Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №600/1993/24-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/1993/24-а

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Тетяна Миколаївна

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

24 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у збільшеному розмірі до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити таку додаткову винагороду за вказаний період з урахуванням фактично виплачених сум;

стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з липня 2022 року по квітень 2024 року в сумі 14 917,53 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач, зокрема, зазначає, що його безпосередня участь у бойових діях або відповідних заходах у період з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року підтверджена довідкою військової частини НОМЕР_2 від 29 вересня 2022 року №2250, виданою командиром військової частини, у підпорядкуванні якої позивач виконував завдання.

Позивач наголошує, що неналежне оформлення чи передання документів між військовими частинами не може мати негативних наслідків для військовослужбовця, який не наділений повноваженнями щодо ведення бойових журналів, складання рапортів, формування списків та передачі таких документів.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Основним аргументом відповідача є те, що наявні документи не містять належного підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах за конкретні дні, а в журналі службово-бойових дій №103-ДСК відсутні персоніфіковані відомості щодо участі ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 — військовій частині НОМЕР_1 , де перебував на грошовому забезпеченні.

На підставі відповідних наказів і розпоряджень у червні 2022 року позивача у складі зведеного підрозділу було направлено для виконання завдань у секторі відповідальності військової частини НОМЕР_2 — ІНФОРМАЦІЯ_3 на території Чернігівської області.

Наказом від 26 червня 2022 року №224-ОС оформлено його відрядження для виконання завдань у секторі військової частини НОМЕР_2 .

09 серпня 2022 року позивач повернувся з відрядження, а з 10 серпня 2022 року відповідним наказом повторно був направлений для виконання завдань у секторі військової частини НОМЕР_2 .

Водночас протягом спірного періоду позивач залишався на грошовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 .

Матеріалами справи підтверджується виплата позивачу додаткової винагороди у розмірі до 30 000 грн на місяць, однак додаткова винагорода у збільшеному до 100 000 грн розмірі йому не нараховувалась та не виплачувалась.

При цьому командиром військової частини НОМЕР_2 позивачу видано довідку від 29 вересня 2022 року №2250, у якій засвідчено, що підполковник ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року.

Підставами для видачі довідки зазначено розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21 червня 2022 року №Ш/25-1293-Е та бойовий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України №99-Т від 20 червня 2022 року.

Довідка підписана командиром військової частини НОМЕР_2 та скріплена печаткою цієї військової частини.

Крім того, матеріали справи містять відомості про складання військовою частиною НОМЕР_2 на виконання судового рішення у справі №620/5909/23 списків та інших документів щодо участі позивача у відповідних діях та заходах і їх направлення військовій частині НОМЕР_1 .

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, а відтак відсутності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 у редакції, чинній у спірний період, передбачено виплату військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, а тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, — збільшення розміру цієї винагороди до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 постанову №168 доповнено пунктом 2-1, відповідно до якого порядок і умови виплати додаткової винагороди визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Для військовослужбовців Державної прикордонної служби України у відповідний період механізм реалізації постанови №168 визначався наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України.

При цьому спірний період не є однорідним за нормативним регулюванням.

До 31 липня 2022 року відповідні правовідносини регулювалися наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року №164-АГ, тоді як з 01 серпня 2022 року введено в дію наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ.

Згідно з пунктом 4 наказу №392/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або відповідних заходах здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у бойовому наказі (бойовому розпорядженні), відповідних журналах, бойових донесеннях чи постових відомостях та рапортах (донесеннях) командирів підрозділів.

Для відряджених військовослужбовців передбачено також документальне оформлення безпосередньої участі відповідною довідкою із зазначенням періоду такої участі.

Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 дійшов висновку про застосовність наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України як механізму реалізації постанови №168 у відповідний період.

Разом з тим наведене не означає, що недоліки документування або обміну документами між органами Державної прикордонної служби України можуть автоматично покладатися на військовослужбовця та позбавляти його встановленої державою виплати.

Щодо доказового значення довідки військової частини НОМЕР_2 суд зазначає наступне.

У постановах від 21 березня 2024 року у справах №560/3159/23 та №560/3141/23 Верховний Суд сформулював принциповий підхід до оцінки документів про безпосередню участь відрядженого військовослужбовця.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що відповідальність за зміст довідки несе уповноважений командир, який її видав.

Якщо компетентним командиром видано довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або відповідних заходах, презюмується, що перед її видачею командир перевірив наявність документальних підстав для підтвердження такої участі та визначення її періоду.

