Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №380/11275/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокуСправа № 380/11275/26 пров. № А/857/45754/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р. М., суддів Димарчук Т. М.,Сала П. І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року (головуючий суддя Лунь Зоряна Іванівна, м. Львів) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про про визнання протиправними дій, -

Короткий зміст позовних вимог

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 (за пенсійною справою №1303007671 - МВС) та застосування понижуючих коефіцієнтів з 01 березня 2025 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року та з 01 березня 2026 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату належної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без застосування будь-яких обмежень та понижуючих коефіцієнтів у наступних розмірах: з 01 березня 2025 року — в повному обсязі в розмірі 31 546,66 грн. на місяць; з 01 березня 2026 року — в повному обсязі в розмірі 34 960,66 грн. на місяць;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 утворену внаслідок протиправного обмеження заборгованість (різницю між фактично отриманою та належною до виплати сумою пенсії) за весь період застосування понижуючих коефіцієнтів, починаючи з 01 березня 2025 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суд першої інстанції постановив рішення, яким задоволено частково адміністративний позов, а саме суд: - визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», обмеження її максимальним розміром при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 та з 01.03.2026; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 та з 01.03.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», без обмеження максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції керувався нормами статей 46, 64 Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі – Закон № 2262-ХІІ), Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX (далі – Закон № 4059-IX), постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» від 03.01.2025 №1 (далі – Постанова №1), Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX (далі - Закон №4695-IX), постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» від 30.12.2025 №1778 (далі – Постанова №1778), рішеннями Конституційного Суду України та практикою Верховного Суду щодо вирішення спорів про обмеження максимального розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ. З огляду на зміст статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (далі - Указ № 64/2022), а також численних указів Президента України про продовження строку дії режиму воєнного стану, суд дійшов висновку, що встановлені статтею 46 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не обмежені на час воєнного стану. Суд першої інстанції також виснував, що до Закону №2262-ХІІ, який є спеціальним, не внесено будь-яких змін, що передбачали б обмеження розміру пенсійної виплати, що перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, в т.ч. шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, тому дійшов висновку, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" і постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", та положення статті 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" і постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану". Отже, відповідач протиправно знизив розмір пенсії позивача, зменшивши суму до виплати з 31546,66 грн. до 26420,76 грн. (з 01.03.2025), та з 32365,66 грн. до 27848,16 грн. (з 01.03.2026).

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплатити різницю між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії з 01.03.2025 по день проведення повного фактичного розрахунку у цьому розмірі, то суд першої інстанції відмовив у задоволенні таких як передачних, оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку із застосуванням з 01.03.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою КМУ від 03.01.2025 №1 та постановою КМУ від 30.12.2025 № 1778.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду в частині, що стосується задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що 1) позивачу правомірно здійснили з 01.03.2025 та з 01.03.2026 перерахунок пенсії із застосуванням до нарахованого розміру пенсії коефіцієнтів при її виплаті відповідно до вимог Законів України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»; «Про державний бюджет України на 2026 рік» та Постанов №1, №1778 (на 2025-2026 роки у період дії воєнного стану); 2) прийняття Постанов №1 та №1778 на виконання вимог Законів України «Про державний бюджет України на 2025 рік», «Про державний бюджет України на 2026 рік» обумовлено введеним на території України воєнного стану та фінансовими труднощами, які постали перед державою, тому законних підстав очікувати застосування до позивача іншого регулювання, ніж передбачено вищезазначеними актами, та у спосіб, відмінний від передбаченого статтею 19 Конституції України, не було. Відтак, докази порушення прав позивача, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, відсутні.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм законодавства, на підставі повно встановлених обставин справи. Доводи апеляційної скарги, на його переконання, є безпідставними. Посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції

Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі – Закон № 2262-ХІІ).

І. 01.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провело перерахунок пенсії позивача, відобразивши в розпорядженні про перерахунок пенсії таке:

«Підсумок пенсії (з надбавками): 31546,66 грн. З урахуванням максимального розміру 30046,66. Пониження суми 30046,66 згідно ПКМУ №1 від 03.01.2025 (Підсумок пенсії) 26420,76 грн.». З 01.03.2025 – 26420,76 грн., а також вказало підставу перерахунку: «ДБУ 2025 року + ІНДЕКСАЦІЯ з 03.25», «період перерахунку – з 01.03.2025».

ІІ. 01.03.2026 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провело перерахунок пенсії позивача, відобразивши в розпорядженні про перерахунок пенсії таке:

«Підсумок пенсії (з надбавками): 34960,66 грн. З урахуванням максимального розміру 30046,66. Пониження суми 30046,66 згідно ПКМУ №1778 від 30.12.2025 (Підсумок пенсії) 27848,16 грн.». З 01.03.2026 – 27848,16 грн., а також вказало підставу перерахунку: «ІНДЕКСАЦІЯ з 03.26», «період перерахунку – з 01.03.2026».

