Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №120/5330/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/5330/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Віятик Наталія Володимирівна

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

24 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулася в суд із позовом про визнання протиправним та скасування рішення, ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 17.03.2025 №024550005646 їй протиправно відмовлено в призначенні пенсії та не зараховано до страхового стажу періоди роботи: з 09.09.1980 по 06.12.1983; з 05.05.1984 по 27.07.1991; з 13.08.1991 по 15.12.1991; з 01.04.1992 по 03.12.2001; з 29.03.2000 по 03.12.2001 та з 10.07.2001 по 10.12.2001, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 09.09.1980 та архівної довідки №01-13-116, виданої 17.03.2022 Комунальною установою «Трудовий архів Шаргородської міської ради», архівної довідки №13/50-1, виданої 10.02.2025 Трудовим архівом Овруцької міської ради Житомирської області, зобов`язання вчинити дії.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 01.04.2026 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 17.03.2025 №024550005646 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 09.09.1980 по 06.12.1983; з 05.05.1984 по 27.07.1991; з 13.08.1991 по 15.12.1991; з 01.04.1992 по 03.12.2001 та з 10.07.2001 по 10.12.2001, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 09.09.1980, архівної довідки №01-13-116 від 17.03.2022, виданої Комунальною установою «Трудовий архів Шаргородської міської ради», архівної довідки №13/50-1 від 10.02.2025, виданої Трудовим архівом Овруцької міської ради Житомирської області та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 10.03.2025. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи проведено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну оцінку, а зроблені висновки у справі є правильними і законними.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.03.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону № 1058.

Розгляд заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за принципом екстериторіальності.

За наслідками розгляду вказаної заяви прийнято рішення №024550005646 від 17.03.2025, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком.

Згідно вказаного рішення вік заявниці 62 роки 11 місяців; страховий стаж особи - 13 років 4 місяці.

За результатом розгляду документів, до страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_1 :

- з 09.09.1980 по 06.12.1983, оскільки дописано дату наказу про зарахування на роботу;

- з 05.05.1984 по 27.07.1991 - виправлено номер наказу про звільнення. Разом з тим, не враховано період роботи згідно архівної довідки від 08.04.2022 № ИСХ-316/ЗСИБ НДА, яка видана на території російської федерації, оскільки зазначений документ, не має установленої форми та може прийматися на території України за умови проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документи були складені;

- з 13.08.1991 по 15.12.1991 - відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві (колгоспі);

- з 29.03.2000 по 03.12.2001 та з 10.07.2001 по 10.12.2001 - часткова сплата страхових внесків, взято за даними Реєстру;

- з 17.01.2007 по 12.01.2008 - період отримання допомоги по безробіттю не завірено печаткою центра зайнятості.

Крім того, до розгляду не взяті архівні довідки від 17.03.2022 № 01-13-116 та від 10.02.2025 № 13/50-1, оскільки неможливо встановити належність документів заявниці в зв`язку з тим, що зазначене в них ім`я та по-батькові скорочено (“Вас.”, Ліда) та не відповідає паспорту особи (“Вікт”). Факт приналежності вищезазначених документів може бути встановлений у судовому порядку.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стаж, зокрема, в період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року – не менше 29 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого ч. 1 ст. 26 Закону № 1058, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року – від 22 до 32 років.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Разом із тим, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України - трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів. Водночас, страховий стаж, набутий до 01 січня 2004 року, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком № 637, а страховий стаж, набутий після 01 січня 2004 року, підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 17. 1 та 18 даного Порядку визначено, що у разі коли в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях або їх правонаступниках, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, стаж роботи, який дає право на пенсію, зараховується у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Порядок ведення трудових книжок було урегульовано, зокрема, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.74 № 162, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.08.93 за № 110.

Як встановлено судом першої інстанції, у трудову книжку серії НОМЕР_1 від 09.09.1980 внесені записи про всі періоди роботи позивача.

Трудова книжка позивача вперше заповнювалась 09.09.1980 року. На той час діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17.

Також, Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладена правова позиція, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Крім того, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо призначення пенсії за віком.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.02.2018 року в справі №687/975/17.

При цьому, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відтак, записи трудової книжки є достатньою підставою для підтвердження стажу роботи позивачки для призначення пенсії. Водночас, не зарахування зазначених у трудовій книжці періодів роботи до страхового стажу, є необґрунтованим та протиправним.

З огляду на це, періоди роботи позивача відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 підлягали зарахуванню до страхового стажу.

Також, для підтвердження страхового стажу разом з заявою про призначення пенсії позивач надала відповідачу архівну довідку №01-13-116 від 17.03.2022, видану КУ «Трудовий архів Шаргородської міської ради» та архівну довідку №13/50-1 від 10.02.2025, видану Трудовим архівом Овруцької міської ради Житомирської області.

Стосовно написання імені та по батькові у відомостях про особу в архівній довідці №01-13-116 від 17.03.2022, а саме "Ліда та "Вас.", цілком зрозумілим є той факт, що позначення імені "Ліда" та по батькові "Вас." є скороченням від " ОСОБА_2 ".

При прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії відповідач не врахував той факт, що довідки №01-13-116 від 17.03.2022 та №13/50-1 від 10.02.2025 в шапці яких містить інформацію, що видані ОСОБА_1 з повним зазначенням по батькові особи-заявника.

Отже, такий недолік у написанні імені та по батькові ніяким чином не впливає на можливість врахувати дані довідки при призначенні пенсії. Мова йде про одну й ту ж особу ОСОБА_1 , що додатково підтверджується записами трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 09.09.1980.

Неповне (неточне) написання імені та по батькові в архівних довідках (виданих на підставі первинних документів господарств, де працювала позивач), при тому, що судом встановлено, що мова йде саме про ОСОБА_1 , про що свідчать інші докази на підтвердження цього ж страхового стажу (трудова книжка), не є підставою для не зарахування спірного періоду до її страхового стажу.

Відтак періоди трудової діяльності позивача, вказані в архівних довідках №01-13-116 від 17.03.2022 та №13/50-1 від 10.02.2025 підлягали до зарахування до страхового стажу.

Отже, перевіривши в сукупності підстави прийняття рішення про відмову відповідача в призначенні пенсії за віком від 17.03.2025 №024550005646, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Тому, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача, суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав пенсійний орган зарахувати до страхового стажу період її роботи з 09.09.1980 по 06.12.1983; з 05.05.1984 по 27.07.1991; з 13.08.1991 по 15.12.1991; з 01.04.1992 по 03.12.2001 та з 10.07.2001 по 10.12.2001, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 09.09.1980 та архівної довідки №01-13-116 від 17.03.2022, виданої Комунальною установою «Трудовий архів Шаргородської міської ради», архівної довідки №13/50-1 від 10.02.2025, виданої Трудовим архівом Овруцької міської ради Житомирської області та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 10.03.2025.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.