Поставити достовірність такого документа під сумнів можна за наявності належних доказів, які свідчать про недобросовісне або зловмисне спотворення відомостей щодо фактичної участі військовослужбовця, або за інших об`єктивних обставин, що унеможливлюють підтвердження відповідних фактів.

Верховний Суд також зазначив, що порушення встановленого порядку передачі документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами саме по собі не свідчить про відсутність у військовослужбовця права на відповідну додаткову винагороду.

Колегія суддів ураховує, що наведені висновки Верховного Суду сформульовані щодо нормативного регулювання грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, однак закладений у них підхід щодо розподілу відповідальності за належність військового діловодства та оцінки офіційного документа, виданого компетентним командиром, має значення і для оцінки спірних правовідносин.

За обставин цієї справи довідка військової частини НОМЕР_2 не є документом, який лише підтверджує факт перебування ОСОБА_1 у службовому відрядженні чи його фізичне перебування на певній території.

Її зміст безпосередньо засвідчує саме той юридичний факт, з яким пункт 1 постанови №168 пов`язує право на збільшення додаткової винагороди, — безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів.

При цьому довідка містить посилання на конкретні документи військового управління — розпорядження від 21 червня 2022 року №Ш/25-1293-Е та бойовий наказ від 20 червня 2022 року №99-Т.

Відповідачем не надано доказів скасування, відкликання або визнання недостовірною зазначеної довідки військовою частиною НОМЕР_2 , а також доказів того, що командир, який її підписав, не мав відповідних повноважень або свідомо вніс до неї недостовірні відомості.

За таких обставин сама по собі відсутність персоніфікованого запису про ОСОБА_1 у розділі II журналу №103-ДСК не є достатньою правовою підставою для повного неврахування офіційної довідки військової частини НОМЕР_2 та інших документів, складених цією військовою частиною щодо участі позивача.

Військовослужбовець не здійснює ведення журналу бойових дій, не складає рапорти від імені командирів, не формує списки військовослужбовців для виплати додаткової винагороди та не контролює порядок обміну відповідними документами між військовими частинами.

Тому недотримання посадовими особами порядку документування та обміну інформацією не може без додаткової перевірки перекладатися на військовослужбовця у вигляді повної втрати права на соціальну виплату.

Колегія суддів також ураховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03 жовтня 2024 року у справі №580/2421/23.

У зазначеній справі Верховний Суд звернув увагу на необхідність встановлення фактичного характеру завдань, які виконував військовослужбовець, їх відповідності критеріям наказу №392/0/81-22-АГ, документів, якими підтверджується участь, а також обставин оформлення та направлення документів військовою частиною, до якої військовослужбовець був відряджений.

Таким чином, для виникнення права на додаткову винагороду у збільшеному розмірі недостатньо лише факту перебування військовослужбовця на території області, віднесеної до району ведення бойових дій.

Вирішальними є характер фактично виконуваних завдань, їх виконання у відповідних умовах та документальне підтвердження періоду безпосередньої участі.

Саме тому колегія суддів не погоджується і з протилежним підходом, за якого сама наявність довідки автоматично означала б обов`язок суду присудити додаткову винагороду за кожний календарний день зазначеного в ній періоду без перевірки інших установлених обставин.

У цій справі, зокрема, матеріалами підтверджено повернення позивача з відрядження 09 серпня 2022 року та його повторне направлення з 10 серпня 2022 року, що також має бути враховано при визначенні конкретних днів безпосередньої участі.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів, що під час вирішення питання про виплату позивачу додаткової винагороди ним було надано належну оцінку всій сукупності наявних документів, зокрема довідці військової частини НОМЕР_2 та документам, складеним і направленим цією військовою частиною на виконання судового рішення у справі №620/5909/23.

Натомість фактичною підставою для відмови стало переважно посилання на відсутність персоніфікованого запису в журналі №103-ДСК та недоліки оформлення документів іншою військовою частиною.

Такий підхід не відповідає критеріям обґрунтованості та добросовісності рішення суб`єкта владних повноважень, установленим частиною другою статті 2 КАС України.

Водночас колегія суддів не вбачає достатніх підстав для задоволення вимоги позивача в заявлений ним спосіб — шляхом безпосереднього зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити збільшену додаткову винагороду за весь період з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року.

Збільшення додаткової винагороди до 100 000 грн здійснюється пропорційно фактичному часу безпосередньої участі у відповідних діях та заходах.

Наявні матеріали не дозволяють суду достовірно встановити конкретну кількість календарних днів такої участі за кожний місяць спірного періоду, а також самостійно здійснити первинний облік бойових (спеціальних) завдань, який нормативно покладений на відповідні органи Державної прикордонної служби України.

Водночас повна відмова у позові за встановлених обставин не забезпечує ефективного захисту порушеного права позивача.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Тому належним способом захисту у цій справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо належного вирішення питання про нарахування та виплату ОСОБА_1 збільшеної додаткової винагороди та зобов`язання відповідача повторно вирішити це питання з урахуванням правової оцінки суду.

При повторному вирішенні цього питання відповідач зобов`язаний:

надати належну доказову оцінку довідці військової частини НОМЕР_2 від 29 вересня 2022 року №2250;

урахувати документи та відомості, складені та/або направлені військовою частиною НОМЕР_2 щодо ОСОБА_1 , у тому числі на виконання судового рішення у справі №620/5909/23;

урахувати розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21 червня 2022 року №Ш/25-1293-Е та бойовий наказ від 20 червня 2022 року №99-Т у частині, що стосується характеру та періоду виконання позивачем відповідних завдань;

розмежувати правове регулювання періоду 26 червня — 31 липня 2022 року та періоду 01 серпня — 29 вересня 2022 року, застосувавши до них відповідно положення наказів №164-АГ та №392/0/81-22-АГ;

встановити конкретні дні безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, що відповідають критеріям пункту 1 постанови №168 та відповідних відомчих актів;

за результатами такого розгляду вирішити питання про нарахування і виплату позивачу збільшеної додаткової винагороди пропорційно встановленому часу безпосередньої участі з урахуванням сум, фактично виплачених за відповідні періоди.

При цьому відсутність персоніфікованого запису щодо ОСОБА_1 у журналі №103-ДСК сама по собі не може бути достатньою підставою для неврахування довідки військової частини НОМЕР_2 та відмови у виплаті без оцінки інших наявних документів у їх сукупності.

Саме такий спосіб захисту, на переконання колегії суддів, забезпечує баланс між необхідністю реального поновлення порушеного права військовослужбовця та недопустимістю підміни судом компетентного військового органу при первинному визначенні конкретних днів участі у бойових діях і заходах.

Щодо компенсації втрати частини доходів суд зазначає наступне.

Позивач також просить стягнути з відповідача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з липня 2022 року по квітень 2024 року в сумі 14 917,53 грн відповідно до Закону України №2050-III.

За змістом Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація пов`язана з порушенням установлених строків виплати доходу та визначається виходячи із суми доходу, який підлягав виплаті за відповідний період.

У цій справі розмір належної позивачу збільшеної додаткової винагороди та конкретна кількість днів, за які вона має бути нарахована, ще не визначені.

Отже, на цей момент відсутня визначена сума основного доходу, від якої можливо обчислити заявлену позивачем компенсацію.

Тому вимога про стягнення саме 14 917,53 грн є передчасною та задоволенню в межах цього спору не підлягає.

Такий висновок не позбавляє позивача права на отримання передбаченої законом компенсації після визначення та нарахування належної йому суми доходу за наявності встановлених Законом №2050-III умов.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову повністю, не надав належної оцінки юридичному та доказовому значенню довідки, виданої компетентним командиром військової частини НОМЕР_2 , фактично поклав негативні наслідки можливих недоліків військового діловодства на військовослужбовця та не врахував необхідності окремої оцінки правового режиму періодів до та після 01 серпня 2022 року.

За таких обставин рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо неналежного вирішення питання про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, у збільшеному розмірі до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України повторно вирішити питання щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, у збільшеному розмірі до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у відповідних бойових діях або заходах за період з 26 червня 2022 року по 29 вересня 2022 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій постанові, надавши належну оцінку довідці військової частини НОМЕР_2 від 29 вересня 2022 року, документам та відомостям, складеним і направленим військовою частиною НОМЕР_2 щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у відповідних бойових діях та заходах, у тому числі документам, направленим на виконання судового рішення у справі №620/5909/23, визначивши конкретні дні такої участі та вирішивши питання про нарахування і виплату належної додаткової винагороди з урахуванням фактично виплачених за відповідний період сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Боровицький О. А. Курко О. П.