Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №500/1961/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/1961/26 пров. № А/857/33870/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Валюха В.М.,

суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,

за участю секретаря судового засідання Хоменчук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Закарпатської митниці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі № 500/1961/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» до Закарпатської митниці про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (суддя Мірінович У.А., час і місце ухвалення рішення - 19 травня 2026 року, м. Тернопіль),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» (далі - ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА») звернулося з позовом до Закарпатської митниці, в якому просило: - визнати протиправною відмову Закарпатської митниці у внесенні змін в митну декларацію, відновленні режиму вільної торгівлі та поверненні надміру сплачених сум митних платежів, оформлену листом №7.7-2/28-01/14/493 від 15.01.2026; - зобов`язати Закарпатську митницю відновити режим вільної торгівлі, скласти аркуші коригування до митної декларації № 25UA305050000766U3 від 09.09.2025, в частині зміни їх граф з урахуванням режиму вільної торгівлі (преференційного режиму), сформувати висновки про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів в розмірі 3672542,45 грн за вказаною митною декларацією і направити їх до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області для фактичного виконання.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 позовну заяву задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Закарпатської митниці у внесенні змін в митну декларацію, відновленні режиму вільної торгівлі та поверненні надміру сплачених сум митних платежів, оформлену листом №7.7-2/28-01/14/493 від 15.01.2026. Зобов`язано Закарпатську митницю відновити режим вільної торгівлі, скласти аркуші коригування до митної декларації № 25UA305050000766U3 від 09.09.2025 в частині зміни їх граф з урахуванням режиму вільної торгівлі (преференційного режиму), сформувати висновки про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів в розмірі 3672542,45 грн за вказаною митною декларацією і направити їх до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області для фактичного виконання. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці на користь ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 26624 грн.

Закарпатська митниця, не погодившись із вказаним рішенням, подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 у справі за позовом ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» до Закарпатської митниці про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що всупереч висновкам суду першої інстанції, позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку із відсутністю підстав для застосування преференційної ставки вивізного мита. Судом першої інстанції не враховано, що запровадження Законом України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» від 10.09.1999 №1033-XIV (далі - Закон №1033-XIV) вивізного мита, узгоджується з нормами міжнародного права, - зокрема із нормами Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року від 15.04.1994 (ГАТТ). Спірні правовідносини врегульовані спеціальними нормами Закону №1033-XIV, зокрема, статтею 1-1 цього Закону запроваджено справляння вивізного (експортного) мита на соєві боби, подрібнені або не подрібнені (товарна позиція 1201 згідно з УКТЗЕД) та насіння ріпаку або кользи, подрібнене або не подрібнене (товарна позиція 1205 згідно з УКТЗЕД) у розмірі 10 відсотків від митної вартості товарів. Норми Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII (далі - Угода) не вказують на підстави для повернення сплаченого позивачем вивізного мита. Угода не містить жодних норм, які б встановлювали преференційну ставку вивізного мита на спірний товар («насіння ріпаку..» за кодом УКТ ЗЕД 1205109000).

Аналіз змісту норм Угоди та Закону №1033-XIV вказує, що норми Угоди не стосуються спірних правовідносин. Натомість до спірних правовідносин щодо експорту товару («насіння ріпаку..» за кодом УКТ ЗЕД 1205109000) застосовуються спеціальні норми Закону №1033-XIV. При цьому, положення Закону №1033-XIV не містять будь-яких посилань щодо його дії в рамках угод про вільну торгівлю та пов`язане з цим вивезенням товарів з України до іншої території-договірної сторони відповідної угоди про вільну торгівлю. Незгода позивача із законодавством не може бути підставою для його незастосування та відповідно для задоволення позовних вимог. Відмінність у сфері правового регулювання вказує на відсутність конкуренції норм Угоди та Закону №1033-XIV. Однак, у цій справі суд першої інстанції не дав належну оцінку визначальній обставині справи - відсутності законодавчо встановлення преференційної ставки вивізного мита на спірний товар, що унеможливлює дії митного органу, як органу виконавчої влади щодо її (преференційної ставки) застосування. В контексті спірних правовідносин (а саме вставлення ставки вивізного мита на спірний товар) відсутня конкуренція норм міжнародного та національного законодавства, відтак недоречним є посилання суду першої інстанції на пріоритет норм міжнародного законодавства над нормами національного законодавства. Відсутність підстав для застосування преференційної ставки вивізного мита вказує на відсутність підстав для внесення змін до митних декларацій.

Крім того, рішення суду першої інстанції щодо зобов`язання митниці внести зміни до митних декларацій та формування висновку про повернення з державного бюджету надміру сплачених митних платежів та направлення його до ГУ Державної казначейської служби України в Закарпатській області вказує на втручання у дискреційні, виключні повноваження митниці. Позовні вимоги щодо фактичного стягнення коштів з Державного бюджету задоволенню не підлягають у зв`язку із тим, що, по-перше, внаслідок дотримання норм законодавства під час митного оформлення відсутні підстави для такого стягнення, а по-друге, повернення надмірно сплачених коштів з Держбюджету здійснюється за спеціальною процедурою, а відсутність дотримання вказаної процедури вказує на передчасність пред`явлення цих позовних вимог у цій справі.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу Закарпатської митниці залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 у справі № 500/1961/26 - без змін.

В судовому засіданні представник апелянта Пензов С.В. апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній.

Представник позивача Яремко Ю.В. в судовому засіданні щодо змісту і вимог апеляційної скарги заперечила, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.08.2025 між юридичною особою CFG Trading Switzerland SA та ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» було укладено Контракт №UA-2018, за умовами якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність сільськогосподарську продукцію власного виробництва (зернові, бобові, олійні культури) українського походження, а покупець прийняти та оплатити. Конкретна номенклатура та ціна за одну тону, вартість продукції, а також умови оплати та строки поставки визначаються додатками, що є невід`ємною частиною договору.

02.09.2025 CFG Trading Switzerland SA та ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» укладено додаток №2 до Контракту №UA-2018 від 21.08.2025, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати (продати), а покупець зобов`язується прийняти (придбати) продукцію - український ріпак, ISCC сталий врожай 2025 року, насипом, у кількості 1850,00 тон, за ціною 416 євро за тонну, загальною вартістю 769000 євро. Поставка здійснюється на умовах FCA залізнична станція Батьово (відповідно до Incoterms 2010) до 30-го вересня 2025 року за вибором покупця.

09.09.2025 декларантом позивача ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» до митного оформлення подано митну декларацію №25UA305050000766U3 на товар «насіння ріпаку з низьким вмістом ерукової кислоти, врожаю 2025р., насипом, вага 1824700 кг. Відповідає ДСТУ 4966:2008. Торговельна марка: відсутня. Виробник: ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА». Країна походження: Україна, див. електронний інвойс 3.0».

Митне оформлення товару за вказаною вище митною декларацією здійснено відповідно до заявленої декларантом митної вартості та нарахованих і сплачених митних платежів, у тому числі нарахованим вивізним митом за ставкою 10 відсотків від основи нарахування 36725424,51 грн, що склало 3672542,45 грн (гр. 47 МД).

При цьому, до заявлених у митній декларації товарів декларантом пільга зі сплати вивізного мита не застосовувалася у зв`язку з відсутністю на той час документів, якими підтверджується преференційне походження товару, що підтверджується графою 36 МД.

Задекларована позивачем сума вивізного мита у розмірі 3672542,45 грн після завершення митного оформлення була перерахована ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» до державного бюджету України, що підтверджується платіжною інструкцією №1 від 09.09.2025.

10.09.2025 ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» отримано сертифікат з перевезення товару EUR.1 A305.067653, яким підтверджується походження товару, оформленого зазначеною вище митною декларацією на експорт ріпаку вагою 1824700 кг, з територією призначення Німеччина.

09.01.2026 ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» звернулось до Закарпатської митниці з заявою відповідно до статті 269 Митного кодексу України (далі - МК України) про надання дозволу на внесення змін до митної декларації №25UA305050000766U3 від 09.09.2025, а саме: зазначені у графі 36 відомості « 000» замінити на «410», у графі 44 додати « 0954 А305.067653 10.09.20025», у графі 47 «СП» відомості « 01» замінити на « 06», у графі 47В відомості « 040 3672542,45 39790466» виключити.

Вказана заява обґрунтована тим, що згідно з частиною 1 статті 31 Угоди визначено, що сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів. Частиною другою статті 31 Угоди передбачено, що існуючі вивізні мита та графік їх поступового зниження визначається в Додатку І-С. Так, додаток І-С Угоди з 2018 року на підставі Рішення №2/2018 Комітету асоціації Україна-ЄС у торговельному складі від 14 травня 2018 року не передбачає запровадження вивізного мита на ріпак (товарна позиція 1205 згідно ГС) походженням з України при експорті в ЄС. Для того, щоб скористатися преференціями в рамках вільної торгівлі між Україною та ЄС, товар повинен мати походження з України або ЄС та відповідати правилам походження, встановленим у Регіональній конвенції про пан-євро-середземноморські правила походження. У якості підстави для застосування тарифної пільги (преференції), позивач долучив до митної декларації сертифікат з перевезення товарів EUR-1, який складений відповідно до Порядку та за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2021 №139. Зазначеним Порядком Міністерства фінансів від 02.03.2021 №139 визначено, що сертифікат з перевезення товарів EUR-1 передбачений для цілей застосування як ввізного, так і вивізного мита. З огляду на наведене, ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» вважає, що має право на застосування преференційних ставок мита на підставі Угоди про асоціацію, яка згідно з Законом України «Про міжнародні договори» (частина друга статті 19) має перевагу над актами законодавства України.

За результатами опрацювання вказаного звернення Закарпатська митниця листом від 15.01.2026 №7.7-2/28-01/14/493 повідомила позивача, що нарахування та сплата вивізного (експортного) мита здійснена ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» у відповідності до вимог Закону України від 16.07.2025 №4536-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства, яким затверджено ставки вивізного (експортного) мита у розмірі 10% на соєві боби, подрібнені або не подрібнені (товарна позиція 1201 згідно УКТ ЗЕД) та насіння ріпаку або кользи, подрібнене або не подрібнене (товарна позиція 1205 згідно УКТ ЗЕД). Законом України від 16.09.2014 №1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони. Додаток І-С «Графік скасування вивізного (експортного) мита» містить перелік товарів, щодо якого діють положення статті 31 глави І розділу ІV Угоди. До вказаного переліку не входить товар за товарною позицією 1205 згідно УКТ ЗЕД та відповідним описом. Також положення Закону №4536-ІХ не містять будь-яких посилань щодо його дії в рамках угод про вільну торгівлю та пов`язане з цим вивезенням товарів з України до іншої території - договірної сторони відповідної угоди про вільну торгівлю. З огляду на викладене, відповідач зазначив, що законодавчі підстави для задоволення заяви ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» в частині внесення змін до вказаної митної декларації, відновлення до товарів режиму вільної торгівлі згідно з Угодою та повернення сплаченого експортного (вивізного) мита, запровадженого Законом №4536-ІХ, відсутні.

Вважаючи протиправною відмову Закарпатської митниці у внесенні змін в митну декларацію, відновленні режиму вільної торгівлі та поверненні надміру сплачених сум митних платежів, оформлену листом №7.7-2/28-01/14/493 від 15.01.2026, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення нарахування вивізного мита на товар українського походження (в даному випадку насіння ріпаку) під час його експорту на територію ЄС свідчитиме про порушення міжнародних зобов`язань України, зокрема загального правила заборони запровадження або збереження в силі будь-яких мит, податків або будь-яких інших заходів еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію, передбаченого статтею 31 Угоди. У правовідносинах, пов`язаних з встановленням митних платежів, зокрема вивізного мита, під час експорту товару на територію ЄС підлягає застосуванню Угода, яка має переважне значення відносно Закону №1033-XIV, та передбачає преференційну (знижену або нульову) ставку мита в рамках вільної торгівлі між Україною та ЄС за умови підтвердження походження товару з України.

Враховуючи, що при оформленні експортованого товару за митною декларацією №25UA305050000766U3 сертифікат про походження товару з України ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» не надавався у зв`язку з його відсутністю і товар був оформлений без застосування пільги зі сплати вивізного мита, проте після отримання сертифікату EUR.1 №А305.067653 від 10.09.2025 позивачем підтверджено право на преференційну ставку вивізного мита, передбачену Угодою у межах вільної торгівлі з ЄС, тому у нього виникло право на звільнення від сплати митних платежів та, як наслідок, внесення змін до митної декларації №25UA305050000766U3 шляхом складання відповідних аркушів коригування. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції виснував, що відмова Закарпатської митниці у внесенні змін у митну декларацію №25UA305050000766U3 та відновленні режиму вільної торгівлі (преференційного) режиму, оформлена листом від 15.01.2026 № 7.7-2/28-01/14/493, є протиправною, а тому порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання Закарпатської митниці відновити режим вільної торгівлі та скласти аркуші коригування до митної декларації № 25UA305050000766U3 від 09.09.2025 в частині зміни їх граф з урахуванням режиму вільної торгівлі (преференційного режиму).

Щодо вимог позивача в частині повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів суд першої інстанції зазначив, що здійснюючи митне оформлення товару за митною декларацією №25UA305050000766U3, з метою виконання власних договірних зобов`язань перед контрагентом щодо поставки товару ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» сплатило митні платежі (вивізне мито) у розмірі 3706655,00 грн, що не заперечується відповідачем та підтверджується платіжною інструкцією від 09.09.2025 №1. Під час оформлення митної декларації №25UA305050000766U3 від 09.09.2025 у позивача не було законодавчо визначеного обов`язку сплати вивізного мита за товаром «насіння ріпака», щодо якого підтверджено походження з України, вивезення якого відбулось на територію ЄС (Німеччина). Тобто, сплачена позивачем сума мита у розмірі 3672542,45 грн вважається такою, що сплачена надмірно. Відповідачем не заперечено, що позивач звернувся до Закарпатської митниці з заявою про повернення сплачених платежів та надав документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів, а також факту сплати коштів. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не виконав процедурних обов`язків щодо алгоритму дій, покладених на нього нормами законодавства, безпідставно проігнорувавши обов`язок у підготовці відповідного висновку з метою повернення позивачу сплачених коштів. Враховуючи обставини протиправної відмови Закарпатської митниці у поверненні надміру сплачених позивачем сум митних платежів, тому з метою ефективного способу захисту та поновлення порушених прав позивача, суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати відповідача сформувати висновок про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів у розмірі 3672542,45 грн за митною декларацією № 25UA305050000766U3 від 09.09.2025 і направити їх до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області.

