Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №560/14649/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/14649/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Савицька Н.В.

24 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправними дії та зобов`язати здійснити перерахунок та виплатити житлову субсидію за період з 01.05.2023 по 30.04.2024, виплата якої була зупинена.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач безпідставно припинив виплату житлової субсидії та зобов`язує повернути начебто надміру виплачені кошти.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідач правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 був отримувачем житлової субсидії.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.08.2024 №15641-14132/Ж-03/8-2200/24 позивача повідомлено про припинення виплати житлової субсидії. Зазначено, що позивач надав митну декларацію UА209030/2022/002210 від 17.06.2022, в рядку 12 якої зазначені відомості про вартість придбаного товару, яка складає 90287,40 грн., що підтверджує надану Міністерством фінансів України рекомендацію. Зважаючи на це, надміру виплачена житлова субсидія за період з 01.08.2023 по 31.03.2024 в сумі 11106,58 грн. підлягає поверненню.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у цій справі від 04.11.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025, адміністративний позов задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити виплату ОСОБА_1 житлової субсидії у період з 01.05.2023 по 30.04.2024, з врахуванням виплачених сум.

Постановою Верховного Суду від 29.12.2025 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У постанові Верховний Суд прийшов до висновку, що під час нового розгляду справи суд повинен встановити фактичний обсяг витрат, понесених позивачем у зв`язку з придбанням та ввезенням транспортного засобу, зокрема договірну вартість та обов`язкові митні й податкові платежі, перевірити, чи перевищує їх сукупний розмір 50000 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що оскільки позивачем здійснено одноразову значну витрату на придбання транспортного засобу, розмір якої перевищує встановлений нормативний поріг та є об`єктивним індикатором достатнього рівня платоспроможності домогосподарства, наявна передбачена підпунктом 4 пункту 14 Положення №848 підстава для непризначення (припинення виплати) житлової субсидії.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на соціальну допомогу у випадках, передбачених законом. Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту встановлюються виключно законами України, що зумовлює необхідність нормативної визначеності умов і критеріїв надання відповідної допомоги.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію основних соціальних гарантій, визначені Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III).

Відповідно до статті 1 Закону №2017-III державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій; державні соціальні гарантії - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, пільги та інші види соціальних виплат, установлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Статтями 5 і 9 Закону № 2017-III також передбачено, що державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII) житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Пунктом 11 частини 1 цієї статті закріплений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За правилами статті 11 Закону №2189-VIII при наданні житлово-комунальних послуг застосовуються державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування, які встановлюються з метою визначення державних соціальних гарантій, у тому числі розмірів пільг і житлових субсидій. Відповідно до статті 4 цього Закону до повноважень Кабінету Міністрів України належить встановлення порядку надання житлових субсидій населенню.

Питання щодо надання субсидій врегульовані Положенням №848 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яке визначає умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій: щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також житлово-комунальних послуг, а саме: житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком; комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами; щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив (далі - об`єднання), та витрат на комунальні послуги в такому будинку; житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива один раз на рік.

Житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою вразливим споживачам житлово - комунальних послуг - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком, витрати на комунальні послуги, витрати на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в такому будинку.

Право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Відповідно до пункту 69 Положення №848 житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком призначається з місяця звернення за її призначенням до дати закінчення опалювального сезону і розраховується: на неопалювальний сезон - з 1 травня по 30 вересня; на опалювальний сезон - з 1 жовтня по 30 квітня.

Після закінчення строку отримання житлової субсидії уповноважені органи самостійно здійснюють призначення житлової субсидії на наступний період для домогосподарств, які отримували житлову субсидію у попередньому періоді, крім домогосподарств: у складі яких є особи, зазначені у підпункті 3 пункту 14 цього Положення (за винятком осіб, зазначених в абзацах шостому - одинадцятому підпункту 3 пункту 14 цього Положення); які отримують житлову субсидію за місцем фактичного проживання як внутрішньо переміщені особи; у складі яких є задекларовані особи; у складі яких кількість фактично проживаючих зареєстрованих (задекларованих) осіб менша, ніж кількість зареєстрованих осіб; які звертаються за призначенням житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива; які орендують житлове приміщення для проживання і звертаються за житловою субсидією на оплату житлово-комунальних послуг (пункт 78 Положення №848).

Відповідно до пункту 79 Положення №848 уповноважені органи без звернення громадян збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому цим Положенням, і протягом 10 днів після отримання зазначеної інформації приймають рішення з використанням програмних засобів (в автоматичному режимі) про призначення, непризначення, відмову в призначенні житлової субсидії та інформують про прийняте рішення громадян у порядку, визначеному пунктами 61, 62 цього Положення.

Водночас, Положення №848 містить також вичерпний перелік умов і обмежень, за наявності яких житлова субсидія не призначається або її надання припиняється.

Пунктом 14 Положення №848 визначено обставини, за яких житлова субсидія не призначається, незалежно від рівня поточних доходів домогосподарства. До таких обставин, серед іншого, віднесено здійснення будь-ким із складу домогосподарства або членом сім`ї особи із складу домогосподарства протягом визначеного періоду значних фінансових операцій, у тому числі придбання товарів довгострокового вжитку, земельної ділянки, квартири (будинку) іншого нерухомого майна, транспортного засобу (механізму), цінних паперів та інших фінансових інструментів, віртуальних активів на суму, що перевищує встановлений граничний розмір (підпункт 4 пункту 14 Положення № 848).

