Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №380/16250/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Справа № 380/16250/25 пров. № А/857/52643/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р. М., суддів Гінди О. М.,Заверухи О. Б., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року (головуючий суддя Хома Олена Петрівна, м. Львів) у адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

Короткий зміст позовних вимог

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) з вимогою стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 податковий борг до бюджету в розмірі 14400 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суд першої інстанції постановив рішення, яким відмовлено в позові. Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції врахував, що станом на дату звернення позивача з позовом до суду (08.08.2025) ще не сплив шестимісячний строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, для оскарження відповідачем податкової вимоги, на підставі якої виник податковий борг та виснував, що заявлена позивачем до стягнення сума податкового боргу є неузгодженою та передчасною, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Суд послався на висновки касаційного суду (постанова від 12.07.2022 у справі № 160/7345/20), в якій Верховний Суд виснував, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факти узгодженості грошового зобов`язання, в т.ч. оскарження платником податку у передбаченому Податкового кодексу України (далі - ПК України) (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Позивач оскаржив рішення першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про задоволення позову в поному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що оскаржуване рішення суду обґрунтоване виключно тим, що станом на дату звернення позивача з цим позовом до суду (07.07.2025) не сплинув шестимісячний строк, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинста України (далі - КАС України) для оскарження відповідачем податкової вимоги, на підставі якої позивачем заявлено вимогу про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу. Проте жодною нормою ПК України не передбачено обов`язку контролюючого органу чекати спливу стоку на оскарження податкової вимоги. Формування та направлення податкової вимоги є одним із послідовних необхідних досудових дій, які повинні бути вчинені контролюючим органом. Водночас, пункти 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України не визначають кінцевого строку, з яким пов`язують право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, а лише містить вимогу, що таке стягнення відбувається не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Відповідач має заборгованість перед бюджетом по сумах самостійно нарахованих грошових зобов`язань згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування. Відповідно до п. 56.11. статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Відповідно до статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, якщо сума податкового боргу перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З аналізу даного визначення та статті 59 ПК України вбачається, що податкова вимога не може вважатися рішенням контролюючого органу, на підставі якого виникає податкове зобов`язання, а є письмовою вимогою до платника податків сплатити вже існуючі узгоджені податкові зобов`язання, що набули статусу податкового боргу.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції

ОСОБА_1 з 20.01.2025 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

20.01.2025 ФОП ОСОБА_1 подав до контролюючого органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (з 01.02.2025), відповідно до якої обрав спрощену систему оподаткування (2 група), котра передбачає щомісячну сплату ним авансових платежів по єдиному податку (20% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, з розрахунку на календарний місяць). Перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування (2 група) передбачає обов`язок щомісячної сплати починаючи з 01.01.2025 авансових платежів по військовому збору у розмірі 10% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, з розрахунку на календарний місяць.

Сума податкового боргу ФОП ОСОБА_1 складає 14400 грн. та виникла на підставі:

1) по військовому збору, який підлягає сплаті ФОП, які перебувають на спрощеній системі оподаткування (2 група), що складається з основного платежу за період з лютого по липень 2025 року (по 800 грн. щомісяця);

2) з єдиного податку з фізичних осіб – підприємців з лютого по липень 2025 року по 1600 грн. щомісяця.

Станом на 30.07.2025 податковий борг ФОП ОСОБА_1 по сплаті податків та зборів становить 14400 грн., що підтверджується даними довідки про податкову заборгованість №8225/5/13-01-13-03 від 30.07.2025.

Оскільки ФОП ОСОБА_1 не сплачував узгоджені суми податкового зобов`язання з єдиного податку та зобов`язання по військовому збору у встановлені Податковим кодексом України строки, ГУ ДПС у Львівській області надіслало платнику податкову вимогу форми «Ф» №0011826-1305-1301 від 22.05.2025 рекомендованим листом.

Відомості про стан податкового боргу та його актуальність підтверджуються даними інтегрованої картки платника податків за 2025-2026рр.

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини

Відповідно до пункту 15.1. статті 15 Податкового кодексу України (далі – ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п. 16.1.4. статті 16 ПК України).

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України). Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 ст.56 ПК України).

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3. статті 57 ПК України).

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу XX «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ПК України:

16-1. Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

1.1. Платниками збору є: […] 2) фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп; […]

Військовий збір для платників збору, зазначених у підпунктах 2 […] підпункту, встановлюється з 1 січня 2025 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

1.2. Об`єктом оподаткування збором є: […] 2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - щомісячна сума, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. […]

1.3. Ставка збору становить: […] 2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, з розрахунку на календарний місяць; […]

1.11. Платники збору, зазначені у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, сплачують військовий збір шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники можуть здійснити сплату військового збору авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Нарахування авансових внесків для платників збору, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, здійснюється контролюючими органами.

Платники збору, зазначені у підпунктах 2 і 3 підпункту 1.1 цього пункту, відображають суми військового збору (в тому числі щомісячні авансові внески з військового збору) у складі податкової декларації платника єдиного податку.