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються в т.ч. вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (далі - Указ № 64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”. Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 15.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025, № 40/2026 від 12.01.2026 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

Статтею 1-1 Закону № 2262-ХІІ передбачено таке:

- законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів;

- зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до законів України […] «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», прийнятої відповідно до статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», постановлено, що у період воєнного стану у 2025 році:

1) пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Законів України […] «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів (0,5, 0,4, 0,3, 0,2, 0,1) до відповідних сум перевищення;

2) коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) певних категорій осіб, визначених пунктом 2 Постанови №1, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.

Статтею 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” від 03.12.2025 № 4695-IX встановлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до законів України […] “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану”, прийнятої відповідно до статті 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік”, постановлено, що у період воєнного стану у 2026 році:

1) пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Законів України […] “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів (0,5, 0,4, 0,3, 0,2, 0,1) до відповідних сум перевищення;

2) коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) певних категорій осіб, визначених пунктом 2 Постанови №1778, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.

Позиція суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржене, тому не є предметом апеляційного перегляду.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:

суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що зменшення відповідачем з 01.03.2025 та 01.03.2026 розмірів пенсії позивача внаслідок застосування понижуючих коефіцієнтів, визначених Урядом в Постанові №1, та Постанові №1778, що суперечить статті 1-1 Закону №2262-ХІІ, є протиправним та порушує право позивача на отримання пенсії в порядку та розмірах, що визначені Законом № 2262-ХІІ.

Аргументи апелянта зводяться до того, що оскільки на позивача не поширюється дія пункту 2 Постанови №1 та Постанови №1778, то його пенсійна виплата, обчислена з 01.03.2025 та 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнтів відповідно Постанови №1 та Постанови №1778 та відповідає вимогам чинного законодавства.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів правильно, сторонами визнаються. Отже, спірним у цій справі є правомірність застосування з 01.03.2025 та з 01.01.2026 щодо суми пенсійної виплати позивача понижуючих коефіцієнтів на підставі Постанови №1 та Постанови №1778.

І. З огляду на норму пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» відсутність згадки про статтю 46 Конституції України у визначеному Указом №64/2022 переліку статей Конституції України, за якими можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина на час воєнного стану, свідчить про помилковість аргументів апелянта щодо відповідності Конституції України Постанови №1 в частині запровадження понижуючих коефіцієнтів до розмірів вже нарахованих розмірів пенсійних виплат за Законом № 2262-ХІІ.

ІІ. Вирішуючи питання щодо обрання норми закону, що регулює спірні правовідносини, суд застосовує підхід, наведений в рішенні Конституційного Суду України 18 червня 2020 року №5-р(II)/2020, справа № 3-189/2018(1819/18), який поділяє та вважає за доцільне в цьому рішенні навести такі цитати (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va05p710-20#Text):

“Особливу роль у системі інституційного забезпечення “верховенства права” (правовладдя) відведено судовій владі загалом, а зокрема - конституційному й адміністративному видам судочинства. Саме ці два види судочинства покликані забезпечувати узгоджений характер усієї юридичної системи в умовах співіснування суперечливих норм, завдяки чому досягається дієвість верховенства права (правовладдя), тобто його ефективність.

Принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): “закон пізніший має перевагу над давнішим” (lex posterior derogat priori) – “закон спеціальний має перевагу над загальним” (lex specialis derogat generali) – “закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим” (lex posterior generalis non derogat priori speciali).

Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.”.

Досліджуючи спірні правовідносини, що виникли між позивачем та органом ПФУ, колегія суддів дійшла таких висновків:

- спеціальним законом, що визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим законом, є Закон № 2262-ХІІ;

- спеціальним законом чітко та недвозначно визначено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього закону, тобто до Закону № 2262-ХІІ;

- запровадження статтями 46 Закону № 4059-IX та 30 Закону № 4695-IX можливості застосування до обчислення пенсій коефіцієнтів, а також запровадження на цій підставі Урядом понижуючих коефіцієнтів шляхом прийняття Постанови №1 та Постанови №1778 для зменшення пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-ХІІ, застосування яких територіальними органами ПФУ призводить до істотно зменшення розміру цих пенсій, безсумнівно охоплюється поняттям «зміна умов і норм пенсійного забезпечення» в розумінні частини четвертої статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ;

- Закон № 4059-IX та Закону № 4695-IX не є законами про внесення змін до Закону №2262;

- ані Законом № 4059-IX, ані будь-яким іншим законом в Закон № 2262 не вносилися зміни щодо запровадження в 2025-2026 роках понижуючих коефіцієнтів з метою зменшення розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 2262.

З огляду на наведені мотиви суд дійшов висновку, що норми закону, що регулюють питання бюджетної політики на 2025 та 2026 роки не регулюють спірні правовідносини в силу прямої вказівки статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ (спеціальний закон з питань пенсійного забезпечення окремої категорії осіб). Відповідно, Постанова № 1 та Постанова №1778 як підзаконні нормативно – правові акти, що прийняті урядом на реалізацію статті 46 Закону №4059-IX та статті 30 Закону № 4695-IX, за своїм змістом (запровадження та визначення розміру понижуючих коефіцієнтів до пенсії) змінює умови і норми пенсійного забезпечення осіб, що отримують пенсію на підставі Закону № 2262-ХІІ, без внесення змін до цього закону, що прямо суперечить нормі спеціального закону – статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ.

