Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №600/3297/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/3297/25-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич Ігор Володимирович

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

23 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року та на додаткове рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити з 01 лютого 2020 року перерахунок та виплату йому пенсії на підставі уточненої довідки про розмір грошового забезпечення від 29 травня 2025 року (ХЖ-16557) станом на 01 січня 2020 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі №600/971/25-а, та зобов`язати відповідача здійснити з 01 лютого 2020 року перерахунок та виплату пенсії виходячи із розміру 71% грошового забезпечення на підставі зазначеної довідки з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати позивачу пенсії з урахуванням довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29 травня 2025 року №ХЖ16557 станом на 01 січня 2020 року. Зобов`язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 лютого 2020 року на підставі зазначеної довідки з врахуванням проведених виплат.

02 березня 2026 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій зазначив, що резолютивна частина рішення від 03 жовтня 2025 року не містить вирішення його вимоги про перерахунок пенсії виходячи із розміру 71% грошового забезпечення.

Додатковим рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року зобов`язано відповідача здійснити з 01 лютого 2020 року перерахунок та виплату позивачу пенсії виходячи із розміру 71% сум грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 29 травня 2025 року ХЖ-16557 станом на 01 січня 2020 року.

Не погоджуючись із рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційні скарги на ці судові рішення, в яких просить скасувати кожне з цих судових рішень та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апелянт вказує, що після визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 рішенням у справі №826/3858/18 Кабінет Міністрів України не приймав рішення щодо перерахунку пенсій, а тому підстави для перерахунку пенсії позивача відсутні. Рішенням суду у справі №600/971/25-а обов`язок провести перерахунок пенсії на органи Пенсійного фонду України не покладався. Крім того, апелянт вважає безпідставною вимогу про перерахунок пенсії виходячи з 71% грошового забезпечення, оскільки Законом України від 27 березня 2014 року №1166-VII максимальний розмір пенсії за статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обмежено 70 відсотками відповідних сум грошового забезпечення.

Відзивів на апеляційні скарги до суду не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно з протоколом перерахунку пенсії за пенсійною справою №ХЖ16557 основний розмір пенсії позивача становив 71% грошового забезпечення.

З матеріалів справи вбачається, що пенсію позивачу призначено з 01 січня 2007 року. На виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року у справі №600/1988/22-а відповідач у серпні 2022 року провів перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 року з урахуванням грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року.

На виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі №600/971/25-а ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 02 червня 2025 року №5655/соц направив відповідачу уточнені довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року. Відповідно до довідки від 29 травня 2025 року №ХЖ-16557 грошове забезпечення позивача для обчислення пенсії з 01 січня 2020 року становить 16459,45 грн.

18 червня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії з 01 лютого 2020 року на підставі довідки від 29 травня 2025 року №ХЖ-16557.

Листом від 01 липня 2025 року №2565-2922/М-17/8-2400/25 відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з відсутністю підстав перерахунок пенсії з урахуванням грошового забезпечення станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року не проводився, оскільки це суперечить вимогам чинного законодавства України, а рішенням суду у справі №600/971/25-а зобов`язання щодо перерахунку пенсії на орган Пенсійного фонду України не покладались.

Суд першої інстанції виходив з того, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у позивача виникло право на перерахунок пенсії, а з отриманням довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2020 року, виданої на виконання рішення суду, у відповідача виник обов`язок такий перерахунок провести.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що процедури призначення та перерахунку пенсії є різними, а зміни, внесені до частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Законами №3668-VI та №1166-VII, не передбачають перерахунку раніше призначених пенсій виходячи з нового (зменшеного) відсотку грошового забезпечення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми та порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, є Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно з частинами другою та третьою статті 51 Закону №2262-XII перерахунок пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Механізм перерахунку пенсій визначено Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі Порядок №45). Відповідно до пункту 4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону №2262-XII.

Щодо доводу апелянта про відсутність підстав для перерахунку пенсії через неприйняття Кабінетом Міністрів України рішення про перерахунок після набрання законної сили рішенням у справі №826/3858/18, колегія суддів зазначає, що цей довід був предметом оцінки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 червня 2020 року у справі №160/8324/19 (провадження №11-20заі20), ухваленій за результатами перегляду рішення у зразковій справі. Велика Палата Верховного Суду не погодилася з доводами про відсутність підстав для перерахунку пенсії з тих мотивів, що Кабінетом Міністрів України не встановлено умови та порядку перерахунку пенсій після визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови №103, оскільки така процедура встановлена Порядком №45. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що до моменту отримання належної довідки від уповноваженого органу в пенсійного органу не виникає обов`язку з перерахунку пенсії, а перерахунок, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Крім того, у постанові від 13 березня 2025 року у справі №400/6254/24 (провадження №11-6заі25) Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком про те, що перерахунок пенсії військовослужбовця на підставі рішення суду вважається таким, що виник на підставі, встановленій нормативно-правовим актом, а саме через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, що мало наслідком зміну розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу), та є підставою для перерахунку пенсії колишнім військовослужбовцям відповідно до статей 43, 63 Закону №2262-XII.

Отже, відсутність окремого рішення Кабінету Міністрів України про перерахунок пенсій не звільняє відповідача від обов`язку провести перерахунок пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, яку видав уповноважений орган.

Колегія суддів також відхиляє довід апелянта про те, що рішенням суду у справі №600/971/25-а на орган Пенсійного фонду України не покладався обов`язок провести перерахунок пенсії. Предметом спору у справі №600/971/25-а була видача уповноваженим органом довідки про розмір грошового забезпечення позивача, а не перерахунок пенсії. Саме тому захист права позивача на перерахунок пенсії за цією довідкою здійснюється в межах цієї справи. Обов`язок відповідача провести перерахунок виникає не з рішення у справі №600/971/25-а, а з приписів статей 51, 63 Закону №2262-XII та пункту 4 Порядку №45 з моменту отримання ним належної довідки.

Відповідач не заперечує, що довідку від 29 травня 2025 року №ХЖ-16557 отримав, та не посилається на її невідповідність вимогам законодавства чи Порядку №45. Єдиною підставою відмови в перерахунку пенсії стала позиція відповідача про відсутність рішення Кабінету Міністрів України, яка, як зазначено вище, є помилковою.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії позивача на підставі довідки від 29 травня 2025 року №ХЖ16557 та про необхідність зобов`язати відповідача такий перерахунок провести.

Щодо доводів апелянта про неможливість перерахунку пенсії виходячи з 71% грошового забезпечення, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 13 Закону №2262-XII у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, максимальний розмір пенсії, обчисленої відповідно до цієї статті, не повинен був перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у частині другій статті 13 Закону №2262-XII цифри «90» замінено цифрами «80», а Законом України від 27 березня 2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» цифри «80» замінено цифрами «70».

Питання про те, чи впливають зазначені зміни до статті 13 Закону №2262-XII на відсоткове значення розміру вже призначеної пенсії під час її перерахунку, вирішене у зразковій справі №240/5401/18.

Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 лютого 2019 року у цій справі, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року, визнано протиправними дії пенсійного органу щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення при її перерахунку. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону №2262-XII, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.

У постанові від 28 лютого 2024 року у справі №300/4495/21 Верховний Суд застосував цей висновок у справі, де пенсійний орган, виконуючи рішення суду про перерахунок пенсії за новою довідкою, зменшив відсоткове значення пенсії з 90% до 70%. Верховний Суд зазначив, що внесені Законами №3668-VI та №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-XII стосуються порядку призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної пенсії, тоді як стаття 63 цього Закону, яка визначає механізм перерахунку, змін не зазнала. У цій же постанові Верховний Суд звернув увагу, що Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 січня 2023 року у справі №380/24477/21 повернула справу до Касаційного адміністративного суду, не встановивши підстав для відступу від висновку, викладеного у зразковій справі №240/5401/18. За висновком Верховного Суду, у територіальних органів Пенсійного фонду України відсутні передбачені законом повноваження зменшувати розмір пенсії для осіб, яким вона призначена раніше у розмірі більшому, аніж це передбачено чинною редакцією статті 13 Закону №2262-XII.

Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Спір у цій справі щодо відсоткового значення розміру пенсії при її перерахунку за Законом №2262-XII відповідає ознакам зразкової справи №240/5401/18.

Апелянт не заперечує, що пенсію позивачу призначено у розмірі 71% грошового забезпечення, що відповідає вислузі позивача та не перевищувало граничного розміру, встановленого статтею 13 Закону №2262-XII на час призначення пенсії. Отже, під час перерахунку пенсії на підставі довідки від 29 травня 2025 року №ХЖ-16557 змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, а відсоткове значення розміру пенсії позивача (71%) залишається незмінним. Посилання апелянта на граничний розмір 70%, встановлений Законом №1166-VII, є безпідставним.

Колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції мав підстави для ухвалення додаткового рішення відповідно до пункту 1 частини першої статті 252 КАС України, оскільки в рішенні від 03 жовтня 2025 року суд не надав оцінки вимозі позивача в частині відсоткового значення розміру пенсії (71%) та не вирішив її у резолютивній частині. Апелянт процедуру ухвалення додаткового рішення не оскаржує.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що мотивувальна частина додаткового рішення містить висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо здійснення позивачу перерахунку та виплати пенсії із застосуванням 70% відповідних сум грошового забезпечення та для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 квітня 2019 року з розрахунку 74% сум грошового забезпечення. Крім того, мотивувальна частина додаткового рішення містить незавершене речення «Як вбачається з».

Зазначене є очевидними описками суду першої інстанції, оскільки висновок в резолютивній частині додаткового рішення є правильним, а зазначені недоліки мотивувальної частини не вплинули на правильність вирішення вимоги позивача по суті.

Інші доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції від 03 жовтня 2025 року та додаткове рішення від 06 березня 2026 року підлягають залишенню без задоволення, а рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року - без змін.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на додаткове рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року залишити без задоволення, а додаткове рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі №600/3297/25-а – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П. Боровицький О. А.