За приписами підпункту 4 пункту 14 Положення №848 житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства протягом 12 місяців перед місяцем звернення за призначенням житлової субсидії, призначенням житлової субсидії без звернення здійснив на суму, яка на дату проведення операції перевищує 50 тис. гривень: купівлю земельної ділянки, квартири (будинку) (крім житла, отриманого або придбаного за рахунок державного чи місцевого бюджету), іншого нерухомого майна, транспортного засобу (механізму), цінних паперів та інших фінансових інструментів, віртуальних активів (у значенні, наведеному в Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатив (одноразово) будь-які роботи або послуги (крім медичних, освітніх та житлово-комунальних послуг згідно із соціальною нормою житла (в тому числі понаднормової площі житла у випадку, зазначеному в пункті 10 цього Положення) та соціальними нормативами житлово-комунального обслуговування)

Колегія суддів наголошує, що житлова субсидія є адресною державною соціальною гарантією, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та надається домогосподарствам, які за своїм фактичним фінансовим і майновим станом не спроможні самостійно забезпечити оплату житлово-комунальних послуг у межах установлених державою соціальних нормативів.

Підпункт 4 пункту 14 Положення №848 пов`язує обмеження у призначенні житлової субсидії не з договірною ціною майна, а з фактом здійснення покупки на суму, що перевищує встановлений граничний розмір. Таке формулювання у сфері надання адресної державної соціальної допомоги спрямоване на оцінку фактичного обсягу фінансових ресурсів, використаних особою для набуття майна, як показника її платоспроможності

Зміст і правове призначення житлової субсидії свідчать про те, що вона не має характеру загальної пільги або безумовної виплати, а спрямована на підтримку лише тих осіб, реальна платоспроможність яких є недостатньою для покриття відповідних витрат без залучення коштів державного бюджету.

При цьому за своєю правовою природою житлова субсидія не зводиться виключно до оцінки поточних доходів домогосподарства та не може ґрунтуватися на формальному аналізі окремих показників. Натомість законодавець виходить із презумпції, що сама здатність домогосподарства здійснити значну разову витрату свідчить про наявність фінансового ресурсу, достатнього для самостійного забезпечення базових житлово-комунальних потреб без залучення коштів державного бюджету.

Саме з урахуванням такої правової природи житлової субсидії законодавством передбачено обмеження щодо її призначення, спрямовані на забезпечення адресності державної соціальної допомоги та недопущення її надання домогосподарствам, фінансовий стан яких об`єктивно не підтверджує наявність потреби у бюджетній підтримці.

У цьому зв`язку встановлене підпунктом 4 пункту 14 Положення №848 обмеження щодо вартості здійснених протягом визначеного періоду покупок має на меті не формальне фіксування окремого фінансового показника, а виявлення об`єктивних ознак платоспроможності домогосподарства. Здатність особи або домогосподарства здійснити значну одноразову витрату, у тому числі на придбання товарів довгострокового вжитку/нерухомості/автомобіля, законодавство розглядає як підтвердження наявності фінансового ресурсу, який підлягає врахуванню при вирішенні питання щодо потреби у бюджетній підтримці у формі житлової субсидії.

Наявними у справі доказами не спростовується, що позивач здійснив придбання транспортного засобу OPEL CORSA за договором купівлі-продажу, укладеним за кордоном, за ціною 7 000 польських злотих, що за офіційним курсом Національного банку України на дату правочину становило 45080 грн. Зазначена обставина підтверджується рахунком-фактурою та митною декларацією (а.с. 22-25). У митній декларації, поданій під час ввезення транспортного засобу на митну територію України, у графі 12 зазначено митну вартість товару, визначену митним органом, у розмірі 90287,40 грн.

Згідно з частиною 1 статтею 377 Митного кодексу України товари за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 279 Митного кодексу України базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, у разі встановлення адвалорних ставок мита є митна вартість таких товарів.

Колегією суддів встановлено, що під час придбання транспортного засобу позивач сплатив 45080 грн. (7000 злотих) за договором купівлі-продажу, а також поніс обов`язкові витрати у зв`язку з його митним оформленням у вигляді мита 9028,74 грн., акцизного податку 25599,27 грн. та податку на додану вартість 24983,08 грн. З огляду на це, загальний обсяг фактичних витрат позивача, пов`язаних із придбанням та ввезенням транспортного засобу на митну територію України, становить 104691,09 грн. Митна вартість у розмірі 90287,40 грн. є розрахунковим показником для визначення бази оподаткування.

Колегія суддів звертає увагу, що для цілей застосування підпункту 4 пункту 14 Положення №848 визначальним є фактичний обсяг витрат, понесених домогосподарством у зв`язку з придбанням та ввезенням транспортного засобу на митну територію України, який включає як договірну вартість майна, так і обов`язкові митні платежі, сплата яких є необхідною умовою для його законного використання на території України.

Саме на це і звертав увагу суд касаційної інстанції, направляючи дану справу на новий розгляд, оскільки при первісному розгляді судами не було з`ясовано обставини саме щодо загального обсягу витрат позивача на придбання транспортного засобу.

Відтак, як встановлено судом апеляційної інстанції, загальний обсяг витрат позивача, пов`язаних із придбанням транспортного засобу OPEL CORSA та його митним оформленням, становить 104691,09 грн, що перевищує встановлений підпунктом 4 пункту 14 Положення №848 граничний розмір 50 000 грн.

За вказаних обставин та з урахуванням вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки позивачем здійснено одноразову значну витрату на придбання транспортного засобу, розмір якої перевищує встановлений нормативний поріг та є об`єктивним індикатором достатнього рівня платоспроможності домогосподарства, наявна передбачена підпунктом 4 пункту 14 Положення №848 підстава для непризначення (припинення виплати) житлової субсидії. Отже, відповідач, приймаючи рішення про припинення виплати житлової субсидії, не вийшов за межі повноважень, діяв у спосіб, визначений Положенням №848. За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.