Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №240/13961/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/13961/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Дмитро Михайлович

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

24 вересня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА УХВАЛИ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив визнати протиправними дії щодо обчислення і виплати йому з 29 січня 2020 року по 04 грудня 2025 року грошового забезпечення та залежних від нього виплат виходячи з посадового окладу й окладу за військовим званням, визначених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, а також зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату за цей період із використанням прожиткового мінімуму, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, та відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою цього ж суду від 24 липня 2026 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 240/401/26.

Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2026 року справу № 240/401/26 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для формування єдиного підходу щодо застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, окремі положення якої згодом визнано протиправними та нечинними. Суд визнав правовідносини подібними та застосував пункт 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування скарги зазначає, що зупинення провадження за пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України є правом суду, реалізація якого потребує встановлення подібності правовідносин.

На думку апелянта, предмет і обставини спорів у справах № 240/13961/26 та № 240/401/26 не є тотожними, а наявні матеріали дають змогу розглянути справу без очікування рішення об`єднаної палати.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

III. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України визначені підстави обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження та порядок поновлення зупиненого провадження у справі.

Згідно із пунктом 5 частини 2 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Зі змісту цієї норми випливає сукупність умов для її застосування: судове рішення в іншій справі має переглядатися саме палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду; правовідносини у справах мають бути подібними; очікуваний правовий висновок повинен мати значення для правильного вирішення справи, провадження в якій зупиняється. Оскільки зупинення у цьому випадку є правом, а не обов`язком суду, в ухвалі мають бути наведені конкретні мотиви, які пояснюють доцільність тимчасового припинення розгляду.

Доводи апелянта про необхідність установлення об`єктивної неможливості розгляду справи стосуються насамперед пункту 3 частини першої статті 236 КАС України, тоді як оскаржена ухвала постановлена за іншою підставою — пунктом 5 частини другої цієї статті. Тому сама лише відсутність об`єктивної неможливості не виключає застосування дискреційної підстави для зупинення. Водночас обов`язковою умовою залишається подібність спірних правовідносин і значення майбутнього висновку Верховного Суду для розгляду конкретної справи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 роз`яснила, що подібність правовідносин оцінюється насамперед за змістовим критерієм — характером прав і обов`язків учасників, урегульованих відповідними нормами права. Суб`єктний та об`єктний критерії є додатковими. Оцінювати необхідно саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 просить здійснити перерахунок грошового забезпечення та пов`язаних із ним виплат за період з 29 січня 2020 року по 04 грудня 2025 року, межі судового спору визначаються змістом позовних вимог, які охоплюють також період після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481.

Постановою № 481, яка набрала чинності 20 травня 2023 року, абзац перший пункту 4 постанови № 704 викладено в редакції, за якою посадові оклади й оклади за військовими званнями розраховуються виходячи з фіксованої величини 1762 гривні. Позивач, навпаки, наполягає на застосуванні у 2023– 2025 роках прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня кожного календарного року.

У справі № 240/401/26 спір також виник щодо правомірності обчислення грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 17 червня 2025 року з урахуванням пункту 4 постанови № 704 у редакції постанови № 481. Підставою передачі справи на розгляд об`єднаної палати стали різні підходи судових палат до застосування постанови № 481 у період її чинності та до наслідків подальшого визнання її окремих положень протиправними і нечинними.

Отже, часові межі справ частково збігаються: період з 20 травня 2023 року по 17 червня 2025 року входить як до предмета спору у справі № 240/401/26, так і до заявленого позивачем періоду у справі № 240/13961/26. В обох справах належить вирішити однакове ключове правове питання — чи підлягає застосуванню під час обчислення грошового забезпечення у період чинності постанови № 481 установлена нею фіксована розрахункова величина 1762 гривні, зважаючи на подальше визнання відповідних положень цієї постанови протиправними і нечинними.

Те, що позов ОСОБА_1 додатково охоплює періоди до 20 травня 2023 року та після 17 червня 2025 року, не усуває подібності правовідносин у частині періоду, який збігається. Позовні вимоги сформульовано як єдину вимогу про перерахунок грошового забезпечення за весь період служби з 29 січня 2020 року по 04 грудня 2025 року, а тому висновок об`єднаної палати матиме безпосереднє значення для вирішення істотної частини цього спору.

Колегія суддів також ураховує, що станом на час апеляційного перегляду справа № 240/401/26 перебуває на розгляді об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Таким чином, виконано визначені пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України умови: інша справа переглядається об`єднаною палатою; правовідносини у відповідній частині є подібними; майбутній висновок матиме значення для правильного застосування пункту 4 постанови № 704 до заявлених вимог.

Зупинення провадження за цією підставою є правом суду. Реалізуючи його, суд першої інстанції навів конкретне правове питання, яке розглядає об`єднана палата, окреслив суперечність у практиці судових палат та пояснив значення майбутнього висновку для вирішення спору. Таке процесуальне рішення спрямоване на забезпечення єдності судової практики і не свідчить про невиправдане відтермінування розгляду справи.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

IV. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим — рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.