках. Такий ідентифікатор також відсутній на опису у вкладенні у цінний лист, який направляється як рекомендований, та обов`язково зазначається у відповідному описі.

Враховуючи зазначене, подані позивачем докази, на підтвердження повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_5 про наявність у позивача відстрочки від призову не дають можливість переконатися, що такі документи були направлені особисто позивачем до моменту проведення мобілізаційних процедур, а не його представником після видання наказу про призов ОСОБА_1 .

При цьому важливо зауважити, що частина 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» покладає на призовників, військовозобов`язаних, резервістів в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади обов`язок особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Докази вчинення відповідних дій у визначений законом спосіб позивачем не надано, що доводить відсутність у відповідача належної та підтвердженої інформації про наявність у ОСОБА_1 права на відстрочку від призову.

Враховуючи сукупність наведених обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 260/8796/24 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар