Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №560/7725/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/7725/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

24 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що згідно з відомостями трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 09.01.1976 позивач (позивачу, позивачем):

- 02.01.1995 прийнятий на посаду секретаря Новопорічанської сільської ради народних депутатів;

- 03.01.1995 присвоєно 11 ранг державного службовця;

- 12.01.1995 прийнята присяга державного службовця;

- 16.04.1998 обраний на посаду секретаря сільської ради;

- 16.01.1998 прийняв присягу державного службовця;

- 11.04.2002 обраний на посаду секретаря Новопорічанської сільської ради;

- 11.04.2002 прийняв присягу державного службовця;

- 11.04.2004 склав присягу посадової особи місцевого самоврядування;

- 07.02.2003 присвоєно 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

- 11.04.2006 обраний на посаду секретаря Новопорічанської сільської ради;

- 11.11.2010 обраний на посаду секретаря Новопорічанської сільської ради;

- 17.11.2015 звільнений у зв`язку з закінченням строку повноважень ч. 1 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою від 18.03.2025 про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 25.03.2025 №968040148895 відмовлено в задоволенні заяви позивача. Зазначено, що позивач працював з 02.01.1995 по 17.11.2015 в Новопорічанській селищній раді на посаді секретаря та прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування. З 04.07.2001 набрав чинності Закон України від 07.06.2001 №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493-III), згідно з яким посада секретаря Новопорічанської селищної ради віднесена до категорій посадових осіб місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій державних службовців.

Листом від 28.04.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача, що у зв`язку з набранням чинності 04.07.2001 Законом №2493-III, періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 не зараховуються до спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII). Тому відсутні підстави для зарахування позивачу періодів роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 17.11.2015 на посаді секретаря Новопорічанської сільської ради, як роботу на посаді державного службовця. За документами пенсійної справи стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, станом на 01.05.2016 становить 6 років 6 місяців 1 день (зараховано період з 03.01.1995 по 03.07.2001). Оскільки Городоцька міська рада відноситься до органів місцевого самоврядування, то немає підстав для врахування довідки від 13.03.2025 №10.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIIІ.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Даючи оцінку доводам апелянта щодо відсутності в позивача стажу державної служби,колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Порядок №283 втратив чинність 01.05.2016, у зв`язку з затвердженням 25.03.2016 постановою Кабінету Міністрів України №229 нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №229).

Порядок №229 у пункті 6 містить аналогічну норму, як і в пункті 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII про те, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Тобто обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 здійснюється відповідно до Порядку №283.

Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Зміст наведених норм свідчить про те, що до стажу державної служби відноситься час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, які визначені Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" до п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування віднесено, зокрема, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост.

Закон №2493-III набрав чинності 04.07.2001.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493-III визначено, що дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі №351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону №889-VIII та пункту 4 Порядку №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", зараховується до стажу державної служби.

Зазначені обставини вказують на безпідставність доводів відповідачів про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати період роботи позивача з 04.07.2001 по 17.11.2015 до стажу державної служби.

Оскільки спірний період належать зарахуванню до спеціального стажу позивача, розмір якого відповідає визначеному законодавцем стажу державної служби, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

При цьому порушене право позивача полягає у прийнятті суб`єктом владних повноважень рішення про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав для її призначення.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З огляду на наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 25.03.2025 №968040148895, а також, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ з 18.03.2025 у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідці №10 від 13.03.2025, виданій Городоцькою міською радою Хмельницького району Хмельницької області, з урахуванням виплачених сум пенсії.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.