Суд при вирішенні цього спору керується частиною третьою статті 7 КАС України, відповідно до якої у разі невідповідності правового акта закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. З огляду на це суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зменшення відповідачем з 01.03.2025 та з 01.03.2026 розміру пенсії позивача внаслідок застосування понижуючих коефіцієнтів, визначених Урядом в Постанові №1 та Постанові №1778, суперечить статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ, є протиправним та порушує право позивача на отримання пенсії в порядку та розмірах, що визначені Законом № 2262-ХІІ.

Оскаржені дії відповідача за своєю суттю/змістом є нічим іншим, як обмеженням максимального розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-ХІІ. Порівняно з минулими календарними періодами (2016-2024 рр.) змінився тільки спосіб запровадження такого обмеження - якщо раніше органи ПФУ обмежували визначений відповідно до Закону № 2262-ХІІ розмір пенсії шляхом припинення виплати суми, що перевищувала розмір десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, то починаючи з 01.01.2025 (аналогічно і з 01.01.2026) ця сума перевищення (залежно від її розміру) виплачується із застосуванням коефіцієнтів (0,5; 0,4; 0,3; 0,2; 0,1), тобто 50%, 40%, 30%, 20%, 10% відповідних сум перевищення.

Верховний Суд у складі різних колегій суддів Судової палати з розгляд справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду тричі відмовив у відкритті провадження зразковій справі (ухвали №520/909/25 від 06.02.2025, №440/532/25 від 26.02.2025, №200/116/25 від 25.02.2025) та, серед іншого, мотивував ці судові рішення такими висновками щодо (1) доцільності вирішення зразкової справи та (2) можливості застосування до спірних правовідносин Постанови №1:

1) доцільність ухвалення зразкового рішення у певній категорії типових спорів має виводитися передусім через призму завдання Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою забезпечувати сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII). Тобто «доцільність» є дещо ширшою категорією, аніж «кількість» однотипних спорів, які потребують однакового підходу до їх вирішення, тож не може визначатися виключно кількісним показником справ, які у розумінні пункту 21 частини першої статті 4 КАС України мають ознаки типових, тому механізм ухвалення зразкового рішення не потрібно використовувати лише як спосіб зменшити навантаження на суди першої інстанції. Основним орієнтиром для застосування цього механізму має бути необхідність усунення (вирішення) проблеми неоднакового чи суперечливого застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права у справах, спори у яких виникли за аналогічних обставин справи та однакового правового регулювання спірних відносин. Тобто має існувати чітко окреслена проблема чи складність у правозастосуванні (зумовлена, зокрема, невизначеністю чи суперечливістю законодавчого регулювання певних суспільних відносин) на прикладі типових справ, кількість яких у поєднанні з необхідністю узгодження підходів до їх вирішення і визначатиме доцільність ухвалення зразкового рішення в певній категорії спорів;

2) наголосив, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо застосування норм Закону № 2262-XII у спорах, що стосуються обмеження максимального розміру пенсій, призначених на підставі цього закону. Зокрема, у постановах від 16 грудня 2021 року (справа №400/2085/19), 20 липня 2022 року (справа № 340/2476/21), 25 липня 2022 року (справа №580/3451/21), 30 серпня 2022 року (справа № 440/994/20), 17 березня 2023 року (справа №340/3144/21) та інших Верховний Суд наголошував, що норми Закону № 2262-XII щодо призначення та перерахунку пенсій повинні тлумачитись із врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, таким чином, будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262, є протиправним.

Отже, Верховний Суд не бачить в цій категорії спорів ані чітко окресленої проблеми, ані складності у правозастосуванні (зумовленої, зокрема, невизначеністю чи суперечливістю законодавчого регулювання певних суспільних відносин), а також наголошує, що касаційний суд займає чітку та недвозначну позицію щодо застосування частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ та Постанови №1 – як таку, що суперечить висновкам та рішенням Конституційного Суду України та Верховного суду щодо неконституційності та протиправності будь-якого обмеження розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ.

Відтак, правові висновки Верховного Суду щодо недопустимості обмеження розміру таких пенсій та необхідності застосування Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 є релевантними для оцінки правомірності застосування Постанови №1 та Постанови № 1778.

Аргументи апелянта за своїм змістом фактично зводяться до заперечення наведених вище висновків Верховного Суду, які є обов`язковими для врахування як судами, так і суб`єктами владних повноважень, тому суд їх відхиляє. Апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції при вирішенні спору належно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та надав їм правову оцінку, що відповідає усталеним висновкам Верховного Суду та рішенням Конституційного Суду України та Верховного суду щодо неконституційності та протиправності обмеження розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ. З огляду на це суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність зменшення розміру пенсії позивача на підставі Постанови №1 та Постанови №1778 шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів. Такі дії відповідача є протиправними та призводить до порушення законних інтересів особи, за захистом яких вона звернулася до суду..

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд покладає понесені апелянтом судові витрати на нього.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 380/11275/26 – без змін.

Понесені апелянтом судові витрати покласти на нього.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддя Р. М. Москаль

судді Т. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 24.09.26