Колегія суддів частково погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України. Питання митних платежів врегульовано розділом ІХ МК України.

Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 270 МК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В Україні застосовуються такі види мита: ввізне мито; вивізне мито; сезонне мито; особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне, додатковий імпортний збір.

Вивізне мито встановлюється законом на українські товари, що вивозяться за межі митної території України (стаття 273 МК України)

Вивізне мито нараховується за ставками, встановленими законом (частина сьома статті 280 МК України)

Ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур затверджені Законом №1033-XIV.

Пунктом 2 розділу І Закону №4536-IX внесено зміни до Закону №1033-XIV, зокрема доповнено його статтею 1-1, згідно якої затверджено ставку вивізного мита на товар «насіння ріпаку або кользи, подрібнене або не подрібнене» (код товару згідно з УКТ ЗЕД 1205) на рівні 10 відсотків.

Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4536-IX передбачено, що цей Закон набирає чинності з першого числа місяця, наступного за місяцем його опублікування, крім, зокрема, пункту 1 (щодо внесення змін до статті 14 Податкового кодексу України), пункту 5 (щодо внесення змін до статті 168 Податкового кодексу України) розділу I цього Закону та підпункту 1 пункту 2 цього розділу (щодо внесення змін до Закону України "Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур"), які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Отже, починаючи з 04.09.2025 (наступного дня після опублікування Закону №4536-IX) застосовується ставка вивізного мита на насіння ріпаку (подрібненого або не подрібненого) на рівні 10 відсотків.

Разом з тим, Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16.09.2014 №1678-VII, ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Статтею 25 глави 1 Розділу IV Угоди встановлено, що Сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності цією Угодою, відповідно до положень цієї Угоди та відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.

Згідно зі статтею 31 глави 1 Розділу IV Угоди Сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію.

Існуючі мита або заходи еквівалентної дії, які застосовуються в Україні, як зазначено у Додатку І-C до цієї Угоди, повинні поступово анулюватися протягом перехідного періоду відповідно до Графіку, включеного до Додатку І-C до цієї Угоди. У разі внесення змін до митного законодавства України зобов`язання, взяті відповідно до Графіку, що міститься у Додатку І-C до цієї Угоди, залишатимуться чинними на основі відповідності опису товарів. Україна може застосовувати спеціальні заходи щодо вивізного (експортного) мита на умовах, визначених у Додатку І-D до цієї Угоди. Дія таких спеціальних заходів закінчиться наприкінці періоду, встановленого для такого товару у Додатку І-D до цієї Угоди.

У цій справі спірним є поширення наведених вище положень Угоди в частині встановлення преференційних ставок вивізного мита на товари, що походять з території Сторін (зокрема України), проте які відсутні у додатку І-С.

Так, за позицією позивача, під час експорту товару на територію ЄС діє режим вільної торгівлі, встановлений у межах Угоди, а тому ставка вивізного мита при митному оформленні насіння ріпаку згідно з митною декларацією 25UA305050000766U3 становить 0%.

Натомість відповідач зазначає, що передбачений Угодою Додаток I-C «Графік скасування вивізного (експортного) мита» містить виключний перелік товарів, щодо яких діють наведені положення статті 31 Угоди в частині встановлення преференційних ставок вивізного мита. Оскільки до вказаного переліку не входить товар за товарною позицією 1205 згідно з УКТ ЗЕД (насіння ріпаку або кользи, подрібнене або не подрібнене), тому відповідач вважає, що на його експорт не поширюються встановлені Угодою преференції щодо нульової ставки вивізного мита.

Статтею 31 глави 1 Розділу IV Угоди передбачено, що сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію.

Статтею 26 глави 1 Розділу IV Угоди встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

Відповідно до статті 2 Протоколу І до Угоди, з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з України:

(a) товари, цілком вироблені в Україні, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

(b) товари, отримані в Україні з матеріалів, які не були вироблені цілком на її території, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Україні відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Згідно зі статтею 13 Протоколу І до Угоди преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовуються лише до товарів, які виконують умови цього Протоколу, транспортованих безпосередньо між Європейським Союзом та Україною. Проте товари у складі однієї партії можуть бути транспортовані через інші території з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності) за умови постійного перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання, і якщо з цими товарами не виконуватиметься жодних операцій окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані.

