Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №380/13344/22 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/13344/22 пров. № А/857/48586/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Кузьмича С. М.

суддів -Курильця А. Р.

Мікули О. І.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2026 року (постановлену головуючим – суддею Желік О.М. у м. Львові) про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі № 380/13344/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 у справі №380/13344/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки від 08.08.2022 №4978, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», станом на березень 2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити з 01.04.2019 пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки від 08.08.2022 №4978, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», станом на березень 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше проведених пенсійних виплат.

Рішення набрало законної сили 10.01.2023.

03.08.2026 до суду першої інстанції надійшла заява позивача, у якій він просив змінити спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 у справі №380/13344/22 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на його користь заборгованості в сумі 120079,16 грн.

10.08.2026 від відповідача надійшло заперечення на заяву, в якому він просив у задоволенні заяви відмовити. Відповідач вказав, що рішення суду у справі №380/13344/22 виконано, здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки від 08.08.2022 №4978, доплата пенсії за період з 01.04.2019 по 28.02.2023 становить 120079,16 грн, а її виплата здійснюється за окремою бюджетною програмою в межах затверджених бюджетних призначень. Зазначив, що на виконання погашення заборгованості за судовим рішенням позивачу виплачено кошти на загальну суму 1098,05 грн, унаслідок чого розмір заборгованості становить 118981,11 грн. Послався на те, що невиконання рішення в частині виплати коштів за відсутності бюджетного фінансування не є невиконанням рішення без поважних причин, що визначення конкретної суми стягнення змінить суть рішення, а також на бюджетне законодавство, режим воєнного стану, практику Конституційного Суду України та Верховного Суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 заяву представника позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення задоволено. Змінено спосіб виконання рішення суду у справі №380/13344/22 в частині щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 нарахованої доплати пенсії за період з 01.04.2019 по 28.02.2023 в сумі 120079 (сто двадцять тисяч сімдесят дев`ять) грн 16 коп, з урахуванням виплачених сум.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що з 19.12.2024 ч.3 ст.378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Ця підстава не потребує доведення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, і полягає у самому факті невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення щодо, зокрема, перерахунку та здійснення пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили. Наслідком застосування цієї підстави законодавець визначив зміну способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційні скарзі покликаються на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні заяви.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Положенням ч. 1 ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Положеннями абзацу 1 ч. 1 ст. 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, з 19.12.2024 положення ч. 3 ст. 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX (далі - Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».

Тобто, ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22, який враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що на виконання рішення суду від 09.12.2022 у справі №380/13344/22 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провело перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 на підставі довідки від 08.08.2022 №4978 та нарахувало доплату пенсії за період з 01.04.2019 по 28.02.2023 у розмірі 120079,16 грн. Ці обставини підтверджуються запереченням відповідача від 10.08.2026 та розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №9112630, і між сторонами не оспорюються.

Із заперечення відповідача вбачається, що виплату нарахованої суми в повному обсязі не здійснено. На виконання погашення заборгованості за судовим рішенням позивачу виплачено кошти на загальну суму 1098,05 грн, унаслідок чого залишок заборгованості становить 118981,11 грн. Отже, рішення суду в частині виплати нарахованих коштів залишається невиконаним понад два місяці з дня набрання ним законної сили.

Зважаючи на те, що відповідач/боржник, який є суб`єктом владних повноважень, протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі не виконав судове рішення в частині виплати нарахованої пенсії, суд першої інстанції правильно виснував, що з урахуванням положень абзацу 2 ч. 3 ст. 378 КАС України необхідно змінити спосіб і порядок виконання рішення суду шляхом стягнення з відповідача/боржника цих пенсійних виплат на користь позивача.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2026 року про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі № 380/13344/22 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і в касаційному порядку не оскаржується.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Суддя-доповідач С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула