Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №560/9048/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/9048/26

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

24 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Драновським Я.В. у м. Хмельницькому) від 06 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року позов задоволено.

Так, рішенням суду:

визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Хмельницькій області щодо непроведення ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з грошового забезпечення та утримання військового збору у розмірі 5 відсотків з грошового забезпечення;

зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Хмельницькій області провести грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_1 , який утримано з грошового забезпечення, та повернути надлишково утриманий військовий збір з грошового забезпечення в розмірі 3,5 відсотка на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 560/7708/25.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач при виплаті позивачу грошового забезпечення на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 560/7708/25 повинен також виплатити компенсацію податку на доходи фізичних осіб.

Крім того, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно та надмірно утримав зайві 3,5 відсотків військового збору (5 відсотків замість 1,5 відсотка) з виплаченої на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 560/7708/25 суми грошового забезпечення.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року та ухвалити нове, яким позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що оскільки грошове забезпечення виплачене позивачу на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 560/7708/25 як звільненому працівнику органів цивільного захисту, тому сума такого доходу включається до їx загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, а також і військовим збором за ставкою 5 відсотків на загальних підставах.

У встановлений судом строк позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року - без змін.

Стислий виклад встановлених обставин

Позивач проходив службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Хмельницькій області.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 560/7708/25:

- зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення передбаченої частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення;

- зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 7 розділу XХVІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623, з урахуванням індексації грошового забезпечення;

- зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки з урахуванням індексації грошового забезпечення.

На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 560/7708/25 відповідачем виплачено належне позивачу грошове забезпечення з одночасним утриманням військового збору у розмірі 5% та податку на доходи фізичних осіб, що підтверджується випискою з банку про надходження коштів.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (надалі - Порядок № 44), який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Приписами пунктів 4, 5 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, працівникам органів цивільного захисту, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Водночас пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Тобто, працівник органу цивільного захисту, звільнений зі служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок на доходи фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним служби.

Оскільки на виконання рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 560/7708/25 позивачеві виплачено грошове забезпечення в належному розмірі, тому варто погодитися із висновками суду першої інстанції, що позивач має право на компенсацію суми податку на доходи фізичних осіб за нараховану та виплачену суму грошового забезпечення.

Такі висновки повністю відповідають судовій практиці Верховного Суду (зокрема постанови від 25 червня 2020 року у справі № 825/761/17, від 29 липня 2020 року у справі № 814/142/17, від 08 лютого 2023 року у справі № 420/9834/22 та ряд інших).

Окремої уваги також заслуговує й те, що згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з пунктом 16-1 підпунктом 1 підпунктом 1.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платниками збору є зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Водночас платника податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України).

Підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

В свою чергу, підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України передбачає, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно з підпунктом 1.3 підпункту 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України ставка військового збору становить зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту.

Зокрема відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» № 4015-IX від 10 жовтня 2024 року збільшено ставку військового збору з 1,5% до 5% від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Між тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» № 4113 від 04 грудня 2024 року уточнено перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Відповідно до підпункту 1.3 підпункту 4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Так, матеріали справи свідчать про те, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 560/7708/25 відповідач виплатив позивачеві грошове забезпечення з утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5%.

Проте дохід позивача у вигляді грошового забезпечення в силу положень Податкового кодексу України має оподатковуватися за ставкою військового збору в розмірі 1,5% від суми нарахованого грошового забезпечення, а не в розмірі 5% від такого грошового забезпечення, як неправомірно те зроблено відповідачем.

При цьому втрата позивачем статусу працівника органу цивільного захисту на час виплати йому грошового забезпечення не звільняє відповідача компенсувати позивачу суму військового збору, оскільки виплата таких коштів вже після звільнення зі служби не змінює статусу цих коштів; вони як і раніше є невиплаченим грошовим забезпеченням позивача.

Відтак дії відповідача по утриманню з суми індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 560/7708/25, військового збору за ставкою 5% від нарахованого доходу є протиправними.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог і в цій частині.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідачЯремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.