Підтвердження виконання умов, наведених у пункті 1, мають бути надані митним органам країни імпорту у вигляді:

(a) єдиного транспортного документа, який регламентує перевезення товарів із країни експорту через країну транзиту; або

(b) сертифіката, виданого митними органами країни транзиту: (i) з повним описом транспортованих товарів; (ii) з позначенням дат розвантаження та перевантаження товарів і, за необхідності, назв суден або інших використаних транспортних засобів; (iii) з підтвердженням умов перебування цих товарів у країні транзиту; або

(c) за відсутності цих документів - будь-яких документальних свідчень.

Аналіз наведених положень Угоди та Протоколу І свідчить, що преференційний режим, у тому числі щодо заборони будь-якого мита, податків або будь-які інших заходів еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів, має застосовуватись до всіх товарів, що відповідають критерію походження та які транспортуються безпосередньо між Європейським Союзом та Україною.

При цьому, стаття 31 Угоди передбачає не лише заборону щодо зберігання в силі вивізного мита щодо товарів, які підпадають під дію Протоколу І, а й заборону щодо запровадження нових мит.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про неможливість застосування Закону №1033-XIV в частині обов`язку сплати вивізного мита на товари, які підпадають під правила походження, викладені в Протоколі I до Угоди, та які експортуються на територію ЄС, оскільки такі положення національного законодавства суперечать наведеним вище положенням Угоди. Посилання відповідача на відсутність експортованого позивачем товару за товарною позицією 1205 згідно з УКТ ЗЕД (насіння ріпаку або кользи, подрібнене або не подрібнене) у Додатку І-С до Угоди, як на підставу застосування загальної митної тарифної ставки, передбаченої Законом №1033-XIV, суд апеляційної інстанції не бере, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні зазначених вище правових норм.

Вивізне мито на насіння ріпаку запроваджено Законом України №1033-XIV в редакції Закону № 4536-ІХ, не було передбачено на момент ратифікації Угоди Законом №1678-VIІ, тому насіння ріпаку відсутнє серед переліку товарів у Додатку І-С. При цьому, ані Угода, ані Протокол І чи Додаток І-С не містять застережень про те, що мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію, не застосовуються виключно до товарів, передбачених Графіком скасування вивізного (експортного) мита (додатком І-С).

Здійснення нарахування вивізного мита на товар українського походження (в даному випадку насіння ріпаку) під час його експорту на територію ЄС свідчитиме про порушення міжнародних зобов`язань України, зокрема загального правила заборони запровадження або збереження в силі будь-яких мит, податків або будь-яких інших заходів еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію, передбаченого статтею 31 Угоди.

Частиною першою статті 270 МК України передбачено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом встановлюються Митним кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Аналогічні положення містить частина перша статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906-IV.

При цьому, частиною другою статті 19 цього Закону передбачено, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Отже, міжнародний договір, ратифікований Україною у встановленому законом порядку, має вищу юридичну силу, ніж національний закон, а тому підлягає застосуванню як норма прямої дії.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції про те, що у правовідносинах, пов`язаних з встановленням митних платежів, зокрема вивізного мита, під час експорту товару на територію ЄС підлягає застосуванню Угода, яка має переважне значення відносно Закону №1033-XIV, та передбачає преференційну (знижену або нульову) ставку мита в рамках вільної торгівлі між Україною та ЄС за умови підтвердження походження товару з України.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на зауваження Головного юридичного управління Верховної Ради України до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства». Так, підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих положень передбачено внесення змін до Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур», якими пропонується встановити ставки вивізного (експортного) мита на такі види олійних культур: соєві боби, подрібнені або не подрібнене - 10%; насіння ріпаку або кользи, подрібнене або неподрібнене - 10%. Зазначене суперечить статті 31 Угоди між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, згідно з якою Сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію. Існуючі мита або заходи еквівалентної дії, які застосовуються в Україні, як зазначено у Додатку І-C до цієї Угоди, повинні поступово анулюватися протягом перехідного періоду відповідно до Графіку, включеного до Додатку ІC до цієї Угоди. У разі внесення змін до митного законодавства України зобов`язання, взяті відповідно до Графіку, що міститься у Додатку І-C до цієї Угоди, залишатимуться чинними на основі відповідності опису товарів. Україна може застосовувати спеціальні заходи щодо вивізного (експортного) мита на умовах, визначених у Додатку І-D до цієї Угоди. Дія таких спеціальних заходів закінчиться наприкінці періоду, встановленого для такого товару у Додатку І-D до цієї Угоди. Згідно з Графіком, що міститься у Додатку І-C до Угоди ставки вивізного мита на насіння ріпака на восьмий, дев`ятий та десятий роки з року набрання чинності становлять відповідно 1,8, 0,9 та 0,0 митної вартості товару (https://itd.rada.gov.ua/31af2434-dc8e-4589-a60d-81e25ad096a7).

Щодо належного підтвердження походження товару з України, то необхідно врахувати, що рішенням Підкомітету Україна – ЄС від 21.11.2018 №1/2018 протокол I "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, замінений текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.

