Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №560/21282/23 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/21282/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

24 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги Володимира Васильовича на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги Володимира Васильовича до Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

Приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Банадига Володимир Васильович звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 08 грудня 2023 року №2860/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Банадиги Володимира Васильовича».

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 10.03.2026 в задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи проведено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну оцінку, а зроблені висновки у справі є правильними і законними.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Логістика» (далі – ТОВ «Агротрейд Логістика») від 25 серпня 2023 року Міністерство юстиції України провело перевірку діяльності приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги В.В. щодо здійснення виконавчого провадження №71108470.

Під час перевірки встановлено, що у приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги В.В. перебувало на виконанні виконавче провадження № 71108470 з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 19 вересня 2022 року № 924/322/22 про стягнення з ТОВ «Агротрейд Логістика» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» 2 108 510,28 грн основного боргу, 6947,83 грн 3% річних, 35 056,96 грн інфляційних втрат, 32 259,73 грн витрат на оплату судового збору.

21 лютого 2023 року приватним виконавцем Банадигою В.В. у межах зазначеного виконавчого провадження винесено постанови: про відкриття виконавчого провадження; про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 218 277,48 грн, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 141,80 грн, про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження на суму 358,68 грн, про арешт коштів та майна боржника.

22 лютого 2023 року приватним виконавцем Банадигою В.В. у цьому виконавчому провадженні винесено постанову про арешт коштів у касі боржника.

02 червня 2023 року приватним виконавцем Банадигою В.В. у виконавчому провадженні № 71108470 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою було описано земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Ізяслав, вул. Військова, 13/339.

07 червня 2023 року приватним виконавцем Банадигою В.В. у виконавчому провадженні № 71108470 винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Згідно з відомостями автоматизованої системи виконавчого провадження, 08 серпня 2023 року до приватного виконавця надійшла заява стягувача про закінчення виконавчого провадження, у якій зазначалося, що боржником виконано рішення суду та на рахунок стягувача перераховано кошти в рахунок погашення заборгованості в повному обсязі.

09 серпня 2023 року приватним виконавцем Банадигою В.В. у виконавчому провадженні № 71108470 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження».

Згідно з відомостями автоматизованої системи виконавчого провадження, на рахунок приватного виконавця Джубаби Д.О. для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам при здійсненні виконавчого провадження №72571236 надійшли кошти в сумі 5886,46 грн, які перераховані як: 442,3 грн витрати виконавчого провадження; 5444,16 грн кошти на користь приватного виконавця Банадиги В.В.

09 серпня 2023 року приватним виконавцем Банадигою В.В. пред`явлено постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця від 21 лютого 2023 року на виконання приватному виконавцю виконавчого округу Хмельницької області Джубабі Д.О., яким 17 серпня 2023 року відкрито виконавче провадження № 72571236 з примусового виконання цієї постанови. У заяві про відкриття виконавчого провадження від 09 серпня 2023 року приватним виконавцем Банадигою В.В. зазначено про необхідність стягнути суму основної винагороди приватного виконавця у розмірі 218 277,48 грн.

Водночас в ході перевірки встановлено, що заборгованість за виконавчим провадженням № 71108470 боржником сплачено безпосередньо стягувачу, тобто заборгованість не стягувалася та не перераховувалася приватним виконавцем на користь стягувача, як це передбачено частинами першою та третьою статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене констатовано, що приватним виконавцем пред`явлено до примусового виконання постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, винесену у виконавчому провадженні № 71108470, в порушення вимог статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», оскільки підставою для стягнення основної винагороди є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум.

За результатами перевірки Міністерством юстиції України скеровано до дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги В.В.

Міністерством юстиції України прийнято наказ від 08 грудня 2023 року №2860/7, яким зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги В.В. строком на один місяць.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року № 1403-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1403-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Статтею 37 Закону № 1403-VIII обумовлено, що приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.

Контроль за діяльністю приватного виконавця відповідно до частини першої статті 34 Закону №1403-VIII здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року №3284/5 затверджений Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців (далі - Порядок), який визначає механізм здійснення Міністерством юстиції України перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, зокрема стану додержання Конституції України, вимог законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, ухвалених відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України, доручень Міністра юстиції України, та організації роботи щодо їх виконання, дотримання державними і приватними виконавцями порядку та строків вчинення виконавчих дій, виконання правил діловодства.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України продовжує діяти.

Особливості здійснення Міністерством юстиції України контролю за діяльністю приватних виконавців у період дії воєнного стану визначено розділом V Порядку.

Пунктом 1 розділу V Порядку встановлено, що у період дії воєнного стану структурний підрозділ Міністерства здійснює перевірку дотримання приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків на підставі відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 розділу V Порядку у разі виявлення ознак грубого порушення приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень структурний підрозділ Міністерства готує подання про зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII, яке підписує керівник структурного підрозділу Міністерства.

Згідно з підпунктом 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» діяльність приватного виконавця може бути зупинена строком на один місяць на підставі наказу Міністерства юстиції України за поданням керівника структурного підрозділу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, погодженим не менше ніж п`ятьма членами Дисциплінарної комісії, у разі виявлення ознак грубого порушення (мотивоване обґрунтування грубості порушення визначається у тексті наказу) приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків. Протягом п`яти робочих днів з дня закінчення зазначеного строку чи дня припинення або скасування воєнного стану Міністерство юстиції України видає наказ про поновлення діяльності приватного виконавця.

Пунктом 2 частини першої статті 4 Закону № 1403-VIII визначено, що діяльність приватних виконавців здійснюється з дотриманням, зокрема, принципу законності.