Несплата (неперерахування) або сплата (перерахування) не в повному обсязі платниками збору, зазначеними у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, авансових внесків з військового збору в порядку та строки, визначені цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки військового збору, визначеної підпунктом 2 підпункту 1.3 цього пункту.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8000 гривень.

Згідно з пунктами 59.1, 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 58.3. статті 59 ПК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Пунктом 59.5. статті 59 ПК України обумовлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до підпункту 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з пункту 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (пункт 87.11. статті 87 ПК України).

Згідно з підпунктами 95.1-95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Положеннями частини першої та другої статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що скерування податкової вимоги не свідчить про вжиття контролюючим органом заходів, спрямованих на погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу. Такі дії податкових органів призводять лише до документального оформлення загальної суми податкового боргу, при цьому вони об`єктивно передують процесу погашення податкових зобов`язань або стягненню податкового боргу (постанови Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 804/3642/16, від 14.07.2021 у справі № 815/2362/17, 21.09.2018 у справі №808/3046/16). Касаційний суд наголошує (постанова Верховного Суду від 21.04.2026 у справі №160/28799/25), що виникнення податкового боргу не пов`язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу закону. Обов`язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу. Відтак, виснував Верховний Суд, податкова вимога не є тим рішенням суб`єкта владних повноважень, на підставі якого виник спірний податковий борг, вона лише інформує платника про суму узгодженого грошового зобов`язання.

Позиція суду апеляційної інстанції

Висновок суду першої інстанції зводиться до того, що станом на день звернення до суду із цим позовом (07.08.2025) у ГУ ДПС ще діяло обмеження на подання позовної заяви, оскільки спірний податковий борг виник на підставі податкової вимоги від 22.05.2025, за якою не збіг визначений законом шестимісячний строк на її оскарження. Водночас зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів апеляційний суд встановив, що спірний податковий борг виник у зв`язку із несплатою платником податку у встановлені ПК України строки грошових зобов`язань, самостійно визначених ФОП ОСОБА_1 шляхом подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування. Відповідно до п. 56.11. статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Отже, в цій ситуації не існувало податкових повідомлень – рішень контролюючого органу, які б визначали грошові зобов`язання відповідача та, відповідно, могли б бути оскаржені до суду в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо правової природи податкової вимоги від 22.05.2025 як «підставу для стягнення з відповідачки податкового боргу» та можливість її кваліфікації як рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, апеляційний суд керується такими мотивами:

аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59 ПК України дають підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов`язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов`язок їх погасити. Виникнення податкового боргу не пов`язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги; цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу закону, а обов`язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу в добровільному порядку (протягом тридцяти днів з дати надіслання податкової вимоги) законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу, в т.ч. стягнення коштів, реалізацію майна тощо. Відтак, податкова вимога не є тим рішенням суб`єкта владних повноважень, на підставі якого виник спірний податковий борг, вона лише інформує платника про суму узгодженого грошового зобов`язання.

Покликання суду першої інстанції на постанову касаційного суду, що викладені в постанові КАС ВС від 12.07.2022 у справі №160/7345/25, є помилковими, оскільки такі застосовані при вирішенні спору з іншими обставинами (податковий борг відповідача виник на підставі ППР контролюючого органу, а не самостійно визначених, як у цій справі).

Зібрані у цій справі докази підтверджують, що податковий борг ФОП ОСОБА_1 , перед бюджетом становить 14400 грн. та виник внаслідок несплати у встановлені ПК України строки самостійно визначених шляхом сум єдиного податку та військового збору. З метою спонукати відповідача сплатити податковий борг орган стягнення надіслав платнику податку податкову вимогу, цей позов подано до суду після спливу 30 днів з дати надіслання платнику податків податкової вимоги.

Апеляційний суд також враховує, що відповідач відзиву на позов не надав, будь-яких обставин на спростування обґрунтованості позовних вимог ГУ ДПС у Львівській області суду не повідомив, а також не надав доказів сплати податкового боргу в сумі 14400 грн. Актуальність суми податкового боргу підтверджуються наданими на вимогу апеляційного суду даними інтегрованої картки платника податків за 2025-2026рр.

Оцінюючи встановлені обставини справи через призму наведених норм права, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги ГУ ДПС у Львівській області до ФОП ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Підсумовуючи наведені вище мотиви, колегія суддів погоджується з аргументами скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив контролюючому органу в стягненні з відповідача його податкового боргу. Апеляційний суд дійшов висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Враховуючи слушність аргументів апелянта-позивача, слід прийняти нове судове рішення – про задоволення його позовних вимог повністю.

Питання про розподіл судового збору за приписами статті 139 КАС України суд не вирішує, оскільки позивач відповідно до пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а сторони не надали суду доказів понесення інших видів судових витрат.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі № 380/16250/25 скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення адміністративного позову повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь бюджету податковий борг у сумі 14400 (чотирнадцять тисяч чотириста) гривень.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддя Р. М. Москаль

судді О. М. Гінда

О. Б. Заверуха

Повне судове рішення складено 24.09.26