Згідно із статтею 1 Протоколу І з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція). Усі посилання на «відповідну угоду» в Доповненні I й у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції тлумачаться у значенні цієї Угоди.

Пунктом 1 статті 2 Доповнення І до Регіональної конвенції визначено, що з метою імплементації відповідної Угоди наступні продукти вважаться такими, що вироблені в Договірній Стороні при експорті в іншу Договірну Сторону:

(а) товари цілком вироблені в певній країні відповідно до Статті 4;

(b) товари, отримані в Договірній Стороні, включаючи товари, які не були повністю там вироблені, за умови, що ці матеріали пройшли достатню обробку та переробку в цих Договірних Сторонах відповідно до Статті 5;

(c) майно, що виробляється в Європейському Економічному Просторі (ЄЕП) в рамках значення Протоколу 4 до Угоди про Європейський економічний простір. Такі товари повинні розглядатися, як вироблені в Європейському Союзі, Ісландії, Ліхтенштейні1 чи Норвегії (сторони ЄЕП), при експорті відповідно з Європейського Союзу, Ісландії, Ліхтенштейну чи Норвегії до договірної країни, крім учасників ЄЕП.

Згідно з пунктом 1 статті 5 Доповнення І до Регіональної конвенції з метою виконання положень Статті 2, товари, які не є повністю отриманими, повинні вважатись достатньо обробленими та переробленими у ній, при виконанні умов, викладених у Додатку II.

Пунктом 1 статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції визначено, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;

(b) сертифікат з перевезення товару EUR-МЕD, зразок якого наведений у Додатку III b;

(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься "декларацією походження" або "декларацією походження EUR-МЕD"), надана експортером до інвойса. повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV а і b.

Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлює стаття 16 Доповнення І до Регіональної конвенції та стаття 17 Протоколу І Угоди.

Згідно зі статтею 16 Доповнення І до Регіональної конвенції сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD, а також бланк заявки, зразок якої наведений у Додатку III а і и. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і відповідно до норм національного законодавства країни експорту. Якщо ці бланки заповнюються від руки, вони повинні заповнюватися ручкою друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього графі, не залишаючи вільних рядків. Якщо графа не заповнена повністю, під останнім рядком опису проставляється горизонтальна лінія, вільне місце перекреслюється

Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1або EUR-МЕD, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Аналіз наведених положень Угоди, Протоколу І та Доповнення І до Регіональної конвенції свідчить, що преференційний режим, у тому числі щодо заборони будь-якого мита, податків або будь-які інших заходів еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів, має застосовуватись до всіх товарів, що відповідають критерію походження та які транспортуються безпосередньо між Європейським Союзом та Україною. При цьому як Угода, так і Регіональна конвенція чітко визначають, що товар вважається таким, що походить з України чи Європейського Союзу за умови подання сертифікату з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD. Крім того, саме митний орган Договірної сторони країни експорту видає сертифікат EUR.1.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що під час експорту товару «насіння ріпаку» згідно митної декларації 25UA305050000766U3 митним органом видано позивачу сертифікат з переведення товару EUR.1 №А305.067653 від 10.09.2025, яким підтверджено походження товару з України та, відповідно, виконано передумову для можливості застосування положень статті 31 Угоди, яка передбачає преференційну ставку вивізного мита 0%. При цьому, митне оформлення товару за вказаною вище митною декларацією здійснено позивачем відповідно до заявленої декларантом митної вартості та нарахованих і сплачених митних платежів, у тому числі нарахованим вивізним митом за ставкою 10 відсотків від основи нарахування 36725424,51 грн, що склало 3672542,45 грн (гр. 47 МД).

До заявлених у митній декларації товарів декларантом пільга зі сплати вивізного мита не застосовувалася у зв`язку з відсутністю на той час документів, якими підтверджується преференційне походження товару (сертифікату EUR.1), що підтверджується графою 36 МД. Після отримання сертифікату EUR.1 №А305.067653 від 10.09.2025 на звернення позивача щодо внесення змін до відповідних граф митної декларації 25UA305050000766U3, відповідач листом від 15.01.2026 №7.7-2/28-01/14/493 відповів відмовою.

Пунктами 20, 23 частини першої статті 4 МК України визначено, що митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митний режим, у який вона бажає помістити товари, та до якої внесено відомості залежно від митних формальностей, встановлених цим Кодексом для митних режимів; митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За приписами частини першої статті 257 МК України Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.

Відповідно до частини першої статті 258 МК України Під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим.

За змістом статті 268 МК України допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, посадові особи митних органів надають декларантам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та сьомої статті 269 МК України відповідно до положень цієї статті за письмовим зверненням декларанта та з дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу митний орган зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

Внесення до митної декларації змін, які впливають на застосування до товарів заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснюється за умови дотримання таких заходів.

Порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 затверджено Положення про митні декларації (далі - Положення № 450).