Частиною першою статті 31 Закону № 1403-VIII передбачено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Відповідно до частин першої-третьої статті 31 Закону № 1403-VIII винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою статті 31 Закону № 1403-VIII встановлено, що основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною п`ятою статті 31 Закону № 1403-VIII закріплено, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На виконання частини третьої статті 31 Закону № 1403-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року №643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі – Порядок №643).

За приписами пункту 12 Порядку №643 розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, письмові пояснення сторін, а також правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2025 року у цій справі, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) висновки і мотиви, з яких скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

Постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2025 року рішення судів попередніх інстанцій було скасовано у зв`язку з тим, що ними не здійснено належного аналізу положень статті 31 Закону України №1403-VIII, не встановлено, які саме виконавчі дії фактично вчинені приватним виконавцем у виконавчому провадженні №71108470, не з`ясовано, чи здійснювалося фактичне стягнення коштів з боржника саме приватним виконавцем, а також не надано належної оцінки доводам відповідача про те, що боржник виконав рішення суду безпосередньо перед стягувачем, а не через процедуру примусового виконання. Таким чином, під час нового розгляду суд має з`ясувати ключове правове питання, визначене Верховним Судом, а саме: чи пов`язане право приватного виконавця на стягнення основної винагороди з фактичним здійсненням ним дій щодо виконання рішення суду.

Як уже зазначалося вище відповідно до статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода, яка складається з основної та додаткової. Основна винагорода у виконавчих провадженнях майнового характеру визначається у вигляді відсотка від суми, що підлягає стягненню.

Згідно з пунктом 12 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №643 від 08.09.2016, розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню. Разом з тим частини четверта та п`ята статті 31 Закону №1403-VIII прямо встановлюють, що основна винагорода стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню, а у разі часткового стягнення суми - виплачується пропорційно фактично стягнутій сумі. Отже, системний аналіз наведених норм свідчить, що право приватного виконавця на отримання основної винагороди безпосередньо залежить від факту реального стягнення коштів або майна у межах виконавчого провадження.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.03.2020 у справі №260/801/19, від 28.10.2020 у справі №640/13697/19 та від 26.05.2022 у справі №420/6845/18, у яких зазначено, що сама по собі наявність постанови про стягнення основної винагороди не означає безумовного права на її примусове виконання, оскільки така постанова лише фіксує потенційне право виконавця на отримання винагороди, реалізація якого залежить від фактичних результатів виконання рішення.

Як встановлено судом першої інстанції, у провадженні приватного виконавця Банадиги В.В. перебувало виконавче провадження №71108470 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області про стягнення заборгованості з ТОВ «Агротрейд Логістика». У межах цього провадження приватним виконавцем були винесені постанова про відкриття виконавчого провадження, постанова про стягнення основної винагороди, постанови про арешт майна та коштів, постанова про опис та арешт майна, а також постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності.

Разом з тим з матеріалів справи, відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження та пояснень сторін видно, що жодні кошти у межах виконавчого провадження №71108470 приватним виконавцем фактично не були стягнуті з боржника, коштів на депозитний рахунок виконавця не надходило, а боржник самостійно перерахував кошти безпосередньо стягувачу, що підтверджується заявою стягувача від 08 серпня 2023 року.

Саме на підставі цієї заяви приватний виконавець 09 серпня 2023 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, фактичне виконання рішення суду відбулося поза межами процедури примусового виконання.

Попри відсутність фактичного стягнення коштів у виконавчому провадженні, приватний виконавець 09 серпня 2023 року пред`явив постанову про стягнення основної винагороди до примусового виконання іншому приватному виконавцю, при цьому у заяві про відкриття виконавчого провадження він просив стягнути 218 277,48 грн основної винагороди.

Отже, такі дії суперечать змісту статті 31 Закону №1403-VIII, оскільки винагорода визначається від фактично стягнутої суми, а її стягнення можливе лише у разі реального виконання рішення у межах виконавчого провадження. Оскільки у цьому випадку рішення суду виконано добровільно боржником, а фактичне стягнення приватним виконавцем не здійснювалося, підстав для примусового виконання постанови про стягнення основної винагороди не виникло. Таким чином, пред`явлення цієї постанови до примусового виконання було передчасним та таким, що суперечить вимогам законодавства.

При цьому, підпунктом 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1403-VIII передбачено, що у період воєнного стану діяльність приватного виконавця може бути зупинена строком на один місяць у разі виявлення ознак грубого порушення законодавства. Відповідно до розділу V Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців у цей період Міністерство юстиції має право здійснювати моніторинг відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження.

Отже, суд першої інстанції доходить до обґрунтованого висновку, що перевірка діяльності позивача та подальше внесення подання про застосування заходу дисциплінарного впливу здійснені відповідачем у межах наданих законом повноважень.

Разом із тим, приватний виконавець пред`явив до примусового виконання постанову про стягнення основної винагороди, заявив до стягнення понад 218 тис. грн та зробив це за відсутності фактичного стягнення коштів у виконавчому провадженні. Такі дії суперечать правовій природі винагороди приватного виконавця та створюють ризик безпідставного стягнення значної суми коштів з боржника. З огляду на викладене суд погоджується з висновком відповідача про наявність ознак грубого порушення вимог законодавства щодо примусового виконання рішень.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, правові висновки Верховного Суду та системний аналіз статті 31 Закону №1403-VIII, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що приватний виконавець пред`явив постанову про стягнення основної винагороди до примусового виконання без наявності передбачених законом підстав.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, відповідач, приймаючи наказ від 08 грудня 2023 року №2860/7 про зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом, зокрема підпунктом 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1403-VIII та розділом V Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців.

При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлені під час перевірки обставини та свідчили про протиправність оскаржуваного наказу.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги Володимира Васильовича залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.