Пунктом 33 Положення №450 встановлено, що за письмовим зверненням декларанта та з дозволу митного органу вiдомостi, зазначенi в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана.

У разі коли декларування здійснювалося непрямим митним представником, внесення змін або відкликання митної декларації може здійснюватися з дозволу митного органу за письмовим зверненням декларанта або утримувача митного режиму.

У заяві за формою згідно з додатком 3, підписаній декларантом, зазначаються причини зміни або відкликання митної декларації. Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів.

Дозвіл митного органу на зміну або відкликання митної декларації на паперовому носії, митне оформлення якої не завершено, надається посадовою особою митного органу, яка здійснює оформлення цієї митної декларації, в усній формі.

Під час електронного декларування заява за формою згідно з додатком 3 складається з полів електронного документа, що відповідають її формі, та подається з використанням електронного підпису чи печатки, що базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, декларанта.

Згідно із пунктом 34 Положення №450 не дозволяється:

внесення змін до граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації за формою єдиного адміністративного документа;

внесення змін або відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у цій митній декларації товарів;

внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати;

внесення змін або відкликання митної декларації після надання декларанту митним органом, якому подана така митна декларація, інформації про призначення митним органом митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення або перевірки документів на товари (крім випадків, коли після проведення зазначених митних формальностей порушень митних правил не виявлено);

внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання;

внесення змін до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.

За приписами абзаців третього, четвертого пункту 36 Положення №450 зміни до поданої митному органу електронної митної декларації, оформлення якої митним органом не завершене, вносяться посадовою особою митного органу, яка здійснює оформлення такої митної декларації з накладенням її електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

У разі відмови у наданні дозволу на внесення змін або відкликання електронної митної декларації посадова особа митного органу, яка здійснює оформлення митної декларацiї, невідкладно після розгляду заяви повідомляє про це декларанту у складі електронного повідомлення, на яке накладено її електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Пунктом 37 Положення № 450 встановлено, що після завершення митного оформлення зміни до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом:

подання з метою сплати митних платежів у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, декларантом додаткової декларації та оформлення її митним органом;

подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, для сплати рівними частинами податку на додану вартість у разі надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устатковання та обладнання на підставах, визначених Податковим кодексом України, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;

подання у визначених Митним кодексом України випадках, коли необхідне надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X Митного кодексу України та під час поміщення товарів у відповідний митний режим таке забезпечення не надавалося, з метою надання забезпечення сплати митних платежів декларантом додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;

заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник з використанням електронного підпису посадової особи митного органу чи електронної печатки митного органу, які базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, вноситься до систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається Держмитслужбою ДПС згідно з пунктом 32 цього Положення.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід`ємною частиною відповідної митної декларації за формою єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

- необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу;

- необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей, пов`язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету;

- необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

- необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення декларант має право вносити зміни до митної декларації, за виключенням граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації за формою єдиного адміністративного документа. При цьому відмова митного органу не може ґрунтуватися на підставі того, що вказані виправлення стосуються перерахунку митних платежів. Навпаки, вирішення питання перерахунку митних платежів є наслідком наявності або відсутності підстав для внесення таких змін. Відтак, при отриманні звернення декларанта або уповноваженої ним особи про внесення змін до митної декларації, митний орган може відмовити у внесені таких змін лише у разі відсутності законних підстав для їх внесення. При цьому, при необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, митним органом заповнюється та оформлюється аркуш коригування.

Враховуючи, що при оформленні експортованого товару за митною декларацією №25UA305050000766U3 сертифікат про походження товару з України ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» не надавався у зв`язку з його відсутністю і товар був оформлений без застосування пільги зі сплати вивізного мита, проте після отримання сертифікату EUR.1 №А305.067653 від 10.09.2025 позивачем підтверджено право на преференційну ставку вивізного мита, передбачену Угодою у межах вільної торгівлі з ЄС, тому у нього виникло право на звільнення від сплати митних платежів та, як наслідок, внесення змін до митної декларації №25UA305050000766U3 шляхом складання відповідних аркушів коригування.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відмова Закарпатської митниці у внесенні змін у митну декларацію №25UA305050000766U3, оформлена листом від 15.01.2026 №7.7-2/28-01/14/493, є протиправною.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача сформувати висновки про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів в розмірі 3672542,45 грн і направити їх до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області для фактичного виконання, враховуючи таке.

Згідно із частинами першою - третьою статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За змістом пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пунктом 43.3 статті 43 ПК України передбачено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Відповідно до пунктів 43.4, 43.5 статті 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг. Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.

Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за № 976/30844 (далі - Порядок №643).

Згідно із пунктом 1 розділу III Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем Держмитслужби з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

Відповідно до пунктів 3, 5-8 розділу III Порядку № 643 у заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 4) напрям(и) перерахування суми коштів: а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на депозитний рахунок 3734 іншої митниці; на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); г) для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО.

Співробітник Підрозділу до Реєстру вносить дату сплати і реквізити, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код за ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства).

Якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.

На кожний сформований електронний висновок, за яким прийнято рішення про повернення, накладаються кваліфіковані електронні підписи керівника (заступника керівника) структурного підрозділу, що сформував електронний висновок, керівника (заступника керівника) митниці Держмитслужби та кваліфікована електронна печатка такого органу.

Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.

Електронні висновки про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами (крім акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального), надсилають до Казначейства для виконання за умови їх погодження з відповідними місцевими фінансовими органами.

У разі якщо заявник не виконав вимог пунктів 1-3 цього розділу, надав недостовірні дані та/або має податковий борг (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається йому письмова (в паперовому вигляді або електронній формі) обґрунтована відмова, у тому числі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем Держмитслужби.

Отже, обов`язковою умовою для здійснення повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів є подання платником податків заяви про таке повернення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не заперечив, що позивач звернувся до Закарпатської митниці із заявою про повернення сплачених платежів та надав документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів, а також факту сплати коштів.

Водночас, позивач звернувся до відповідача із заявою від 09.01.2026 № 14, поданою відповідно до статті 269 МК України, за формою додатку 3 до Положення № 450, у якій просив виключно надати дозвіл на внесення змін до митної декларації 25UA305050000766U3 від 09.09.2025. Вказана заява не містить прохання повернути з державного бюджету надміру сплачені суми митних платежів.

Крім того, форма додатку 3 до Положення № 450 передбачає лише звернення платника до митного органу в порядку статті 269 МК України про надання дозволу на внесення змін/відкликання митної декларації із зазначенням змісту таких змін, та не передбачає звернення про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представники сторін підтвердили, що іншої заяви, крім заяви від 09.01.2026 № 14 про надання дозволу про внесення змін до митної декларації, позивач митному органу не подавав. Матеріали справи не містять ні заяви позивача про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів, ні письмової (в паперовому вигляді або електронній формі) обґрунтованої відмови, складеної у порядку пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 643.

З огляду на вказані обставини, а саме недотримання позивачем встановленої законодавством процедури повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів (неподання позивачем митному органу заяви про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів), позовні вимоги про визнання протиправною відмови Закарпатської митниці у поверненні митних платежів та зобов`язання відповідача сформувати висновки про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів в розмірі 3672542,45 грн і направити їх до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області для фактичного виконання були заявлені безпідставно та передчасно, тому у їх задоволенні належало відмовити.

За змістом частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно із частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до помилкового вирішення справи в частині позовних вимог стосовно повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів, та вирішення питання про розподіл судових витрат. У зв`язку із цим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову та вирішенням питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції (стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 2662,40 грн за задоволену позовну вимогу немайнового характеру). При цьому, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в повному обсязі, виходячи із процесуальної неможливості усунути такі недоліки судового рішення шляхом його часткового скасування або зміни.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

При вирішенні питання про стягнення із Закарпатської митниці на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції у розмірі 46681,10 грн, колегія суддів враховує таке.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

Як видно із наявних у справі письмових доказів, а саме договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 09.01.2026 № 2-09/01-26, додаткової угоди № 1 від 09.01.2026 до вказаного договору, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 83 від 20.08.2026 на суму 46681,10 грн, платіжної інструкції № 2 від 25.08.2026 на суму 46681,10 грн, позивач оплатив Адвокатському об`єднанню «ФИРСТ ЧЕЙР ЛІГАЛ» кошти в сумі 46681,10 грн за надану у цій справі правову допомогу в суді апеляційної інстанції. З поданих документів також видно, що кількість витраченого адвокатським об`єднанням часу на надання правової допомоги в суді першої інстанції складає 5 робочих годин, вартість - 900 Євро (5 годин х 180 євро/год), що в еквіваленті на дату виставлення рахунку складає 46681,10 грн.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи складність справи та її значення для сторін, ціну позову, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 139, 242, 292, 308, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закарпатської митниці задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі № 500/1961/26 скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Закарпатської митниці у наданні дозволу на внесення змін до митної декларації №25UA305050000766U3 від 09.09.2025.

Зобов`язати Закарпатську митницю на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» від 09.01.2026 № 14 внести зміни до митної декларації №25UA305050000766U3 від 09.09.2025 шляхом оформлення аркуша коригування.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» судовий збір в розмірі 2662 гривні 40 копійок (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ГАЛИЧИНА» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень 00 копійок (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення.

Головуючий суддя В. М. Валюх

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Повний текст складено та підписано 24 вересня 2026 року (у зв`язку із перебуванням судді Хобор Р.Б. у відрядженні з 12 по 16 вересня 2026 року; у зв`язку із перебуванням судді

Бруновської Н.В. у відпустці з 15 по 23 вересня 2026 року)